Рішення

від 04.11.2022 по справі 911/423/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2022р. Справа №911/423/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул.Бориспільська, буд. 34А; ідентифікаційний код 14302667, електрона адреса:kbtz@ukroboronprom.com)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтворі» (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Будівельників, 141А, ідентифікаційний код 40301450, електрона адреса: grand.innovation911@gmail.com)

про стягнення 182592,43 грн

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 306/81 від 07.02.2022 року Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інновейшен» про стягнення за договором поставки №16/11/1 від 16.11.2017 боргу у розмірі 182 592,43 грн, з яких: 145898,61 грн - заборгованість, 26 541,40 грн - пеня, 10 152,42 грн - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання №16/11/1 від 16.11.2017 в частині своєчасного постачання товару, у зв`язку з чим позивач вимагає повернення внесеної попередньої оплати за товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2022 вказану позовну заяву з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області (справа надійшла до Господарського суду Донецької області 30.08.2022). Ухвала мотивована тим, що 10.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Інновейшен» вчинено державну реєстрацію змін до установчих документів: зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна керівника юридичної особи (номер запису 13541050007005975).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків його позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху, шляхом подання до суду письмових пояснень щодо підтримання позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтворі» (м.Маріуполь), виходячи з того, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Інновейшен» (с.Чубинське, код 40301450) змінило своє найменування та місцезнаходження; докази відправлення відповідачу копії позовної заяви; надати докази надсилання на адресу відповідача вимоги про повернення грошових коштів за товар, що не був поставлений.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху до канцелярії суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 05.09.2022 в якій останнім зазначено, що позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтворі», позивач підтримує. Також, в заяві позивач зазначив, що здійснити відправлення позовної заяви на адресу відповідача не є можливим, оскільки АТ "Укрпошта" не приймає відправлення у Маріуполь.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до наказу №95 від 21.02.2022 Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» перетворене на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод», про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.2022 відкрито провадження у справі. Змінено найменування позивача по справі з Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод». Змінено найменування відповідача по справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інновейшен» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтворі».

14.09.2022 від позивача на адресу суду надійшли пояснення в яких зазначено, що копія позовної заяви з додатками направлена на офіційну електрону адресу відповідача. Також позивачем надані докази направлення на адресу відповідача вимоги №1468/87 від 03.06.2019 про повернення суми внесеної попередньої оплати.

У зв`язку із закінченням знаків поштової оплати (поштових марок) та проведенням відповідних процедур закупівлі, Господарський суд Донецької області припинив з 22 лютого 2022 року здійснювати відправку вихідної кореспонденції (розпорядження від 21.02.2022).

Враховуючи викладене, з метою належного повідомлення учасників справи про рух справи, суд використовував альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення ухвали на електронні адреси сторонам, телефонограмою та розміщенням 14.09.2022 на офіційному веб-порталі «Судова влада України» у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції» оголошення про відкриття провадження у справі №911/423/22.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Київський брoнeтанковий завод» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Інновейшен» був укладений Договір поставки № 16/11/1 від 16.11.2017 (далі - Договір), за змістом якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця Товар, зазначений у Додатках до Договору (Специфікаціях), а Покупець прийняти та оплатити Товар (п.1.1).

Відповідно до п.3.1 Договору Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DDP (м. Київ. вул. Бориспільська, 34A) відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.

28.03.2019 сторони уклали додаткову угоду №1 в якій п.5.1. Договору виклали в наступній редакції: поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідній Специфікації і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати з поставкою продукції. Оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях. Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

У відповідності до пункту 8.2 Договору, у разі прострочення термінів поставки партії Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення поставки від загальної суми заявленої партії товару, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості партії Товару, яка була поставлена з порушенням термінів..

Умовами п.12.1 Договору сторони встановили, що термін дії даного Договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2017р., в частині оплати - до повного виконання. У випадку, якщо жодна зі сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня. Дана умова діє на кожний наступний рік.

Відповідно до п.13.1. Договору Додатки (Специфікації) є його невід`ємною частиною

На виконання умов Договору Сторони уклали три Специфікації (Додаток №1, №2 та №3 до Договору) в яких визначили найменування, кількість, цiнy, загальну вартість предмета поставки та порядок оплати Товару. Зокрема в Специфікації №2 сторони узгодили, що загальна сума поставки становить 132 098,88 грн, оплата товару - передплата у розмірі 100% від вартості товару, сплачуються покупцем на користь постачальника протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку. Термін поставки товару протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання передоплати за товар згідно специфікації.

За специфікацією №3 загальна сума поставки склала 18 480 грн, умови оплати- передплата у розмірі 70% від вартості товару, сплачується покупцем на користь постачальника протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку. Термін поставки товару протягом 8-ми робочих днів з моменту отримання передоплати за товар згідно підписаної специфікації.

На виконання умов Договору відповідачем було виставлено рахунки для оплати №147 від 28.03.2019 на суму 18 480 грн та №148 від 28.03.2019 на суму 132 098,88грн.

Позивач здійснив оплату виставлених рахунків. Згідно Специфікації №2, було проведено оплату на суму 132 098,88 грн. (платіжними дорученнями № 735 від 16.05.2019 на суму 128 030,70 грн. та №793 від 21.05.2019 на суму 4068,18 грн.).

Відповідно до Специфікації №3, здійснено оплату на суму 12 936,00 грн. (платіжними дорученнями №753 від 17.05.2019 на суму 12 365,88 грн. та №791 від 21.05.2019 на суму 570,12 грн.)

Як зазначалось, згідно Специфікації №2 Товар має бути поставлено протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання передоплати за Товар, отже строк поставки товару до 28.05.2019 включно.

За умовами Специфікації №3 поставка Товару проводиться протягом 8-ми робочих днів з моменту отримання передоплати за Товар, отже строк поставки товару до 31.05.2019 включно.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки у передбачений термін товару на адресу позивача не виконав.

03 червня 2019 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернення коштів на рахунок Позивача за товар, який не було поставлено, що підтверджується скріншотом з електронного сервісу IT-Enterprise позивача.

Вказана Претензія залишена Відповідачем без відповіді, кошти Позивачу не повернуті.

Вважаючи порушеним своє право, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 145898,61 грн., пені - 26 541,40 грн. та штрафу - 10 152,42 грн.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, та умовами Договору № 16/11/1 від 16.11.2017.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення грошових коштів попередньої оплати у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару, пені та штрафу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Виходячи зі змісту договору, судом встановлено, що укладений між ТОВ «КБТЗ» та ТОВ «Донтворі» Договір є договором поставки.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваним, на час розгляду справи у судовому порядку недійсним не визнаний.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки товару та її якості, а також ціною та строками виконання зобов`язань.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач, на виконання умов Договору здійснив перерахування Відповідачу попередньої оплати за Товар за Специфікацією №2 на суму 132 098,88 грн. (платіжними дорученнями № 735 від 16.05.2019 на суму 128 030,70 грн., №793 від 21.05.2019 на суму 4068,18 грн.) та за Специфікацією №3 на суму 12936,00 грн. (платіжними дорученнями № 753 від 17.05.2019 на суму 12 365.88 грн., №791 від 21.05.2019 на суму 570,12грн.)

Загальна сума коштів перерахованих позивачем у якості передоплати за товар за Специфікаціями №2 та №3 складає 145 034,88 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з приписів Договору сторонами погоджено строк в який має бути поставлений товар відповідачем.

Тому суд вважає, що обрахування строку поставки Товару пов`язане виключно з моментом сплати попередньої оплати та будь-яких додаткових дій з боку позивача, крім здійснення такої оплати, не вимагається.

Частиною 5 ст.254 ЦК України визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У зв`язку із перерахуванням 21.05.2019 позивачем відповідачу останньої частини передплати за Специфікацією №2, зважаючи на умови цієї Специфікації, поставка Товару мала відбутися до 28.05.2019 включно (враховуючи, що 25.05.2019 та 26.05.2019 припадають на вихідні дні).

Перерахування позивачем відповідачу останньої частини передплати за Специфікацією №3 відбулось 21.05.2019, тому зважаючи на умови цієї Специфікації, поставка Товару мала відбутися до 31.05.2019 включно (враховуючи, що 25.05.2019 та 26.05.2019 припадають на вихідні дні).

Доказів поставки відповідачем позивачу Товару за Специфікаціями №2 та №3 матеріали справи не містять.

Як наслідок, за відсутності доказів протилежного, суд приходить до висновку, що в узгоджений сторонами строк поставка Товару відповідачем здійснена не була.

За умовами пункту 12.1 Договору, термін дії встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2017 року, в частині поставок продукції, а в частині оплати - до повного виконання. У випадку якщо жодна зі сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня. Дана умова діє на кожний наступний рік. Закінчення строку дії договору, його розірвання не звільняє сторони від виконання зобов`язання строк яких настав та від відповідальності за порушення, які мали місце в період його дії. якщо інше не буде встановлено додатковою угодою.

Оскільки згідно до пункту 12.1 Договору в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань ця угода діє до повного їх виконання, а зобов`язання відповідача наразі є невиконаними, суд вважає, що Договір в частині поставки, розрахунків та відповідальності за порушення є таким, що діє.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. Зокрема, у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17.

В претензії за вих.№1468/87 від 03.06.2010 ТОВ «КБТЗ» вимагало від ТОВ «Донтворі» повернути передплату у розмірі 145 898,61 грн. (145 034,88 + 863,73) на розрахунковий рахунок.

Проте відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим ТОВ «КБТЗ» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 145 898,61 грн.

Вказане зобов`язання, згідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у Специфікаціях №2 та №3 строків поставки (до 28.05.2019 та 31.05.2019 відповідно), які виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строків поставки.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року по справі №918/631/19.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач, на виконання умов Договору здійснив перерахування Відповідачу попередньої оплати за Товар за Специфікацією №2 на суму 132 098,88 грн. (платіжними дорученнями № 735 від 16.05.2019 на суму 128 030,70 грн., №793 від 21.05.2019 на суму 4068,18 грн.) та за Специфікацією №3 на суму 12 936,00 грн. (платіжними дорученнями № 753 від 17.05.2019 на суму 12 365,88 грн., №791 від 21.05.2019 на суму 570,12грн.) Отже загальна сума коштів перерахованих позивачем у якості передоплати за товар складає 145 034,88 грн.

Оскільки відповідач не надав суду доказів повернення позивачу суми попередньої оплати, а товар поставлений не був, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати розмірі 145 034,88 грн. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині. При цьому, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача боргу у сумі 863,73 грн., оскільки вказана вимога не обґрунтована належними та допустимими доказами.

Щодо стягнення пені та штрафу.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі (п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом частини 2 статті 343 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 8.2 Договору, у разі прострочення термінів поставки партії Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення поставки від загальної суми заявленої партії товару, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості партії Товару, яка була поставлена з порушенням термінів.

Як вже було зазначено судом, поставка Товару за Специфікацією №2 на суму 132098,88 грн. мала відбутися до 28.05.2019 та за Специфікацією №3 на суму 12936,00 грн. до 31.05.2019 включно.

Згідно розрахунків позивача, нарахування пені за період порушення грошових зобов`язань за Специфікацією №2 проведено за період з 24.05.2019 по 22.11.2019, та за Специфікацією №3 за період з 24.05.2019 по 22.11.2019. У зв`язку з чим Позивач заявив вимогу про стягнення з позивача 26541,40 грн. пені.

Проте, вказаний розрахунок періоду є помилковим, оскільки передбачена законом та Договором відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів за Специфікацією №2 має бути проведено за період з 29.05.2019 по 22.11.2019 та за Специфікацією №3 за період з 01.06.2019 по 22.11.2019.

Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що згідно умов п.8.2 Договору (з урахувань обмежень, встановлених ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України та ст..1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань") розмір неустойки за прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів у сумі 132098,88 грн. за Специфікацією №2 за період з 29.05.2019 по 22.11.2019 складає: пеня - 21 595,45 грн. та штраф - 9 246,92 грн.

Розмір неустойки за прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів у сумі 12936,00 грн. за Специфікацією №3 за період з 01.06.2019 по 22.11.2019 складає: пеня - 2 077,56 грн. та штраф - 905,52 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 673,01 грн (21595,45грн + 2077,56грн).

Вимоги щодо стягнення штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 10152,44 грн. (9246,92 + 905,52).

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтворі» про стягнення 182 592,43 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтворі» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Будівельників, 141А, ідентифікаційний код 40301450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський брoнeтанковий завод» (місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул.Бориспільська, буд. 34А; ідентифікаційний код 14302667) суму:

- основного боргу у розмірі 145 034,88 грн.;

- пені у розмірі 23 673,01 грн.;,

- штрафу у розмірі 10 152,44 грн.;

- судовий збір 2 682,91 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.С. Зельман