Рішення

від 04.11.2022 по справі 526/555/22

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/555/22

Провадження № 2/526/307/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судових засідань Павленко Т.І.

адвоката Рой І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/555/22 за позовом ОСОБА_1 до КСП «Зелений гай», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору найму (оренди),

з участю представника відповідача ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

04 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КСП «Зелений гай», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору найму (оренди).

16 травня 2022 року провадження по справі відкрито.

27 вересня 2022 закрито підготовче судове засідання.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рой І.В. - в судовому засіданні позов підтримала, суду пояснила, що ОСОБА_1 після смерті брата ОСОБА_4 успадкував 1/ 2 частину земельної ділянки площею 2,9855 га. Після оформлення спадщини ОСОБА_1 виявив, що додаткова угода до договору оренди землі від 26.12.2018 року укладена між КСП «Зелений гай» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 підписана не ним, а іншою особою. Так як ОСОБА_1 не бажає продовжувати далі правовідносини зі КСП «Зелений гай» і має намір самостійно обробляти дану земельну ділянку, оспорюваний договір не відповідає волевиявленню сторін, так як за висновком експерта він підписаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, тому просила позов задовольнити.

Представник відповідача КСП «Зелений гай» Грицан О.В. позов визнав, проте пояснив, що вини підприємства немає, так як документами ОСОБА_1 займався його покійний брат ОСОБА_5 і можливо він за дорученням поставив підпис у додатковій угоді. Також вважав, що судові витрати в даній справі з боку позивача є завищеними.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином,направила до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Судом встановлено, що рішенням Гадяцького районного суду від 06 березня 2014 року визнано за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 право власності в рівних частинах на земельну ділянку(пай) площею 2,9855 га, яка розташована на території Вельбівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області та належала ОСОБА_6 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0089327.

Право власності позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 14.10.2014 року, номер запису про інше речове право: 7317773.

17 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (орендодавцями) та Колективним сільськогосподарським підприємством "Зелений Гай" (орендарем) укладено договір оренди вище вказаної земельної ділянки.

26 грудня 2018 року укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.10.2014, якою продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки до 31.12.2028 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Тепле Миргородського р-ну ОСОБА_4 помер.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-22/2379-ПЧ від 17.03.2022 року Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру "Підпис від імені Патенко М.М. у графі: "Орендодавець" у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 17 жовтня 2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та Колективним сільськогосподарським підприємством "Зелений гай", в особі Попельнюха Анатолія Федоровича, від 26.12.2018, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою ".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗаконом України «Про оренду землі»,Земельним кодексом України,Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627ЦК України і відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14Закону України«Про орендуземлі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в додатковій угоді) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15Закону України«Про орендуземлі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження№ 14-499цс19), згідно з яким правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Отже при розгляді даного спору судом враховуються наведені вище висновки, оскільки в даному випадку мають місце аналогічні обставини та такі ж норми права.

Так, в процесі розгляду справи судом встановлено, що оспорювану додаткову угоду від 26 грудня 2018 року позивач не підписував та, відповідно, істотні умови договору щодо строку його дії та орендної плати не погоджував.

Враховуючи встановлені судом факти, визнання позову стороною відповідача, виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки та наявну правову позицію Великої Палати Верховного Суду суд вважає, що з метою повного захисту прав позивача оспорювану додаткову угоду слід визнати неукладеною.

Розглядаючи позовні вимоги щодо покладення всіх судових витрат на відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку зрозглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., витрати на правову допомогу становлять 5 тисяч гривень. Адвокатом Рой І. надано до суду детальний розрахунок наданих нею послуг, які на думку суду є абсолютно співмірними з обсягом виконаних нею робіт. За наведених обставин суд вважає, що на користь позивача також слід стягти понесені ним судові витрати відповідно до вимог п.1 ч.2 т. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

- позовну заяву ОСОБА_1 до КСП «Зелений гай», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору найму (оренди) задовольнити.

Визнати неукладеною додаткову угоду від 26.12.2018 року до договору оренди від 17.10.2014 року земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9855 га, кадастровий номер 5320481700:00:011:0198, укладеної між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і Колективним сільськогосподарським підприємством "Зелений Гай", код ЄДРПОУ 004122286.

Стягти з КСП «Зелений гай» на користь ОСОБА_1 судові витрати: у вигляді судового збору в сумі 992,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня йогопроголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Відповідач КСП «Зелений гай», місцезнаходження с м. Гадяч вул. Першотравнева, 148, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 00412286.

Третя особа ОСОБА_2 , місце проживання - с. Тепле Миргородського р-ну, реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2022 року.

Головуюча: Л. В. Максименко