Рішення

від 04.11.2022 по справі 910/7504/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2022 м. КиївСправа № 910/7504/22

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛЕКОРА";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СДС-УКРАЇНА";

про: стягнення 23.374,16 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛЕКОРА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СДС-УКРАЇНА" (далі - відповідач) про стягнення 23.374,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 02.01.2020 № 41563532, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 23.374,16 грн., з яких: 16.600,00 грн. - основна заборгованість, 2.624,16 грн. - пеня та 4.150,00 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7504/22 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки від 02.01.2020 № 41563532 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов`язується передавати (поставляти), а відповідач приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок, та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються відповідачем шляхом 100 % оплати не пізніше ніж (3) три банківських днів з моменту отримання товару.

Положеннями пункту 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасно оплату відповідачем товару за Договором, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день порушення оплати. У випадку затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 25 % від вартості неоплаченого товару.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 77.425,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- від 16.07.2020 № 2819 на суму 2.702,00 грн.;

- від 10.08.2020 № 3819 на суму 2.702,00 грн.;

- від 21.08.2020 № 4347 на суму 2.350,00 грн.;

- від 28.08.2020 № 4570 на суму 5.190,00 грн.;

- від 01.09.2020 № 4686 на суму 5.190,00 грн.;

- від 08.09.2020 № 4987 на суму 2.400,00 грн.;

- від 26.10.2020 № 20312 на суму 5.200,00 грн.;

- від 27.10.2020 № 20366 на суму 6.300,00 грн.;

- від 28.10.2020 № 20429 на суму 5.250,00 грн.;

- від 06.11.2020 № 20840 на суму 6.600,00 грн.;

- від 12.11.2020 № 21088 на суму 6.600,00 грн.;

- від 26.11.2020 № 21618 на суму 7.350,00 грн.;

- від 26.11.2020 № 21619 на суму 3.600,00 грн.;

- від 08.02.2021 № 380 на суму 9.691,00 грн.;

- від 19.02.2021 № 446 на суму 6.300,00 грн.

Проте, вартість зазначеного товару сплачена відповідачем частково, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16.600,00 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені в розмірі 2.624,16 грн. та штрафу в сумі 4.150,00 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 16.600,00 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 16.600,00 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені та штрафу за порушення строку виконання грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Заявлена до стягнення сума основної заборгованості складається з видаткових накладних в період з 16.07.2020 по 19.02.2021.

Враховуючи положення пункту 3.1 Договору останнім днем виконання грошового зобов`язання відповідача з останньої видаткової накладної в заявлений період (19.02.2021 № 446 на суму 6.300,00 грн.) є 24.02.2021, а першим днем прострочення такого зобов`язання є 25.02.2021.

Враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені (навіть за останньою видатковою накладною) розпочався 25.02.2021 та закінчився 25.08.2021.

Приймаючи до уваги здійснений позивачем період розрахунку пені (з 21.01.2022 по 05.08.2022) позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 2.624,16 грн. задоволенню не підлягає, оскільки заявлена поза межами періоду нарахування, виходячи з припису частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Оскільки відповідачем здійснено порушення виконання грошового зобов`язання більше ніж на 10 календарних днів, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою, враховуючи положення пункту 6.2 Договору.

Дослідивши поданий позивачем до суду розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу, суд визнав його арифметично вірним, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4.150,00 грн. підлягає задоволенню повністю.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 05.08.2022 № б/н, укладений між позивачем та адвокатом Кобилецьким В.В.

Так позивачем, в підтвердження надання послуг за вказаним договором наданий звіт про виконання доручення від 28.09.2022 № б/н, в якому визначена сума винагороди в розмірі 12.350,00 грн.

Так, об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 містяться наступні висновки: "Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.".

Проте, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129, інші судові витрати у вигляді витрат позивача на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, сума правової допомоги позивача (12.350,00 грн.) підлягає покладенню на відповідача частково в розмірі 10.963,10 грн.

Також умовами пункту 7 договору про надання правової допомоги від 05.08.2022 № б/н передбачений, зокрема, додатковий гонорар в розмірі 10 % економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.

Враховуючи суму задоволених позовних вимог (20.750,00 грн.) додатковий гонорар становить 2.075,00 грн., а загальна сума витрат на правову допомогу, яка підлягає покладенню на відповідача становить 13.038,10 грн. (10.963,10 грн. + 2.075,00 грн.).

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СДС-УКРАЇНА" (Україна, 02088, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІНЖЕНЕРНА, будинок 1 Б, офіс 2, ідентифікаційний код: 41563532) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛЕКОРА" (Україна, 01011, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПАНАСА МИРНОГО, будинок 11, офіс 2/9, ідентифікаційний код: 43317636) основну заборгованість в сумі 16.600 (шістнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., штраф в сумі 4.150 (чотири тисячі сто п`ятдесят) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 13.038 (тринадцять тисяч тридцять вісім) грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти вимог відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац