Постанова

від 27.10.2022 по справі 155/1016/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/1016/19 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М. Провадження № 22-ц/802/751/22 Категорія: 32 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Карпук А. К., Шевчук Л. Я.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представників відповідачів Чечелюка О. Ю., ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Галстедан», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Луцької районної державної адміністрації Волинської області, про визнання договору оренди землі недійсним за апеляційними скаргами представників відповідачів ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Галстедан» - Чечелюка Олега Юрійовича, ОСОБА_1 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 16 червня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 13 листопада 2012 року між ним та Горохівською районною державною адміністрацією (орендодавець) було укладено договір оренди землі № 32 (зі змінами та доповненнями від 03 серпня 2016 року), згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,9748 га для сільськогосподарських потреб, яка знаходиться на території Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області, строком на 19 років (початок дії договору з 14 грудня 2012 року по 14 грудня 2031 року). Вказаний договір оренди землі був належним чином зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Горохівському районі Волинської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 грудня 2012 року за №072080004004851.

Позивач зазначав, що йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 стала власником орендованої земельної ділянки та зареєструвала 18 січня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку (номер запису про право власності: 29969152).

Позивач також вказував, що починаючи з 18 січня 2019 року до ОСОБА_3 , як власника земельної ділянки, перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі, однак відповідач не повідомляла його про факт державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Крім того, відповідач ОСОБА_3 , в порушення умов діючого договору оренди землі № 32, укладеного 13 листопада 2012 року з ним, як орендарем, та до закінчення терміну дії цього правочину, уклала оспорюваний договір оренди землі № б/н від 18 грудня 2018 року тієї самої земельної ділянки, яка була раніше передана в оренду йому, із Фермерським господарством «Галстедан» (далі ФГ «Галстедан») та зареєструвала 27 лютого 2019 року речове право (право оренди) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вважає, що відповідач ОСОБА_3 , не розірвавши у встановленому законом порядку договір оренди землі № 32, який був укладений 13 листопада 2012 року між первісним орендодавцем Горохівською районною державною адміністрацією і ним, як орендарем, не мала права укладати новий договір оренди тієї самої ділянки з іншим орендарем. Також ОСОБА_3 не мала права укладати оспорюваний договір 18 грудня 2018 року, оскільки станом на вказану дату вона не була власником вказаної земельної ділянки.

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір оренди землі № б/н, укладений 18 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ФГ «Галстедан».

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 16 червня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н, укладений 18 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ФГ «Галстедан».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційних скаргах представники відповідачів ОСОБА_3 , ФГ «Галстедан» - Чечелюк О. Ю., ОСОБА_1 , кожен зокрема, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом не було враховано тієї обставини, що у зв`язку з набуттям відповідачем ОСОБА_3 18 грудня 2018 року у власність земельної ділянки загальною площею 1,9748 га для сільськогосподарських потреб, яка знаходиться на території Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області, яка була предметом укладеного 13 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та Горохівською районною державною адміністрацією (орендодавець) договору оренди землі №32, право оренди позивача на неї припинилося в силу імперативних приписів закону, а саме ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Крім того, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено, щоб договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв), укладений орендарем з районною державною адміністрацією, зберігав свою чинність і після виділення власником земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) земельної ділянки із такої земельної частки (паю). Тому вважають, що суд безпідставно задовольнив позов ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційні скарги представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 просив апеляційні скарги представників відповідачів ОСОБА_3 , ФГ «Галстедан» - Чечелюка О. Ю., ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з таких мотивів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоовлення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений відповідачем ОСОБА_3 неправомірно, а його реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена незаконно.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації Волинської області від 02 листопада 2012 року № 626 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки» позивач ОСОБА_2 отримав право: затвердити технічну документацію із землеустрою, що посвідчують право оренди на земельні ділянки; укласти договори оренди на невитребувані земельні частки (паї) з райдержадміністрацією та провести державну реєстрацію у відповідності до чинного законодавства, а управління Держкомзему у Горохівському районі та Квасівська сільська рада внесла відповідні зміни у земельно-облікові документи.

13 листопада 2012 року між Горохівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 32 щодо спірної земельної ділянки загальною площею 1,9748 га, кадастровий номер № 0720882400:01:001:0480, на строк 6 років до 14 грудня 2018 року (а.с.12, 13, том 1). 03 серпня 2016 року додатковою угодою № 68 дію цього договору було продовжено строком на 19 років до 14 грудня 2031 року (а.с.17, том 1).

Після чого 31 серпня 2016 року вказану додаткову угоду було зареєстровано у Квасівській сільській раді Горохівського району Волинської області за № 52.

Як вбачається з п. 37 вказаного договору оренди землі, його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Також встановлено, що на підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації Волинської області від 18 грудня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 січня 2019 року було зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку з новим кадастровим номером № 0720882400:00:001:0316, яку вона передала в оренду відповідачу ФГ «Галстедан», уклавши з останнім оспорюваний позивачем договір оренди землі № б/н від 18 грудня 2018 року (а.с.8, 9, том 1).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини 1 та 2 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставами для визнання недійсними правочину за змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є недотримання в момент вчинення такого правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 кодексу, зміст якого не може суперечити як кодексу, так і іншим актам цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 16, ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, сторона або інша заінтересована особа може заперечити його дійсність на підставах, встановлених законом, у судовому порядку для захисту своїх прав чи інтересів.

Згідно з ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 31 цього Закону передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Аналіз наведених норм матеріального права та встановлених обставин справи дає підстави вважати, що спірна земельна ділянка, на час укладення договору оренди між Горохівською райдержадміністрацією та позивачем ОСОБА_2 від 13 листопада 2012 року № 32, була сформована та відносилась до нерозподілених (невитребуваних паїв), які не є землями державної чи комунальної власності, а перебувала лише у розпорядженні відповідної адміністрації до моменту державної реєстрації свого права власності ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на цю земельну ділянку. Саме з цього часу припинилася дія зазначеного договору оренди землі, що цілком відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2019 року у справі № 922/2723/17.

Разом з тим, до 01 січня 2016 року реєстрація договорів оренди невитребуваних паїв проводилася виконавчими комітетами сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю) згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ від 24 січня 2000 року № 119. З 01 січня 2016 року реєстрація права оренди невитребуваних земельних ділянок здійснюється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року).

Як встановлено судом, додаткову угоду № 68 від 03 серпня 2016 року, якою дію договору оренди землі № 32 від 13 листопада 2012 року було продовжено строком на 19 років до 14 грудня 2031 року, зареєстровано у Квасівській сільській раді Горохівського району Волинської області 31 серпня 2016 року за № 52, а саме органом, який не належав до органів, уповноважених на державну реєстрацію права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, додаткову угоду № 68 до договору оренди землі укладено після 01 січня 2016 року і право оренди у передбаченому законом порядку не зареєстровано, а тому у ОСОБА_2 відсутнє право оренди на спірну земельну ділянку після 14 грудня 2018 року (закінчення дії договору оренди землі № 32 від 13 листопада 2012 року). Відповідач ОСОБА_3 , укладаючи оспорюваний договір оренди землі з ФГ «Галстедан» 18 грудня 2018 року, діяла як власник земельної ділянки у спосіб, передбачений законом.

Отже, встановлені у справі обставини та наведені норми матеріального права дають підстави для висновку, що ОСОБА_3 , набувши право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер №0720882400:00:001:0316 та укладаючи 18 грудня 2018 року договір оренди землі з ФГ «Галстедан», який був зареєстрований у відповідному реєстрі 27 лютого 2019 року, діяла правомірно і право позивача на оренду землі не порушила, а тому підстав для визнання його недійсним, на які покликався позивач у своїй позовній заяві, на думку колегії суддів, у суду першої інстанції не було.

Позивач не довів, що оспорюваним договором оренди землі порушуються його права та інтереси як орендаря земельної ділянки, оскільки його право оренди припинилося у зв`язку з закінченням строку дії договору, на який його було укладено та державною реєстрацією свого права власності ОСОБА_3 невитребуваної земельної ділянки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційним судом у цій справі ухвалюється нове судове рішення про відмову у задоволенні ОСОБА_5 , тому з нього на користь кожного відповідача слід стягнути понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг у розмірі 1 153 грн 50 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги представників відповідачів ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Галстедан» - Чечелюка Олега Юрійовича, ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 16 червня 2022 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Галстедан», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Луцької районної державної адміністрації Волинської області, про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства «Галстедан» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 153 (одна тисяча сто п`ятдесят три) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 153 (одна тисяча сто п`ятдесят три) гривні 50 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: