Постанова

від 01.11.2022 по справі 206/4810/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6384/22 Справа № 206/4810/21 Суддя у 1-й інстанції - Маштак К.С. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко Вікторія Олегівна про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на день смерті.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З січня 2019 року позивач проживав разом зі своїм рідним дядьком ОСОБА_2 за вказаною адресою, оскільки він був літньою людиною та потребував допомоги. Позивач проживав разом з дядьком на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті дядька, позивач його поховав за свій кошт. На момент подання даного позову, позивач проживає за вказаною адресою, але зареєстрованого місця проживання не має. Батько позивача ОСОБА_3 та спадкодавець ОСОБА_2 є рідними братами. Позивач є єдиним спадкоємцем, оскільки батьки спадкодавця померли, рідний брат ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, позивач прийняв спадщину після смерті дядька, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

25січня 2021року позивачзвернувся доприватного нотаріусаДніпровського міськогонотаріального округуДубовенко В.О.із заявоюпро прийняттяспадщини післяпомерлого дядька,як спадкоємецьза законом.В тойже день,нотаріус зареєструваласпадкову справу.25лютого 2021року постановоюприватного нотаріусаДубовенко В.О.відмовлено увидачі свідоцтвапро правона спадщинуза закономна житловийбудинок АДРЕСА_1 .Підставою відмовибуло те,що спадкоємецьна деньсмерті спадкодавця,не бувзареєстрований зіспадкодавцем,тобто фактприйняття нимспадщини спільнимпроживанням тареєстрацією непідтверджено.Враховуючи,що зсічня 2019року іна деньсмерті дядька,позивач проживавразом зним тате,що позивачне звертавсяіз заявоюпро прийняттяспадщини зазаконом увстановлений законодавствомшестимісячний строкдо нотаріальноїконтори,виникла необхідністьвстановити фактпостійного спільногопроживання зпомерлим ОСОБА_2 на деньсмерті (часвідкриття спадщини).У березні2021року позивачзвернувся доСамарського районногосуду м.Дніпропетровська іззаявою провстановлення фактупостійного проживанняразом ізспадкодавцем начас відкриттяспадщини,в порядкуокремого провадження,ухвалою судувід 18березня 2021року відмовленоу відкриттіпровадження узв`язку знаявністю спорупро право.Враховуючи вищевикладене,представник позивачапросила судвстановити фактпостійного проживанняпозивача разоміз спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 станом начас відкриттяспадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судумотивовано тим,що позивачне виконавзазначені приватнимнотаріусом вимогипередбачені ст.1272ЦК Українита штучностворив підставидля зверненнядо судуз даноюпозовною заявоюта передчаснозвернувся досуду зтакою вимогою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом має бути враховано, що даний спір виник виключно внаслідок дій позивачів, яким судових витрат завдано не було. Отже стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в даному випадку несправедливе.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 26, 79).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 25, 78).

25 серпня 1972 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, актовий запис № 1012 (а.с. 79).

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 24, 78).

Згідно копії другого примірника договору купівлі-продажу, 17 вересня 1982 року ОСОБА_8 та ОСОБА_2 уклали договір відповідно до якого ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , зареєстроване відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 746 (а.с. 27, 78).

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи № 584 від 04 лютого 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , видане Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 393 (а.с. 11, 77).

ОСОБА_1 здійснив витрати на поховання ОСОБА_2 , що підтверджується копією накладної б/н витрат на послуги автомобільного транспорту та ритуальних послуг, а також товарною квитанцією б/н витрат на ритуальні послуги та товари (а.с. 16-17).

07 квітня 2020 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про поховання серії РС № 000 0627, реєстраційний номер поховання НОМЕР_6 , книга № НОМЕР_7 про поховання ОСОБА_2 07 квітня 2020 року (а.с. 15).

25 січня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. відповідно до якої зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину ОСОБА_1 прийняв фактично шляхом постійного проживання разом із померлим ОСОБА_2 з 2019 року. Інших спадкоємців немає. Пережившої дружини у спадкодавця немає. Документи для оформлення його спадкових прав за законом будуть ним подані додатково (а.с. 76).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 63286524 від 25 січня 2021 року, номер у нотаріуса 1/2021, зареєстровано спадкову справу приватним нотаріусом Дубовенко В.О. після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28, 80).

Згідно відповіді на запит № 14/5-1156 від 02 лютого 2021 року з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб ДМР зазначено, що за наявними даними будинкової книги, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 25 березня 1983 по теперішній час. Інші зареєстровані особи за вказаною адресою на момент смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні (а.с. 19, 81).

Відповідно до відповіді на запит № 1651 від 18 лютого 2021 року з КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР, станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 вересня 1982 року, посвідченого Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2895, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записане в реєстрову книгу № 401 за реєстраційним № 65 (а.с. 12, 82).

24 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , а у разі неможливості, просив видати постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії (а.с. 83).

25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О. винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що заява про прийняття спадщини за законом у встановлений законодавством шестимісячний строк з 06 квітня 2020 року по 06 жовтня 2020 року спадкоємцем ОСОБА_1 до нотаріальної контори не подавалось. Крім того, приватний нотаріус зазначила, що відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (а.с. 29, 83).

25 серпня 2021 року головою квартального комітету № 22 ОСОБА_9 видано ОСОБА_1 довідку про те, що він дійсно проживав з січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 разом з померлим ОСОБА_2 по день його смерті та продовжує проживати за цією адресою на теперішній час. ОСОБА_1 поховав ОСОБА_2 за свій рахунок (а.с. 18).

Відповідно до відомостей з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України, витяг № 00032830997 від 28 вересня 2021 року, батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_3 (а.с. 21).

Відповідно до відомостей з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України, витяг № 00032831168 від 28 вересня 2021 року, батьком та матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 22).

Відповідно до відомостей з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України, витяг № 00032835993 від 28 вересня 2021 року, батьком та матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 23).

Відповідно до копії паспорта Серії НОМЕР_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , останнє тимчасове місце реєстрації зазначене з 29 січня 2008 року до 29 січня 2009 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7-9).

Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог,районний судобґрунтовано виходивз того,що позивачне виконавзазначені приватнимнотаріусом вимогипередбачені ст.1272ЦК Українита штучностворив підставидля зверненнядо судуз даноюпозовною заявоюта передчаснозвернувся досуду зтакою вимогою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пп. 4.14 п. 4 Глави 10 Розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, 22 лютого 2012 за № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до положень ст.ст. 1296-1298 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Доводи апеляційної скарги про те, що він надав всі наявні у нього докази про те, що на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції взагалі не зазначив, якими саме доказами відповідач спростував інформацію зазначену в довідці та чому саме викладені в довідці обставини не повинні враховуватися при прийнятті судового рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки дана довідка голови квартального комітету ніким не завірена, а отже не може бути належним доказом по справі.

Встановивши, що доказів проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов`язків, стороною позивача до суду надано не було, відсутні й належні докази хвороби спадкодавця та відомості про необхідність стороннього догляду за станом його здоров`я, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, з висновком якого погоджується й апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

З`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко