Рішення

від 25.10.2022 по справі 440/6448/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6448/22Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Сизої І.А.,

представника позивача - Каблучка Д.О.,

представника відповідача - Деміхіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "БУКМЕКЕР" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2022 року Приватне підприємство "БУКМЕКЕР" (надалі також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2022 року №1961/1807.

В обґрунтування своїх вимог позивач наголошував на безпідставності висновків відповідача в частині порушення п. 201.10 ст. 201 та ст. 187 Податкового кодексу України, оскільки останнім не враховано, що 3 податкові накладні на суму ПДВ 43513,43 грн, реєстрацію яких було зупинено, помилково виписані покупцям. Відтак, за твердженням позивача, такі податкові накладні він не зобов`язаний був включати до податкових зобов`язань в декларації за звітний період, а відповідач в свою чергу зобов`язаний був спочатку врахувати ті обставини, що податкові накладні виписані та подані позивачем на реєстрацію помилково та відповідно не робити висновок про донарахування сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суми пдв, зазначені в таких трьох податкових накладних.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

19 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача, наполягаючи на відмові у задоволенні позову, наголошував на правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення про нарахування сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку із розбіжностями у розмірах сум податкового зобов`язання задекларованого позивачем у звітній декларації і сум податку на додану вартість, визначених позивачем у виписаних та поданих на реєстрацію податкових накладних, у тому числі трьох податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. Зазначав, що відповідно до вимог Податкового Кодексу України, зупинення реєстрації податкових накладних не звільняє платника від обов`язку включення суми ПДВ по таких накладних до податкового зобов`язання за відповідний період. Стверджував, що позивачем не було надано до контролюючого органу жодних пояснень в частині помилковості виписаних та поданих не реєстрацію податкових накладних у порядку передбаченому діючим законодавством, а відтак висновки контролюючого органу зроблені за результатами камеральної перевірки є правомірними /а.с.115-116/.

22 серпня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позов повністю /а.с. 141-145/.

22 вересня 2022 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача по суті справи /а.с. 156-160/.

В ході підготовчого засідання, призначеного на 29 вересня 2022 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні останнього в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Приватне підприємство "БУКМЕКЕР" є юридичною особою за законодавством України, яка зареєстрована 02.12.1998 року.

10.12.1998 позивача зареєстровано платником податку на додану вартість за №200072509 та присвоєно індивідуальний податковий номер 302447116355.

Головним державним інспектором Кременчуцького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року, за результатами якої складено акт від 18 лютого 2022 року № 1259/16-31-18-07-03-01/30244716 /а.с. 14-23; надалі по тексту - акт перевірки/.

Згідно вказаного акту перевірки, контролюючим органом констатовано, що платником ПП "БУКМЕКЕР" подано 18.01.2022 податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року №9421387894. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що платником ПП "БУКМЕКЕР" відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України в грудні 2021 року складено 11 податкових накладних на загальну суму ПДВ 61597,98 грн, з них 3 податкових накладних на суму ПДВ 43513,43 грн не включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за грудень 2021 року. Реєстрація цих податкових накладних була зупинена відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДРПН затвердженого Постановою КМУ від 11.12.2019 №1165. Податкові накладні на загальну суму ПДВ 61597,98 грн складені у відповідності до ст. 201 ПК України, підписані та направлені на реєстрацію в ЄРПН відповідно до діючого законодавства, тобто платник усвідомлював про обов`язок в подальшому відображати податкове зобов`язання по зазначених податкових накладних. На порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 ст. 201 ПК України суб`єктом господарювання занижено податкове зобов`язання на суму ПДВ у розмірі 43513,43 грн.

На підставі такого акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2022 року №1961/1807, відповідно до якого за порушення п. 201.10 ст. 201 та ст. 187 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 54391,25 грн, з яких 43513,00 гривень - розмір збільшення податкового зобов`язання, 10878,25 грн - розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) /а.с. 24-25/.

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом пункту 75.1.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до акту камеральної перевірки відповідачем зазначено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що платником ПП "БУКМЕКЕР" (п.н. 30244716) відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України в грудні 2021 року складено 11 податкових накладних на загальну суму ПДВ _ 61597,93 грн, з них 3 податкових накладних на суму ПДВ 43513,43 грн не включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за грудень 2021 року. Реєстрація цих 3 податкових накладних була зупинена відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженого Постановою КМУ від 11.12.2019 №1165.

Надаючи оцінку вказаній обставині, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 16.1.2,16.1.3, пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.60 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Положенням пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) - електронний документ, який складається платником податку до податкової накладної відповідно до вимог Кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку (пункт 8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних).

Згідно з пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 11.12.2019 №1165 (набрала чинності 01.02.2020), якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).

За змістом пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет /пункт 8 Порядку №1165/.

Пунктами 10, 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем складено та направлено на реєстрацію такі податкові накладні:

№10 від 20 грудня 2021 року на користь ПП "Файн-Трейд-2004" на загальну суму 88400,52 грн, у тому числі ПДВ - 14733,42 грн /а.с. 91/;

№11 від 21 грудня 2021 року на користь ПП "Файн-Трейд-2004" на загальну суму 61480,08 грн, у тому числі ПДВ - 10246,68 грн /а.с. 93/;

№9 від 31 грудня 2021 року на користь ТОВ "Українська інвестиційна компанія №1" на загальну суму 111200,00 грн, у тому числі ПДВ - 18533,33 грн /а.с. 95/.

Вказані податкові накладні прийняті контролюючим органом, однак їх реєстрація зупинена, що підтверджується відповідними квитанціями /а.с. 92, 94, 96/.

Будь-яких пояснень та документів до зупинених податкових накладних позивачем, у порядку врегульованому чинним законодавством, не було подано до контролюючого органу після отримання повідомлень щодо зупинення податкових накладних.

Посилання представника позивача про повідомлення контролюючого органу стосовно помилковості таких податкових накладних листом від 18.01.2022 вих №1801/22-1 судом оцінюється критично, оскільки направлення позивачем вказаного листа жодним чином не свідчить про вчинення позивачем дій у порядку та спосіб визначених законодавством в частині корегування показників податкової звітності /а.с. 99-100/. Позивач не навів жодної норми чинного законодавства в підтвердження його права не включення до податкових зобов`язань в декларації за звітний період суми ПДВ зазначеної в виписаних та поданих ним на реєстрацію податкових накладних, реєстрацію яких зупинено лише на підставі листа в довільній формі на адресу відповідача в якому він інформує контролюючий орган, що ним не було включено до податкових зобов`язань за грудень 2021 року суми ПДВ по накладних, які він вважає помилково виписаними. В той час як у випадку помилково виписаних податкових накладних платник податків зобо`язаний відкоригувати свої зобов`язання у встановленому порядку, зокрема шляхом подання розрахунку корегування, а не листа в довільній формі.

Також, суд наголошує на наступному.

За змістом пункту 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджет в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (що: умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору.

Згідно з п. 202.1 ст. 202 ПК України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість є календарний місяць з урахуванням особливостей визначених цим пунктом.

Пунктом 203.1 ст.203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податкових законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи.

Позивач обґрунтовує, свою позицію, тим, що абз.2 п.44.1 ст.44 ПКУ забороняє платникам формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Проте суд зазначає, що в справі, яка розглядається не є спірним питання помилковості чи непомилковості виписування позивачем та поданням на реєстрацію 3-х податкових накладних, оскільки вказане питання не було і не могло бути предметом камеральної перевірки. В той час, як оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом на підставі акту камеральної перевірки. Позивач виписавши, підписавши та подавши на реєстрацію такі 3 податкові накладні вже сформував свій податковий облік. А той факт, що він його сформував, як він зазначає, без належних та відповідних первинних документів в підтвердження вказаного обліку, не звільняє позивача, як платника податків по-перше включити до податкових зобов`язань суми ПДВ, зазначенні в таких податкових накладних, та по-друге, у разі помилковості виписування та подачі на реєстрацію таких податкових накладних, вчинити дії направленні на корегування своїх податкових зобов`язань.

Суд ще раз звертає увагу позивача, що оскаржуване рішення винесено відповідачем на підставі результатів камеральної перевірки. Під час проведення такої камеральної перевірки у відповідача не було жодних належних документів в підтвердження помилковості виписування та подання на реєстрацію податкових накладних, та документів в підтвердження здійснення позивачем відповідних коригувань податкових зобов`язань.

Суд погоджується з тим, що платник податків не повинен включати до податкової декларації з ПДВ податкові зобов`язання в ЄРПН за помилково складеною податковою накладною, оскільки дані податкової звітності мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку, але це також повинно бути підтверджено належними документами та здійснено у спосіб та порядку визначеному законодавством.

Водночас, суд зауважує, що у разі помилкової виписки податкової накладної, законодавцем передбачено певний алгоритм дій для платників податків, направлених на усунення розбіжностей в податковому обліку платника у такому випадку, який в свою чергу передбачає необхідність подання платником відповідних належних документів в підтвердження коригування вказаних розбіжностей.

Виписавши податкові накладні та направивши їх на реєстрацію в ЄРПН, у тому числі по податкових накладних реєстрацію яких зупинено, платник податків вступив у відповідні правовідносини, які передбачають його обов`язок декларувати податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі суми ПДВ, зазначеного у відповідних податкових накладних. Самого зазначення у позові за наслідками оскарження рішення контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання з ПДВ за наслідками камеральної перевірки, недостатньо для того щоб вважати ті чи інші накладні, як такі, що виписані помилково. Так як, виписавши та подавши на реєстрацію податкові накладні, у разі з`ясування про помилкове виписування окремих податкових накладних платник податків повинен діяти у порядку та спосіб, передбаченні чинним законодавством для таких випадків. Зокрема, відносно податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, подати відповідні письмові пояснення до контролюючого органу у порядку врегульованому Порядком прийняття рішень про реєстрації/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, у тому числі із зазначенням про помилкове виписування вказаних податкових накладних із наданням відповідних підтверджуючих документів в підтвердження зазначених обставин, з метою прийняття комісією контролюючого органу рішення про реєстрацію вказаних податкових накладних. Після реєстрації вказаних накладних, платник податків повинен у передбачений спосіб скласти та подати розрахунок коригування до "помилкової" податкової накладної.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п.201.10 ст.201 ПКУ 201.10 при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

При цьому, що згідно пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених цим Порядком.

У разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, у розрахунку коригування зазначаються виправлені дані.

Підпунктом 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України передбачено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивачем не вчинено дій щодо складання розрахунку коригувань до ніби-то помилково виписаних податкових накладних.

Окремо, суд звертає увагу позивача на вимоги абз. 23 ч. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до якої відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Викладена норма носить імперативний характер, є спеціальною та підлягає обов`язковому застосуванню платником податку - продавцем товарів/послуг під час визначення складу податкового зобов`язання в декларації з ПДВ за відповідний період.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, правовий режим власності, правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання, засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи. Виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Таким чином саме закон є єдиним нормативним актом, який регулює питання права особи в процесі здійснення відповідних суспільних відносинах.

Крім того, юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Позивачем не наведено жодної норми законодавства, у тому числі Податкового Кодексу України, яка дає йому право не включати до податкових зобов`язань з ПДВ за звітний період суми ПДВ у виписаних та поданих ним на реєстрацію податкових накладних відносно яких контролюючим органом прийнято рішення про зупинення їх реєстрації. В той час, спеціальним нормативно-правовим актом у сфері оподаткування чітко та однозначно зазначено, що відсутність факту реєстрації податкових накладних не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд звертає увагу позивача, що предметом спору в справі, що розглядається є рішення контролюючого органу, винесеного за наслідками камеральної перевірки, а не документальної перевірки. Під час проведення камеральної перевірки, яка проводиться у даному випадку, не досліджується питання наявності чи відсутності первинних документів на ту чи іншу виписану та подану платником податків на реєстрацію податкову накладну.

Згідно п.п. 75.1.1. п.75.1. ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Суд під час розгляду справи не є контролюючим органом та не може заміняти його функції. Відповідач не перевіряв "помилковість" виписаних позивачем податкових накладних, оскільки позивачем не було подано жодного розрахунку коригування і позивач не вчинив жодних дій, які передбачені для платника податків у разі з`ясування про наявність "помилково" виписаних та поданих на реєстрацію податкових накладних.

Порядок та підстави проведеної перевірки позивачем не оскаржуються.

У силу приписів пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відтак, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Зважаючи на вимоги наведених норм права, у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати правомірність сплати позивачем податків, з огляду на господарські відносини з його контрагентом, зокрема з`ясовувати наявність чи відсутність у позивача первинних документів в підтвердження показників у виписаних та поданих на реєстрацію податкових накладних, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Відтак суд позбавлений можливості вдаватися до аналізу обставин щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відносно яких позивачем виписано та подано на реєстрацію податкові накладні, відсутність декларування суми ПДВ у звітній декларації за грудень 2021 року по яких покладених в основу спірних донарахувань, у рамках даного судового провадження, оскільки межі судового контролю в даній справі передбачають дослідження правомірності донарахування платнику податків податкових зобов`язань за результатами камеральної перевірки.

Вказана правова позиція вже була викладена Верховним Судом в постановах від 22.05.2018 (провадження К/9901/34999/18), від 23.05.2018 (провадження К/9901/3230/18), від 13.06.2018 (провадження К/9901/453/18).

За вказаних обставин суд в межах даної справи не надає оцінку зокрема таким документам на які посилається позивач, як акти звірок взаємних розрахунків між ним та його контрагентами, по яких ним виписано, подано на реєстрацію податкові накладні, суми ПДВ по яких не було включено до податкових зобов`язань. А також з урахуванням того, що вказані акти звірок взаємних розрахунків складені позивачем та його контрагентами 08.07.2022 року /а.с. 97-98/, тобто пізніше, ніж оскаржуване рішення від 16.06.2022 року та акт камеральної перевірки від 18.02.2022 року, що також свідчить про неможливість врахування вказаних документів відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення з огляду на їх фізичну відсутність станом на таку дату.

Позивачем жодним чином не спростовано факти, які зафіксовані відповідачем в акті за наслідками камеральної перевірки щодо того, що позивачем виписано в грудні 2021 року та подано на реєстрацію 11 податкових накладних на загальну суму ПДВ _ 61597,93 грн, з них 3 податкових накладних на суму ПДВ 43513,43 грн не включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за грудень 2021 року.

Відтак, відповідач правомірно у порядку та на підставі чинного законодавства прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшив для позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ.

Щодо посилання позивача на судові висновки інших судів в подібних, на думку позивача, спорах, то суд зазначає наступне.

Щодо посилання позивача на висновки у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №820/6615/17, то вони не можуть бути взяті до уваги під час розгляду цієї справи, оскільки не є релевантними до правовідносин, що розглядаються.

Зокрема, у справі №820/6615/17 в постанові від 11.09.2018 зазначено, що "Судом апеляційної інстанції також встановлено, що частина придбаного товару не була реалізована, оскільки відвантаження товарів не було здійснено, контрагент відмовився від поставки до прийняття товару і така частина товару була передана на зберігання на склад на підставі Договору зберігання №17/01 від 01.08.2017, укладеного між ТОВ Пріорінвесттрейд та ТОВ Пром-потенціал, що підтверджується накладною на переміщення від 27.09.2017, актом прийому-передачі від 27.09.2017 та оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 281.". Тобто в матеріалах справи були документи, які свідчили про відмову контрагента від поставки до прийняття товару, передачу товару на зберігання та підтвердження вказаних обставин належними та допустимими доказами, а відтак у позивача по такій справі був відсутній обов`язок декларувати податкові зобов`язання по ПДВ щодо правовідносин, які не відбулися (відсутня поставка).

В той же час, у справі, що розглядається позивач, як він сам зазначає, а також як підтверджено матеріалами справи, виписав податкові накладні, направив їх на реєстрацію, отримав квитанції про зупинення реєстрації вказаних податкових накладних 13.01.2022 та 14.01.2022, не подавши пояснень до вказаних податкових накладних, не зазначив у звітній декларації за грудень 2021 року суми ПДВ по вказаних накладних, а після отримання оскаржуваного рішення почав стверджувати про ніби-то помилковість виписаних податкових накладних, які були подані на реєстрацію раніше і які не зареєстровані, у той же час не подавши жодного належного документу, в порядку і спосіб передбаченому чинним законодавством, в підтвердження "помилковості" виписаних податкових накладних, зокрема з метою реєстрації накладних та коригування показників податкових зобов`язань за відповідний місяць. Тобто, позивач фактично самостійно, без доведення до відому контролюючого органу у встановленому порядку та без коригування показників податкової звітності, прийняв для себе рішення, що податкові накладні, які він виписав та подав на реєстрацію, але реєстрацію яких зупинено - є помилковими, а відповідач під час камеральної перевірки мав взяти до уваги його лист про помилковість виписаних та поданих на реєстрацію таких податкових накладних і не донараховувати податкових зобов`язань позивачу, незважаючи на вимоги абз. 23 ч. 201.10 ст. 201 ПК України. Також, у справі, що розглядається, як вже зазначалося, суд позбавлений можливості дослідувати документи, які не були предметом камеральної перевірки контролюючого органу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 9); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 4 ст. 90).

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.06.2022 № 1961/1807, прийнято у відповідності до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного підприємства "БУКМЕКЕР" (вул. Олеко Дундича, буд.1-Д, м. Кременчук, Полтавська область, 39627, ідентифікаційний код 30244716) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 листопада 2022 року.

СуддяІ.Г.Ясиновський