Рішення

від 02.11.2022 по справі 910/9018/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2022Справа № 910/9018/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина"

2. Закритого акціонерного товариства "Назаровское"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант"

про стягнення 644 896,72 російських рублів,

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" (далі - відповідач-1) та Закритого акціонерного товариства "Назаровское" (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 644 896,72 російських рублів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" на підставі договору відступлення права вимоги (вторинної цесії) від 02.12.2020 року № 2 перейшло право майнової вимоги до відповідача-2 щодо оплати поставленої за товарними накладними продукції. Оскільки належне виконання зобов`язань за вказаним договором було забезпечено договором поруки від 03.02.2021 року, укладеним між позивачем та відповідачем-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" просило суд солідарно стягнути з відповідачів вартість неоплаченого товару в розмірі 644 896,72 російських рублів, що за курсом НБУ на 21.05.2021 року еквівалентно 240 527,13 грн.

04.06.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 21.05.2021 року, в якому останній просив суд залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" залишено без руху та надано останньому строк для усунення її недоліків.

29.06.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" від 24.06.2021 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі № 910/9018/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.11.2021 року. Також, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант".

Крім того, з урахуванням необхідності належним чином повідомити учасників справи - нерезидентів, а саме: Закрите акціонерне товариство "Назаровское" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант", про відкриття провадження у справі, а також враховуючи положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року та приписи статей 228, 229 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 910/9018/21 до надходження відповіді від компетентного органу Російської Федерації на звернення господарського суду міста Києва про виконання відповідного судового доручення про вручення документів.

05.08.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли примірники документів зі здійсненим перекладом ухвали господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року та позовної заяви на російську мову.

11.08.2021 року господарський суд міста Києва звернувся до компетентного органу Російської Федерації із судовими дорученнями про вручення судових документів Закритому акціонерному товариству "Назаровское" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Нант".

03.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

10.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву, в якому Закрите акціонерне товариство "Назаровское" проти задоволення позовних вимог заперечило, зазначивши, що позов не підсудний господарському суду міста Києва, оскільки Закрите акціонерне товариство "Назаровское" здійснює свою господарську діяльність на території Російської Федерації, угоди з позивачем щодо підсудності спору судам України відповідачем-2 не укладались, тоді як підстави для застосування виключної підсудності відсутні. Крім того, відповідач-2 зазначив, що ним не отримано від позивача договору поруки, відтак останній не мав можливості висловити свою позицію щодо заміни сторони в зобов`язанні. Також, відповідач-2 наголосив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант" не поставляло товар відповідачу-2, і між ним та третьою особою договір відповідно до вимог Цивільного кодексу Російської Федерації не укладався, у зв`язку з чим у вказаних осіб не виникло жодних зобов`язань. Крім того, довіреності особам, що вказані у спірних товарних накладних, відповідачем-2 не видавались, а вказані у них запчастини фактично ним не отримані, відтак означені товаророзпорядчі документи, на думку відповідача-2, не можуть бути допущені до бухгалтерського обліку та не підтверджують наявності його заборгованості.

12.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нант" від 04.11.2021 року по суті позовних вимог, в яких третя особа вказала про наявність, на її думку, достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" у повному обсязі. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант" зазначило, що у квітні 2019 року воно здійснило поставку товару відповідачу-2 на загальну суму 644 896,72 російських рублів, проте такий товар відповідачем-2 оплачений не був. 22.07.2020 року третя особа відступила право майнової вимоги щодо вказаної заборгованості ТОВ "Сиб-Кредит", який, у свою чергу, відступив таке право позивачу. Таким чином, належним кредитором у вказаному зобов`язанні є позивач. Також, третя особа зазначила, що відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для відмови в оплаті поставленого товару, а підписи уповноважених осіб відповідача-2 - Новожилової О.О. та Сініцина Ю.А. у товарних накладних свідчать про отримання Закритим акціонерним товариством "Назаровское" поставленого третьою особою товару.

Враховуючи те, що підготовче засідання у справі призначено на 16.11.2021 року, а також беручи до уваги надходження до суду 10.11.2021 року відзиву відповідача-2 на позовну заяву та подання 12.11.2021 року третьою особою пояснень щодо предмета спору, що свідчить про обізнаність вказаних учасників справи про її розгляд, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року провадження у справі № 910/9018/21 поновлено.

Відповідачі та третя особа про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене підготовче засідання 16.11.2021 року не забезпечили.

У підготовчому засіданні 16.11.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про встановлення позивачу строку на подання відповіді на відзив відповідача-2 на позовну заяву до 03.12.2021 року та встановлення відповідачу-2 строку на подання заперечень на відповідь на відзив до 10.01.2022 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 910/9018/21 та призначено її до судового розгляду по суті на 25.01.2022 року.

22.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нант" від 15.11.2021 року на відзив відповідача-2 на позовну заяву, в яких третя особа навела доводи на спростування обґрунтованості заперечень Закритого акціонерного товариства "Назаровское" проти позову.

22.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла ухвала Арбітражного суду Краснодарського краю від 25.10.2021 року № А33-22377/2021, відповідно до змісту якої направлені господарським судом міста Києва документи були вручені представнику Закритого акціонерного товариства "Назаровское" у судовому засіданні 18.10.2021 року.

22.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла ухвала Арбітражного суду Краснодарського краю від 08.10.2021 року № А33-22378/2021, відповідно до змісту якої останній був позбавлений можливості виконати судове доручення господарського суду міста Києва та вручити надіслані господарським судом міста Києва документи Товариству з обмеженою відповідальністю "Нант".

29.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 22.11.2021 року на відзив відповідача-2 на позовну заяву, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" зазначило, що ним заявлено вимоги до двох юридичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих в Україні та Російській Федерації. При цьому, позивач обрав місцем судового розгляду цього спору господарський суд міста Києва за місцезнаходженням відповідача-1, що відповідає вимогам Угоди від 20.03.1992 року про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 року. Крім того, на спростування доводів відповідача-2 про те, що позивач не надсилав на його адресу договору поруки, позивач вказав, що зазначений договір був направлений відповідачу-2 у додатку до позовної заяви разом з позовом. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" вказувало на те, що договори цесії, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит", відповідають вимогам чинного законодавства. Поряд із цим, позивач зазначив, що факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" відповідачу-2 товару підтверджується наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" товарними накладними, засвідченими відбитком печатки відповідача-2 та підписом уповноваженої на прийом товарно-матеріальних цінностей особи, тоді як відсутність у первинних документах реквізитів договору поставки та даних вантажоодержувача не є обов`язковими реквізитами первинних документів у розумінні Федерального закону Російської Федерації від 06.12.2011 року № 402-ФЗ "Про бухгалтерський облік".

07.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли доповнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нант" від 03.12.2021 року до заперечень на відзив відповідача-2, в яких третя особа повідомила про те, що рішеннями Арбітражного суду Красноярського краю у відповідних справах відповідачу-2 було відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними договорів цесії, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит". На підтвердження означених обставин третьою особою були надані копії судових рішень Арбітражного суду Красноярського краю від 29.11.2021 року в справі № А33-7621/2021, від 30.11.2021 року в справі № А33-7620/2021, від 01.12.2021 року в справі № А33-7618/2021 та від 02.12.2021 року в справі № А33-7617/2021.

31.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли доповнення від 28.12.2021 року до заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Нант" на відзив відповідача-2, до яких третьою особою додатково долучено ряд копій рішень Арбітражного суду Красноярського краю про відмову відповідачу-2 в задоволенні вимог про визнання недійсними договорів цесії, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит".

До початку призначеного судового засідання 25.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про компенсацію судових витрат від 20.01.2022 року, в якому останній просив суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" та Закритого акціонерного товариства "Назаровское" судові витрати у розмірі 3 448,00 грн.

У судовому засіданні 25.01.2022 року оголошувалася перерва до 23.03.2022 року.

Разом із тим, судове засідання, призначене на 23.03.2022 року, не відбулося, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2022 року судове засідання у даній справі призначено на 02.11.2022 року.

28.10.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 24.10.2022 року про розгляд справи без участі уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест".

Учасники справи про дату час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 02.11.2022 року не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Слід зазначити, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" обумовлено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" від 21.03.2022 року з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами росії на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

У зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 року припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

За наведених обставин, є неможливим направлення судового доручення про вручення документів, а також направлення ухвал господарського суду міста Києва у справі № 910/9018/21 безпосередньо на адресу відповідача-2.

Проте, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, а також відповідача-2 про розгляд справи було повідомлено шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.

За таких обставин, суд констатує, що відповідач-2 був повідомлений про розгляд справи № 910/9018/21, а також скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" (далі - постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Назаровское" (далі - покупець) була досягнута згода про поставку товару, на виконання якої постачальник здійснив поставку на користь покупця запасних частин, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарними накладними від 25.04.2019 року №№ 5, 7, 9, 10, 13, 15, 17, 19 на загальну суму 644 896,72 російських рублів.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 статті 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За умовами статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Поставкою Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" товару на склад покупця-вантажоодержувача (Красноярський край, Назаровський район, вулиця Шкільна, будинок 15) та прийняттям його матеріально-відповідальною особою Закритого акціонерного товариства "Назаровское", яка перебуває з відповідачем-2 у трудових відносинах, наведені юридичні особи вчинили фактичні дії щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб. Відповідно, між цим контрагентами виникли зобов`язальні відносини.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Так, згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Подібне правове регулювання укладення договору поставки в спрощений спосіб та його виконання встановлено вимогами статей 8, 153, 158, 160, 161, 420, 432, 433, 434, 435, 438, 454, 486, 506, 523 Цивільного кодексу російської федерації.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що в порушення досягнутих між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" та Закритим акціонерним товариством "Назаровское" домовленостей відповідач-2 оплату вартості поставленого йому товару не здійснив.

22.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант" (цедент) на підставі договорів відступлення права вимоги (цесії) № 135/07.20, № 136/07.20, № 137/07.20, № 138/07.20, № 139/07.20, № 140/07.20, № 141/07.20 та № 142/07.20 відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит" (цесіонарій) прийняло у повному обсязі права вимоги з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" та не оплаченого Закритим акціонерним товариством "Назаровское" товару за накладними від 25.04.2019 року №№ 5, 7, 9, 10, 13, 15, 17, 19 відповідно.

Всього за вказаними договорами цесії Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит" права вимоги до відповідача-2 на загальну суму 644 896,72 російських рублів.

Означені правочини підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені відбитками печаток наведених юридичних осіб.

Зі змісту пункту 3.5 наведених договорів цесії (у редакції додаткових угод від 25.09.2020 року № 1 до кожного з них) вбачається, що право вимоги, яке відступається, переходить від цедента до цесіонарія з моменту відправлення на адресу боржника повідомлення про те, що відбулось відступлення права вимоги. З моменту відправлення повідомлення на адресу боржника про те, що відбулось відступлення права вимоги, цесіонарій стає новим кредитором боржника в частині переданого, але неоплаченого товару за накладними від 25.04.2019 року № 5, від 25.04.2019 року № 7, від 25.04.2019 року № 9, від 25.04.2019 року № 10, від 25.04.2019 року № 13, від 25.04.2019 року № 15, від 25.04.2019 року № 17, від 25.04.2019 року № 19 відповідно.

При цьому слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант" листами від 27.07.2020 року № 12/124, від 27.07.2020 року № 14/124, від 27.07.2020 року № 16/124, від 27.07.2020 року № 18/124, від 27.07.2020 року № 20/124, від 27.07.2020 року № 22/124, від 27.07.2020 року № 24/124 та від 27.07.2020 року № 26/124 повідомило Закрите акціонерне товариство "Назаровское" про укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит" договорів відступлення права вимоги (цесії) за накладними від 25.04.2019 року № 5, від 25.04.2019 року № 7, від 25.04.2019 року № 9, від 25.04.2019 року № 10, від 25.04.2019 року № 13, від 25.04.2019 року № 15, від 25.04.2019 року № 17, від 25.04.2019 року № 19 відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2020 року на виконання умов вищевказаних договорів відступлення права вимоги (цесії) цедент передав цесіонарію всі документи, що засвідчують право вимоги цедента до боржника за товарними накладними, що підтверджується підписаним між наведеним контрагентами актом прийому-передачі документів, який є додатком № 1 до кожного з вищенаведених договорів відступлення прав вимоги (цесії).

02.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (цесіонарій) було укладено договір № 2 відступлення прав вимоги (вторинної цесії).

Означений договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

За змістом пунктів 1.1, 1.2 договору № 2 відступлення прав вимоги (вторинної цесії) цедент відступає, а цесіонарій приймає у повному обсязі право вимоги виконання обов`язку з оплати товару, поставленого боржнику - Закритому акціонерному товариству "Назаровское", та не оплаченого останнім. Право вимоги цедента до боржника складає заборгованість у розмірі 644 896,72 російських рублів.

Згідно з пунктами 1.3.1-1.3.8 договору № 2 відступлення прав вимоги (вторинної цесії) первісне право вимоги засноване на договорах відступлення прав вимоги (цесії), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит" (первісний цесіонарій) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" (первісний цедент) про відступлення у повному обсязі права вимоги з оплати заборгованості (вартості переданого та не оплаченого товару), поставленого боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Назаровское", який є покупцем даного товару, в загальній сумі 644 896,72 російських рублів, а також суми процентів, неустойок, штрафів, передбачених законодавством, а саме:

- Договір відступлення прав вимоги (цесії) № 135/07.20 від 22.07.2020 про відступлення у повному обсязі права вимоги з оплати заборгованості (вартості переданого та не оплаченого товару), поставленого боржнику - Закритому акціонерному товариству "Назаровское", в сумі 88 962,52 російських рубля. Вказаний розмір заборгованості боржника перед цедентом підтверджується накладною № 5 від 25.04.2019, УПД № 1 від 22.07.2020, доданими до договору, підписаними уповноваженими представниками цедента та боржника;

- Договір відступлення прав вимоги (цесії) № 136/07.20 від 22.07.2020 про відступлення у повному обсязі права вимоги з оплати заборгованості (вартості переданого та не оплаченого товару), поставленого боржнику - Закритому акціонерному товариству "Назаровское", в сумі 90 999,20 російських рубля. Вказаний розмір заборгованості боржника перед цедентом підтверджується накладною № 7 від 25.04.2019, УПД № 2 від 22.07.2020, доданими до договору, підписаними уповноваженими представниками цедента та боржника;

- Договір відступлення прав вимоги (цесії) № 137/07.20 від 22.07.2020 про відступлення у повному обсязі права вимоги з оплати заборгованості (вартості переданого та не оплаченого товару), поставленого боржнику - Закритому акціонерному товариству "Назаровское", в сумі 77 620,04 російських рубля. Вказаний розмір заборгованості боржника перед цедентом підтверджується накладною № 9 від 25.04.2019, УПД № 3 від 22.07.2020, доданими до договору, підписаними уповноваженими представниками цедента та боржника;

- Договір відступлення прав вимоги (цесії) № 138/07.20 від 22.07.2020 про відступлення у повному обсязі права вимоги з оплати заборгованості (вартості переданого та не оплаченого товару), поставленого боржнику - Закритому акціонерному товариству "Назаровское", в сумі 80 560,57 російських рубля. Вказаний розмір заборгованості боржника перед цедентом підтверджується накладною № 10 від 25.04.2019, УПД № 4 від 22.07.2020, доданими до договору, підписаними уповноваженими представниками цедента та боржника;

- Договір відступлення прав вимоги (цесії) № 139/07.20 від 22.07.2020 про відступлення у повному обсязі права вимоги з оплати заборгованості (вартості переданого та не оплаченого товару), поставленого боржнику - Закритому акціонерному товариству "Назаровское", в сумі 88 204,07 російських рубля. Вказаний розмір заборгованості боржника перед цедентом підтверджується накладною № 13 від 25.04.2019, УПД № 5 від 22.07.2020, доданими до договору, підписаними уповноваженими представниками цедента та боржника;

- Договір відступлення прав вимоги (цесії) № 140/07.20 від 22.07.2020 про відступлення у повному обсязі права вимоги з оплати заборгованості (вартості переданого та не оплаченого товару), поставленого боржнику - Закритому акціонерному товариству "Назаровское", в сумі 99 153,52 російських рубля. Вказаний розмір заборгованості боржника перед цедентом підтверджується накладною № 15 від 25.04.2019, УПД № 6 від 22.07.2020, доданими до договору, підписаними уповноваженими представниками цедента та боржника;

- Договір відступлення прав вимоги (цесії) № 141/07.20 від 22.07.2020 про відступлення у повному обсязі права вимоги з оплати заборгованості (вартості переданого та не оплаченого товару), поставленого боржнику - Закритому акціонерному товариству "Назаровское", в сумі 88 577,97 російських рубля. Вказаний розмір заборгованості боржника перед цедентом підтверджується накладною № 17 від 25.04.2019, УПД № 7, доданими до договору, підписаними уповноваженими представниками цедента та боржника;

- Договір відступлення прав вимоги (цесії) № 142/07.20 від 22.07.2020 про відступлення у повному обсязі права вимоги з оплати заборгованості (вартості переданого та не оплаченого товару), поставленого боржнику - Закритому акціонерному товариству "Назаровское", в сумі 30 818,83 російських рубля. Вказаний розмір заборгованості боржника перед цедентом підтверджується накладною № 19 від 25.04.2019, УПД № 8 від 22.07.2020, доданими до договору, підписаними уповноваженими представниками цедента та боржника.

У пункті 3.5 договору № 2 відступлення прав вимоги (вторинної цесії) його сторони погодили, що права вимоги, що відступаються, переходять від цедента до цесіонарія з моменту підписання акту приймання-передачі документів. З моменту підписання акту приймання-передачі документів цесіонарій стає новим кредитором боржника в частині переданого та не оплаченого товару за вказаними у договорі товарними накладними.

В силу пункту 5.11 договору № 2 відступлення прав вимоги (вторинної цесії) у решті, що не передбачено умовами даного договору, сторони керуються чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, за статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (частина 2 статті 518 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пунктів 3.1, 3.2 договору № 2 відступлення прав вимоги (вторинної цесії) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" всі документи, що засвідчують право вимоги цедента до боржника за товарними накладними від 25.04.2019 року № 5, від 25.04.2019 року № 7, від 25.04.2019 року № 9, від 25.04.2019 року № 10, від 25.04.2019 року № 13, від 25.04.2019 року № 15, від 25.04.2019 року № 17, від 25.04.2019 року № 19, що підтверджується підписаним сторонами цього правочину актом прийому-передачі документів від 24.12.2020 року (додаток № 1 до договору № 2 відступлення прав вимоги (вторинної цесії) від 02.12.2020).

Отже, з моменту підписання акту приймання-передачі документів від 24.12.2020 року до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до боржника (відповідача-2) в частині виконання зобов`язання з оплати товару, поставленого за товарними накладними від 25.04.2019 року № 5, від 25.04.2019 року № 7, від 25.04.2019 року № 9, від 25.04.2019 року № 10, від 25.04.2019 року № 13, від 25.04.2019 року № 15, від 25.04.2019 року № 17, від 25.04.2019 року № 19 на загальну суму 644 896,72 російських рублів.

Листом від 29.12.2020 року № 12/147 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит" повідомило відповідача-2 (як боржника) про укладення договору відступлення прав вимоги (вторинної цесії) від 02.12.2020 року № 2, у зв`язку з чим просило протягом 7 календарних днів з моменту отримання даного повідомлення оплати наявну в Закритого акціонерного товариства "Назаровское" заборгованість в сумі 644 896,72 російських рублів на розрахунковий рахунок нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест".

Вказаний лист був отриманий Закритим акціонерним товариством "Назаровское" 15.01.2021 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія повідомлення про вручення цього поштового відправлення, а також опис вкладення у відповідний цінний лист з відбитком календарного штемпеля 29.12.2020 року. Проте, вимоги означеного листа були залишені відповідачем-2 без задоволення.

Слід також зазначити, що 03.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (цедент/кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" (відповідач-1) як поручителем укладено договір поруки до договору № 2 поступки прав вимоги (цесії) від 02.12.2020 року (далі - Договір поруки), за умовами якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання боржником (Закритим акціонерним товариством "Назаровское") своїх зобов`язань по сплаті боргу за поставлений товар в сумі 644 896,72 російських рублів, що виникли в порядку і на умовах, визначених договором № 2 від 02.12.2020 поступки прав вимоги (вторинної цесії).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток наведених юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1.3 Договору поруки, у разі порушення боржником обов`язку по оплаті відповідно до договору цесії боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки на підставах, передбачених у статті 559 Цивільного кодексу України (пункт 6.3 Договору поруки).

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За визначенням статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу-2 (як боржнику) претензію (вимогу) від 04.02.2021 року № 29-21, в якій вимагав протягом семи днів з дня отримання даної претензії повернути неоплачений товар або сплатити суму заборгованості в розмірі 644 896,72 російських рублів.

Крім того, листом від 23.04.2021 року № 49-21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" з претензією (вимогою), в якій просило протягом п`яти днів з дати отримання цієї претензії оплатити суму заборгованості в розмірі 644 896,72 російських рублів.

Проте, відповідачі не виконали своїх грошових зобов`язань за договорами поставки та поруки, оплату поставленого Закритому акціонерному товариству "Назаровское" товару в установлений строк не здійснили.

Зважаючи на викладені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" звернулося до суду з означеним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як було зазначено вище, 25.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант" поставило безпосередньо на склад Закритого акціонерного товариства "Назаровское" товар (запасні частини), який був прийнятий матеріально-відповідальними особами Закритого акціонерного товариства "Назаровское" - завідуючим РТМ Сініциним Ю.А. та комірником ОСОБА_1 , про що складені відповідні товарні накладні №№ 5, 7, 9, 10, 13, 15, 17, 19 на загальну суму 644 896,72 російських рублів.

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що остання працює на посаді комірника відповідача-2 з 21.03.2006 року та в силу своїх трудових обов`язків відповідає за товарно-матеріальні цінності при їх надходженні на склад підприємства, отже є уповноваженою особою на прийом товарно-матеріальних цінностей безпосередньо від постачальників.

Слід зазначити, що поставка товару за вищенаведеними накладними на склад Закритого акціонерного товариства "Назаровское" додатково підтверджується заявою свідка ОСОБА_2 від 09.07.2021 року, посвідченою приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Стеблиною Сергієм В`ячеславовичем (зареєстрована у реєстрі за № 1181, 1182) та оформленою відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, водій ОСОБА_2 , який безпосередньо здійснював доставку спірного вантажу, пояснив, що він з 2003 року здійснює доставку товару і його розвантаження від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нант", у тому числі до Закритого акціонерного товариства "Назаровское", що знаходиться за адресою: Красноярський край, Назаровський район, селище Степовий, вулиця Шкільна, 15. Зі сформованої практики, в`їзд на територію центрального складу і ремонтних майстерень без розпорядження зав. РТМ Сініцина Юрія Олексійовича був неможливий, оскільки саме з його дозволу здійснювався пропускний режим на територію складських приміщень підприємства відповідача-2. ОСОБА_3 або відповідальні працівники разом з комірником брали участь в розвантаженні товару, проводили його огляд за якістю і ремонтопридатністю переданих запасних частин. При цьому, комірник ОСОБА_1 завжди проводила огляд та звірку між фактично розвантаженим товаром і документами по найменуванню, каталожними номерами і кількістю. Свідок також зазначив, що комірник ОСОБА_1 разом з водієм, після розвантаження запчастин в склад, здійснювала додаткову перевірку фактично завантажених запчастин за каталожними номерами, найменуваннями і кількісним складом по товарним накладним. Також, ОСОБА_2 повідомив, що після передачі товару він передавав ОСОБА_1 товарно-транспортні накладні, УПД, екземпляри документів з підписом Новожилової О.О. забирав, а через деякий час Закрите акціонерне товариство "Назаровское" оплачувало вартість поставлених запчастин.

Також свідок у поданій заяві повідомив суд про те, що у 2019 році він, як і раніше, здійснив доставку товару Закритому акціонерному товариству "Назаровское" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нант" на автомобілі ГАЗ-3302, н.д.р. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , однак оплату за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" відповідач-2 не здійснив.

Слід зазначити, що факт поставки відповідачу-2 спірного товару на загальну суму 644 896,72 російських рублів також підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними комірником Закритого акціонерного товариства "Назаровское" Новожиловою О.О. товарно-транспортними накладними від 25.04.20019 року №№ 000005, 000007, 000009, 0000010, 0000013, 0000015, 0000017, 0000019 (з відмітками про отримання товару вантажоодержувачем 26.04.2019 року), а також авансовим звітом від 29.04.2019 року.

Під час розгляду справи жодних належних доказів на спростування факту поставки відповідачу-2 товару за товарними накладними від 25.04.2019 року № 5, від 25.04.2019 року № 7, від 25.04.2019 року № 9, від 25.04.2019 року № 10, від 25.04.2019 року № 13, від 25.04.2019 року № 15, від 25.04.2019 року № 17, від 25.04.2019 року № 19 учасниками справи надано не було, як і не подано доказів на підтвердження факту повернення отриманого Закритим акціонерним товариством "Назаровское" товару постачальнику чи його оплати.

При цьому, судом враховано, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, крім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 року в справі № 905/49/15, від 29.11.2019 року в справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 року в справі № 916/922/19.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нант" здійснило доставку товару (запасні частини), визначеного в товарних накладних від 25.04.2019 року № 5, від 25.04.2019 року № 7, від 25.04.2019 року № 9, від 25.04.2019 року № 10, від 25.04.2019 року № 13, від 25.04.2019 року № 15, від 25.04.2019 року № 17, від 25.04.2019 року № 19, на загальну суму 644 896,72 російських рублів безпосередньо на склад Закритого акціонерного товариства "Назаровское" у квітні 2019 року. Означений товар був прийнятий матеріально-відповідальною особою відповідача-2 без будь-яких зауважень. Докази того, що відповідач-2 скористався правом на відмову від прийняття продукції або її повернення постачальнику, у матеріалах справи відсутні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року в справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 року в справі № 924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, підтвердженим матеріалами справи та цілком вірогідним є факт поставки відповідачу-2 продукції за товарними накладними від 25.04.2019 року № 5, від 25.04.2019 року № 7, від 25.04.2019 року № 9, від 25.04.2019 року № 10, від 25.04.2019 року № 13, від 25.04.2019 року № 15, від 25.04.2019 року № 17, від 25.04.2019 року № 19 на загальну суму 644 896,72 російських рублів та прийняття його уповноваженою особою, а відтак і наявність обов`язку сплатити продавцеві (кредитору) повну ціну отриманого і не повернутого товару.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги заперечення відповідача-2 проти позову, які зводяться до відсутності у Закритого акціонерного товариства "Назаровское" будь-яких грошових зобов`язань з огляду на не поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Нант" спірного товару та не отримання відповідних запасних частин відповідачем-2.

Слід також зазначити, що отримавши лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Сиб-Кредит" від 29.12.2020 року № 12/144 з повідомленням про укладення договору відступлення прав вимоги (вторинної цесії) від 02.12.2020 року № 2 та заміну сторони у зобов`язанні з поставки товару на загальну суму 644 896,72 російських рублів, відповідач-2 не висунув будь-яких заперечень проти вимоги нового кредитора у спірному основному зобов`язанні, як і не здійснив оплату суму боргу.

З огляду на вищевикладені обставини, суд констатує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест", як нового кредитора, наявне право вимагати у відповідача-2 оплату поставленої за товарними накладними від 25.04.2019 року № 5, від 25.04.2019 року № 7, від 25.04.2019 року № 9, від 25.04.2019 року № 10, від 25.04.2019 року № 13, від 25.04.2019 року № 15, від 25.04.2019 року № 17, від 25.04.2019 року № 19 продукції на загальну суму 644 896,72 російських рублів, що доведено належними та допустимими доказами відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, на свою користь.

Крім того, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Як було встановлено судом, враховуючи прострочення виконання відповідачем-2 своїх грошових обов`язків з оплати поставленого йому товару, листом від 23.04.2021 року № 49-21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" (як поручителя за Договором поруки) з претензією (вимогою), в якій просило протягом п`яти днів з дати отримання цієї претензії оплатити суму заборгованості в розмірі 644 896,72 російських рублів.

Проте, відповідачі не виконали своїх грошових зобов`язань за договорами поставки та поруки, оплату поставленого Закритому акціонерному товариству "Назаровское" товару в установлений строк не здійснили.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у них обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти за поставлену продукцію, а доводи відповідача-2, які викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищенаведеними встановленими судом обставинами.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року в справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності та враховуючи, що ні відповідач-2 як боржник за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, ні відповідач-1 як поручитель за Договором поруки, не виконали зобов`язання з оплати поставленого товару і на момент прийняття рішення не надали документи, які свідчать про погашення спірної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" та Закритого акціонерного товариства "Назаровское" заборгованості у розмірі 644 896,72 російських рублів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" як нового кредитора.

Водночас слід зазначити, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 року в справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 року в справі № 723/304/16-ц.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і громадяни України, і юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, крім винятків, встановлених законом та міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 366 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених в статті 76 цього Закону.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Таким чином, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Україна є учасницею Угоди від 20.03.1992 року про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 року № 2889-ХІІ "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" (далі - Угода).

Згідно зі статтею 1 Угоди остання регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень по ним.

Статтею 2 Угоди визначено, що для цілей цієї Угоди під господарюючими суб`єктами розуміються підприємства, їх об`єднання, організації будь-яких організаційно - правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця відповідно до законодавства, яке діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, і їх об`єднання.

Статтею 13 Угоди визначено, що ця Угода відкрита для підписання державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав і має бути ратифікована.

Як випливає з довідки про ратифікацію документів і виконання внутрішньодержавних процедур за документами, прийнятих Радою глав держав, Радою глав урядів і Економічною радою Співдружності Незалежних Держав (станом на 15.01.2008) Угода набула чинності для Білорусі, Вірменії, Таджикистану, Казахстану, Туркменістану, Узбекистан, Киргизької Республіки, Російської Федерації та України.

Однією зі сторін спору в даній справі є резидент російської федерації, отже Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності поширюється і підлягає застосуванню при вирішенні питання про підсудність даного спору.

В силу частини 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, будучи частиною національного законодавства України, має пріоритет в його застосуванні перед нормами національного законодавства, у тому числі й чинних законів.

Відповідно до статей 1, 2 Угоди від 20.03.1992 року, цією Угодою регулюються питання, пов`язані з вирішенням будь-яких цивільно-правових спорів, учасниками яких є суб`єкти права учасників Угоди, в тому числі суб`єкти Україна і російської федерації, якими є обидва відповідача.

Згідно з літерою "а" частини 1 статті 4 Угоди компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати згадані в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території даної держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день пред`явлення позову. Якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача на вибір позивача.

Таким чином, в силу імперативної норми міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір цивільно-правового характеру, в якому відповідачі знаходяться на території як України, так і російської федерації, може розглядатися компетентним судом України в разі, якщо цей суд обрав позивач на власний розсуд.

Вищенаведеними законодавчими приписами спростовуються викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача-2 щодо непідсудності даного спору господарському суду міста Києва.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" з покладенням судового збору на відповідачів у порядку приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час, зважаючи, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, суд дійшов висновку про покладення на відповідачів витрати зі сплати судового збору порівну.

Крім того, позивач у клопотанні від 20.01.2022 року просив суд покласти на відповідачів витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, зокрема, судові витрати на поштові відправлення сторонам справи та витрати, пов`язані зі здійсненням перекладу на російську мову позовної заяви та судових рішень, у загальному розмірі 3 448,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 128 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У випадках, коли сума витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду, а саме витрат на поштові відправлення, позивачем надані відповідні поштові накладні, описи вкладення до поштових відправлень та квитанції оператора поштового зв`язку (АТ "Укрпошта") на загальну суму 1 108,00 грн., у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та доведеність заявленої до стягнення суми витрат позивача на оплату здійснення поштових відправлень.

Крім того, згідно з частиною 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження витрат на здійснення перекладу на російську мову позовної заяви та ухвали господарського суду міста Києва від 21.07.2021 року в даній справі, позивачем надано копію товарного чека від 03.08.2021 року № 6308221 на суму 1 300,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Самсін проти України" вказано, що відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому суд зазначає, що позивача ухвалою суду від 21.07.2021 року № 910/9018/21 було зобов`язано надати суду переклад на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, позовної заяви та ухвали від 21.07.2021 року господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/9018/21 у п`яти примірниках.

Отже, вказані витрати у розмірі 1 300,00 грн., фактично понесені позивачем, були необхідними та неминучими у розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Разом із тим, інших доказів на підтвердження понесення позивачем решти заявлених до компенсації судових витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" надано суду не було.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем було надано докази на підтвердження понесення ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, на загальну суму 2 408,00 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача та покладення на відповідачів у порядку приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судових витрат, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки справи до розгляду, у розмірі 2 408,00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" (03062, місто Київ, вулиця Чистяківська, будинок 2-А; код ЄДРПОУ 33641275) та Закритого акціонерного товариства "Назаровское" (662217, російська федерація, Красноярський край, Назаровський район, п. Степовий, вулиця Шкільна, будинок 15; код ЄДРПОУ 2427000415, КПП 245601001, ОДРН 1022401588615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Черкаська область, місто Сміла, вулиця Мазура, будинок 5, квартира 89; код ЄДРПОУ 43453016) основний борг у розмірі 644 896 (шістсот сорок чотири тисячі вісімсот дев`яносто шість) російських рублів 72 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Київщина" (03062, місто Київ, вулиця Чистяківська, будинок 2-А; код ЄДРПОУ 33641275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Черкаська область, місто Сміла, вулиця Мазура, будинок 5, квартира 89; код ЄДРПОУ 43453016) судовий збір у розмірі 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 95 коп. та судові витрати в сумі 1 204 (одна тисяча двісті чотири) грн. 00 коп.

4. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Назаровское" (662217, російська федерація, Красноярський край, Назаровський район, п. Степовий, вулиця Шкільна, будинок 15; код ЄДРПОУ 2427000415, КПП 245601001, ОДРН 1022401588615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстор-Інвест" (20708, Черкаська область, місто Сміла, вулиця Мазура, будинок 5, квартира 89; код ЄДРПОУ 43453016) судовий збір у розмірі 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 95 коп. та судові витрати в сумі 1 204 (одна тисяча двісті чотири) грн. 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02.11.2022 року.

Суддя В.С. Ломака