Ухвала

від 04.11.2022 по справі 910/11789/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04.11.2022Справа № 910/11789/22Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Лада» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі № 910/11789/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Лада»

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу

Представники: без виклику,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ел-Лада» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2022 № 4025/5 «Про задоволення скарги».

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач зазначає, зокрема, про те, що на підставі оскаржуваного наказу скасовані реєстраційні дії державних реєстраторів щодо корпоративних прав ТОВ «Ел-Лада» в ТОВ «Трансшлях Сервіс», у той же час, рішення загальних зборів учасників Товариства від 22.07.2019 про виключення зі складу останнього Компанії Сельдарін Інвестментс Лтд. , а також прийняті в подальшому рішення загальних зборів учасників Товариства, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, акт приймання-передачі цієї частки, на підставі яких ТОВ «Ел-Лада» набуло частку в статутному капіталі ТОВ «Трансшлях Сервіс» і на підставі яких були вчинені відповідні реєстраційні дії, скасовані оскаржуваним наказом, є чинними та в установленому порядку не оскаржені та не визнані недійсними. Позивач стверджує, що розгляд Мін`юстом скарги Сельдарін Інвестментс Лтд. , за наслідками якого виданий оскаржуваний наказ, відбувся поза межами встановленої компетенції відповідача, з численними та грубими порушеннями закону, неправомірним втручанням у права власності інших учасників Товариства, з огляду на що наказ від 23.09.2022 № 4025/5 «Про задоволення скарги» є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення до набрання законної сили рішенням суду в даній справі дії наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2022 №4025/5 «Про задоволення скарги»;

- заборони до набрання законної сили рішенням суду в даній справі посадовим особам Міністерства юстиції України, його територіальним органам вчиняти реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2022 №4025/5 «Про задоволення скарги»;

- заборони до набрання законної сили рішенням суду в даній справі державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансіплях Сервіс" (Код ЄДРПОУ 31821109);

- заборони до набрання законної сили рішенням суду в даній справі державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшлях Сервіс" (Код ЄДРПОУ 31821109);

- заборони до набрання законної сили рішенням суду в даній справі загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСШЛЯХ СЕРВІС» (Код ЄДРПОУ 37855353) приймати рішення про звільнення з займаної посади директора товариства та призначення нового директора, про визначення та перерозподіл часток учасників товариства у статутному капіталі товариства, про внесення змін до статуту товариства та затвердження нової редакції, про реєстрацію змін у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про відчуження будь-яким способом нерухомого майна товариства.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості або ускладнить відновлення (у разі задоволення позову) становища Позивача, що існувало до моменту прийняття Оскаржуваного наказу, поновлення порушених корпоративних прав Позивача порушення яких безпосередньо пов`язане зі скасуванням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Товариства, адже у випадку подальшого виконання цього наказу існує фактична можливість у існуючого складу учасників Товариства приймати рішення наслідком яких стануть зміни у складі чи розподілі часток учасників, зміни у розмірі статутного капіталу Товариства, відчуження майна Товариства та інші, тоді як правовий інтерес Позивача полягає в поверненні володіння часткою у статутному капіталі, повернення статутного капіталу до належного розміру, поновлення корпоративного управління Товариством, забезпечення збереження майна Товариства.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Лада» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Оскільки, предметом спору у даній справі є немайнові вимоги, у межах розгляду зазначеної заяви, суд досліджує чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

Суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову, як заборона вчиняти реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансіплях Сервіс"; заборона вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшлях Сервіс"; заборона до набрання законної сили рішенням суду в даній справі загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСШЛЯХ СЕРВІС» приймати рішення про звільнення з займаної посади директора товариства та призначення нового директора, про визначення та перерозподіл часток учасників товариства у статутному капіталі товариства, про внесення змін до статуту товариства та затвердження нової редакції, про реєстрацію змін у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про відчуження будь-яким способом нерухомого майна товариства, - не є співмірними із заявленими позивачем вимогами та не узгоджуються з положеннями процесуального законодавства, більше того, заявником не наведено належного обґрунтування наявності зв`язку між вказаними заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог у справі № 910/11789/22.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Однак, заявником не надано жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, як на підставу для необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, доказів, які б свідчили про вчинення або намір вчинення певними особами дій, спрямованих проти інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшлях Сервіс».

Більше того, як вбачається з поданої позовної заяви у справі № 910/11789/22, саме наказ Міністерства юстиції України від 23.09.2022 № 4025/5 є предметом оскарження в цій справі. За наслідками розгляду справи суд на підставі всебічної оцінки доказів, пояснення сторін повинен зробити висновок про правомірність чи неправомірність вказаного наказу та наявність чи відсутність підстав для його скасування.

Водночас, доводи, якими заявник обґрунтовує свої вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову є аналогічними тим, що зазначені ним в позові і їх перевірка судом фактично призведе до вирішення спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову в даній справі.

Під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

При цьому, щодо заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оспорюваного наказу та заборони вчиняти дії на його виконання, суд також звертає увагу на наступне.

Як вбачається з частини першої статті 137 ГПК України серед перелічених цією статтею заходів забезпечення позову відсутній такий захід як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України та/або зупинення дії оскаржуваного/заперечуваного акта.

Водночас, положеннями пункту 10 частини першої статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за змістом статті 137 ГПК України (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову), якщо сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений цим процесуальним законом (статтею 137 ГПК України), суд на вимогу учасника справи може вжити такий захід забезпечення, що визначений іншим нормативним актом - законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому не допускається вжиття судом заходу забезпечення позову, який хоча і відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, однак не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Тобто визначений частиною першою статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з тим, у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції - щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні) відповідно як до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", так і до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України не допускається, оскільки цей захід не належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із частиною першою статті 137 ГПК України: прямо не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), як цього вимагають положення пункту 10 частини першої статті 137 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що зупинення дії наказу та заборона його виконання за відсутності рішення про визнання такого наказу протиправним, призведе до втручання у компетенцію Міністерства юстиції України та фактично надасть можливість не виконувати чинний наказ.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Лада» про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева