Рішення

від 10.10.2022 по справі 910/2650/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/68/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2022 Справа № 910/2650/22

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КОНВОЙ ТРАНС, код ЄДРПОУ 39352706 (03061, м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БК КЛЕВЕР, код ЄДРПОУ 39440425 (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5)

про стягнення 121 408,20 грн.,

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КОНВОЙ ТРАНС до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БК КЛЕВЕР про стягнення суми 109200,00 грн. основного боргу та суми 12208,20 грн. штрафних санкцій (єдиний унікальний номер судової справи № 910/2650/22) передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.07.2022 здійснено розподіл судової справи № 910/2650/22 між суддями Господарського суду Запорізької області та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Із змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 слідує, що позовна заява була направлена до Господарського суду Запорізької області за вимогами територіальної підсудності у зв`язку із встановленням судом, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю БК КЛЕВЕР (ідентифікаційний код 39440425) є: 69096, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Гребельна, будинок 5.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.07.2022 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення на вищевказану адресу відповідача. На виконання ухвали суду від 13.07.2022 позивачем надано документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.08.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2650/22, присвоєно номер провадження 9/68/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 01.09.2022.

10.10.2022 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позові, які мотивовані наступним. На підставі укладеного договору № 259 про надання послуг по організації перевезення ватажу від 11.02.2020, позивачем надано відповідачу послуги перевезення вантажу, про що свідчать підписані двосторонні Акти про надання послуг за період з 28.04.2020 по 19.12.2020 включно, повний перелік яких наведено у позовній заяві. Відповідачем надані послуги не оплачені. У зв`язку з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 109200,00 грн. основного боргу та суми 12208,20 грн. штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат). Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 536, 610, 611, 625ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України.

Відповідач відзив на позов суду не надав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.08.2022, яка була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи, за якою зареєстровано ТОВ БК КЛЕВЕР, а саме: 69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5, була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов до висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БК КЛЕВЕР» (Замовник, відповідач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНВОЙ ТРАНС» (Виконавець, позивач у справі) укладено договір № 259 про надання послуг по організації перевезення ватажу, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника зобов`язаний виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні (далі по тексту послуги по організації перевезення вантажу).

За змістом п. 1.2. Договору Виконавець в інтересах Замовника виконує операції по організації перевезення вантажу, пов`язані з перевезенням, перелік яких наведено в п.п.1.2.1. 1.2.7. цього Договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.4. Договору Замовник здійснює оплату наданих Виконавцем послуг по організації перевезення вантажу на підставі рахунку-фактури Виконавця або підписаного сторонами Акту про виконання послуг по організації перевезення вантажу протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання Замовником Акту про виконання послуг по організації перевезення вантажу. Акт про виконання послуг по організації перевезення вантажу підписується сторонами після фактичного надання Виконавцем послуг по організації перевезення вантажу.

Згідно з п. 9.1 Договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання їх сторонами. Вразі, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію даного Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, з 01 січня по 31 грудня, включно.

Матеріали справи свідчать, що сторонами за вищевказаним договором протягом періоду з квітня 2020 по грудень 2020 було складено та підписано 28 Актів надання послуг, перелік яких також наведено у позовній заяві, а саме:

1) Акт надання послуг від 28.04.2020 на суму 6400,00 грн., з яких, як вказано позивачем у позовній заяві, не сплачено 600,00 грн.;

2) Акт надання послуг від 30.04.2020 на суму 1900,00 грн.;

3) Акт надання послуг від 08.05.2020 на суму 4300,00 грн.;

4) Акт надання послуг від 15.05.2020 на суму 5800,00 грн.;

5) Акт надання послуг від 20.05.2020 на суму 4200,00 грн.;

6) Акт надання послуг від 10.06.2020 на суму 900,00 грн.;

7) Акт надання послуг від 03.07.2020 на суму 1000,00 грн.;

8) Акт надання послуг від 24.07.2020 на суму 9500,00 грн.;

9) Акт надання послуг від 04.08.2020 на суму 2000,00 грн.;

10) Акт надання послуг від 07.08.2020 на суму 2000,00 грн.;

11) Акт надання послуг від 14.08.2020 на суму 5800,00 грн.;

12) Акт надання послуг від 17.08.2020 на суму 2300,00 грн.;

13) Акт надання послуг від 07.09.2020 на суму 1500,00 грн.;

14) Акт надання послуг від 16.10.2020 на суму 5300,00 грн.;

15) Акт надання послуг від 26.10.2020 на суму 5300,00 грн.;

16) Акт надання послуг від 28.10.2020 на суму 4300,00 грн.;

17) Акт надання послуг від 28.10.2020 на суму 1200,00 грн.;

18) Акт надання послуг від 30.10.2020 на суму 1000,00 грн.;

19) Акт надання послуг від 12.11.2020 на суму 2600,00 грн.;

20) Акт надання послуг від 13.11.2020 на суму 5000,00 грн.;

21) Акт надання послуг від 20.11.2020 на суму 2900,00 грн.;

22) Акт надання послуг від 24.11.2020 на суму 5600,00 грн.;

23) Акт надання послуг від 01.12.2020 на суму 2900,00 грн.;

24) Акт надання послуг від 16.12.2020 на суму 4200,00 грн.;

25) Акт надання послуг від 17.12.2020 на суму 9800,00 грн.;

26) Акт надання послуг від 18.12.2020 на суму 2500,00 грн.;

27) Акт надання послуг від 18.12.2020 на суму 4900,00 грн.;

28) Акт надання послуг від 19.12.2020 на суму 9900,00 грн.

Всього, згідно з наведеними актами, позивачем відповідачу надані послуги на загальну суму 115 000,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що за Актом надання послуг від 28.04.2020 на суму 6400,00 грн. не сплачено 600,00 грн. Відомостей щодо здійснення оплат за іншими актами в позовній не вказано та відповідних доказів оплат не надано.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми 109200,00 грн. основного боргу за отримані послуги, а також суми 12208,20 грн. штрафних санкцій, які згідно з наведеними у позовній заяві та доданими до неї розрахунками фактично складаються з нарахованих 3% річних та втрат від інфляції.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Як встановлено судом вище, позивачем в період з 28.04.2020 по 19.12.2020, відповідно до наведених вище 28-ми актів, надані відповідачу послуги на загальну суму 115 000,00 грн.

Відповідно до змісту цих актів Замовник (відповідач) претензій щодо наданих послуг не мав.

В пунктах 4.1, 4.5 Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату наданих Виконавцем послуг протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання Замовником Акту про виконання послуг по організації перевезення вантажу. Замовник проводить оплату в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, вказаний в даному Договорі.

У позовній заяві позивач зазначив, що за Актом надання послуг від 28.04.2020 на суму 6400,00 грн. не сплачено 600,00 грн., з чого слідує висновок, що сума, яка була оплачена за цим актом становила 5800,00 грн. (6400,00-600,00).

Отже, враховуючи часткову оплату відповідачем послуг за актом від 28.04.2020, заборгованість відповідача за надані послуги згідно 28-ми актів становить 109200,00 грн. (115000,00 5800,00).

Відповідач відзив не надав, позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми основного боргу за надані за договором послуги не спростував, доказів виконання зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 109200,00 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена до стягнення з відповідача сума 12208,20 грн. штрафних санкцій, яка відповідно до змісту позовної заяви складається з 3% річних та інфляційних витрат. Детальний розрахунок штрафних санкцій, як зазначено у позові, доданий до позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже в розумінні статті 625 ЦК України нарахована та заявлена позивачем до стягнення сума 12208,20 грн., яка складається з 3 % річних та інфляційних втрат, не є штрафною санкцією як то зазначено позивачем, а є за своєю суттю мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи.

До позовної заяви додані розрахунки інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами, нарахування здійснено за період прострочення окремо по кожній сумі актів надання послуг, за якими існує заборгованість, із зазначенням дат початку та закінчення розрахунку 3% річних на кожну суму заборгованості (загальний період з 04.05.2020 по 12.01.2022 включно) та періодів нарахування втрат від інфляції (загальний період травень 2020 листопад 2021).

При цьому, суд звертає увагу, що вказані в тексті позовної заяви розміри нарахувань відсотків річних та інфляційних втрат по кожному з актів не відповідають розмірам нарахувань на відповідні суми заборгованості, що містяться у доданих до позовної заяви розрахунках.

В прохальній частині позовної заяви до стягнення заявлено загальну суму 12208,20 грн., без відокремлення при цьому конкретної суми відсотків річних та суми втрат від інфляції.

Разом із тим, дослідивши надані позивачем детальні розрахунки, суд встановив, що за підсумком складення усіх наведених у вказаних розрахунках сум нарахувань за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати наведених у розрахунку сум заборгованості, загальний розмір 3% річних за користування коштами становить 4255,32 грн., а загальний розмір інфляційних втрат 12675,75 грн.

З вищевикладеного вбачається, що заявлена до стягнення у позовній заяві загальна сума 12208,20 грн., визначена позивачем як штрафні санкції, не відповідає наданому розрахунку, оскільки загальна сума 3% річних та інфляційних втрат за розрахунками позивача фактично складає 16931,07 грн. (4255,32 + 12675,75).

За таких обставин, а також здійснивши перерозрахунок заявлених до стягнення сум, суд встановив, що 3% річних за заявлений позивачем період становить 4169,71 грн., інфляційні втрати 12410,54 грн. Разом з тим, враховуючи все вищевикладене та не виходячи за межі зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань (12208,20 грн.), суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі, що викладений у прохальній частині позову, а саме в розмірі 12208,20 грн.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК КЛЕВЕР, код ЄДРПОУ 39440425 (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОНВОЙ ТРАНС, код ЄДРПОУ 39352706 (03061, м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13) суму 109200 (сто дев`ять тисяч двісті) грн. основного боргу, суму 12208 (дванадцять тисяч двісті вісім) грн. 20 коп. в якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання та суму 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, а також перебуванням судді в період з 12.10.2022 по 28.10.2022 включно у щорічній відпусті, повний текст рішення складено та підписано 04.11.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва