Рішення

від 27.09.2022 по справі 910/21195/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2022Справа № 910/21195/21

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря - Конон В.В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 6 під. 1 пов., кім. 35; ідентифікаційний код: 22630473)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, літ. А; ідентифікаційний код: 34603398)

Про стягнення 108 000, 00 грн штрафу та пені

За участі представників сторін:

Від позивача: Кондрашова А.О., самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;

Від відповідача: Гук А.Р., адвокат, ордер серії АА №1219153 від 05.07.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДРАВО» (далі - відповідач) про стягнення 108 000, 00 грн штрафу та пені.

Позовні вимоги мотивовані обставинами несплати позивачем штрафу, накладеного позивачем, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, протягом двомісячного строку, встановленого законодавством.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 108 000, 00 грн, з яких: штраф - 54 000, 00 грн; пеня - 54 000, 00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір).

28.12.2021 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення ухвали від 28.12.2021.

24.01.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою позивач усунув недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 28.12.2021.

04.02.2022 Суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, та підготовче засідання у справі призначив на 17.03.2022.

Судове засідання, призначене на 17.03.2022, не відбулося у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України та введенням указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та відсутністю можливості забезпечити розгляд справи у відкритому судовому засіданні із забезпеченням безпеки працівників суду та відвідувачів суду.

08.06.2022 Суд ухвалою повідомив сторін про призначення нової дати судового засідання по суті справи на 12.07.2022.

08.07.2022 від відповідача надійшов відзив, в якому останній просив поновити строк для його подачі, визнавав позовні вимоги позивача в частині штрафу та просив відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення пені.

В підготовче судове засідання 12.07.2022 прибули представники сторін. Суд на місці ухвалив поновити строк на подачу відзиву та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 30.08.2022.

19.07.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.08.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, яким долучено копію платіжного доручення №3088 від 25.07.2022, якою відповідач сплатив позивачу штраф у розмірі 54 000, 00 грн.

29.08.2022 від позивача надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи 30.08.2022 здійснювати без участі представника.

В підготовче судове засідання 30.08.2022 прибули представник відповідача. Представник позивача не прибув про причини неявки суд попередив 29.08.2022. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 27.09.2022.

В судове засідання 27.09.2022 прибули представники сторін.

З`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд -

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

05.12.2018, за результатами розгляду справи №8 Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, прийнято рішення № 12-р/к, яким визнано, що ТОВ «ЗДРАВО» вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді поданні інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.05.2018 № 01-45/78.

За зазначене порушення, на відповідача накладено штраф у розмірі 54 000, 00 грн.

Рішення Антимонопольного комітету України № 12-р/к від 05.12.2018 було надіслано на адресу відповідача та отримано останнім 17.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 9340405914199, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

За розрахунком позивача, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 18.02.2019.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього штрафу в розмірі 54 000, 00 грн за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 54 000, 00 грн пені за прострочення сплати штрафу за період з 19.02.2019 по 15.12.2021 (без врахування днів, коли нарахування пені зупинялося - 643 дня).

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Так, згідно з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, відповідач прострочив двомісячний строк на оплату штрафів, а відтак, зобов`язаний сплати штраф у розмірі 54 000, 00 грн та в силу частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пеню у розмірі розрахованому позивачем, але не більше розміру штрафу.

IV. Заперечення та визнання відповідача у справі позовних вимог позивача.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог в відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем період прострочення пені розрахований не вірно та безпідставно, вини відповідача у несвоєчасній сплаті штрафу не може бути, оскільки відповідачу не було відомо, на які рахунки сплачувати штраф, в зв`язку з тим, що у позивача відбувалась реорганізація.

З приводу штрафу, відповідач його визнає та разом з відзивом на позовну заяву подає запит на отримання реквізитів для сплати штрафу та відшкодування судового збору.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 54 000, 00 грн з підстав вчиненням відповідачем порушень, передбачених пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та наявності та/або відсутності підстав для притягнення відповідача до такого виду відповідальності, як стягнення неустойки, за порушення двомісячного строку, встановленого законом, для сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповідь на питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи порушив відповідач строк сплати штрафу?;

- чи вірно визначені позивачем періоди прострочення відповідача?;

- чи є законні підстави у позивача нараховувати відповідачу пеню та вимагати її стягнення?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають закриттю, а в частині стягнення пені задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо штрафу.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пов`язує початок перебігу строку для добровільної сплати штрафу особою, на яку його накладено, саме з днем одержання відповідного рішення органу АМК України.

Відповідно до наявних у справі доказів копію рішення відповідач отримав 17.12.2018.

Статтею 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" внормовано, що перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

Статтею 253 Цивільного кодексу України внормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, строк рахується з наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Таким чином, строк для сплати штрафу, накладеного рішенням АМК України, розпочався 18.12.2018 та закінчився 19.02.2019.

Тому відповідач був зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 54 000, 00 грн, який був накладений на нього рішенням № 12-р/к Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.12.2018 впродовж двох місяців, а саме з 18.12.2018 до 19.02.2019 включно.

Проте, відповідач не сплатив штраф у зазначений строк.

В відзиві на позовну заяву, відповідач визнав вимоги позивача щодо сплати штрафу в розмірі 54 000, 00 грн, а тому направив позивачу запит на отримання реквізитів для сплати штрафу та відшкодування судового збору, копію якого відповідач надав разом з відзивом до позовної заяви.

23.08.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, яким долучено копію платіжного доручення №3088 від 25.07.2022, якою відповідач сплатив позивачу штраф у розмірі 54 000, 00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач здійснив оплату штрафу у розмірі 54 000, 00 грн, який був на нього накладений рішенням № 12-р/к від 05.12.2018 Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в процесі розгляду справи, суд доходить до висновку про відсутність предмета спору в частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу та закриває провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

(2) Щодо пені.

У відповідності до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарського кодексу України визнаються штрафними санкціями.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

У зв`язку з простроченням відповідачем сплати штрафу, позивач нарахував відповідачу пеню.

Позивач, розраховує пеню:

- з 19.02.2019 до 25.02.2019 (7 днів);

- з 03.07.2019 до 08.09.2019 (67 днів);

- з 02.06.2020 до 03.08.2020 (62 дня);

- з 26.08.2020 до 15.12.2021 (507 днів).

Зупинення строків в наведеному розрахунку пені зумовлено тим, що відповідач оскаржував рішення № 12-р/к від 05.12.2018 в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, а в силу приписів частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом, справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

В підпункті 20.2 пункту 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011 зазначено, що абзацами третім - п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній, у судах апеляційної та касаційної інстанцій від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Відповідач не погоджується з розрахунком пені та вважає її безпідставною:

(1) Відповідач не погоджується з розрахунком пені з 19.02.2019 до 25.02.2019 (7 днів), оскільки позивач обґрунтовує даний розрахунок з посиланням на підпункт 20.2 пункт 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011, яка за твердженнями відповідача не відповідає сьогоденним правовим реаліям, тому що 03.10.2017 був прийнятий (15.12.2017 набув чинності) Господарського процесуальний кодекс України в новій редакції, в якому частиною 3 статті 174 внормовано, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу.

Відповідач зазначає, що 18.02.2019 Господарський суд міста Києва у справі № 910/1653/19 виніс ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а 26.02.2019 виніс ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/1653/19.

Позивач у відповідності до постанови ВГСУ розпочинає розраховувати пеню з наступного дня після останнього дня коли відповідач повинен був сплатити штраф та наступного дня після винесення ухвали про залишення позовної заяви без руху - 19.02.2019, а зупиняє розрахунок 25.02.2019, тобто за день до винесення ухвали про відкриття провадження, що за твердженнями відповідача суперечить частині 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Суд погоджується, що формулювання в зазначеному підпункті постанови ВГСУ "порушення провадження у справі" в Господарському процесуальному кодексі від 03.10.2017 відсутнє. Також в кодексі редакції до 03.10.2017 не передбачався механізми залишення позовної заяви без руху.

Проте, з моменту прийняття кодексу в новій редакції Верховний суд в своїх постановах (від 22.01.2019 у справі №915/304/18; від 04.07.2019 у справі №910/14288/18; від 11.06.2019 у справі №910/9272/18), погоджувався з позицією викладеною в постанові Пленуму ВГСУ №15 від 26.12.2011.

Таким чином, оскільки фактичний розгляд справи розпочинається саме з відкриття провадження у справі, позивач вірно розрахував період пені.

(2), (3) Відповідач не погоджується з розрахунком пені з 03.07.2019 до 08.09.2019 (67 днів), оскільки він скористався правом на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 (повний текс рішення складено - 19.07.2019), тому на його думку розгляд справи не зупинявся. Відповідач не погоджується з розрахунком пені з 02.06.2020 до 03.08.2020 (62 дня), оскільки він скористався правом на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 (повний текст постанови складено - 09.06.2020), тому на його думку розгляд справи не зупинявся.

Твердження відповідача судом не приймаються, з огляду на те, що:

- стаття 17 Господарського процесуального кодексу України надає саме право стороні процесу на перегляд та оскарження рішення, а не встановлює обов`язок, отже сторона процесу на власний розсуд може оскаржити рішення нижче стоячої інстанції або не оскаржити;

- розгляд справи в силу приписів частини 3, 4 статті 232 Господарського процесуального кодексу України закінчується ухваленням/прийняття відповідного рішення/постанови. А в силу частини 5 зазначеної статті закінчується постановленням ухвали.

Таким чином, коли суд першої інстанції ухвалив рішення, розгляд справи був завершений, а тому позивач правомірно нараховував пеню до відкриття апеляційного провадження. Коли суд апеляційної інстанції прийняв постанову, розгляд справи був завершений, а тому позивач правомірно нараховував пеню до відкриття касаційного провадження.

(4) Відповідач не погоджується з розрахунком пені з 26.08.2020 до 15.12.2021 (507 днів), оскільки 25.08.2020 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виніс ухвалу про закриття провадження у справі № 910/1653/19, якою на думку відповідача судом касаційної інстанції було прийнято рішення про стягнення штрафу, а тому за твердженнями відповідача варто застосовувати положення частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в якій зазначено, що нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Суд не приймає твердження відповідача, тому що предметом спору в справі № 910/1653/19 було оскарження відповідачем рішення органу АМКУ, а спір з приводу стягнення штрафу вирішується саме в даній справі (№910/21195/21), тому твердження відповідача, що нарахування пені є безпідставними в період з 26.08.2020 до 15.12.2021 в силу положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є помилковими та судом не приймаються.

Також відповідач посилається на постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду від 19.09.2019 у справі 910/8343/18 та зазначає, що правові висновки і позиції Вищого господарського суду України не є джерелом права, а тому не є обов`язковими до застосування посилаючись

З приводу цього, суд зазначає, що постанови пленумів покликані забезпечити правильне і однакове застосування законів судами, шляхом надання роз`яснень і тлумачення норм права. Безпосередньо, те що нарахування пені зупиняється на час оскарження рішення органу АМКУ встановлено законом, а саме частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Таким чином, постанова ВГСУ № 15 від 26.12.2011 роз`яснює яким саме способом потрібно нараховувати пеню під час оскарження рішення органу АМКУ.

Щодо посилання відповідача на постанову ВС КГС від 19.09.2019 у справі 910/8343/18, суд зазначає, що в даній справі ВС КГС дійшов до даного правового висновку під час дослідження змісту пункту 8.3 постанова ВГСУ № 15 від 26.12.2011, у випадку справи №910/21195/21 позивач використовує інший пункт постанови ВГСУ.

Окрім цього в постанові ВС КГС на яку посилається відповідач, ВС КГС зазначив "... не є обов`язковими до застосування", таке формулювання є диспозитивним, а тому може судами, як використовуватися, так і не використовуватися враховуючи обставини тієї чи іншої конкретної справи.

Не може бути прийнято й посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені ним у постановах при розгляді касаційних скарг у інших справах. Такі постанови прийнято за іншої фактично - доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у кожній з наведених справ, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення (постанова Верховного суду складі колегії суддів Касаційного Господарського суду від 19.09.2019 у справі 910/8343/18).

Отже, з огляду на все вище зазначене, кількість днів прострочення сплати штрафу складає - 643 дня. І тому позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 520 830, 00 грн.

Проте, оскільки в силу припису закону, розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 54 000, 00 грн.

Доказів на підтвердження сплати пені у розмірі 54 000, 00 грн відповідачем до суду не надано, а тому позивні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 54 000, 00 грн підлягають повному задоволенню.

Щодо посилання відповідача на те, що він не міг сплатити штраф, оскільки йому не було відомо реквізити рахунків для сплати штрафу, в зв`язку з реорганізацією територіальних відділень АМК, а також в зв`язку зі зміною місцезнаходження позивача, то суд критично оцінює таке твердження, оскільки позивач міг дізнатися про такі рахунки шляхом направлення запиту, в тому числі і до АМК, що і було ним зроблено в процесі розгляду спору (строк надання відповіді становив п`ять днів з моменту отримання запиту), відповідні докази чого містяться на арк. 114-115 матеріалів справи.

VI. Розподіл судових витрат.

Оскільки справа в частині вимог щодо стягнення штрафу була закрита, позивач має право в силу положень статті 7 Закону Країни " Про судовий збір" звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення судового збору.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 129 Госоподарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки провадження у справі в частині сплати штрафу закрито судом, в зв`язку з задоволенням вимог позивача відповідачем в процесі розгляду справи, то відповідно до ч.1 3 ст. 130 ГПК України та ст. 129 ГПК України, судовий збір у повному обсязі покладається на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення штрафу у розмірі 54 000, 00 грн - закрити.

2. В іншій частині позов Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, літ. А; ідентифікаційний код: 34603398 ) пеню у розмірі 54 000 (п`ятдесят чотири тисячі) грн 00 коп. до Державного бюджету України на рахунки відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВО" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, літ. А; ідентифікаційний код: 34603398 ) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 6 під. 1 пов., кім. 35; ідентифікаційний код: 22630473) витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.11.2022

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких