Рішення

від 02.11.2022 по справі 910/5172/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2022Справа № 910/5172/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ тепла"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак-Ларен"

про стягнення 78.896,44 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ тепла" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак-Ларен" про стягнення 78.896,44 грн, з яких: 60.000,00 грн основної вартості оплаченого позивачем та не поставленого відповідачем товару за Договором поставки № 410 від 26.10.21., 6.000,00 грн штрафу, 480,00 грн інфляційних втрат, 2.416,44 грн 30 % річних, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору, а також 10.000,00 грн компенсації ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.22. відкрито провадження у справі №910/5172/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 04.07.22. про відкриття провадження у справі № 910/5172/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Оскільки поштовий конверт повернувся до суду без вручення отримувачу, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/5172/22, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

26.10.21. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ тепла" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мак-Ларен" укладено договір поставки №410 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався здійснити постачання пересувної гідравлічної рампи "jost" (Товар) у кількості та якості, згідно специфікації (додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору товар має бути поставлений постачальником протягом 7 календарних днів з дати отримання попередньої оплати. Постачальник своїми силами поставляє товар на склад Покупця за визначеною адресою. Доставка здійснюється краном-маніпулятором постачальника.

Пунктом 4.1. Договору передбачена попередня 100% передоплата товару.

Специфікацією № 1 від 26.10.21. сторони погодили характеристики товару та його ціну в розмірі 60.000,00 грн з ПДВ,

На підставі виставленого відповідачем рахунку позивач платіжним дорученням № 1988 від 26.10.21. сплатив передоплату за товар у сумі 60.000,00 грн.

Як вказує позивач, поставка оплаченого ним товару відповідачем здійснена не була.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару (періодичних видань).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом № 2211/21 від 22.11.21., в якому просив повернути суму передоплати за Договором. Даний лист відповідачем залишено без відповіді та задоволення. Сума попередньої оплати повернута не була.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 60.000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Крім того, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 6.000,00 грн штрафу, 480,00 грн інфляційних втрат, 2.416,44 грн 30 % річних, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору, а також 10.000,00 грн компенсації ПДВ.

Щодо таких вимог суд встановив наступне.

Згідно з п. 6.2. Договору, керуючись положеннями ст.693 ЦК України сторони домовились, що якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку порушення постачальником строків поставки товару, відповідно до п. 3.1.1. даного договору, постачальник виплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строку поставки більш ніж на 2 календарних дні постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого товару.

Пунктом 6.2. Договору сторони встановили, що на суму попередньої оплати нараховуються відсотки в розмірі 30% річних відповідно до ст. 536 ЦК України, від дня одержання суми попередньої оплати від покупця до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафних санкцій нарахувань відповідно до п. п. 6.1., 6.2. Договору, суд встанови їх вірність та відповідність умовам Договору, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягають: штраф у розмірі 6.000,00 грн, 2.416,44 грн 30 % річних та 480,00 грн інфляційних втрат.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що в разі не реєстрації податкової накладної у встановлений п.4.2. цього Договору строк, реєстрації з порушенням цього строку, а так само у випадку не розблокування та/або невжиття усіх законних заходів для розблокування податкової накладної, в разі зупинення органом реєстрації в ЕРПН, Постачальник зобов`язаний протягом 3 днів з моменту отримання відповідної вимоги, сплатити Покупцю компенсацію в сумі, рівній ПДВ в такій податковій накладній.

За умовами п. 4.2. Договору постачальник зобов`язався здійснити реєстрацію податкової накладної в ЕРПН протягом 3 календарних днів з моменту її складання.

Суд зазначає, що відповідальність відповідача за п. 6.4. Договору можлива у випадку, якщо постачальником було складено податкову накладну, проте порушено строк її реєстрації в ЕРПН (3 календарних дні з моменту її складання).

Натомість, матеріали справи не містять доказів складання відповідачем відповідної податкової накладної, що унеможливлює застосування п. 6.4. Договору.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 10.000,00 грн компенсації ПДВ слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак-Ларен" (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67; ідентифікаційний код 42513990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Світ тепла" (02660, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 7; ідентифікаційний код 39211956) 60.000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати, 6.000 (шість тисяч) грн 00 коп. штрафу, 480 (чотириста вісімдесят) грн 00 коп. інфляційних втрат, 2.416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн 44 коп. 30 % річних та 2.166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн 54 коп. судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко