Рішення

від 03.11.2022 по справі 914/1241/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 Справа № 914/1241/22

За позовом:Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» м. Львів,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Торгівельно-промислова компанія», м. Львів,

про: стягнення заборгованості в розмірі 420 393, 34 грн, з яких: заборгованість по основному боргу 366 644, 48 грн, заборгованість по відсотках 53 748, 86 грн.

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

позивача: Вертас М.М. представник;

відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Торгівельно-промислова компанія» про стягнення заборгованості в розмірі 420 393, 34 грн, з яких: заборгованість по основному боргу 366 644, 48 грн, заборгованість по відсотках 53 748, 86 грн.

Ухвалою суду від 16.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.07.2022. Рух справи відображено в ухвалу суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 18.08.2022 закрито підготовче провадження у справі № 914/1241/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.09.2022. В подальшому розгляд справи відкладено на 13.10.2022 та 03.11.2022.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення Кредиту. У позовній заяві позивач просив проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, на підставі наявних матеріалів справи.

В жодне судове засідання представник відповідача не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. Причини неявки в судове засідання відповідач не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

В судовому засіданні 03.11.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника позивача, присутнього в судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2021 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» (позивач по справі, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельно-промислова компанія» (відповідач по справі, позичальник за договором) укладено Кредитний Договір №114/В/2021, за яким банк зобов`язався надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах обумовлених цим Договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним (Розділ 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах:

п. 2.1.1. Розмір та валюта Кредиту - 500 000,00 грн;

п. 2.1.2. Призначення Кредиту - поповнення обігових коштів;

п. 2.1.3. Процентна ставка 23,88 % річних;

п. 2.1.4. Дата повернення кредиту в повному обсязі 24.08.2023;

п. 2.1.5. Порядок видачі Кредиту - Безготівково на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 ;

п. 2.1.6. Графік повернення Кредиту - Згідно графіку погашення кредиту оформленого додатком №1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Кредит видається на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 2.4. Договору).

На підтвердження виконання взятих на себе за Договором зобов`язань позивачем долучено копію Меморіального ордеру №750950 від 25.05.2021 р. на суму 500000,00 грн, призначення платежу «надання кредиту (ТОВ «Галицька торг. - пром. Компанія»), відп до кред. Дог. 114/В/2021 від 25.05.2021».

Згідно з п. 3.2. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього Договору.

У п.п. 4.1.- 4.2. Договору встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором та/або Додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.

Відповідно до п. 4.8. Договору банк у випадках, передбачених п. 2.7. цього Договору, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Зокрема відповідно до п. 2.7. Договору банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у наступних випадках:

- наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові Кредит не буде повернуто у строки, визначені цим Договором;

- надання для здійснення платежів документів, що не відповідають вимогам законодавства та встановленим в банку правилам;

- представлення позичальником у банк для отримання Кредиту документів/інформації, що виявились недостовірними;

- невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених цим Договором;

- наявності арешту на грошові кошти позичальника на його поточних рахунках, які обліковуються в банку;

- нецільового використання кредиту або його частини;

- несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини;

- порушення проти позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення/ліквідацію.

До матеріалів справи долучено лист вимогу від 25.01.2022 №88/0-05 до ТОВ «Галицька торгівельно-промислова компанія», в якому вимагав протягом десяти календарних днів в моменту отримання даної вимоги достроково повернути Кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі по кредитному договору, які станом на 25 січня 2022 року, становили 387 317,12 грн, з яких: строкова заборгованість за кредитом 333333,30 грн, прострочена заборгованість за капіталом 33311,18 грн, прострочена заборгованість за процентами -14835,66 грн та строкові проценти 5836,98 грн.

Позивач вказує, що зазначений лист-вимога був повернутий на адресу відправника за закінченням терміну зберігання та залишений без реагування.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження виконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань сплати відсотків за користування кредитом та повернення кредиту в порядку та строки, визначені Договором.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що сторонами 25.05.2021 року укладено Кредитний договір № 114/В/2021 .

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що позичальник систематично не виконував взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, зокрема в частині погашення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.1. Договору позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором та/або Додатками до нього.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 2.7. Договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту зокрема у випадку: невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених цим Договором чи несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.

Відповідно до вказаних положень Банк звертався до позичальника з Листом-вимогою №88/0-05 від 25.01.2022 року, яким вимагав достроково повернути Кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі по кредитному договору. Однак така вимога залишена відповідачем без реагування.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд, за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження повернення ТОВ «Галицька торгівельно-промислова компанія» кредиту та сплати процентів в порядку та строки, встановлені Договором, вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про дострокове повернення заборгованості по основному боргу та заборгованості по відсотках є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 6305,90 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгівельно-промислова компанія» (79017, Львівська обл., місто Львів, вулиця Є.Коновальця, будинок 19/1; ідентифікаційний код 42595434) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код 09801546) заборгованість за Кредитним договором №114/В/2021 від 25.05.2021 в розмірі 366644,48 грн основного боргу, 53748,86 грн заборгованості по відсотках, а також 6305,90 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.11.2022.

Суддя Березяк Н.Є.