Ухвала

від 03.11.2022 по справі 631/643/22

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/643/22

провадження № 1-кп/631/99/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2022 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_3 ,

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області справу за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2022 року під № 12022221160000644, щодо обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця селаБілошапки,Прилуцького районуЧерніговської області,громадянина України,маючого вищуосвіту,працюючого Фізичноюособою підприємцем,одруженого,утриманців немає, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2022 року керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 в порядку, передбаченому статтями 283, 291 та 293 Кримінального процесуального кодексу України, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з обвинувальним актом та доданими до нього документами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2022 року під № 12022221160000644 щодо вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України.

Зі змістуобвинувального актуубачається, що наказом №34-к від 08 липня 2013 року директором Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 призначений на посаду начальника управління організації будівництва Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації.

Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_4 наділений наступними правами та обов`язками:

- здійснює керівництво діяльністю управління у складі Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації,

- забезпечує виконання покладених на управління завдань, щодо участі у реалізації державної політики у сфері будівництва об`єктів,

- у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, актами Президента України і Кабінету міністрів України, Державними будівельними нормами та інше,

- забезпечує перевірку та прийом актів виконаних робіт (форма КБ-2В та ЕБ-3),

- здійснює технічний нагляд за будівництвом та контроль виконаних обсягів робіт і якості, їх наявність та вартість у відповідності проекту та кошторису, технічним умовам, ДБН на виробництво та прийом робіт на закріплених за ним об`єктах,

- має право виконувати обов`язки інженера з технічного нагляду на закріплених об`єктах, при наявності сертифікату, та інше.

ОСОБА_4 , працюючи начальником управління організації будівництва Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, будучи інженером технічного нагляду, реєстраційний № 1303, який діяв на підставі кваліфікаційного сертифікату серії № 003134 виданого Архітектурно-будівельною комісією при Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, 15 січня 2014 року з правом технічного обстеження будівель і споруд, виконував роботу, пов`язану з виконанням адміністративно-господарських функцій, та відповідно до частини 3статті 18Кримінального кодексуУкраїни та примітки до статті 364 Кримінального кодексу України, являвся службовою особою.

24 квітня 2017 року відділом освіти Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ 02146452, юридична адреса: 63202, Харківська область, Нововодолазький район, селище міського Нова Водолага, вулиця Воскресінська, будинок № 4), в особі начальника відділу освіти ОСОБА_7 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 40328687, юридична адреса: 61001, місто Харків, вулиця Руставелі, будинок № 11-Б), в особі директора ОСОБА_8 (генпідрядник) уклали договір підряду №24/04 «Капітальний ремонт м`якої покрівлі Сосонівського навчально-виховного комплексу (ЗОШ І-ІІІ ступенів ДНЗ) Нововодолазької районної ради Харківської області, село Сосонівка, вулиця Миру, будинок № 6».

Відповідно пункту 1.1 вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІЛДІНГ» взяло на себе зобов`язання виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи по об`єкту «Капітальний ремонт м`якої покрівлі Сосонівського навчально-виховного комплексу (ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ) Нововодолазької районної ради Харківської області, село Сосонівка, вулиця Миру, будинок № 6» (далі об`єкт) згідно ДК 021:2015 45260000 - 7 «Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи», ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

Згідно пункту 4.2. вказаного договору, розрахунки проводяться Замовником на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми - КБ-2в) і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форми - КБ-3), згідно фактично виконаних робіт, при наданні Генпідрядником всіх необхідних виконавчих документів.

Відповідно пункту 5.1.4 вказаного договору, замовник взяв на себе зобов`язання здійснювати технічний нагляд за ходом будівельно-монтажних робіт, контролювати обсяги виконаних робіт, їх якість, відповідність проекту та кошторису, а також технічним умовам і будівельним нормам на їх виконання.

19 травня 2017 року у невстановлений слідством час та у не встановленому слідством місці відділ освіти Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ 02146452) в особі начальника відділу освіти ОСОБА_7 (замовник) та Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04014080, юридична адреса: 61022, місто Харків, площа Свободи, будинок № 5, Держпром, 4 під`їзд, 3 поверх, в особі директора ОСОБА_9 (виконавець), уклали договір № 131 від 19 травня 2017 року на здійснення технічного нагляду.

Згідно розділу 1 вказаного договору, Виконавець приймає на себе обов`язки здійснення функцій технічного нагляду по капітальному ремонту м`якої покрівлі Сосонівського навчально-виховного комплексу (ЗОШ І-ІІІ ступенів ДНЗ) Нововодолазької районної ради Харківської області, село Сосонівка, вулиця Миру, будинок № 6, згідно з ДСТУ Б Д.1..1 -1:2013 пункту 5.8.13 та листа Держбуду України від 04 жовтня 2000 року № 7/7-1010 та згідно ДК 021:2015, код 71240000 -2 Архітектурні, інженерні та планувальні роботи, а Замовник оплачує Виконавцю вартість робіт в загальній сумі 10540 гривень 00 копійок без ПДВ.

Вказаний об`єкт будівництва закріплений за начальником управління організації будівництва Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 , який і повинен був здійснювати технічний нагляд за капітальним ремонтом м`якої покрівлі Сосонівського навчально-виховного комплексу.

При цьому, здійснення функцій технічного нагляду по капітальному ремонту м`якої покрівлі Сосонівського навчально-виховного комплексу, згідно договору № 131 від 19 травня 2017 року, покладено на інженера технічного нагляду ОСОБА_4 реєстраційний № 1303, який діє на підставі кваліфікаційного сертифікату серії № 003134, виданого Архітектурно-будівельною комісією при Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, 15 січня 2014 року з правом технічного обстеження будівель і споруд.

Проте, ОСОБА_4 , виконуючи обов`язки інженера технічного нагляду, тобто являючись службовою особою, на яку покладено адміністративно-господарські обов`язки, внаслідок недбалого ставлення до їх виконання, вчинив службовий злочин за наступних обставин.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про будівельні норми», у разі якщо у будівельних нормах є посилання на стандарти, то ці стандарти є обов`язковими до застосування.

Згідно з пункту 6.3.3 Національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, який прийнято відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 293 від 05 липня 2013 року, при погодженні договірної ціни, замовник, розглядаючи її складові, перевіряє ціни на матеріально-технічні ресурси, які повинні прийматися за відповідними обґрунтованими (як правило, найменшими при всіх рівних характеристиках) цінами на відповідні ресурси.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Так, ОСОБА_4 являючись особою, відповідальною за технічний нагляд на вищевказаному об`єкті будівництва, відповідно до вимог договору № 131 від 19 травня 2017 року, статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність», пунктів 5, 6, 7 «Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкту архітектури», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 903 від 11 липня 2007 року був зобов`язаний, проводити перевірку: наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об`єкта, технічного паспорта, сертифіката, документів, що відображають результати лабораторних випробувань тощо; відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів; відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації; виконання підрядником вказівок і приписів, виданих за результатами технічного нагляду, державного архітектурно-будівельного контролю та державного нагляду; вести облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, а також будівельно-монтажних робіт, виконаних з недоліками; проводити разом з підрядником огляд та оцінку результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих, і конструктивних елементів; повідомляти підряднику про невідповідність виробів, матеріалів та обладнання вимогам нормативних документів; оформляти акти робіт, виконаних з недоліками; брати участь у проведенні перевірки: робочою комісією якості окремих конструкцій і вузлів, будівельно-монтажних робіт усіх видів, відповідності змонтованого спецобладнання, устаткування і механізмів технічним умовам; органами державного нагляду та архітектурно-будівельного контролю; вимагати від підрядника: виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної та іншої технічної документації, дотримання вимог нормативних документів щодо порядку виконання і прийняття робіт; зупинення робіту разізастосування нимматеріалів,деталей,конструкцій тавиробів,які невідповідають вимогамнормативних документів; проведення лабораторних випробувань матеріалів і конструкцій щодо їх відповідності сертифікатам якості, а обладнання - технічним (технологічним) паспортам та своєчасного повідомлення їм про такі випробування; усунення відхилень від проектних рішень, недоліків (дефектів) та недоробок і повторного пред`явлення робіт для здійснення технічного нагляду; зупинення виконання: робіт до оформлення актів огляду прихованих робіт; будівельно-монтажних робіт у разі виявлення понаднормативної деформації об`єкта або загрози обвалу конструкцій та вжиття невідкладних заходів для запобігання виникненню аварії. У разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об`єкта, та відмови підрядника їх усунути, повідомити замовнику (забудовнику) і відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.

Однак, інженер технічного нагляду ОСОБА_4 , маючи реальну можливість належним чином виконувати свої службові обов`язки щодо здійснення технічного нагляду по капітальному ремонту м`якої покрівлі Сосонівського навчально-виховного комплексу (ЗОШ І-ІІІ ступенів ДНЗ) Нововодолазької районної ради Харківської області, який здійснювався Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІЛДІНГ» згідно договору підряду № 24/04 від 24 квітня 2017 року, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них та маючи реальну можливість виконати належним чином свої службові обов`язки, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків через неналежне виконання своїх обов`язків, хоча повинен був і міг їх передбачити, не забезпечив перевірку відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів, обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації; неналежно провів огляд та оцінку результатів виконаних робіт, у тому числі акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року, прихованих, і конструктивних елементів; неналежно здійснив перевірку за формою № Кб-2в, на загальну суму виконаних робіт 301465 гривень 20 копійок, у якому були завищені обсяги виконання будівельних робіт, та включені будівельні роботи, які не проводились:

РН8-2-1 Розбирання покриттів покрівлі з рулонних матеріалів в 1-3 шари 750 м.кв.,

РН8-2-7 Додавати на кожний наступний шар розбирання рулонної покрівлі 750 м.кв.,

РН8-2-1 Розбирання покриттів покрівлі з рулонних матеріалів в 1-3 шари 30 м.кв.,

РН8-2-7 Додавати на кожний наступний шар розбирання рулонної покрівлі 30 м.кв.,

РН8-35-1 Улаштування цементної вирівнювальної стяжки 750 м.кв.,

РН8-35-3 На кожні 5 мм зміни товщини шару цементної вирівнювальної стяжки додавати або виключати 750 м.кв.,

РН8-38-2 Утеплення покриттів теплоізоляційними сипкими матеріалами 30 м.куб.,

РН8-38-2 Утеплення покриттів теплоізоляційними сипкими матеріалами 35 м.куб.,

акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року, за формою № Кб-2в, на загальну суму виконаних робіт 150211 гривень 20 копійок у якому були завищені обсяги виконання будівельних робіт, та включені будівельні роботи, які не проводились:

РН8-2-1 Розбирання покриттів покрівлі з рулонних матеріалів в 1-3 шари 170 м.кв.,

РН8-2-7 Додавати на кожний наступний шар розбирання рулонної покрівлі 170 м.кв.,

РН8-2-1 Розбирання покриттів покрівлі з рулонних матеріалів в 1-3 шари 30 м.кв.,

РН8-2-7 Додавати на кожний наступний шар розбирання рулонної покрівлі 30 м.кв.,

РН8-35-1 Улаштування цементної вирівнювальної стяжки 30 м.кв.,

РН8-35-3 На кожні 5 мм зміни товщини шару цементної вирівнювальної стяжки додавати або виключати 30 м.кв.,

РН8-38-2 Утеплення покриттів теплоізоляційними сипкими матеріалами 15,7 м.куб.,

РН8-38-2 Утеплення покриттів теплоізоляційними сипкими матеріалами 10,7 м.куб.

акту № 3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року, за формою № Кб-2в, на загальну суму виконаних робіт 120177 гривень 60 копійок у якому були завищені обсяги виконання будівельних робіт, та включені будівельні роботи, які не проводились:

РН8-2-1 Розбирання покриттів покрівлі з рулонних матеріалів в 1-3 шари 170 м.кв.,

РН8-2-7 Додавати на кожний наступний шар розбирання рулонної покрівлі 170 м.кв.,

РН8-2-1 Розбирання покриттів покрівлі з рулонних матеріалів в 1-3 шари 30 м.кв.,

РН8-2-7 Додавати на кожний наступний шар розбирання рулонної покрівлі 30 м.кв.,

РН8-35-1 Улаштування цементної вирівнювальної стяжки 30 м.кв.,

РН8-35-3 На кожні 5 мм зміни товщини шару цементної вирівнювальної стяжки додавати або виключати 30 м.кв.,

РН8-38-2 Утеплення покриттів теплоізоляційними сипкими матеріалами 15,7 м.куб.,

РН8-38-2 Утеплення покриттів теплоізоляційними сипкими матеріалами 10,7 м.куб.

В подальшому ОСОБА_4 , в червні 2017 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них та маючи реальну можливість виконати належним чином свої службові обов`язки, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків через неналежне виконання своїх обов`язків, хоча повинен був і міг їх передбачити, достовірно знаючи, що вищевказані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІЛДІНГ» виконані не в повному обсязі та не відповідають вимогам нормативів у галузі будівництва, легковажно розраховуючи на їх відвернення, особисто засвідчив своїм особистим підписом та печаткою інженера технічного нагляду офіційний документ - акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року, за формою № Кб-2в, на загальну суму виконаних робіт 301465 гривень 20 копійок від 15 червня 2017 року, про нібито повне виконання будівельних робіт зазначених у акті, що не відповідало дійсності, оскільки за вказаним актом фактично виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІЛДІНГ» складають лише 177327 гривень 48 копійок.

Крім того, ОСОБА_4 , в червні 2017 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, неналежно виконуючисвої службовіобов`язкичерез несумліннеставлення доних тамаючи реальнуможливість виконатиналежним чиномсвої службовіобов`язки,не передбачаючиможливості настаннясуспільно-небезпечнихнаслідків черезненалежне виконаннясвоїх обов`язків,хоча повиненбув іміг їхпередбачити, достовірно знаючи, що вищевказані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІЛДІНГ» виконані не в повному обсязі та не відповідають вимогам нормативів у галузі будівництва, легковажно розраховуючи на їх відвернення, особисто засвідчив своїм особистим підписом та печаткою інженера технічного нагляду офіційний документ - акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року, за формою № Кб-2в, на загальну суму виконаних робіт 150211 гривень 20 копійок від 20 червня 2017 року, про нібито повне виконання будівельних робіт зазначених у акті, що не відповідало дійсності, оскільки за вказаним актом фактично виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІЛДІНГ» складають лише 120465 гривень 90 копійок.

Також, ОСОБА_4 , в жовтні 2017 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них та маючи реальну можливість виконати належним чином свої службові обов`язки, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків через неналежне виконання своїх обов`язків, хоча повинен був і міг їх передбачити, достовірно знаючи, що вищевказані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІЛДІНГ» виконані не в повному обсязі та не відповідають вимогам нормативів у галузі будівництва, легковажно розраховуючи на їх відвернення, особисто засвідчив своїм особистим підписом та печаткою інженера технічного нагляду офіційний документ - акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року, за формою № Кб-2в, на загальну суму виконаних робіт 120177 гривень 60 копійок від 18 жовтня 2017 року, про нібито повне виконання будівельних робіт зазначених у акті, що не відповідало дійсності, оскільки за вказаним актом фактично виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІЛДІНГ» складають лише 110596 гривень 87 копійок.

Надалі, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків інженером з технічного нагляду ОСОБА_4 , з врахуванням вищевказаних актів виконаних робіт, управлінням державної казначейської служби України у Нововодолазькому районі Харківської області на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБІЛДІНГ» перераховано бюджетні кошти на загальну суму 571854 гривні 00 копійок, хоча вартість фактично виконаних робіт складає 408390 гривень 25 копійок, що менше ніж зазначено в актах на 163463 гривні 75 копійок (див. дослідження по 4 питанню), чим заподіяно матеріальну шкоду державі в особі відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області на загальну суму 163463 гривні 75 копійок, що згідно пункту 4 примітки до статті 364 Кримінального кодексу України, є істотною шкодою.

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 15645 від 14 грудня 2021 року, виконані роботи по капітальному ремонту м`якої покрівлі Сосонівського НВК Нововодолазької районної ради Харківської області не відповідають вимогам нормативів у галузі будівництва: пункт 3.18 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013; пункти 11.1.2, 11.1.3 ДБН В.2.6-220:2017. Вартість фактично виконаних робіт складає 408390 гривень 25 копійок, що менше ніж зазначено в актах на 163463 гривні 75 копійок. При складані актів приймання виконаних будівельних робіт з визначення вартості капітального ремонту м`якої покрівлі Сосонівського НВК Нововодолазької районної ради Харківської області, неправильно застосовано одиничні розцінки, оскільки будівельні роботи передбачені цими розцінками, не проводилися.

Вказані дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України.

02 листопада 2022 року, на офіційну електронну адресу суду в порядку, передбаченому частиною 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, надійшло клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , що було зареєстроване за вхідним № ЕП-1074/22-вх, відповідно до якого сторона захисту в порядку статтей 284 285 Кримінального процесуального кодексу України просила суд на підставі статті 49 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України, а саме у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12022221160000644 від 18 серпня 2022 року, закрити у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У судовомузсіданні наобґрунтування клопотаннязахисник зазначив,що діїйого підзахисногоорганом досудовогорозслідування кваліфікованіза частиною1статті 367Кримінального кодексуУкраїни,санкція якоїу редакціїстаном нажовтень 2017року передбачалапокарання увигляді штрафувід 250до 500неоподатковуваних мінімумівдоходів громадянабо виправнихробіт настрок додвох років,або обмеженняволі на строкдо трьохроків,з позбавленнямправа обійматипевні посадичи займатисяпевною діяльністюна строкдо трьохроків.Згідно зкласифікацією злочинів,наведеною устатті 12Кримінального кодексуУкраїни (уредакції,чинній станомна жовтень2017року),злочин,передбачений частиною1статті 367Кримінального кодексуУкраїни,є злочиномневеликої тяжкості.З наведеного вище, строки, визначені пункту 2 части 1 статті 49 Кримінального кодексу України, станом на час судового розгляду (листопад 2022 року) вже минули останнім днем зазначеного строку було 31 жовтня 2020 року, адже днем вчинення останнього з інкримінованих ОСОБА_4 діянь є жовтень 2017 року (більш точна дата органом досудового розслідування не встановлена), а отже з огляду на зміст статті 12 та пункт 2 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України є підставою для звільняння ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності. Як зазначив захисник обвинуваченого, відповідно до змісту частин 2 та 3 статті 288 Кримінального процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність. При цьому, посилаючись на практику Верховного Суду захисник вказав, що його підзахисний не ухилявся від слідства та суду, а також не вчиняв нових кримінальних правопорушень. Натомість, обвинувачений ОСОБА_4 добре розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, своє право заперечувати проти цього та проти закриття провадження у справі з цих підстав, чим фактично і беззаперечно дає згоду на звільнення у зв`язку із спливом строків давності. Також ОСОБА_5 звернув увагу суду на ту обставину, що нормами кримінально-процесуального та кримінального законодавства України не передбачено вимоги щодо визнання вини підозрюваним/обвинуваченим в інкримінованому злочині як обов`язкової умови закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Обов`язковою умовою є лише згода особи на таку підставу звільнення від кримінальної відповідальності з подальшим закриттям кримінального провадження. Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, щоб вказували на ухилення його підзахисного від слідства або суду, а також вчинення інших злочинів, ураховуючи, що на цей час минув строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, вважає, що клопотання підлягає задоволенню. Посилаючись на практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, просив судові витрати віднести на рахунок держави.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю підтримав клопотання про закриття кримінального провадження та позицію свого захисника як такого, що ґрунтується на положеннях Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, просив його задовольнити та закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2022 року під № 12022221160000644, щодо його обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, звільнивши його від кримінальної відповідальності за вчинене та інкриміноване йому правопорушення. Також ОСОБА_4 зазначив, що добре розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення, йому цілком і повністю зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності, у порядку статті 49 Кримінального кодексу України, та він надає свою згоду на таке його звільнення у рамках указаного кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків за нереабілітуючих підстав.

Прокурор Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , який діє на підставі постанови заступника керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 про призначення групи прокурорів, які здійснюють повноваження у кримінальному провадженні від 20 серпня 2022 року, щодо клопотання захисника обвинуваченого та самого обвинуваченого про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України не заперечував та вказав про наявність правових підстав для задоволення клопотання сторони захисту, оскільки матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, однак строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за скоєння вищезазначеного кримінального правопорушення, на момент розгляду кримінального провадження закінчився. Окрім цього наголосив, що обвинувачений ОСОБА_4 не ухилявся від слідства або суду, не вчиняв в цей період інших кримінальних правопорушень. На підставі викладеного, з урахуванням статей 283 288, 369 372 Кримінального процесуального кодексу України вважав, що подане захисником обвинуваченого та підтримане обвинуваченим клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження закриттю на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Процесуальні витрати просив віднести на рахунок держави.

Представник потерпілої особи ОСОБА_11 у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України. На адресу суду ОСОБА_11 направила заяву, що була зареєстрована за вхідним № 2866/22-вх. від 06 жовтня 2022 року, відповідно до якої просила розгляд справи провести за її відсутності, повідомивши про відсутність до ОСОБА_4 претензій будь-якого характеру.

У підготовчому судовому засіданні у порядку, передбаченому статтями 314 та 325 Кримінального процесуального кодексу України, судом, з урахуванням думки учасників судового провадження, було вирішено питання про проведення підготовчого судового засідання без участі потерпілої, адже є можливим за її відсутності з`ясувати всі обставини під час розгляду заявленого клопотання, з огляду на те, що цивільний позов в рамках кримінального провадження заявлений не був.

У судовому засіданні на виконання вимог статті 285 Кримінального процесуального кодексу України, обвинуваченому ОСОБА_4 судом роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, яка є нереабілітуючою підставою, і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Обвинувачений надав свою беззаперечну згоду на закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, зазначивши, що це його добровільне рішення.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку сторони захисту та прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання й закриття провадження у справі, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали кримінального провадження, що були надані прокурором, суд приходить до висновку про можливість його задоволення, виходячи з наступного.

Підготовче судове провадження перша стадіясудового провадження, у ході якої суд зобов`язаний в розумні строки прийняти відповідне рішення щодо подальшого спрямування кримінального провадження.

Разом із тим відповідно до пункту 2 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 8, 10 частини 1 або частини 2 статті 284 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Водночас чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті). За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути це питання під час проведення підготовчих дій до стадії судового розгляду кримінального провадження.

При цьому,суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17 (провадження 51-8914км18), від 02 червня 2020 року у справі № 369/9525/17 (провадження № 51-118км20), від 29 вересня 2021 року у справі № 409/1465/16-к (провадження № 51-7157км18), від 23 червня 2022 року у справі № 204/2626/21 (провадження № 51-5123 км 21).

Порядок закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності передбачений параграфами 1 та 2 глави 24 й главою 27 Кримінального процесуального кодексу України.

Приписами частини 1 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 та частина 8 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

У частині 1 статті 285 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, яким, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 зазначеного Кодексу є законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодексу Українита Закон України про кримінальні проступки).

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом (частина 1 статті 286 Кримінального процесуального кодексу України).

Отже, відповідно до приписів, що міститься у пункті 1 частини 2 статті 284, частині 3 статті 285, частині 4 статті 286, частині 3 статті 288 Кримінального процесуального кодексу України,якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у статті 49 Кримінального кодексу України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

При цьому, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 192/3301/16-к вказала, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положеннястатті 49 Кримінального кодексу України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьомутаке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставістатті 49 Кримінального кодексу України.

В данійсправі,орієнтири,окреслені ВерховнимСудом увищенаведеній постанові,дотримано.Так,клопотання поданестороною кримінальногопровадження таобвинувачений надавбеззаперечну згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, визначених статтею 49 Кримінального кодексу України, про що не заперечував й прокурор.

Окрім цього, суд бере до уваги, що нормами кримінально-процесуального та кримінального законодавства України не передбачено вимоги щодо визнання вини підозрюваним/обвинуваченим в інкримінованому кримінальному правопорушенні як обов`язкової умови закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, Друга судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к (провадження № 51- 2505 ск 21) вказала, що відповідно до статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, такі питання як: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, тощо, суд повинен вирішити при ухваленні вироку. Статтею 372 Кримінального процесуального кодексу Українивстановлено вимоги, яким має відповідати ухвала. Зокрема, в мотивувальній частині зазначається суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Отже, суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до статті 372 Кримінального процесуального кодексу України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к (провадження № 51-6463км19) указав, що передбачений законом (стаття 49 Кримінального кодексу України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненнікримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Також ВерховнийСуд ускладі колегіїсуддів Першоїсудової палатиКасаційного кримінальногосуду упостанові від12листопада 2019року усправі №566/554/16-к(провадження№51-2110км19)зазначив,що особа звернуласядо судупершої інстанціїз клопотаннямпро звільненнявід кримінальноївідповідальності тазакриття провадженнящодо неїу зв`язкуіз закінченнямстроків давності. Судпершої інстанціїухвалою відмовиву задоволеннітакого клопотанняз оглядуна невизнанняним своєївини. Проте,таке рішенняне відповідаєвимогам закону,а визнаннявинуватості неє умовоюдля звільненняособи відкримінальної відповідальностіна підставістатті 49Кримінального кодексуУкраїни. У зв`язку з цим, суд першої інстанції незалежно від визнання особою вини мав би звільнити її від кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведені вище позиції Верховного Суду в даній справі суд не пов`язує таке звільнення із фактом визнання обвинуваченими своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, або ж з фактом його відсутності.

З матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2022 року під № 12022221160000644, вбачається, що 26 вересня 2022 року прокурором Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складений та підписаний обвинувальний акт, відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у службовій недбалості, тобто неналежному виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України.

Санкція вказаної статті, яка на момент вчинення кримінального правопорушення (жовтень 2017 року) діяла у редакції Закону України від 07 квітня 2011 року передбачала покарання у вигляді штрафу від двохсот п`ятдесяти до п`ятистанеоподатковуваних мінімумів громадян, або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу Українистаном на час скоєння відносилось до злочинів невеликої тяжкості (в редакції Закону України № 4025-VІ від 15 листопада 2011 року).

Згідно вимогЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності 01 липня 2020 року внесено зміни до статті 12 Кримінального кодексу України, а також санкції частини 1 статті 367 Кримінального кодексу України, згідно яких вказане правопорушення відноситься до нетяжкого злочину.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII,з 01липня 2020року,санкція частини1статті 367Кримінального кодексуУкраїни передбачаєпокарання заслужбову недбалість,тобто невиконанняабо неналежневиконання службовоюособою своїхслужбових обов`язківчерез несумліннеставлення доних,що завдалоістотної шкодиохоронюваним закономправам,свободам таінтересам окремихгромадян,державним чигромадським інтересамабо інтересамокремих юридичнихосіб увиді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно доприписів статті5Кримінального кодексуУкраїнизакон прокримінальну відповідальність,що скасовуєкримінальну протиправністьдіяння,пом`якшуєкримінальну відповідальністьабо іншимчином поліпшуєстановище особи,має зворотнудію учасі,тобто поширюєтьсяна осіб,які вчиниливідповідні діяннядо набраннятаким закономчинності,у томучислі наосіб,які відбуваютьпокарання абовідбули покарання,але маютьсудимість. Законпро кримінальнувідповідальність,що встановлюєкримінальну протиправністьдіяння,посилює кримінальнувідповідальність абоіншим чиномпогіршує становищеособи,не маєзворотної діїв часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Отже, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який інтегровано до Кримінального кодексу України, дещо посилює кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, зокрема в частині збільшення розміру такого виду покарання як штраф.

Відповідно до частин 1 4 статті 12 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22листопада 2018року)кримінальні правопорушенняподіляються накримінальні проступкиі злочини. Кримінальнимпроступком єпередбачене цимКодексом діяння(діячи бездіяльність),за вчиненняякого передбаченеосновне покаранняу видіштрафу врозмірі небільше трьохтисяч неоподатковуванихмінімумів доходівгромадян абоінше покарання,не пов`язанез позбавленнямволі. Злочиниподіляються нанетяжкі,тяжкі таособливо тяжкі. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

На даний час кримінальне правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , згідно з нормами статті 12 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) відноситься до нетяжкого злочину та було вчинено, згідно даних обвинувального акту, упродовж жовтня 2017 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена).

Відповідно до вимог статті 44Кримінального кодексуУкраїни особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

У загальноприйнятому розуміннідавність притягнення до кримінальної відповідальності це закінчення вказаних у кримінальному законі строків після вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого особа, що його вчинила, звільняється від кримінальної відповідальності.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього стаття 49 Кримінального кодексу України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Стаття 49 Кримінального кодексу України обмежує строками давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини. Строк давності це передбачений кримінальним законом певний проміжок часу після вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, сплив якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Так, Кримінальний кодексу України у наведеній вище нормі права встановлює матеріально-правові підстави та матеріально-правові умови звільнення винної особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності.

Матеріально-правовою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності притягнення (стаття 49 Кримінального кодексу України) є закінчення встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

З огляду на це, під матеріально-правовою передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності вважається відсутність обставин, які порушують їх перебіг, до яких закон відносить зупинення та переривання перебігу давності.

Висновок щодо застосування положень статті 49 Кримінального кодексу України викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Судувід 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19 (провадження № 51 - 5464кмо20).

Так, з аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності це передбачений статтею 49 Кримінального кодексу Українипевний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами статті 12 Кримінального кодексу України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Ці строки диференційовані залежно від категорії вчиненого кримінального правопорушення.

Так, відповідно до частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України (в редакціїЗакону України№ 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, до закінчення даного терміну ухилилась від досудового слідства або суду, а переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частині 1 та 2 статті 49 Кримінального кодексу України, особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (частини 2 та 3 статті 49 Кримінального кодексу України).

В даному випадку судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України упродовж жовтня2017року (більшточна датадосудовим розслідуваннямне встановлена) й після вказаного часу до моменту прийняття цього процесуального рішення судом до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має, в розшуку не перебував, що убачається з довідки № 22263455820230330568, сформованої 20 вересня 2022 року ОСК Головного управління Національної поліції в Харківській області та підтверджено прокурором у судовому засіданні.

Як вже було зазначене вище, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відноситься на даний час до нетяжкого злочину, за вчинення якого він може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо з дня його вчинення і до дня набрання вироком законної сили відповідно з пунктом 2 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України минуло три роки.

Оскільки обвинувачений вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення упродовж жовтня 2017 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) й судом не отримано об`єктивних доказів на підтвердження обставин, які б переривали чи зупиняли перебіг строків давності, вони починають спливати саме з цієї дати (жовтень 2017 року).

Тому на момент прийняття цього судового рішення строки притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, сплинули (пройшло більше п`яти років), й він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за його вчинення.

Одночасно, із цим діюче законодавство України задля звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності передбачає ще й процесуально-правові підстави, якими є: притягнення особи як обвинуваченого та його згода на таке звільнення.

В силу приписів частин 2 та 3 статті 285 Кримінального процесуального кодексу України особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення, суть обвинувачення, підстава звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Згідно із частиною 4 статті 286 зазначеного кодифікованого кримінального процесуального закону України, якщо під час здійснення судового провадження яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Правилами частини 3 статті 288 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Отже, за змістом статтей 284 288 Кримінального процесуального кодексу України умовами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність визначених законом підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення та згода обвинуваченого. При цьому, за наявності всіх визначених законом вимог, звільнення від кримінальної відповідальності є обов`язком суду.

Усі ці підстави в даній справі є дійсними. Так, ОСОБА_4 надав у судовому засіданні свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, яка є нереабілітуючою підставою.

При цьому, як вже зазначалося, визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставістатті 49 Кримінального кодексу України. Натомість, такою умовою є згода обвинуваченого.

Такі висновки узгоджуються з позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених у постановахвід 12 листопада 2019 року у справі 566/554/16-к та від 26 березня 2020 року у справі № 288/685/17.

Наведені вище Верховним Судом умови судом також було дотримано, а тому суд не пов`язує в цій справі таке звільнення із фактом визнанням обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, або ж з фактом його відсутності.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1 3 статті 49 Кримінального кодексу України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили. Відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим. Крім цього, така відмова може призвести до порушеннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

З огляду на наведене, перевіривши клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2022 року під № 12022221160000644 та закриття кримінального провадження, на його відповідність вимогам Кримінального та Кримінального процесуального законодавства України, встановивши наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 49 зазначеного матеріального закону, беззастережне бажання ОСОБА_4 на таке його звільнення, суд визнає можливим та необхідним його задовольнити, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2022 року під № 12022221160000644, закрити.

Закриваючи кримінальне провадження, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо (пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Судом встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся.

Що стосується вирішення питання процесуальних витрат, суд зазначає наступне.

Процесуальні витрати це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов`язки.

В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб`єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв`язку з цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов`язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів.

При цьому питання розподілу таких витрат повинно вирішуватися індивідуальноу кожному кримінальному провадженні з урахуванням всіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду.

Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентованіГлавою 8 Розділу І Кримінального процесуального кодексу України.

Приписами статті 118 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні витрати складаються із:1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 122 Кримінального процесуального кодексу України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом

З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалі (частина 1 статті 124, частина 1 статті 126, пункт 13 частини 1 статті 368, частина 4 статті 374 Кримінального процесуального кодексу України).

Виходячи з викладеного, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.

Проте, у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Тобто Великою Палатою Верховного Суду вказано на необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, однак не визначено які саме витрати необхідно стягувати з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності, а які відносити на рахунок держави.

Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Так, у розділі ІХ Кримінального кодексу України визначено правові підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, однією з яких є закінчення строків давності за статтею 49 Кримінального кодексу України.

При цьому, як вже зазначалося, звільнення від кримінальної відповідальності на підставістатті 49 Кримінального кодексу України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примиренняз потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватостішляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини, визначеної у статті 62 Конституції України та статті 17 Кримінального процесуального кодексу України).

В такому випадку, керуючись засадами справедливості та враховуючи загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження, наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи,кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставістатті 49 Кримінального кодексу України, таких витрат.

Що ж стосується стягнення судом саме процесуальних витрат за проведення експертиз, то важливе значення у механізмі їх розподілу в кримінальному провадженні набуває питання про те хто призначав експертизу та за чиєю ініціативою вона проводилась, а також чи входить проведення експертизи до сфери службових обов`язків залученого експерта, чи є експерт співробітником державних експертних установ.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність експерта, окрімКримінального процесуального кодексу України, є Закон України № 4038-ХІІ від 25 лютого 1994 року «Про судову експертизу» й Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року.

Експертиза у кримінальному провадженні переважно проводиться експертамиз державних спеціалізованих установ, їх територіальних філій, експертних установ комунальної форми власності, та її проведення належить до службових обов`язків вказаних експертів, за ними зберігається середній заробіток за місцем роботи за весь час, витрачений ними у зв`язку з викликом до органів досудового розслідування, слідчого, прокурора або суду.

Проведення судових експертиз державними спеціалізованими установамиу кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України. Це положення відповідає приписамстатті 15 Закону України № 4038-ХІІ від 25 лютого 1994 року «Про судову експертизу», а також частини 2 статті 122 Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому установи, які проводять судово-експертну діяльність надсилають органу досудового розслідування, що здійснює відповідне кримінальне провадження, рахунок з визначенням вартості проведеної судової експертизи. Після закінчення досудового розслідування та складання обвинувального акту, у цьому процесуальному документі, серед іншого, слідчий повинен вказати відомості про розмір витрат на залучення експерта, які у разі винесення судом обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави (пункт 8 частини 2 статті 291, частина 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, процесуальні витрати,понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.

При цьому суд бере до уваги висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21) у якому вказано, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

У провадженні, що розглядається, ОСОБА_4 звільняється від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України з підстав, наведених у статті 49 Кримінального кодексу України, при цьому як убачається з наявних матеріалів справи ініціатором проведення судової експертиз № СЕ-19/121-22/11279-ЕК від 15 вересня 2022 року у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, а сторона захисту не залучала жодних експертів, тому відповідно до приписів частини 2 статі 122 та статті 124 Кримінального процесуального кодексу України витрати на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 6040 гривень 96 копійок не підлягають стягненню з ОСОБА_4 та покладаються на державу. Крім того, прокурор, погоджуючись із клопотанням сторони захисту про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, не заявляв клопотання про компенсацію жодних процесуальних витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 49, частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, статтями 31, 35, 37, 100, 118, 122, 124, 126, 284 286, 288, пунктом 2 частини 3 статті 314, статтями 371, 372, 375, 376, 392, 393, пункт 2 частини 2 статті 395, статтями 532, 533, 535 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1статті 367 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2022 року під № 12022221160000644 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1статті 367Кримінального кодексуУкраїни закрити, на підставі пункту 1 частини 2статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та потерпілій особі.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати копію ухвали в суді.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом семі днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1