Рішення

від 02.11.2022 по справі 914/2000/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2022 Справа № 914/2000/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «Ескулаб»

до відповідача: Приватного підприємства «Центр вилікуваних захворювань»

про: стягнення 51 932,82 грн.,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «Ескулаб» до відповідача: Приватного підприємства «Центр вилікуваних захворювань» про стягнення 51 932,82 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.08.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала суду надіслана учасникам справи на електронні адреси, що вказані у позовній заяві.

06.09.2022р. через систему «Електроний суд» від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, а за змістом письмові пояснення, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№18473/22.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

У зв`язку з відсутністю підстав для залишення позову без розгляду, суд відмовив у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про надання медичних послуг №090621 від 09.06.2021р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 25 892,00 грн.

Відповідно, на переконання позивача, спір виник в зв`язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором, в частині оплати наданих послуг, всього на загальну суму 25 982,00 грн. Крім того, на підставі пункту 4.2 договору, позивач просить стягнути з відповідача 6 397,97 грн. пені, 12 991,00 грн.-50% штрафу, а також 5 801,48 грн. інфляційних втрат, 760,37 грн.- 3% річних.

У поданих письмових поясненнях позовні вимоги не визнає, проте, покликаючись на відсутність фінансування, сам факт наданих послуг не заперечує.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

09.06.2021року між Приватним підприємством «Перша соціальна медична лабораторія «Ескулаб» (Виконавець) (далі - позивач) та Приватним підприємством «Лікувально - оздоровчо - навчальний центр «Вікторія » (Замовник) (далі-відповідач) укладено договір про надання медичних послуг №090621 (далі-договір).

З 01.02.2022р. ПП «Лікувально - оздоровчо - навчальний центр «Вікторія» змінило назву на Приватне підприємство «Центр вилікуваних захворювань», що шдтверджується інформацією, яка в міститься в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до п.1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов`язується за замовленнями Замовника надавати послуги із проведення лабораторно-діагностичних досліджень біологічного матеріалу пацієнтів Замовника, а Замовник зобов`язується оплачувати такі послуги в порядку, передбаченому цим договором.

Водночас, згідно абз. 8 п.2.4. договору, Замовник зобов`язаний проводити оплату за надані Виконавцем медичні послуги, передбачені цим договором.

Згідно із п. 3.10 договору, оплата послуг за проведені лабораторні дослідження протягом звітного місяця здійснюється на підставі виставленого Виконавцем рахунку в строк не пізніше 7 календарних днів, наступних за звітним місяцем.

Також, згідно п.3.7 укладеного договору, Замовник протягом 3 календарних днів звіряє акт надання послуг та направляє один примірник Виконавцю (оригінал поштою, додатково електронною поштою).

За твердженням позивача, на виконання умов договору в серпні 2021 року на адресу відповідача було скеровано рахунок №843 від 31.07.2021р. та акт надання послуг №34986 від 31 липня 2021 року на суму 10 109,00 грн.У вересні 2021 року на цю ж адресу було скеровано рахунок №973 від 31.08.2021р. та акт надання послуг №40934 від 31 серпня 2021 року на суму 15 873,00 грн.

Доказів скерування відповідних документів на адресу відповідача матеріали справи не містять.

11.08.2022р. зазначені акти надання послуг було скеровано на адресу відповідача разом із претензією №941 від 10.08.2022р., докази чого наявні в матеріалах справи.

Докази реагування на цю претензію в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.3.8 договору, у разі неотримання Виконавцем у передбачений п.3.7 договору строк підписаного акту надання послуг чи обrрунтованого заперечення, акт надання послуг вважається узгодженим сторонами з виконанням всіх умов цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору, в разі порушення зобов`язань, що визначені даним договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

Згідно п.4.2. Договору За прострочення оплати Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

За прострочення оплати наданих послуг понад 20 календарних днів, Замовник, окрім пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, додатково сплачує Виконавцю штраф в розмірі 50 % від суми заборгованості. Сторони дійшли згоди про те, що до правовідносин, визначених цим договором, не застосовуються строки передбачені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з письмовими поясненнями, відповідачем надано суду банківську виписку по рахунку щодо оборотів коштів за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. Крім того, долучено скріншот рахунку №843 від 31.07.2021р. та, за твердженням відповідача, скріншот про заборгованість до НСЗУ.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Акт надання послуг №34986 від 31 липня 2021 року на суму 10 109,00 грн. та Акт №40934 від 31 серпня 2021 року на суму 15 873,00 грн. не підписані уповноваженим представником відповідача, проте відсутність з боку відповідача мотивованої відмови в прийманні послуг та будь-яких зауважень до виконаних робіт, факт неповернення підписаного примірника вказаних актів надання послуг свідчить про те, що ці акти є узгодженими відповідно до умов п.3.7, п.3.8 договору, та що послуги на вказану в акті суму, прийняті відповідачем без заперечень.

Доказів пред`явлення позивачу претензій щодо якості, кількості та вартості таких послуг відповідач суду не надав.

Відповідно, із наявних в матеріалах справи доказів слідує те, що позивач виконав свої зобов`язання з надання послуг, які прийняті відповідачем без зауважень за актами виконаних робіт (послуг) №34986 від 31 липня 2021 року на суму 10 109,00 грн. та №40934 від 31 серпня 2021 року на суму 15 873,00 грн. Відповідач факту отримання рахунків не заперечив.

Відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати наданих послуг в повному обсязі та має перед позивачем заборгованість в розмірі 25 982,00 грн. Протилежного відповідачем суду не доведено.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача за договором про надання медичних послуг №090621 від 09.06.2021р. у розмірі 25 982,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростована, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, як документальні відомості щодо дати отримання направленої позивачем претензії сторонами не надані, тому суд свої висновки щодо дати отримання претензії робить, виходячи з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 N 958.

Відповідно до пп.2 п.1, п.2 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Міністерством інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) становлять Д+3, пріоритетної - Д+2. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, нормативний строк пересилання претензії з долученими документами становить Д+4 (11.08.2022 + 4 дні на пересилання), тобто відправлення мало бути доставлено відповідачу 15.08.2022р.

Суд приймає до уваги той факт, що обов`язок оплати у відповідача виникає з моменту отримання рахунків у відповідності до п. 3.10. договору, факт отримання котрих не заперечується відповідачем в електронній формі. Разом з тим, у відповідача наявне право протягом 3 календарних днів звіряти акти наданих послуг та підписувати їх чи надавати обгрунтовані письмові заперечення. Оскільки докази надіслання актів наданих послуг в електронній формі в матеріалах справи відсутні, суд виходить з дати їх поштового надіслання разом з претензією та отримання згідно Правил надання послуг поштового зв`язку 15.08.2022 р.

Оскільки факт надання послуг підтверджується саме актами наданих послуг, котрі не підписані відповідачем, то застосування п. 3.8 договору про те, що акт наданих послуг вважається узгодженим сторонами у разі неотримання виконавцем у передбачений п. 3.7 договору строк підписаного акту чи обгрунтованого письмового заперечення, є можливим за умови наявності належних доказів надіслання таких актів відповідачу. Такі належні докази надані позивачем про надіслання вказаних актів разом з претензією 11.08.2022 р.

З огляду на викладене, обов`язок оплати наданих послуг не міг виникнути у відповідача раніше отримання первинних документів, котрі засвідчують факт здійснення господарської операції.

За розрахунком позивача, суми пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних нараховані включно по 17.08.2022р. Беручи до уваги встановлений судом факт отримання актів 15.08.2022 р., нараховані позивачем пеня, інфляційні втрати та 3% річних за вказані позивачем періоди не підлягають до задоволення.

Оскільки доказів сплати заборгованості станом на дату ухвалення рішення матеріали справи не містять, до стягнення підлягають 12 991,00 грн. - 50% штрафу.

Одночасно суд зазначає, що відповідач своїм правом щодо надання контррозрахунку не скористався, заявленої позивачем суми заборгованості до стягнення не спростував належним чином, у наданих поясненнях не заперечив факту надання послуг.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин, ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З матеріалів справи та наявних доказів у сукупності слідує, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості наданих послуг та 50 % штрафу.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №25626 від 18.08.2022р. на суму 2 481,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 1 861,87 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Центр вилікуваних захворювань» (адреса: 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вул. В.Стуса, будинок 11, кв.66; ідентифікаційний код 20798879) на користь Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія «Ескулаб» (адреса: 79069, місто Львів, вул.Шевченка, будинок 313; ідентифікаційний код 36544827) суму заборгованості в розмірі 25 982,00 грн., 12 991,00 штрафу та 1 861,87 грн. судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.