Рішення

від 04.11.2022 по справі 910/7186/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2022 року м. Чернігівсправа № 910/7186/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕО"

проспект Миколи Бажана, 14а, м. Київ, 02072;

e-mail: info@dareo.com.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕНА"

вул. Ділова, 5, корп. 2, м. Київ, 03150;

e-mail: cntorg@mailcn.com.ua

предмет спору: про стягнення 99 718,72грн

без повідомлення (виклику) сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРЕО" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СМЕНА" про стягнення 99718,72грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань з повернення суми забезпечувального платежу за договором оренди нерухомого майна №23/08-2018.2С, у зв`язку з його розірванням.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.08.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕО" до Товариства з обмеженою відповідальністю СМЕНА" про стягнення 99 718,72грн з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою суду від 16.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяв, відповіді на відзив, заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копія ухвали суду від 16.09.2022 була направлена 16.09.2022 позивачу та відповідачу на електронні адреси, які зазначені позивачем у позовній заяві.

16.09.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшло підтвердження про прочитання ухвали суду від 16.09.2022.

03.10.2022 копія вказаної вище ухвали суду відповідачу була направлена засобами поштового зв`язку та отримана ним 06.10.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, представник відповідача 03.10.2022 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується відповідним клопотанням з відміткою представника.

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

23.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМЕНА" (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТІН" (орендар, позивач) було укладено договір оренди №23/08-2018.2С №9 (надалі - договір оренди).

Договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Мороз Т.В., про що в реєстр внесено запис №444.

Відповідно до умов п.1.1 договору оренди орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове оплачуване користування у відповідності з умовами цього договору нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТРЦ на 1-му поверсі, загальною площею 410 кв.м, для розміщення магазину "O`STIN" (об`єкт оренди).

Відповідно до розділу 4 договору оренди даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення і діє до закінчення строку оренди, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами усіх своїх обов`язків за цим договором. Право користування об`єктом оренди, яке виникає на підставі цього договору, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Строк оренди починає перебіг з дня підписання акту №1 та діє протягом 85 місяців. У випадку дострокового припинення строку оренди та будь-якому іншому випадку, дата акту приймання-передачі (повернення) об`єкту оренди від орендаря орендодавцю вважається останнім днем оренди.

Відповідно до умов п.5.1 договору оренди об`єкт оренди передається орендарю на підставі акту прийому-передачі (акт №1).

Розділом 6 договору оренди сторони обумовили орендну плату, інші платежі та порядок розрахунків.

Відповідно до п.6.1 договору оренди за цим договором орендар зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату, забезпечувальний платіж та інші платежі, визначені даним договором (у тому числі штрафні санкції, відшкодування збитків та витрат у разі настання обставин, визначених договором).

Орендодавець передав об`єкт оренди, а орендар прийняв його в строкове користування, що підтверджується актом №1 від 01.10.2018.

02.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМЕНА" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТІН" (орендар) було підписано договір про розірвання договору оренди №23/08-2018.2С від 23.08.2018 (надалі договір про розірвання оренди).

Договір про розірвання оренди посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Мороз Т.В., про що в реєстр внесено запис №137.

Відповідно до умов п.1 договору про розірвання оренди сторони за взаємною згодою вирішили розірвати з 13.05.2022 договір оренди, укладений між орендодавцем та орендарем. Сторони погодили, що останній день строку оренди є 12.05.2022. Орендар зобов`язується 12.05.2022 передати, а орендодавець прийняти об`єкт оренди в належному стані згідно з актом прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди від орендаря орендодавцю. Об`єкт оренди вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (повернення) об`єкту оренди.

У п.2 договору про розірвання оренди сторони погодили встановити на період з 24.02.2022 по 12.05.2022 включно спеціальні фінансові умови за користування об`єктом оренди у розмірі 187940,00грн, в тому числі ПДВ.

Згідно з п.3 договору про розірвання оренди переплата орендної плати за період з 24.02.2022 по 12.05.2022 включно становить 2 226,30грн, в т.ч. ПДВ. Враховуючи заборгованість орендаря перед орендодавцем у розмірі 43 185,25грн. в т.ч. ПДВ, що складається з компенсації комунальних послуг за лютий 2022 року, сторони дійшли згоди зарахувати переплату орендної плати та частину забезпечувального платежу в рахунок погашення вказаної заборгованості орендаря. Решта забезпечувального платежу у розмірі 96 237,05грн, у т.ч. ПДВ повертається орендодавцем орендарю не пізніше 31.05.2022. Сторони погодили, що умови договору оренди щодо відповідальності орендаря за прострочення строків оплати комунальних послуг за лютий 2022 року не застосовуються.

Орендар повернув об`єкт оренди, а орендодавець прийняв його із строкового користування, що підтверджується актом №3 від 12.05.2022.

Договір оренди №23/08-2018.2С від 23.08.2018 є розірваним з 13.05.2022.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСТІН" (орендар по договорам) змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРЕО".

Зміна найменування не є правонаступництвом, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРЕО" є належним позивачем у даній справі.

Як зазначає позивач, станом на 02.08.2022 відповідач не виконав зобов`язання по договору про розірвання оренди, не повернув в обумовлений договором строк забезпечувальний платіж у розмірі 96 237,05грн. Прострочення виконання грошового зобов`язання стало підставою для нарахування 498,32грн 3% річних та 2 983,35грн інфляційних втрат та звернення з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3 договору про розірвання оренди сторони передбачили, що забезпечувальний платіж у розмірі 96 237,05грн, у т.ч. ПДВ повертається орендодавцем орендарю не пізніше 31.05.2022.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання з повернення забезпечувального платежу у строк не пізніше 31.05.2022 у розмірі 96 237,05грн не виконав. Отже, заборгованість відповідача становить 96 237,05грн.

Відповідач доказів погашення наявної заборгованості до суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 96 237,05грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення за прострочення виконання грошового зобов`язання 498,32грн 3% річних за період з 01.06.2022 по 02.08.2022 та 2 983,35грн інфляційних втрат за червень 2022 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення забезпечувального платежу.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 2 983,35грн та 3% річних у сумі 498,32грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідач доказів, які б спростували викладені вище обставини, не надав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у сумі 99 718,72 грн.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжного доручення №2232 від 02.08.2022 сплачено 2 481,00грн судового збору.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2481,00грн.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЕНА" (вул. Ділова, 5, корп. 2, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 38918728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕО" (проспект Миколи Бажана, 14а, м. Київ, 02072, код ЄДРПОУ 34575827) 96 237,05грн боргу, 2 983,35грн інфляційних втрат, 498,32грн 3% річних та 2 481,00грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор