Рішення

від 31.10.2022 по справі 920/634/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2022м. СумиСправа № 920/634/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/634/22

за позовомПублічного акціонерного товариства Укрнафта (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Механіка плюс (вул. Герасима Кондратьєва, 215, м. Суми, 40021),

про стягнення 146 160 грн 00 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 146160 грн 00 коп. штрафу за прострочення термінів поставки товару відповідно до договору купівлі-продажу № 09/03/356-МТР від 02.04.2020, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 29.08.2022 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/634/22, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

14.09.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 4283/22 від 14.09.2022), в якому просить суд відмовити у позові. Відповідач зазначає, що договір укладався за результатами тендеру, тому умови договору, зокрема щодо строків поставки товару, не могли бути зміненими. Відповідач попереджав позивача (усно та письмово листом № 14/05 від 14.05.2021) про неможливість вчасної поставки товару через обставини, які не залежать від продавця. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 2011 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненою корона вірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 в Україні введений карантин; згідно з наказом керівника ТОВ «Механіка Плюс» від 12.03.2020 «Про запровадження обмеженого доступу», працівники підприємства працювали у дистанційному режимі. За цих обставин товар був поставлений покупцю із запізненням. З урахуванням умов п. 7.1. договору, ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, є форс-мажорною обставиною, тому нарахування штрафних санкцій за договором є неправомірним.

14.09.2022 відповідач подав клопотання (вх. № 4282 від 14.09.2022), в якому просить суд зменшити на 80% розмір штрафу, у зв`язку зі складним фінансовим становищем відповідача, повним виконанням зобов`язання за договором та відсутністю збитків у позивача, спричинених простроченням виконання зобов`язання відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

02 квітня 2020 року між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 09/03/356-МТР відповідно до умов якого відповідач зобов`язується передати продукцію (далі - товар) у власність позивача, а позивач зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму.

Згідно з п. 2.1.1., п. 5.1 договору продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених договором та відповідними додатками до договору.

Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами (п. 5.3 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору відповідач зобов`язався поставити позивачу товар вартістю 1461600 грн 00 коп. партіями протягом 90 календарних днів з дати укладання договору.

Відповідач поставив позивачу товар вартістю 1461600 грн 00 коп. згідно з видатковими накладними № 50 від 02.10.2020, № 57 від 22.10.2020, № 51 від 06.11.2020, № 52 від 06.11.2020, № 55 від 18.12.2020, № 56 від 18.12.2020, № 1 від 20.01.2021, № 2 від 23.03.2021, № 3 від 23.03.2021.

Позивач оплатив отриманий товар згідно з платіжними дорученнями № 13976-П20 від 29.10.2020, № 15080-П20 від 24.11.2020, № 16373-П20 від 28.12.2020, № 16374-П20 від 28.12.2020, № 366-П21 від 11.01.2021, № 539-П21 від 12.01.2021, № 2263-П21 від 23.02.2021, № 4472-П21 від 09.04.2021, № 4491-П21 від 12.04.2021.

Згідно з п. 6.9. договору за порушення строку постачання товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо строку поставки товару, у зв`язку із чим позивачем заявлено до стягнення нарахований відповідачу штраф в сумі 146160 грн 00 коп. відповідно до п. 6.9 договору.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до умов додатку № 1 до договору відповідач зобов`язався поставити позивачу товар протягом 90 календарних днів з дати укладання договору, тобто у строк до 01.07.2020.

Суд встановив, що відповідач прострочив поставку товару більше ніж на 30 днів; товар поставлений згідно з видатковими накладними № 50 від 02.10.2020, № 57 від 22.10.2020, № 51 від 06.11.2020, № 52 від 06.11.2020, № 55 від 18.12.2020, № 56 від 18.12.2020, № 1 від 20.01.2021, № 2 від 23.03.2021, № 3 від 23.03.2021.

Листом № 01/01/09/03/12-02/13/185 від 26.04.2021 позивач запропонував відповідачу сплатити штраф в добровільному порядку.

Листом № 14/05 від 14.05.2021 відповідач повідомив позивача про неможливість вчасної поставки товару, посилаючись на форс-мажорні обставини, зокрема, введення карантину через пандемію коронавірусної інфекції.

За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 7.1, 7.2. 7.3. договору сторона, яка порушила зобов`язання за договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, якщо це порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору (непереборної сили). Обставинами форс-мажору (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, перелік яких наведений у ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Сторона, виконанню зобов`язань за договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов`язків за договором. Сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти.

Згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема і введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Суд встановив, що відповідач не подав доказів на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин під час виконання договору.

Матеріали справи не містять ні сертифікату Торгово-промислової палати, ні інших доказів, які б підтверджували наявність обставин непереборної сили, які перешкоджали відповідачу вчасно виконати зобов`язання з поставки товару позивачу.

Відповідач не повідомляв позивача про те, що своєчасному виконанню зобов`язання перешкоджають обставини форс-мажору, як це передбачено п. 7.2. договору (не пізніше семи календарних днів). Про відповідні обставини відповідач зазначив у листі № 14/05 від 14.05.2021 у відповідь на вимогу позивача № 01/01/09/03/12-02/13/185 від 26.04.2021 сплатити штраф, вже після виконання зобов`язань з поставки товару з простроченням.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Всесвітня організація охорони здоров`я офіційно оголосила пандемію коронавірусної хвороби COVID-19 у світі 11.03.2020.

В Україні, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211, згідно з якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Наказ директора ТОВ «Механіка плюс» № 14 «Про запровадження обмеженого доступу» прийнятий 12.03.2020.

Таким чином, ці обставини існували на дату укладення договору, а відтак відповідач, як юридична особа приватної форми власності, мав проявити розумну обачність у погодженні умов договору, зокрема щодо строків поставки, та повинен був усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної поставки відповідачем товару, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 146 160 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням викладеного, оцінивши доводи на які вказує відповідач, суд зменшує розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %. Суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 73 080 грн 00 коп.

Суд враховує, що відповідач виконав договірні зобов`язання з поставки товару, а також те, що докази понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору в частині строків поставки, в матеріалах справи відсутні. Зменшення розміру штрафу на 50% суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача (без урахування зменшення розміру штрафу).

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Механіка плюс (вул. Герасима Кондратьєва, 215, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 31787440) на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) 73080 грн 00 коп. штрафу, 2481 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 03.11.2022.

СуддяД. В. Вдовенко