Рішення

від 25.10.2022 по справі 905/2465/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.2022 Справа №905/2465/21 (905/1188/20)

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савекс Мінералс», смт.Слобожанське, Дніпропетровська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 290736,23грн, з яких: 222022,76грн сума основного боргу, 6804,89грн пеня, 19260,51грн 3% річних та 42648,07грн інфляційні втрати

(в межах справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», розпорядник майна Карауш Ю.В.),

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Савекс Мінералс», смт.Слобожанське, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом від 24.06.2020 до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м.Курахове, Донецька область, про стягнення 326389,40грн, з яких: 222022,76грн сума основного боргу, 84989,96грн пеня, 8821,06грн 3% річних та 10555,62грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 в частині виконання зобов`язань з остаточної та своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Відповідач заявлені до нього позовні вимоги не визнав в повному обсязі, зазначив про недоведеність з боку позивача факту існування заборгованості за договором №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 в заявленому до стягненні розмірі, посилаючись на розбіжності в наданих позивачем доказах та розрахунках. Крім того, в клопотанні про долучення доказів від 10.08.2020 зауважив на частковому погашенні заборгованості у сумі 50000,00грн після звернення позивача до суду, в підтвердження чого надав платіжне доручення від 29.07.2020 №3189.

Провадження у справі №905/1188/20 відкрито ухвалою суду від 01.07.2020; провадження у справі №905/2047/20 неодноразово зупинялось у зв`язку з оскарженням відповідачем ухвал Господарського суду Донецької області від 08.07.2020 та 03.08.2021 про повернення зустрічної позовної заяви та направлення матеріалів справи до судів апеляційної та касаційної інстанцій.

Заявою від 25.01.2022, поданою в порядку п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач змінив загальний розмір позовних вимог в бік зменшення, одночасно зменшивши суму заявленої до стягнення пені та збільшивши суму заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат; остаточно сума позову становить 290736,23грн, з яких: 222022,76грн сума основного боргу, 6804,89грн пеня, 19260,51грн 3% річних та 42648,07грн інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 16.02.2022 матеріали справи №905/1188/20 передано для розгляду Господарським судом Донецької області в межах справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове».

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.02.2022 справу №905/1188/20 передано до провадження судді Аксьонової К.І. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №905/2465/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область; справі присвоєно єдиний унікальний номер справи №905/2465/21 (905/1188/20).

Ухвалою суду від 23.02.2022 справу №905/2465/21 (905/1188/20) прийнято до провадження судом в новому складі; розгляд справи вирішено розпочати спочатку та здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану та тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду в умовах воєнної агресії проти України обмежено доступ до приміщення суду.

Приймаючи до уваги неможливість забезпечити безпечне перебування суддів, працівників суду та відвідувачів в приміщенні суду, проведення судових засідань не вбачалось за можливе. Отже 22.03.2022 судове засідання у справі №905/2465/21 (905/1188/20) не відбулось.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні. Наведені Укази Президента України були затверджені Верховною Радою України відповідними законами.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам України рекомендовано оптимізувати роботу зі сторонами та враховувати те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу реалізувати свої процесуальні права через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Враховуючи зазначене, а також небезпечну ситуацію, яка склалася у місті Харкові, Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу, зокрема у дистанційному режимі.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

Ухвалою від 25.08.2022 суд постановив призначити підготовче засідання у справі №905/2465/21(905/1188/20) на 28.09.2022. Ухвалою від 28.09.2022 підготовче засідання відкладено на 13.10.2022. Ухвалою суду від 13.10.2022 підготовче засідання у справі №905/2465/21(905/1188/20) закрито, розгляд справи по суті призначено на 25.10.2022.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданої позивачем до закінчення підготовчого провадження на підставі положень п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України заяви про зміну розміру позовних вимог від 25.01.2022, згідно з якою остаточно предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 у сумі 222022,76грн, пені у сумі 6804,89грн, 3% річних у сумі 19260,51грн, інфляційних втрат у сумі 42648,07грн, всього 290736,23грн.

З метою повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, враховуючи зупинення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області з 22.02.2022 у зв`язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, відповідальним працівником суду було здійснено направлення ухвали від 13.10.2022 на електронні адреси сторін та їх представників.

Отже судом виконані всі можливі дії з метою повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання. В розумінні вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України сторони є такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явились. 25.10.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Відповідач в клопотанні від 11.10.2022 розгляд справи також просив здійснити за відсутності його представника.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

07.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Савекс Мінералс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (покупець) був укладений договір №ЕК/17/15-01/44, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в кількості, за цінами та в строки відповідно до специфікацій до договору, які є невід`ємною його частиною.

Поставка продукції здійснюється на умовах DDP, склад покупця м. Курахове згідно з правилами Інкотермс-2010, якщо інші умови поставки не передбачені відповідною специфікацією (п.2.1 договору). Зобов`язання постачальника в частині виконання строків поставки вважаються виконаними з моменту передачі продукції на складі покупця (п.2.2 договору).

Розділ 3 договору визначає загальну вартість договору та порядок розрахунків, а саме: загальна вартість договору визначається як загальна вартість продукції, поставка якої здійснюється відповідно до доданих до договору специфікацій. Покупець здійснює оплату протягом 10 банківських днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до виставленого постачальником рахунку, якщо інше не визначено в специфікації або додатковою угодою (п.п.3.1, 3.2).

Відповідно до п.4.4 договору за прострочку оплати вартості продукції, якщо оплата здійснена після здійснення поставки, покупцю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період невиконання покупцем свого грошового зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін та діє до 31 грудня 2018. У випадку якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору то договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік (п.7.4 договору).

У виконання договору №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 позивач поставив відповідачу товар (еркерна засипка марки Ермікс-М-1), зокрема за видатковими накладними №344 від 30.10.2018 на суму 189792,00грн з ПДВ, №368 від 21.11.2018 на суму 92160,00грн з ПДВ, та №66 від 01.03.2019 на суму 88416,00грн з ПДВ.

Поставки відбувались в межах підписаних за договором №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 специфікацій від №14 від 19.09.2018, №16 від 24.10.2018 та №18 від 26.02.2019, якими погоджено найменування продукції, кількість, ціну та загальну вартість з ПДВ.

Товар був прийнятий відповідачем без зауважень стосовно кількості та якості, що підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних, проти чого відповідач не заперечує. Отже, враховуючи приписи ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, вказані видаткові накладні приймаються судом як докази, що підтверджують належне виконання позивачем умов договору №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 в частині поставки продукції та прийняття її відповідачем.

За наслідком поставки продукції постачальником виставлено покупцю рахунки на оплату.

В свою чергу у виконання умов договору №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 відповідачем шляхом безготівкового переказу були перераховані грошові кошти позивачу в якості часткової оплати за поставлену продукцію, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача. Відповідач вказані обставини не спростовує.

Як пояснено позивачем, несплаченою залишилась вартість поставленого товару за видатковою накладною №344 від 30.10.2018 на суму 41446,76грн з ПДВ. Товар, поставлений за видатковими накладними №368 від 21.11.2018 на суму 92160,00грн з ПДВ та №66 від 01.03.2019 на суму 88416,00грн з ПДВ, також сплачено не було. Отже загальна вартість заборгованості відповідача за розрахунком позивача становить 222022,76грн.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення у розмірі 290736,23грн, з яких: 222022,76грн сума основного боргу, 6804,89грн пеня, 19260,51грн 3% річних та 42648,07грн інфляційні втрати.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договір №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлену позивачем продукцію за видатковими накладними №344 від 30.10.2018, №368 від 21.11.2018, №66 від 01.03.2019 у встановлений договором №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 строк протягом 10 банківських днів з моменту поставки, внаслідок чого на час звернення позивача до суду з даним позовом 24.06.2020, у відповідача виникла заборгованість за договором №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 у розмірі 222022,76грн, що відповідач не спростовує.

Водночас з матеріалів справи встановлюється, що 29.07.2020, тобто після звернення позивача до суду, відповідачем було частково сплачено заявлену до стягнення в межах даного позову заборгованість за договором №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 у сумі 50000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №3189 від 29.07.2020.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості за договором у розмірі 50000,00грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу Україниу зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи відсутність доказів сплати решти заборгованості у розмірі 172022,76грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 у розмірі 172022,76грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 6804,89грн за періоди прострочення з 25.06.2019 по 25.12.2019 за порушення строків оплати за поставлену продукцію за договором №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017, суд виходить з такого.

Як було встановлено судом відповідач не здійснив розрахунку за поставлену позивачем продукцію за видатковими накладними №344 від 30.10.2018, №368 від 21.11.2018, №66 від 01.03.2019 у встановлений п.3.2 договору №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 строк протягом 10 банківських днів з моменту поставки, тобто у строк до 13.11.2018, 05.12.2018 та 18.03.2019 включно, відповідно, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 14.11.2018, 06.12.2018 та 19.03.2019 відповідно.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленої продукції є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленої продукції у строк, встановлений договором №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню у сумі 6804,89грн позивачем нараховано на підставі п.4.4 договору №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017, за умовами якого за прострочку оплати вартості продукції, якщо оплата здійснена після здійснення поставки, покупцю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період невиконання покупцем свого грошового зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з заяви від 25.01.2022 підставою для нарахування пені позивач визначає порушення строків оплати за поставлену продукцію за видатковою накладною №344 від 30.10.2018 на суму 41446,76грн з ПДВ у встановлений п.3.2 договору №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 строк протягом 10 банківських днів з моменту поставки, тобто у строк до 13.11.2018.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже правомірним періодом нарахування пені за поставлену продукцію за видатковою накладною №344 від 30.10.2018 є період з 14.11.2018 по 13.04.2019 включно.

Однак заявлену до стягнення пеню нараховано позивачем за період з 25.06.2019 по 25.12.2019 включно, що суперечить приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Отже, визнаючи обставини порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлену в межах договору №ЕК/17/15-01/44 від 07.12.2017 за видатковою накладною №344 від 30.10.2018 продукцію на суму 41446,76грн з ПДВ, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення нарахованої за період з 25.06.2019 по 25.12.2019 пені з мотивів неправомірності її нарахування у вказаний період.

При цьому судом враховано, що Закон України № 540-IX від 30.03.2020, яким зокрема був продовжений строк, визначений ст.232 Господарського кодексу України - на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), набрав чинності вже після спливу належного періоду нарахування пені за прострочення оплати поставленої за видатковою накладною №344 від 30.10.2018 продукції, отже не стосується спірних правовідносин.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 19260,51грн та інфляційних втрат у сумі 42648,07грн за заявлені позивачем періоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення бази нарахування 3% річних за зобов`язаннями за накладними №344 від 30.10.2018 та №368 від 21.11.2018; з урахуванням часткової оплати 29.07.2020 на суму 50000,00грн, заборгованість за накладними №344 від 30.10.2018 та №368 від 21.11.2018 станом на 29.07.2020 становила 0,00грн та 83604,76грн відповідно.

Враховуючи вказані обставини, здійснивши перерахунок 3% річних за періоди: з 25.06.2019 по 28.07.2020 на суму заборгованості 41444,76грн за зобов`язаннями за накладною №344 від 30.10.2018, з 06.12.2018 по 28.07.2020 на суму заборгованості 92160,00грн та з 29.07.2020 по 13.01.2022 на суму заборгованості 83604,76грн за зобов`язаннями за накладною №368 від 21.11.2018, з 19.03.2019 по 13.01.2022 на суму заборгованості 88416,00грн за зобов`язаннями за накладною №66 від 01.03.2019, суд встановив, що належним розміром 3% річних за вказані періоди є 17067,57грн, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 19260,51грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 17067,57грн; решта вимог щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення бази нарахування інфляційних втрат за зобов`язаннями за накладними №344 від 30.10.2018 та №368 від 21.11.2018, включивши суму заборгованості, яка з урахуванням часткових оплат відповідача існувала неповний місяць.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за повні місяці існування заборгованості та на базу з урахуванням часткової оплати, а саме за період липень 2019 червень 2020 на суму заборгованості 41444,76грн за зобов`язаннями за накладною №344 від 30.10.2018, січень 2019-червень 2020 на суму заборгованості 92160,00грн та липень 2020-грудень 2021 на суму заборгованості 83604,76грн за зобов`язаннями за накладною №368 від 21.11.2018, квітень 2019-грудень 2021 на суму заборгованості 88416,00грн за зобов`язаннями за накладною №66 від 01.03.2019, суд встановив, що інфляційні втрати у сумі складають 33067,93грн. Таким чином позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 33067,93грн; решта вимог щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 3611,04грн, виходячи з суми розглянутих позовних вимог (1,5% від 240736,23грн), покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд роз`яснює позивачу його право на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» звернутись до суду з клопотанням про повернення з бюджету сплаченого платіжним дорученням №167 від 22.04.2020 судового збору, виходячи з розміру позовних вимог в частині їх зменшення (534,80грн 1,5% від 35653,17грн (326389,40грн-290736,23грн) та в частині закриття провадження у справі (750,00грн 1,5% від 50000,00грн).

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, б.115, код ЄДРПОУ 41491822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Савекс Мінералс» (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, б.98, код ЄДРПОУ 39726343) заборгованість у розмірі 172022,76грн, 3% річних у сумі 17067,57грн, інфляційні втрати у сумі 33067,93грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3332,37грн.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савекс Мінералс», смт.Слобожанське, Дніпропетровська область, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове, Донецька область, в частині стягнення заборгованості у розмірі 50000,00грн закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 25.10.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2022.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова