Ухвала

від 01.11.2022 по справі 925/1089/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"01" листопада 2022 р. м. Черкаси Справа № 925/1089/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянувши заяву

стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прозорі закупівлі Черкаси" (ідентифікаційний код 40646785, 18007, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 221)

до боржника Черкаської спеціалізованої школи I III ступенів №18 імені В`ячеслава Чорновола Черкаської міської ради Черкаської області (ідентифікаційний код 21360671), адреса місцезнаходження: 18005, м. Черкаси, вул. Нечуя-Левицького, 12),

про видачу судового наказу за вимогами про стягнення 42000 грн заборгованості за договором про надання послуг від 15.02.2022 № 10/22 та витрат на сплату судового збору,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2022 заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "Прозорі закупівлі Черкаси" (ідентифікаційний код 40646785, 18007, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 221) звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Черкаської спеціалізованої школи I III ступенів №18 імені В`ячеслава Чорновола Черкаської міської ради Черкаської області (ідентифікаційний код 21360671), адреса місцезнаходження: 18005, м.Черкаси, вул. Нечуя-Левицького, 12) 42000 грн заборгованості за договором про надання послуг від 15.02.2022 № 10/22 та витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування заяви заявник вказав, що за період з лютого по серпень 2022 року на виконання умов договору про надання послуг від 15.02.2022 №10/22 заявник надав боржнику консультаційні послуги з питань закупівель у порядку та на умовах, визначених договором, згідно із Законом України "Про публічні закупівлі" з використанням веб-порталу Уповноваженого органу "Prozorro". За період з січня по серпень 2022 заявником надано боржнику послуги на загальну суму 48000 грн. Про надання послуг у жовтні 2022 сторони склали акти приймання передачі послуг від 05.10.2022 №1 за січень 2022 року на суму 6000 грн, від 07.10.2022: №2 за лютий 2022 року на суму 6000 грн , №3 за березень 2022 року на суму 6000 грн, №4 за квітень 2022 року на суму 6000 грн, №5 за травень 2022 року на суму 6000 грн, від 10.10.2022: №6 за червень 2022 року на суму 6000 грн, №7 за липень 2022 року на суму 6000 грн, №8 за серпень2022 року на суму 6000 грн.

Розглянувши заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 8.1 договору про надання послуг від 15.02.2022 №10/22 сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, діє до 31.08.2022 та розповсюджується на відносини сторін, що виникли з 04 січня 2022 року. В частині проведення розрахунків договір діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань .

Отже, сторони погодили строк виконання зобов`язань за договором до 31.08.2022.

До заяви про видачу судового наказу заявник додав акти наданих послуг складені 05.10.2022, 07.10.2022 та 10.10.2022, тобто після закінчення строку дії договору.

Закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язання, що виникло на підставі договору. Водночас, із закінченням строку дії договору договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін усіх його умов й, зокрема, умов, що регулюють строк виконання зобов`язання за надані послуги.

Виконання сторонами зобов`язань й, зокрема, з оплати за надані послуги на підставі актів наданих послуг складених після закінчення строку дії договору регулюються нормою частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України - якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заявник доказів звернення до боржника з вимогою виконати зобов`язання не подав. Відсутність звернення стягувача до боржника з вимогою про виконання зобов`язання свідчить про не виникнення у стягувача права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленим цим розділом, після усунення її недоліків.

У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Згідно з пунктом "d" статті 3 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Згідно з частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Отже, перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Можливість оскарження ухвал суду першої інстанції у наказному провадженні статтею 255 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Відповідно до пункту 6 частина 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Враховуючи викладене, ухвала суду про відмову заявнику у видачі судового наказу в наказному провадженні не підлягає апеляційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити заявнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Прозорі закупівлі Черкаси" у видачі судового наказу.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Прозорі закупівлі Черкаси" право повторно звернутися з заявою про видачу судового наказу після усунення недоліків, що стали підставою для відмови у видачі судового наказу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, в порядку передбаченому частиною другою статті 235 Господарського процесуального кодексу України, і оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Гладун