Ухвала

від 03.11.2022 по справі 904/3902/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

03.11.2022м. ДніпроСправа № 904/3902/22

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопарк 1", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партизанський гранітно-піщаний кар`єр", м. Дніпро

про стягнення 1 903 138,50грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопарк 1" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партизанський гранітно-піщаний кар`єр" заборгованість у розмірі 1 903 138,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №02-22 надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому сполучені від 04 лютого 2022 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2022 справу №904/3902/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на грошові кошти (у розмірі ціни позову 1 903 138,50грн) на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Партизанський гранітно-піщаний кар`єр" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 2-К, код ЄДРПОУ 44363510, ІПН 443635104632, IBAN НОМЕР_1 в АТ "КІБ" м. Дніпро, МФО 322540), а також на грошові кошти, які обліковуються на інших рахунках, які відкриті на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Партизанський гранітно-піщаний кар`єр" (у розмірі ціни позову 1 903 138, 50грн) та будуть виявлені в ході здійснення виконавчого провадження.

З урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, майнового характеру позовних вимог та їх суттєвого розміру, позивач вважає, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти (у розмірі ціни позову) може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову, внаслідок зникнення або зменшення коштів, які наявні у боржника, на момент ухвалення рішення по справі.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд відмовляє в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

В питаннях забезпечення позову правова позиція Верховного Суду зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі №913/257/18).

За таких обставин, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, у першу чергу, повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до нормативних приписів статті 73 ГПК України встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, встановлюються на підставі доказів.

За змістом статей 2, 13 цього Кодексу судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Зі змісту поданої позивачем заяви про забезпечення позову реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається, оскільки жодних доказів на підтвердження інформації щодо того, що відповідачем здійснюються дії спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Подавши заяву про забезпечення позову, позивач вважає, що відповідач має беззаперечну можливість зняти кошти зі своїх рахунків, що унеможливить реальне виконання рішення суду.

Однак, наведені міркування є лише припущеннями позивача і недостатньою підставою для забезпечення позову, оскільки не підтверджують можливе ускладнення виконання рішення суду або його невиконання, у випадку задоволення позову судом.

При цьому, суд зазначає, що не вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник жодного доказу на підтвердження обставин, покладених в обґрунтування заяви, суду не надав.

Сам факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, наявності грошової заборгованості не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову.

Відтак заявник не довів належними й допустимими доказами необхідність вжиття заходів забезпечення позову у визначений законом спосіб.

За змістом статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди здійснюють правосуддя на засадах верховенства права. Одними з його елементів є законність, заборона свавільності, недискримінація та рівність перед законом.

За таких обставин правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відсутні.

Про забезпечення позову або про відмову у його забезпеченні суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

Відмова у забезпеченні позову не позбавляє права заявника повторно звернутися до суду з такою ж заявою після усунення недоліків.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232 - 235 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Технопарк 1" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 03.11.2022 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва