Рішення

від 25.10.2022 по справі 917/869/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2022 Справа № 917/869/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Велсіт Вест» юридична адреса: 38714, Полтавська область, Полтавський район, с. Івашки, вул. Київська, 1В, Код ЄДРПОУ 41546889)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ» (юридична адреса: 36000, Полтавська обл., місто Полтава, вул.Небесної Сотні, будинок 9/17, Код ЄДРПОУ 38516938)

про стягнення 433 277,83 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

Від позивача: Ковтун О.П., док. в справі

Від відповідача: Остапенко О.П., Кравченко С., док. в справі

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велсіт Вест» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ОЙЛ» про стягнення заборгованості по договору від 01.11.2022 року на послуги автомобільною технікою у розмірі 433 277,83 грн., з яких: 336 613,12 грн основного боргу за надані послуги, 46 664,71 грн. пені.

Ухвалою від 11.08.2022р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 06.09.22.

Ухвалою від 06.09.2022р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 13.10.2022 р.

20.09.22 від відповідача надійшов відзив на позов.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 13.10.2022р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 13.10.2022р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/869/22, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 25.10.2022.

В судовому засіданні 25.10.22 суд заслухав вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого позову, вступне слово представника відповідача, з`ясував обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив докази, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.10.22р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 листопада 2020 року між ТОВ «ВЕЛСІТ ВЕСТ» (Виконавець) та ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» (Замовник) укладено Договір про надання послуи автомобільною технікою № ВВ/СО/011120.

Згідно пункту 8.1. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2021 р. включно, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов"язань, які виникли під час дії цього договору.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору Виконавець надає послуги автомобільним транспортом та/(або) спеціальною технікою (далі по тексту разом або окремо - послуги).

Вартість послуг та перелік техніки визначено у Додатку № 1 до цього Договору, який є

невід`ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 4.4. Договору на підставі первинних документів (акт-наряд, змінний рапорт, маршрутний/подорожній лист, талон замовника, товарно- транспортна накладна, які оформлюються в залежності від виду послуг), підписаних уповноваженою особою Замовника, Виконавець складає Акт прийому-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що акти прийому-передачі наданих послуг надаються Виконавцем Замовнику в двох оригінальних примірниках. Акт прийому- передачі наданих послуг надається не пізніше 5-ти робочих днів за звітним місяцем або не пізніше 5-ти робочих днів після завершення надання послуг. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання розглядає та підписує наданий Акт прийому-передачі наданих послуг. У випадку наявності розбіжностей при підписанні Акту прийому-передачі наданих послуг Замовник направляє в адресу Виконавцю мотивовану відмову від підписання Акту прийому-передачі наданих послуг. В цьому випадку сторони проводять звіряння взаєморозрахунків, за результатами якої підписують акт звіряння взаєморозрахунків.

Згідно п. 4.6. Договору у разі ненадходження від Замовника, підписаного Замовником одного примірника Акту прийому-передачі наданих послуг або не направлення Замовником письмової вмотивованої відмови від підписання Акту прийому-передачі наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Замовником Акту прийому-передачі наданих послуг, послуги вважаються наданими належним чином, в установлений строк і прийнятими Замовником в обсязі та на умовах, вказаних в Акті прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до положень п. 4.7 Договору оплата вартості Послуг здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг та отримання від Виконавця оригіналу рахунку.

Згідно п. 5.1. Догворуза невиконання або неналежне виконання умов цього Договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

П. 5.9. Договору сторони погодили, що за недотримання строків оплати наданих Послуг, визначених у п. 4.7. цього Договору, Замовник на письмову вимогу Виконавця, сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Згідно до п.п. 6.1 - 6.4 розділу 6 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин на час дії таких обставин.

Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють: стихійні лиха (пожежі, повені, зсуви, тощо), воєнні дії, злочинні дії третіх осіб, епідемії, страйки, бойкот, рішення і дії органів державної влади, тошо.

Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або її регіональним відділенням.

Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, як причину неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором, звільняється від відповідальності за таке неналежне виконання тільки в тому випадку, якщо форс-мажорні обставини, на які посилається сторонами, виникли після укладення цього Договору, їх виникнення в момент укладення Договору було малоймовірним, їх виникнення викликано подіями, що не залежали від волі цієї сторони, і ця сторона вжила всіх необхідних заходів, для того щоб уникнути або усунути негативні наслідки цих обставин.

Позивач вказує, що відповідно до умов Договору:

- згідно акту надання послуг № 27 від 31 грудня 2021 року надав послуги автомобільної техніки на суму 273 705,60 гривень 60 коп. в т. ч ПДВ 45 617,60гривень 60 коп., а відповідач як Замовник прийняв надані послуги. Згідно вищевказаного акту надання послуг Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт (надання послуг) не має.

- згідно акту надання послуг № 2 від 19 січня 2022 року надав послуги автомобільної техніки на суму 112 907,52 гривень 52 коп. в т. ч ПДВ 18 817,92 гривень 92 коп., а , а відповідач як Замовник прийняв надані послуги. Згідно вищевказаного акту надання послуг Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт (надання послуг) не має.

За твердженням позивача, сума неоплачених послуг на останній день оплати 19.02.2022 року згідно до п. 4.7. Договору становить 336 613,12 грн згідно такого розрахунку:

273 705,60 (двісті сімдесят три тисячі сімсот п`ять) гривень 60 коп. + 112 907,52 (сто дванадцять тисяч дев`ятсот сім) гривень 52 коп. = 386 613,12 грн. - 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. останній платіж від Відповідача, що надійшов 14.02.2022 року = 336 613,12 (триста тридцять шість тисяч шістсот тринадцять тисяч) 12 коп.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 433 277,83 грн., з яких: 336 613,12 грн - борг за надані послуги, 46 664.71 грн - пеня.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що ТОВ «Сервіс ойл» не мало можливості виконати свої зобов`язання за договором № ВВ/СО/011120, у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме:

-введенням на території України воєнного стану;

-забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь,

і саме ці обставини були форс-мажорними для виконання зобов`язання за договором № ВВ/СО/011120.

Також, відповідач зауважив, що послуги, зазначені в акті № 2 від 19.01.2022 р. надавалися позивачем та прийняті відповідачем поза дією договору № ВВ/СО/011120, отже умови договору не можуть розповсюджуватися на виконання даних зобов`язань. Тому, відповідач вважає, що до спірних взаємовідносин, в частині розрахунку по акту № 2 від 19.01.2022 р. на суму112 907,52 грн., має застосовуватися положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Крім того, відповідач вказує, що матеріали справи не містять доказів досудового врегулювання спору, вимога щодо погашення заборгованості по акту № 2 від 19.01.2022 р. позивачем ТОВ «Сервіс ойл» не надсилалася. Отже, обов`язок по сплаті заборгованості по акту № 2 від 19.01.2022 р. на суму 112 907,52 грн. не настав, а така вимога є передчасною.

Крім того, відповідач зазначив, що не ухиляється від виконання договору № ВВ/СО/ОІ1120 і підтверджує належним чином виконання своїх зобов`язань за договором ТОВ «Велсіт Вест» на суму 273 705,60 грн., а також належним чином надання послуг відповідно до акту № 2 від 19.01.2022 р. на суму 112 907,52 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг, актом звірки взаєморозрахунків, та які мають бути оплачені ТОВ «Сервіс ойл» у строки встановлені договором та чинним законодавством України.

Відповідач повідомив суд, що намагався перерахувати на рахунок ТОВ «Велсіт Вест» платіж в рахунок погашення заборгованості за договором № ВВ/СО/ОІ 1120, а також по акту № 2, але платіж відхилений.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 01 листопада 2020 року між ТОВ «ВЕЛСІТ ВЕСТ» (Виконавець) та ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» (Замовник) укладено Договір про надання послуги автомобільною технікою № ВВ/СО/011120.

Виходячи із змісту укладеного Договору ВВ/СО/011120, договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, і це не спростовано відповідачем, відповідно до умов Договору № ВВ/СО/011120 ним як Виконавцем були надані відповідачу як Замовнику послуги вартістю 273 705,60 грн., що підтверджується Актом надання послуг № 27 від 31 грудня 2021 року.

Також, з матеріалів справи вбачається факт надання відповідачу як Замовнику послуг за Актом надання послуг № 2 від 19 січня 2022 року на суму 112 907,52 грн.

Суд зазначає, що відповідач у відзиві не заперечує факт надання позивачем послуг у обсязі, визначеному названими вище актами.

При цьому, суд вважає обгрунтованим посилання відповідача на те, що послуги зазначені в акті № 2 від 19.01.2022 р. надавалися позивачем та прийняті відповідачем поза дією договору № ВВ/СО/011120, отже умови договору не можуть розповсюджуватися на виконання даних зобов`язань, з огляду на таке.

Відповідно до розділу 8 договору № ВВ/СО/011120 на послуги автомобільною технікою від 01.11.2020 р. (далі по тексту договір № ВВ/СО/011120) цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами й діє до « 31» грудня 2021 р. (включно), але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань, які виникли під час дії цього договору.

Цей договір може бути пролонгований за згодою сторін на наступний рік шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Матеріали справи не містять додаткової угоди про продовження строку дії договору № ВВ/СО/011120, отже даний договір діяв до 31.12.2021 р.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що послуги зазначені в акті № 2 від 19.01.2022 р. надавалися позивачем та прийняті відповідачем поза дією договору № ВВ/СО/011120, отже умови договору не можуть розповсюджуватися на виконання даних зобов`язань.

Суд звертає увагу сторін, що в акті № 2 від 19.01.2022 р. не визначено порядок та строк оплати вартості наданих послуг.

Згідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що до спірних взаємовідносин, в частині розрахунку по акту № 2 від 19.01.2022 р. на суму 112 907,52 грн., має застосовуватися положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять докази звернення позивача до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості по акту № 2 від 19.01.2022 р. При цьому, відповідач у відзиві зазначив, що вимога щодо погашення заборгованості по акту № 2 від 19.01.2022 р. позивачем ТОВ «Сервіс ойл» не надсилалася.

Отже, обов`язок по сплаті заборгованості по акту № 2 від 19.01.2022 р. на суму 112 907,52 грн. не настав.

Щодо строку виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань по оплаті вартості Послуг за Актом надання послуг № 27 від 31 грудня 2021 року, що складено в межах дії Договору № ВВ/СО/011120 суд враховує таке.

Відповідно до положень п. 4.7 Договору № ВВ/СО/011120 оплата вартості Послуг здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг та отримання від Виконавця оригіналу рахунку.

Виходячи з погоджених договірних умов та фактичне погодження прийняття послуг, суд доходить висновку, що строк оплати за Актом надання послуг № 27 від 31 грудня 2021 року настав протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг.

Таким чином, строк оплати по Акту надання послуг № 27 від 31 грудня 2021 року на суму 273 705,60 грн сплив 31 січня 2022 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості наданих послуг у розмірі 273 705,60 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості з оплати вартості наданих послуг в загальному розмірі 273 705,60 грн.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати згідно п. 5.9. Договору у розмірі 46 664.71 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.9. Догвору № ВВ/СО/011120 від 01.11.2020 року сторони узгодили, що за недотримання строків оплати наданих Послуг, визначених у п. 4.7 цього Договору, Замовник на письмову вимогу Виконавця, сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати вартості наданих послуг за Актом надання послуг № 27 від 31 грудня 2021 року, що складено в межах дії Договору № ВВ/СО/011120, на суму 273 705,60 грн., а обов`язок по сплаті вартості наданих послуг по акту № 2 від 19.01.2022 р. на суму 112 907,52 грн. не настав.

Разом з тим, позивач здійснив розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати згідно п. 5.9. Договору за Актами надання послуг № 27 від 31.12.2021 року та № 2 від 19.01.2022 р. на загальну суму заборгованості 336613,12 грн., період нарахування пені - з 20.02.2022 по 01.08.2022.

Здійснивши перерахунок пені за визначений позивачем період прострочення (з 20.02.2022 по 01.08.2022) на суму 273 705,60 грн. заборгованості за Актом надання послуг № 27 від 31 грудня 2021 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню частково у сумі 37 943,84 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що він не має можливості виконати свої зобов`язання у зв`язку з форс-мажорними обставинами (введенням на території України воєнного стану, забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь), суд відхиляє їх як необгрунтовані, оскільки обмеження видаткових операцій, які введені Національним Банком України, на що посилається відповідач, не можуть бути підставою звільнення відповідача від обов`язку виконати договірне зобов`язання.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від самого зобов`язання.

При цьому, обставинна введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що Відповідач не довів об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в частині вимог про стягнення заборгованості з оплати вартості наданих послуг в загальному розмірі 273 705,60 грн. та 37 943,84 грн. пені, не спростовано.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову частково в сумі 311 649,44 грн., з них: 273 705,60 грн. основного боргу та 37 943,84 грн. пені.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 4674,74 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІС ОЙЛ», код ЄДРПОУ 38516938, адреса 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17, на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Велсіт Вест» юридична адреса: 38714, Полтавська область, Полтавський район, с. Івашки, вул. Київська, 1В, Код ЄДРПОУ 41546889) 273 705,60 грн. основного боргу, 37 943,84 грн. пені та судовий збір в сумі 4674,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.11.22

Суддя Киричук О.А.