Рішення

від 31.10.2022 по справі 908/3730/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/9/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022 Справа № 908/3730/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Казьміної Віри Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМ ЛТД» (69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів/Гоголя, буд. 35/44, ідентифікаційний код юридичної особи 19269561)

про стягнення 18 021 грн. 29 коп.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Казьміна Віра Анатоліївна звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМ ЛТД» про стягнення 13 720 грн. 00 коп. заборгованості за непоставлений товар, 4 301 грн. 29 коп. пені за невиконання умов договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3730/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 24.12.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.01.2022 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Казьміної Віри Анатоліївни надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 18021 грн. 29 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 21.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3730/21, присвоєно номер провадження 27/9/22. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті розпочався 21.02.2022.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 24.01.2022 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Ухвалою від 23.03.2022 суд ухвалив: відкласти розгляд справи № 908/3730/21 за правилами спрощеного позовного провадження після закінчення строку, на який було введено воєнний стан.

Враховуючи, що Господарський суд Запорізької області не припинив свою роботу і продовжує здійснювати правосуддя, позивач та відповідач знаходиться на підконтрольній території України та згідно із сайтом Укрпошта кореспонденція по місту Запоріжжя та місту Житомир доставляється, суд ухвалив: продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, про що 25.07.2022 винесено відповідну ухвалу.

В ухвалі суду від 25.07.2022 відповідачу встановлено строк до 25.08.2022 включно (з урахування поштового перебігу) для подачі всіх необхідних заяв та відзиву на позовну заяву.

Станом на 31.10.2022 суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Від позивача на адресу суду не надходило додаткових пояснень.

Ухвала суду від 25.07.2022, яка була направлена на адресу відповідача: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів/Гоголя, буд. 35/44 повернулася на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court.gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3730/21.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 31.10.2022.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДМ ЛТД» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Казьміною Вірою Анатоліївною (покупець) укладено договір поставки № 7/17 від 19.07.2017.

Відповідно до п. 1.1 договору Продавець продає, а Покупець отримує та оплачує взуття, що найменується надалі Товар, найменування, кількість та індивідуальні характеристики якого зазначені в видаткових накладних.

Згідно п. 1.2 договору Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах, визначених даним Договором.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що оплата за поставлений Покупцем Товар здійснюється відповідно до видаткових накладних, згідно виставлених рахунків-фактур.

Сума Договору складається з сумарної вартості товару прийнятого та оплаченого Покупцем згідно видаткових накладних, рахунків-фактур до цього Договору протягом терміну дії договору (п. 2.2. договору).

Пунктом 6. 1 договору сторони узгодили, що розрахунки, згідно з даним Договором, проводяться шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Продавця.

Позивач, для отримання товару у 2019 році перерахував на рахунок відповідача кошти (попередня оплата) на загальну суму 53400,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

-за платіжним дорученням від 10.01.2019 № 154 - 5 000,00 грн;

-за платіжним дорученням від 19.03.2019 № 182 - 7 000,00 грн;

-за платіжним дорученням від 30.07.2019 № 226 - 10 000,00 грн;

-за платіжним дорученням від 29.08.2019 № 235 - 20 000,00 грн;

-за платіжним дорученням від 20.09.2019 № 242 11400,00грн.

Згідно з п. 5.1 договору, обов`язки Продавця:

5.1.1. «Продавець» зобов`язується відвантажити товар:

а) при наявності товару на складі-протягом 3 робочих днів:

б) при попередньому замовленні товару-протягом 6-12 тижнів (в залежності від типу товару).

На виконання умов договору, відповідачем був відправлений товар на загальну суму 39680,00 грн, зокрема:

за накладною від 23.08.2019 б/н - на суму 26 660,00 грн;

за накладною від 11.09.2019 б/н - на суму 7 140,00 грн;

за накладною від 05.12.2019 б/н - на суму 5 880,00 грн.

Позивачем була проведена попередня оплата товару на загальну суму 53400,00грн, що підтверджується вище викладеними платіжними дорученнями.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконав на загальну суму 39680,00грн. Залишок суми попередньої оплати, що була проведена позивачем складає 13720,00грн.

31.10.2021 позивачем на адресу ТОВ «ТДМ ЛТД» була направлена претензія № 1 із пропозицією підписати акт звірки розрахунків та вимогою про повернення коштів, перерахованих позивачем в якості попередньої плати за товар, на розрахунковий рахунок ФОП Казьміна В.А. 13.12.2021 документи повернулися позивачу через невручення адресату.

На день розгляду справи в суді позивач просить суд стягнути з відповідача 13720,00грн. (заборгованість за непоставлений товар) з урахуванням 4301,29 суми пені за період з 14.12.2019 по 15.12.2021.

На день подання позовної заяви відповідачем сума у розмірі 13720,00грн. позивачу не повернута.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання відповідача щодо повернення позивачу 13720,00грн. заборгованість за непоставлений товар залишилось невиконаним.

Частиною ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що «2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.»

Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт перерахування на користь позивача суми попередньої плати в розмірі 13720,00грн в рахунок поставки товару за договором № 7/17 від 19.07.2017.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів повернення на користь позивача суми попередньої плати.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1 від 31.10.2021 повернути суму попередньої плати на розрахунковий рахунок позивача.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вимогу позивача.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої плати проведеної позивачем в рахунок поставки товару за договором № 7/17 від 19.07.2017 доведені та підлягають задоволенню.

Також позивачем пред`явлена позовна вимога до стягнення сума пені в розмірі 4301,29грн. за період з 14.12.2019 по 15.12.2021 з посиланням на п. 8. 1 договору поставки.

Пунктом 8.1 договору сторони узгодили, що у випадку недопоставки або несвоєчасного відвантаження товару Продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, відповідно до діючого законодавства України за кожен день прострочки, від суми недопоставленого товару.

Обґрунтовуючи пред`явлену до стягнення суму пені та період її нарахування, позивач розраховує період з дати повернення на його адресу - 13.12.2019 претензії щодо повернення на рахунок позивача суми попередньої плати.

Проте, з умов договору вбачається, що сторонами не узгоджено внесення попередньої плати в рахунок поставки товару, а також не узгоджено і те, що поставка здійснюється відповідачем відповідно до суми проведеної попередньої оплати, тобто сума в розмірі 53400,00грн. була перерахована позивачем з власної ініціативи.

Умовами договору врегульовано, що оплата за поставлений Покупцем Товар здійснюється відповідно до видаткових накладних, згідно виставлених рахунків-фактур (пункт 2.1 договору).

Тобто, оплата повинна проводитись позивачем по факту поставки товару, а не за сумою внесеної позивачем передплати. Отже, враховуючи те, що оплата товару проводить по факту його поставки і проведення попередньої оплати товару було здійснено з ініціативи позивача, то згідно з умовами договору у відповідача відсутня прострочка поставки товару.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми пені, нарахованої позивачем на суму попередньої плати за період з 14.12.2019 по 15.12.2021 в розрізі 4301,29грн.

За вказаних обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені в розмірі 4301,29 грн., пеня позивачем процесуально необґрунтована, не надано належних доказів в обґрунтування нарахування пені.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір, пропорційно в частині задоволених вимог в сумі 1728 грн. 15 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Казьміної Віри Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМ ЛТД» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМ ЛТД» (69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів/Гоголя, буд. 35/44, ідентифікаційний код юридичної особи 19269561) на користь Фізичної особи-підприємця Казьміної Віри Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 13720 (тринадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп. заборгованість за непоставлений товар, 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн. 15коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

У зв`язку з масовими обстрілами м. Запоріжжя, безперервною повітряною тривогою та закликом ДСНС перебувати в укритті, знеструмленням електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, повний текст рішення оформлено та підписано 04.11.2022.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.