Рішення

від 04.11.2022 по справі 160/9928/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року Справа № 160/9928/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, -

Обставини справи: 12.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез», в якій позивач просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 167 050,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано норматив із працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 167 050,00 грн. Позивач зауважує, що ненадходження сум адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути зазначену суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/9928/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

01.08.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не визнав позовні вимоги. Відповідач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез» належним чином інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, а саме, з січня по грудень 2021 року щомісячно подавав звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, вакансії адміністратора чергового. В цих звітах містилась інформація про наявність відповідних вакансій у кількості (в різні місяці) від 2 до 3 - адміністратор черговий. Державною службою зайнятості протягом 2021 року була направлена до відповідача одна особа з інвалідністю на посаду адміністратора чергового, яка не могла займати відповідну посаду через наявність медичних протипоказань для зайняття цієї посади. Зазначена особа з інвалідністю була направлена Державною службою зайнятості до відповідача без урахування стану здоров`я особи з інвалідністю, протипоказань МСЕК та певних вимог, які висував до претендента на зайняття цієї посади відповідач. У зв`язку з цим, за доводами відповідача, він правомірно відмовив у працевлаштуванні відповідної особи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез» наголошує на тому, що Державна служба зайнятості несумлінно та неналежно виконувала покладений на неї державою обов`язок здійснювати пошук для осіб з інвалідністю підходящої роботи. Вини відповідача у тому, що центри зайнятості направляють для працевлаштування замалу кількість осіб з інвалідністю, до того ж попередньо не з`ясовують умови праці, не звертають уваги на вимоги до претендентів на заміщення вакансії, а також на медичні рекомендації особи, яка направлена для працевлаштування, немає. Також відповідач зазначає, що він зобов`язаний створити робочі місця для осіб з інвалідністю у передбаченій законом кількості, але цей обов`язок не супроводжується обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування. Так, починаючи з 2006 року у відповідача працює одна особа з інвалідністю, якому у 2019 році була встановлена інвалідність. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У період з 01.09.2022 по 12.09.2022 та з 14.09.2022 по 21.09.2022 суддя Кучугурна Н.В. перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується відповідною довідкою відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез» (відповідач) перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (позивач).

Відповідачем подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою №10-ПОІ.

На підставі наданого відповідачем звіту за 2021 рік, позивачем здійснено розрахунок, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягала сплаті відповідачем за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2021 році, становить 167 050,00 грн, виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.

Вважаючи наявними порушення зі сторони відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» видно, що обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб`єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», який був чинний до 07.07.2022.

Вказаним Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання. Зазначені вимоги законодавства відповідачем дотримано, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії звітів форми 3-ПН.

Виходячи з викладених норм законодавства, суд уважає за необхідне зазначити, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органів працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центрів зайнятості.

Закон не покладає обов`язку на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників з числа осіб з інвалідністю.

Судом установлено, що у 2021 році відповідачем подано до Дніпровського міського центру зайнятості звітність за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Тобто, потреба в працівниках осіб з інвалідністю відповідачем заявлялась, що підтверджується наявною в матеріалах справи звітністю.

Дніпровським міським центром зайнятості у 2021 році, відповідно до інформації про потребу у працівниках від 19.11.2021, було направлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез» на вільне робоче місце ОСОБА_1 для працевлаштування особи з інвалідністю на посаду адміністратора чергового. Однак вказану особу, згідно з рекомендаціями МСЕК та умовами праці на посаді адміністратора чергового, не було прийнято на цю посаду за станом здоров`я.

Суд зауважує, що певним особам з інвалідністю МСЕК надано чіткі рекомендації щодо можливості працювати на певних посадах, в індивідуальному режимі або з неповним робочим днем або тижнем, але службою зайнятості було направлено на працевлаштування до відповідача відповідну особу, стан здоров`я якої не відповідає вимогам, що вказані у формі №3-ПН, яка подавалась відповідачем протягом 2021 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом від 01.11.2006 №6-К «О принятии на работу», починаючи з 2006 року у відповідача працює одна особа з інвалідністю ( ОСОБА_2 , якому у 2019 році була встановлена інвалідність другої групи).

В свою чергу, позивач взагалі не здійснив заходів, направлених на пошук чи працевлаштування хоча б однієї особи. Не було надано ні списку осіб з інвалідністю, ні рекомендацій щодо виконання нормативу, ні іншої допомоги. Позивачем не надано доказів того, що відповідачу пропонувалася участь в будь-яких соціальних програмах. Натомість, відповідачем були створені робочі місця за власні кошти.

Так, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Крім того, сам кандидат на посаду має виявити бажання працювати на підприємстві та особисто або через центр зайнятості звернутися для працевлаштування. Відповідач відкритий для працевлаштування осіб з інвалідністю на кожне робоче місце, але такої кількості осіб з інвалідністю, які б зверталися чи направлялися центром зайнятості немає.

Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу, здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування таких осіб з інвалідністю. З огляду на викладене, обов`язок із працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів зі сторони підприємств. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми №3-ПН.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач здійснював всі можливі заходи, спрямовані на забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідності до позиції колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.02.2010 у справі №21-1982во09 (номер судового рішення в ЄДРСР №8089874), обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.

Періодичність подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено. Поряд з цим передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, він вважається таким, що виконав обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі звітування. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього та передбачений законодавством захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.

Оскільки відповідач здійснив усі залежні від нього заходи з працевлаштування осіб з інвалідністю на створені ним вакантні робочі місця, відсутні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №160/4443/19.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене та з огляду на той факт, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно нарахував відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідачем у свою чергу доведено відсутність підстав для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд уважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Під час розгляду справи позивачем такі витрати понесені не були, тому судові витрати у виді судового збору, не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Старокозацька, буд.52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез» (вул. Січеславська Набережна, буд. 27, кв. 30, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 30392944) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Старокозацька, буд.52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез» (вул. Січеславська Набережна, буд. 27, кв. 30, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 30392944).

Суддя Н.В. Кучугурна