Рішення

від 03.11.2022 по справі 160/9920/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року Справа № 160/9920/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ВІНГС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ВІНГС» (далі відповідач, ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС»), в якому просить стягнути з ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 458 973,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Враховуючи інформацію за звітом №10-ПОІ, який був наданий на адресу позивача відповідачем, вбачається незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році. За 6 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю не зайнятих особами з інвалідністю у 2021 році, відповідач до 15.04.2022 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 458 973,48 грн. Сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним звітом № 10-ПОІ за 2021 рік та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки вищезазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість у розмірі 458 973,48 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження безповідомлення учасників справи.

17.08.2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з доводами позивача та вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. В обґрунтування відзиву зазначив, що 28.02.2022 року ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» подано звіт форми № 10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 181 особи; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність- 1 особа; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог 7 осіб. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сприяв працевлаштуванню осіб з інвалідністю та виконував усі вимоги законодавства щодо забезпечення прав означених осіб на працевлаштування у повному обсязі. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» інформувало Кам`янський міський центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до чинного законодавства. Також, відповідачем наданий список осіб з інвалідністю станом на 01.08.2022 року, відповідно до якого прийнято на роботу вже 6 осіб з інвалідністю, а відповідно до списку осіб з інвалідністю станом на 28.02.2022 року прийнято на роботу всього 1 особу. Вищезазначене, на думку відповідача, підтверджує, що ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» сприяв працевлаштуванню осіб з інвалідністю та виконував усі вимоги законодавства щодо забезпечення прав означених осіб на працевлаштування у повному обсязі, тому його вина у зазначеному випадку відсутня. Поряд з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2021 рік не виявлено та не встановлено. Тобто, ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян у зв`язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій, за відсутності вини такого суб`єкта господарювання.

05.09.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з доводами позивача та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» у 2021 році, відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ нормативу, становила 7 осіб, проте у відповідача працювала тільки 1 особа з інвалідністю. У наданому відповідачем відзиві вказані факти ніяким чином не оспорено, відповідач у своєму відзиві не заперечує того факту, що станом на 28.02.2022 року ним було прийнято на роботу всього 1 особу з інвалідністю. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ним вжито заходів щодо інформування про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання 16.05.2022 року до Кам`янського міського центру зайнятості звіту за формою 3-ПН за вакансіями (складальник код КП 8141), проте поданий звіт не повинен прийматись та досліджуватись судом, оскільки не має ніякого відношення до предмету спору - стягнення адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2021 рік, оскільки має підтвердження отримання Кам`янським міським центром зайнятості - 16.05.2022 року. Неподання до центру зайнятості звітів, з подальшим підтвердженням актуальності вакансій, не інформування службу зайнятості про наявні вакансії для осіб з інвалідністю позбавило можливості останньому здійснити свої повноваження та направити до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування у 2021 році. Виходячи з вищезазначеного, відповідачем не вжито всіх можливих заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону №875-ХІІ.

13.09.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він не погоджується з доводами позивача та вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Заперечення містять доводи, аналогічні тим, що були викладені у відзиві на позовну заяву. Представник відповідача наголошував на тому, що до Кам`янського міського центру зайнятості відповідачем надавались звіти про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН за 2021 рік, проте жодної особи з інвалідністю на підприємство не направлено, відмов з боку відповідача в працевлаштуванні людей з інвалідністю не було. Враховуючи вищезазначені обставини, відповідач вважає підтвердженим факт виконання ним норм чинного законодавства, оскільки протягом 2021 року він здійснював необхідні заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Ухвалою суду від 15.09.2022 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 03.10.2022 р. об 11:00 год.

03.10.2022 року судове засідання було відкладено на 13.10.2022 року 10 год. 30 хв., у зв`язку з неявкою представника відповідача.

13.10.2022 року судове засідання було відкладено на 20.10.2022 року 11:00 год.

19.10.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У додаткових поясненнях наведені доводи, аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Окремо представник позивача наголошував на тому, що із наданих відповідачем додаткових документів встановлено, що ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» штатним розписом №1 від 12 травня 2021 року, затвердженим наказом від 11.05.2021 створило у товаристві 6 штатних одиниць - «Складальник» (код ЮТ 8141). Докази, які б свідчили про створення 6 спеціальних робочих місць саме для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю за звітом форми №З-ПН не знайшли свого підтвердження з боку відповідача. Але, 17.01.2022 року ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» внесло зміни до штатного розпису, затвердженого наказом від 31.12.2021 №365/1/од та створило у 2022 році у товаристві 6 штатних одиниць «Складальник» (код КП 8141) саме для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується копією наказу відповідача №17/1ОД від 17.01.2022 року «Про внесення змін до штатного розпису». Доданий до відзиву на позовну заяву звіт за формою №3-ПН за 6 вакансіями для осіб з інвалідністю (складальник код КП 8141), який відповідач 16.05.2022 року подав до Кам`янського міського центру зайнятості не повинен прийматись та досліджуватись судом, оскільки відповідач надав службі зайнятості інформацію про попит на вакансії для осіб з інвалідністю підприємства за 2022 рік і відповідно не має ніякого відношення до предмету спору - стягнення адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2021 рік. Виходячи з вищезазначеного позивач вважає, що відповідачем не вжито всіх можливих заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону №875-ХІІ. Враховуючи положення ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, відповідач не може вважатись таким, що вжив всіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення скоєння правопорушення, а відтак не може бути звільнений від відповідальності.

Представники сторін в судове засідання 20.10.2022 р. не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

19.10.2022 року на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, в порядку письмового провадження. У заяві також зазначено, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

20.10.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні та без участі представника відповідача. У заяві також представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити виходячи із наявних в матеріалах справи заперечень та доказів.

Відповідно до частини 3статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п.9ст. 205 КАС Україниякщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин та керуючись приписами ч.9ст.205 КАС Українисуд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів. На підставі приписів ч.4ст.229 КАС Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма № 10-ПОІ (річна)), наданого ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 28.02.2022 року, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2021 році склала 181 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні - 7 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 76 495,58 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 458 973,48 грн.

На підставі наданого відповідачем звіту за 2021 рік, позивачем здійснено розрахунок боргу, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягала сплаті відповідачем за 6 незайнятих робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 458 973,48 грн.

Оскільки у визначений законодавством строк відповідач не сплатив визначені позивачем адміністративно-господарські санкції у розмірі 458 973,48 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлений позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ (далі Закон України №875-ХІІ), тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимогстатті 18цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Порядокреєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, упорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Згідно із ст.20 Закон України №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленогочастиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІV (далі ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами частини 1 статті 18 Закон України №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини 3 статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 02 квітня 2013 року по справі № 21-95а13 та неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 січня 2018 року по справі №811/696/17, від 06 лютого 2018 року по справі №811/693/17, від 08 травня 2018 року по справі №805/2275/17.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 року, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даної норми права, наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", який набрав чинності 12.07.2013 року, відповідно до якого (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, приписами чинного законодавства встановлено, що до обов`язків підприємства пов`язаних з працевлаштуванням осіб з інвалідністю входить не тільки створення робочих місць для осіб з інвалідністю, але і інформування держави про наявність таких місць шляхом подання щорічної звітності до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та інформування про попит на робочу силу районного центру зайнятості.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком або збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Зазначена позиція також кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка відображена у постанові від 28.05.2013 року по справі №21-386а12 та неодноразово підтримана у постановах Верховного суду, зокрема, проте не виключено, у постанові від 16.06.2020 року по справі №813/3047/18.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма № 10-ПОІ (річна)), наданого ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 28.02.2022 року, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2021 році склала 181 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні - 7 осіб.

Отже, в силу приписів норм чинного законодавства, до обов`язків відповідача за 2021 рік з питань працевлаштування осіб з інвалідністю входило: створення 7 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю; інформування про попит на робочу силу районного центру зайнятості; інформування держави про наявність таких місць шляхом подання щорічної звітності до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Із наданих відповідачем документів вбачається, що у відповідача з червня місяця 2021 року була працевлаштована тільки 1 особа з інвалідністю (штатна одиниця «складальник код КП 8141») - ОСОБА_1 номер довідки МСЕ №0030514 (№ та дата наказу про прийняття на роботу 168/7 к/тр від 17.06.2021).

Тобто, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю з червня 2021 року для відповідача становила - 6 робочих місць.

Із наданих відповідачем додаткових документів встановлено, що ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» штатним розписом №1 від 12 травня 2021 року, затвердженим наказом від 11.05.2021 року, створило у товаристві 6 штатних одиниць - «Складальник» (код КП 8141).

Докази, які б свідчили про створення 6 спеціальних робочих місць саме для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році та інформування у 2021 році органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю за звітом форми №3-ПН відповідач до суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що лише 17.01.2022 року ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» внесло зміни до штатного розпису, затвердженого наказом від 31.12.2021 року №365/1/од та створило у 2022 році у товаристві 6 штатних одиниць «Складальник» (код КП 8141) саме для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується копією наказу відповідача №17/1ОД від 17.01.2022 року «Про внесення змін до штатного розпису».

Проте, створення відповідачем у 2022 році 6 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також подання ним у травні 2022 року звіту за формою №3-ПН за 6 вакансіями для осіб з інвалідністю (складальник код КП 8141) жодним чином не спростовує той факт, що вимоги законодавства з питань працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» виконано не було.

Отже, на початку 2021 року кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» (згідно нормативів визначених вимогами чинного законодавства) складала 7, а з червня 2021 року кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» (згідно нормативів визначених вимогами чинного законодавства) становила 6, проте відповідач жодного разу протягом 2021 року не подавав звітність за формою №3-ПН.

Доказів подання звітності за формою №3-ПН з відомостями про наявність таких вакансій у 2020 році відповідач до суду також не надав.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.07.2022 у справі № 160/4187/19, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми №3-ПН. Законом не передбачено обов`язку щомісячно подавати звітність за формою №3-ПН. Проте, існує обов`язок підприємств одноразово подавати форму №3-ПН, а саме не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Виходячи з встановлених під час розгляду справи обставин та викладених вище норм права, суд прийшов до висновку, що відповідачем не було вжито всіх можливих заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до нормативів встановлених Законом України №875-ХІІ.

Враховуючи положення ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, відповідач не може вважатись таким, що вжив всіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення скоєння правопорушення, а відтак не може бути звільнений від відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 458 973,48 грн.

Оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього передбачених законом заходів для недопущення господарського правопорушення, а сума адміністративно-господарських санкцій не була ним сплачена добровільно, адміністративно-господарські санкції за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 458 973,48 грн. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ВІНГС» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2ст.2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідачем по справі належним чином не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього передбачених законом заходів для недопущення незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік.

Тоді як, позивачем належним чином та в повному обсязі доведено наявність правових підстав для застосування до ТОВ «АТЛАНТ ВІНГС» адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік.

Отже, позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи задоволення позовних вимог суб`єкта владних повноважень та не понесення ним судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ВІНГС» (51931, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Медична, буд. 6А, кв.33, код ЄДРПОУ 43701382) про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ВІНГС» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 458973 (чотириста п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03.11.2022 року.

Суддя О.М. Неклеса