Рішення

від 04.11.2022 по справі 924/668/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2022 р. Справа № 924/668/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Хмельницький" м. Хмельницький

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" с. Проскурівка Ярмолинецького району Хмельницької області

про стягнення 78163,87 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 07.09.2022 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Хмельницький" м. Хмельницький до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" с. Проскурівка Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 78163,87 грн, з яких 58263,46 грн інфляційні втрати, 11486,03 грн 3% річних, 8414,38 грн пеня. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №06/2020 від 07.07.2020, у зв`язку із чим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.05.2021 у справі №924/261/21 з відповідача на користь позивача було стягнуто 250000,00 грн поворотної фінансової допомоги. Позивач вказує, що відповідач виконав рішення лише частково, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.09.2021, 28.10.2021, 10.01.2022 та 22.02.2022. Тому позивач здійснив нарахування відповідачу інфляційних втрат, 3% річних та пені за період прострочення останнім своїх грошових зобов`язань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2022 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 09.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/668/22 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строк для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Хмельницький" (далі - позикодавець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім.В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (далі - позичальник) 07 липня 2020 року укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 06/2020 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого позикодавець надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

За умовами п. 1.2 договору поворотна фінансова допомога (допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з п. 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 250000,00 грн без ПДВ. Фінансова допомога в розмірі 250000,00 грн без ПДВ надається позикодавцем не пізніше ніж через 20 робочих днів з дати підписання даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Як передбачено у п. 2.3. договору, поворотна фінансова допомога надається до 31.12.2020р. з дати підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства з особового або іншого рахунку позикодавця.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем.

Розділом 3 договору передбачений порядок повернення допомоги.

Так, за умовами п. 1.3 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця.

Відповідно до п. 3.2. договору повернення поворотної фінансової допомоги обумовлено сторонами проводити у готівковому та безготівковому вигляді.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 4.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.1. договору позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши по це підприємство за 15 робочих днів.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.05.2021 у справі 924/261/21 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Хмельницький" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" про стягнення 250000,00 грн заборгованості. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Хмельницький" 250000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 3750,00 грн витрат по оплаті судового збору.

При розгляді вказаної справи суд встановив, що відповідно до платіжних доручень № 1 від 08.07.2020, № 2 від 14.07.2020 позивач виконав умови договору поворотної фінансової допомоги № 06/2020 від 07.07.2020, який за своєю правовою природою є договором позики, та перерахував відповідачу 250000,00 грн позики. ТОВ "Агро Сервіс Хмельницький" зверталося до ДП "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" із вимогою № 1/21 від 03.03.2021р. про повернення поворотної фінансової допомоги, відповідно до якої просило повернути поворотну фінансову допомогу не пізніше 3 днів, з моменту отримання вимоги, шляхом перерахування всієї заборгованості, що становить 250000,00 грн. Дана вимога отримана відповідачем 05.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.03.2021. Станом на час розгляду справи в суді, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем суми позики в розмірі 250000,00 грн, в зв`язку із чим позов було задоволено.

В подальшому, відповідач частково повернув позивачу 31795,89 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями №5343 від 15.09.2021 на суму 1546,25 грн, №6359 від 28.10.2021 на суму 436,83 грн, №1864 від 22.02.2022 на суму 6885,00 грн та №242 від 10.01.2022 на суму 22927,81 грн.

Враховуючи, що відповідач лише частково повернув відповідачу кошти, то позивач нарахував відповідачу 58263,46 грн інфляційних втрат, 11486,03 грн 3% річних та 8414,38 грн пені.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Хмельницький" та Державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" укладено договір поворотної фінансової допомоги № 06/2020 (далі - договір), який за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до п.1.1 договору позикодавець надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 250000,00 грн без ПДВ(п. 2.1. договору).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.05.2021 у справі 924/261/21 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Хмельницький" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" про стягнення 250000,00 грн заборгованості. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Хмельницький" 250000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 3750,00 грн витрат по оплаті судового збору.

При розгляді вказаної справи суд встановив, що відповідно до платіжних доручень № 1 від 08.07.2020, № 2 від 14.07.2020 позивач виконав умови договору поворотної фінансової допомоги № 06/2020 від 07.07.2020 та перерахував відповідачу 250000,00 грн позики. Станом на час розгляду справи в суді, матеріали справи не містили доказів на підтвердження повернення відповідачем суми позики в розмірі 250000,00 грн, в зв`язку із чим позов було задоволено.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вищенаведені факти вважаються встановленими і не потребують повторного доказування.

Із змісту договору № 06/2020 про надання поворотної фінансової допомоги від 07.07.2020 вбачається, що порядок повернення допомоги визначений розділом 3 договору.

Так, за умовами п. 1.3 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця.

Відповідно до п. 3.2. договору повернення поворотної фінансової допомоги обумовлено сторонами проводити у готівковому та безготівковому вигляді.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця (п. 3.3. договору).

Крім того, у п. 2.4 договору також передбачено, що поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за умовами договору строк повернення поворотної фінансової допомоги відповідачем визначений моментом пред`явлення вимоги.

Під час розгляду справи № 924/261/21 Господарський суд Хмельницької області у рішенні від 31.05.2021 встановив, що ТОВ "Агро Сервіс Хмельницький" зверталося до ДП "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" із вимогою № 1/21 від 03.03.2021 про повернення поворотної фінансової допомоги, відповідно до якої просило повернути поворотну фінансову допомогу не пізніше 3 днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування всієї заборгованості, що становить 250000,00 грн. Дана вимога отримана відповідачем 05.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.03.2021. Вказані обставини в силу ч.4 ст. 75 ГПК України не потребують повторного доказування.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У п. 7.1 договору сторони погодили, що позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши по це підприємство за 15 робочих днів.

Таким чином, зважаючи на приписи ст. 1049 ЦК України та положення п. 7.1 договору, незалежно від зазначеного позивачем у вимозі строку, відповідач зобов`язаний був повернути позивачу поворотну фінансову допомогу протягом 15 робочих днів від дня пред`явлення вимоги (05.03.2021), тобто у строк до 29 березня 2021 року включно.

При цьому суд звертає увагу, що п. 2.3 договору, в якому передбачений строк до 31.12.2020, що був визначений позивачем у позовній заяві як граничний строк для повернення фінансової допомоги, знаходиться у розділі 2 договору, який регулює умови надання допомоги. Тому з огляду на вказане та враховуючи зміст п. 2.3 договору, позивач безпідставно визначив період прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, починаючи з 01.01.2021.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд приймає до уваги, що станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом відповідач лише частково повернув позивачу кошти в розмірі 31795,89 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями №5343 від 15.09.2021 на суму 1546,25 грн, №6359 від 28.10.2021 на суму 436,83 грн, №1864 від 22.02.2022 на суму 6885,00 грн та №242 від 10.01.2022 на суму 22927,81 грн.

У зв`язку із вказаним, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 11486,03 грн та 58263,46 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2021 по 18.08.2022. При цьому із розрахунку 3% річних вбачається, що позивач не здійснював нарахувань 3% річних на суму заборгованості у дні її часткового погашення (за 15.09.2021, 28.10.2021, 10.01.2022, 22.02.2022).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №912/855/19 вказано, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022р. N2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України.

Відповідно до указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

З урахуванням вищевикладеного, з 24.02.2022 відповідач звільнений від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу (сплати 3% річних та інфляційних втрат), за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги № 06/2020 від 07.07.2020.

Тому з огляду на встановлений судом вище строк повернення поворотної фінансової допомоги (до 29.03.2021 включно) до стягнення підлягають 3% річних та інфляційні втрати, нараховані позивачем за період з 30.03.2021 по 23.02.2022.

Зважаючи на викладене, враховуючи визначений позивачем період нарахування 3% річних (відсутність нарахувань на заборгованість у дні її часткового погашення), в межах якого відповідно до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справу, суд провів перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та встановив, що правомірним буде нарахування в розмірі 6613,33 грн за період з 30.03.2021 по 23.02.2022, з яких:

- 3472,60 грн за період з 30.03.2021 по 14.09.2021 на суму боргу в розмірі 250000,00 грн,

- 857,68 грн за період з 16.09.2021 по 27.10.2021 на суму боргу в розмірі 248453,75 грн,

- 1488,10 грн за період з 29.10.2021 по 09.01.2022 на суму боргу в розмірі 248016,92 грн,

- 777,02 грн за період з 11.01.2022 по 21.02.2022 на суму боргу в розмірі 225089,11 грн,

- 17,93 грн за 23.02.2022 на суму боргу в розмірі 218204,11 грн.

Нарахування 4872,70 грн 3% річних є безпідставним.

При цьому, суд звертає увагу, що заборгованість відповідача у період з 11.01.2022 по 21.02.2022 з урахуванням оплати проведеної 10.01.2022 становила 225089,11 грн (248016,92 грн - 22927,81 грн), а заборгованість з 22.02.2022 - 218204,11 грн (225089,11 грн - 6885,00 грн).

З приводу заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас, частиною 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення").

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

У разі, якщо погашення боргу не відбувалося, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднімається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Правовий висновок щодо проведення розрахунку інфляційних збитків у разі часткового помісячного погашення суми основного боргу викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Так, при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Вказаний висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду конкретизував у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, роз`яснивши, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи вищевикладене, суд провів перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат і зазначає наступне.

Як було встановлено судом, відповідач зобов`язаний був повернути поворотну фінансову допомогу у строк по 29.03.2021 включно і з 30.03.2021 боржник прострочив виконання грошового зобов`язання в розмірі 250000,00 грн.

Оскільки час прострочення у березні 2021 року становить менше півмісяця, то інфляційні нарахування на суму боргу у березні 2021 року не здійснюються.

Нарахування інфляційних втрат слід починати з квітня 2021 року.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, за період з квітня по серпень 2021 року (оскільки у вересні відбулось часткове погашення заборгованості) розмір заборгованості з інфляційною складовою буде становити: 250000,00 грн х (100,7% х 101,3% х 100,2% х 100,1% х 99,8%) = 250000,00 грн х 102,1% = 255250,00 грн.

Зважаючи на те, що 15.09.2021 частково погашено борг в сумі 1546,25 грн, а сплата коштів в сумі 436,83 грн відбулась 28.10.2021, то нарахування інфляційних втрат за вересень-жовтень 2021 року слід здійснювати на залишок основного боргу після погашення заборгованості у вересні 2021 року з урахуванням інфляційної складової за попередній період (квітень-серпень 2021 року), що становить 253703,75 грн (255250,00 - 1546,25 (сума погашення у вересні 2021 року).

Розмір основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, в тому числі і за період з вересня по жовтень 2021 року, буде становити: 253703,75 грн х (101,2% х 100,9%) = 253703,75 х 102,1% = 259031,53 (грн).

Згідно з платіжним дорученням 6359 від 28.10.2021 позивачу було сплачено 436,83 грн, наступне часткове погашення боргу відбулось 10.01.2022. Тому нарахування інфляційних втрат за листопад-грудень 2021 року слід здійснювати на залишок основного боргу після погашення заборгованості, в тому числі у жовтні 2021 року, з урахуванням інфляційної складової за попередній період (квітень-жовтень 2021 року), що становить 258594,70 грн (259031,53 - 436,83 (сума погашення у жовтні 2021 року).

Розмір основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, в тому числі і за період з листопада по грудень 2021 року буде становити: 258594,70 грн х (100,8% х 100,6%) = 258594,70 грн х 101,4% = 262215,03 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 242 від 10.01.2022 позивачу сплачено 22927,81 грн, наступне часткове погашення боргу відбулось 22.02.2022. Тому нарахування інфляційних втрат за січень-лютий 2022 року слід здійснювати на залишок основного боргу після погашення заборгованості, в тому числі у січні 2022 року, з урахуванням інфляційної складової за попередній період (квітень-грудень 2021 року), що становить 239287,22 грн (262215,03 - 22927,81 (сума погашення у січні 2022 року).

Розмір основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, в тому числі і за період з січня по лютий 2022 року буде становити: 239287,22 грн х (101,3% х 101,6%) = 239287,22 грн х 102,9% = 246226,55 грн.

Залишок основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, що залишився після сплати відповідачем у лютому 2022 року 6885,00 грн, становить: 239341,55 грн (246226,55 - 6885,00).

Отже, загальний розмір належних до стягнення на користь позивача інфляційних втрат за період з квітня 2021 року по лютий 2022 року становить: 239341,55 грн (основний борг з інфляційною складовою) - 218204,11 грн (залишок основного боргу на момент звернення до суду) = 21137,44 грн.

За таких обставин вимоги про стягнення 37126,02грн (58263,46грн - 21137,44грн) інфляційних втрат є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нарахував пеню в сумі 8 414,38 грн за період з 01.01.2021 по 01.07.2021.

Щодо нарахування пені суд враховує наступне.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з зазначених норм закону, сторони мають досягти згоди щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня) у письмовому вигляді.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається із змісту договору про надання поворотної фінансової допомоги №06/2020 від 07.07.2020, сторони не передбачили відповідальності позичальника (відповідача) у вигляді сплати пені та не визначили її розмір.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" також не встановлює розміру пені за порушення грошового зобов`язання, а лише містить положення щодо обмеження погодженого між сторонами розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у стягненні з відповідача 8414,38 грн пені.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6613,33 грн 3% річних та 21137,44 грн інфляційних втрат. У стягненні 4872,70 грн 3% річних, 37126,02 грн інфляційних втрат, 8414,38 пені суд відмовляє.

Згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок невиконання останнім своїх договірних зобов`язань.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Хмельницький" м.Хмельницький до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" с. Проскурівка Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 78163,87 грн задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" ( Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Проскурівка, вул. Т. Шевченка, 31, код 00846429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Сервіс Хмельницький" (м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 14, код 43618279) 6613,33 грн (шість тисяч шістсот тринадцять гривень 33 коп.) 3% річних, 21137,44 грн (двадцять одна тисяча сто тридцять сім гривень 44 коп.) інфляційних втрат та 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 4872,70 грн 3% річних, 37126,02грн інфляційних втрат, 8414,38 пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Л.О. Субботіна

Виготовлено у 3 примірниках:

1 - до справи,

2- позивачу на електронну адресу: kogutvitalij@gmail.com,

3- відповідачу на поштову адресу: 32164, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Проскурівка, вул. Т. Шевченка, 31 - надіслати рекомендованим листом.