Постанова

від 01.11.2022 по справі 620/2190/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/2190/22 Головуючий у 1 інстанції - Соломко І.І.

Суддя-доповідач -Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Агрофірма «Ост» до управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Агрофірма «Ост» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Чернігівській області від 08.10.2021 № 25-14-007/0678/106.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням управління Держпраці у Чернігівській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення необхідно змінити, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу 09.08.2021 № 1294-Н та направлення на проведення інспекційного відвідування від 09.08.2021, посадовою особою управління Держпраці проведено інспекційне відвідування ПП «Агрофірма «Ост», за результатами якого складено акт від 19.08.2021 № 25-14-007/0678.

Під час інспекційного відвідування виявлено порушення законодавства про працю, а саме - порушення ч. 4 ст. 24 КЗпП України у зв`язку з тим, що ПП «Агрофірма «Ост» використовує найману працю без оформлення трудових відносин. Зокрема, з працівниками: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

На підставі акта від 19.08.2021 № 25-14-007/0678 відповідачем винесена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 08.10.2021 № 25-14-007/0678/106 (а.с. 19).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутні підстави для проведення управлінням Держпраці у Чернігівській області інспекційного відвідування ПП «Агрофірма «Ост» з огляду на відсутність у доповідній записці від 09.08.2021 № 1785 детальної інформації, яка слугувала підставою для проведення інспекційного відвідування позивача.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Законом №877-V), статтею 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), а також Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок № 823).

Згідно з преамбулою до Закону № 877-V ним визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

За визначенням статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

В свою чергу, згідно частини 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На виконання частини 1 статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 823, який, згідно з його пунктом 1, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 823).

Згідно з пунктом 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Пунктом 29 Порядку №823 визначено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що управління Держпраці у Чернігівській області, як територіальний орган Держпраці, уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.

Щодо наявності підстав для проведення інспекційного відвідування слід зазначити наступне.

Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно зі статтею 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

У постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №200/11885/18-а міститься правовий висновок про те, що Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Питання стосовно підстав для здійснення позапланових заходів не охоплюється тільки положеннями статті 4 Закону № 877-V, яка визначає загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин таким є Порядок № 823.

Вказане дає підстави для висновку, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 Закону № 877- V, питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, у тому числі й нормами міжнародної конвенції, яка ратифікована Україною у встановленому законом порядку.

Водночас, такими повноваженнями інспектор наділений виключно в рамках здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, за наявності підстав визначених законодавством.

В свою чергу, пункт 5 Порядку № 823 визначає перелік підстав для здійснення інспекційних відвідувань, який є вичерпним.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Колегією суддів встановлено, що наказ від 09.08.2021 № 1294-Н «Про призначення інспекційного відвідування» прийнятий за результатами аналізу інформації, відображеної у доповідній записці від 09.08.2021 № 1785, поданій начальнику управління Держпраці у Чернігівській області Глущенко М. начальником відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення управління Держпраці у Чернігівській області Дудар Л.

У вказаній доповідній записці наголошено на необхідності проведення інспекторами праці інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин суб`єкта господарювання ПП «Агрофірма «Ост» враховуючи ймовірність використання праці найманих працівників без оформлення трудових відносин (трудового договору).

Колегія суддів зауважує, що норма підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823 не встановлює вичерпного переліку джерел інформації, натомість, передбачає, що інформація може надходити і з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством. Також, законодавець не пов`язує підставу проведення інспекційного відвідування з обов`язковістю наявної інформації у таких джерелах стосовно конкретної особи, оскільки такі висновки віднесено до компетенції керівника органу контролю за результатами здійсненого ним аналізу наявної інформації.

Таким чином, належною підставою для проведення інспекційного відвідування позивача, визначеною підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 823, є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування, а саме: наказ від 09.08.2021 № 1294-Н «Про призначення інспекційного відвідування», а тому колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 1340/4355/18 та від 21.05.2021 у справі № 183/6018/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на таке.

Визначення трудового договору міститься у ст. 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом ч.ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 2 та 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження;

- вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Згідно з п.п.2, 3, 8 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Колегія суддів звертає увагу, що сторонами у справі не заперечується факт дотримання відповідачем визначеного Порядком № 509 механізму накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю.

В той же час, щодо змісту виявлених порушень, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вже було зазначено вище, під час інспекційного відвідування виявлено порушення законодавства про працю, а саме - порушення ч. 4 ст. 24 КЗпП України у зв`язку з тим, що ПП «Агрофірма «Ост» використовує найману працю без оформлення трудових відносин, зокрема, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Відповідач дійшов до таких висновків на підставі письмових пояснень:

- ОСОБА_2 , який відмовився надавати пояснення;

- ОСОБА_1 , яким зазначено, що допомагав ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_5 , який відмовився надавати пояснення, але повідомив, що працює у позивача разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Однак, колегія суддів вважає, що вказані пояснення, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не можуть слугувати достатніми підставами для висновків відповідача про порушення позивачем ч. 4 ст. 24 КЗпП України та, відповідно, для застосування положень ч. 2 ст. 265 КЗпП України в частині встановлення факту допуску до роботи вказаних вище осіб без укладення трудового договору, оскільки інші, беззаперечні докази на підтвердження факту допуску до роботи цих осіб, зокрема, відомості, які б вказували на наявність ознак трудових відносин між ПП «Агрофірма «Ост» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (виконання вказаними особами трудових функцій, графік роботи, ведення табелю обліку робочого часу, виплата заробітної плати, тощо), відсутні.

Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що сам факт фіксації актом інспекційного знаходження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в день інспекційного на території здійснення господарської діяльності позивача, не може свідчити про перебування їх у трудових відносинах.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту порушення ПП «Агрофірма «Ост» ч. 4 ст. 24 КЗпП України, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за ч. 2 ст. 265 КЗпП України є безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови відносно позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, оскаржувана постанова управління Держпраці у Чернігівській області від 08.10.2021 № 25-14-007/0678/106 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, однак, останній не вірно застосував до спірних правовідносин норми права та неповно встановив обставини справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною 4 ст. 317 КАС України зазначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, однак неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, то колегія суддів вважає, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 підлягає зміні в частині мотивів, з яких виходив суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Держпраці у Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Мельничук В.П.