Постанова

від 01.11.2022 по справі 916/3341/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3341/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Молодов В.С.;

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Доронік-Україна Смілянський Ю.М.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Спектрюгстрой не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Доронік-Україна

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2022

по справі №916/3341/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Доронік-Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спектрюгстрой

про стягнення 545 241,83 грн.,

(суддя першої інстанції: Желєзна С.П., дата та місце прийняття ухвали: 08.08.2022, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Доронік-Україна (далі ТОВ „Доронік-Україна) у прийнятті додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спектрюгстрой (далі ТОВ „Спектрюгстрой) судових витрат в розмірі 38 178,64 грн.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ «Доронік-Україна» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Госпосподарського суду Одеської області від 08.08.2022 по справі №916/3341/21 скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ТОВ «Спектрюгстрой» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн. на користь ТОВ «Доронік-Україна».

На переконання апелянта ухвала суду першої інстанції є помилковою і необгрунтованою, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Позивач вказує, що ним в позовній заяві від 02.11.2022 на аркушах 5,6 було заявлено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються із суми судового збору в розмірі 8178,64 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. У позовній заяві позивач зазначив, що докази розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. В подальшому, заявник подав заяву про розподіл судових витрат 25.07.2022, а судове рішення ухвалено 20.07.2022.

Таким чином, на переконання позивача, ним в межах визначеного ч.8 ст.129 Господарського процесуального ст.129 Господарського процесуального кодексу України строку подано заяву про розподіл судових витрат та докази їх понесення, у зв`язку з чим висновки місцевого господарського суду є помилковими.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Доронік-Україна на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 по справі №916/3341/21; призначено розгляд справи на 27.09.2022 року о 10-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

20.09.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю „Доронік-Україна про розгляд справи без представника позивача.

В судове засідання 27.09.2022 представники учасники судового процесу не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 відкладено розгляд справи №916/3341/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Доронік-Україна на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 на іншу дату, судове засідання по справі призначено на: 01.11.2022 року о 14-30 год.

В судовому засіданні 01.11.2022 представник ТОВ «Доронік-Україна» підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, представник відповідача не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Доронік-Україна звернулось до господарського суду з позовною заявою до ТОВ „Спектрюгстрой про стягнення заборгованості у загальному розмірі 545 241,83 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 512 700,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 3 970,00 грн., 3% річних у розмірі 4 448,04 грн., пені у розмірі 24 123,71 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №3 від 17.07.2018 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.07.2022 по даній справі провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ „Доронік-Україна до ТОВ „Спектрюгстрой про стягнення суми основного боргу у розмірі 186 000,00 грн. закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, позов задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 326 000,00 грн. пені у сумі 24 123,71 грн., 3 % річних у розмірі 4448,04 грн., збитків від інфляції у розмірі 3 970,00 грн., судового збору у розмірі 5 378,13 грн.

25.07.2022 до Господарського суду Одеської області від ТОВ „Доронік-Україна надійшла заява про ухвалення додаткового рішення шляхом присудження до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. та судового збору у розмірі 8 178,64 грн.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 відмовлено ТОВ „Доронік-Україна у прийнятті додаткового рішення про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Спектрюгстрой судових витрат у загальному розмірі 38 178,64 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що рішенням суду від 20.07.2022 по даній справі було розподілено понесені ТОВ „Доронік-Україна витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 378,13 грн., а також роз`яснено позивачу право на повернення іншої частини сплаченого судового збору із державного бюджету у зв`язку із закриттям провадження в частині позовних вимог При цьому, питання про розподіл між сторонами витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. господарським судом не вирішувалось, оскільки докази понесення витрат на правову допомогу суду надані не були.

Суд зазначив, що до закінчення судових дебатів ТОВ „Доронік-Україна не було зроблено заяви про подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. після ухвалення судового рішення. Виходячи із вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, заява має бути зроблена стороною саме на стадії розгляду справи по суті до закінчення судових дебатів, оскільки в протилежному випадку законодавче формулювання, яке передбачає обов`язок сторони зробити відповідну заяву до закінчення судових дебатів, втрачає процесуальний сенс.

Суд дійшов висновку, що визначений ст. ст. 129, 221 Господарським процесуальним кодексом України порядок повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу з боку ТОВ „Доронік-Україна дотриманий не був, оскільки на виконання вимог зазначених статей позивачем не було до закінчення судових дебатів повідомлено суд про подання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, з огляду на що відсутні передбачені законом підстави для розподілу між сторонами витрат на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, за змістом наведених положень процесуального законодавства, обов`язковою умовою подання до суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу є звернення до суду з такими доказами в межах встановленого законом строку для подання доказів або його поновлення за рішенням суду, а саме, дотримання встановленого приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду (у разі неподання доказів до закінчення судових дебатів та за умови наявності відповідної заяви, зробленої до закінчення останніх).

В силу приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в додатковій постанові від 03.03.2021 у справі №912/354/20, відповідно до якої докази, які стосуються розміру судових витрат подаються у суворо визначені кодексом строки: до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції було ухвалено 20.07.2022, повний текст складено та підписано 26.07.2022.

25.07.2022 до Господарського суду Одеської області від представника ТОВ «Доронік-Україна» надійшла заява про вирішення питання про судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. та судовий збір в сумі 8178,64 грн. До вказаної заяви надано позивачем відповідні докази надання правових послуг.

Таким чином, вказане клопотання і докази, подані позивачем в межах встановленого ч. 8 ст. 129 Господарським процесуальним кодексом України строку.

Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, приписами ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тобто, зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець передбачив обов`язкову умову за якої у сторони виникає право подання відповідних доказів понесення розміру судових витрат, а саме, попереднє подання стороною заяви, в якій вона має повідомити суд про намір подати відповідні докази понесених судових витрат, в тому числі і витрат на правову допомогу.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Як зазначає апелянт та вбачається з матеріалів справи, на сторінці 5-6 позовної заяви зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести і зв`язку зі зверненням до суду та розглядом справи, а також зауважив, що зобов`язується із врахуванням ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити про відповідне суд.

Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними законодавчими положеннями саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту.

Таким чином, господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України), а саме, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, метою яких є недопущення перетворення судового розгляду у безладний процес.

Колегія суддів враховує, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

Водночас, під «правовим пуризмом» у практиці Європейського суду з прав людини розуміється надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України").

Так, зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивач повідомив про те, що у майбутньому додатково змушений буде понести витрати, пов`язані з розглядом даної позовної заяви.

Крім того, позивач заявив про можливість подання відповідних доказів у майбутньому, посилаючись саме на приписи ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, позивачем у поданій ним позовній заяві, тобто у встановлений законом строк (до закінчення судових дебатів) було зроблено відповідну заяву про намір подати відповідні докази понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладені вимоги законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Доронік-Україна» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що ухвалу Господарського суду Одеської оласті від 08.08.2022 по справі №916/3341/21 визнати законною та обґрунтованою не можна, а тому вона підлягає скасуванню.

Щодо розгляду заяви відповідача по суті, то відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідачем до суду першої інстанції були подані докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно наявних матеріалів справи, судові витрати позивача складаються з: витрат на професійну правничу допомогу щодо підготовки та подання позовної заяви до відповідача та участь в суді по розгляду позовної заяви 30000,00 грн. Вказані витрати підтверджуються наявним Актом №1 приймання виконаних робіт/послуг із надання правничої/правової допомоги із детальним описом робіт/послуг, виконаних адвокатом від 21.07.2022; судового збору в розмірі 8178,64 грн.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Однак, позивачем не доведено неспівмірності розміру витрат відповідача на оплату послуг адвоката за розгляд справи в суді першої інстанції.

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши подані відповідачем документи на підтвердження надання правової допомоги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн. є доведеним та обґрунтованим.

Разом з тим, вимоги ТОВ «Доронік-Україна» про стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 8178,64 грн. задоволенню не підлягає, оскільки питання щодо судового збору було вирішено в рішенні Господарського суду Одеської області від 20.07.2022.

Крім того, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати останнього, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Доронік-Україна на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 по справі №916/3341/21 задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 по справі №916/3341/21.

3. Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Доронік-Україна(вх.№2-598/22) від 28.07.2022 про вирішення питання про судові витрати.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спектрюгстрой (65082, м.Одеса, Військовий узвіз, 14, інд.код: 40712150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Доронік-Україна (89300, Закарпатська область, м.Свалява, вул.Духновича, 32, інд.код: 39644465) 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. В іншій частині заяви відмовити.

6. Доручити Господарському сууд Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.11.2022 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький