Рішення

від 04.11.2022 по справі 280/10215/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року Справа № 280/10215/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Деревянко А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (72102, Запорізька область, м.Приморськ, вул.Центральна, буд.7; код ЄДРПОУ 20485360)

про визнання незаконним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (далі відповідач, Приморська МР), в якій позивач просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати п.17 рішення №46 шістнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 про відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована на території Приморської міської ради Бердянського (колишнього Приморського) району Запорізької області, за межами населеного пункту села Борисівка, згідно доданої план-схеми, для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ:А01.03);

2) зобов`язати відповідача розглянути клопотання позивача від 02.08.2021 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність в порядку ст.118 Земельного кодексу України за рахунок земель комунальної власності на території Приморської ОТГ (с.Борисівка) згідно графічних матеріалів що додаються, яка межує з земельною ділянкою приватної форми власності кадастровий номер 2324880200:03:012:0007, місце розташування та межі якої визначена позначкою у графічному матеріалі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до Приморської МР з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність в порядку ст. 118 Земельного кодексу України за рахунок земель комунальної власності на території Приморської О`ГГ(с.Борисівка) згідно графічних матеріалів що додаються, яка межує з земельною ділянкою приватної форми власності кадастровий номер 2324880200:03:012:0007, місце розташування та межі якої визначена позначкою у графічному матеріалі, однак відповідач в задоволенні клопотання відмовив з посиланням на те, що згідно технічної документації зазначена на план-схемі земельна ділянка входить до складу господарських дворів та споруд колишнього КСП «ім. Куйбишева» Борисівської сільської ради Приморського району. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки обрана та визначена на графічному матеріалі земельна ділянка згідно інформації ДЗК є несформованою земельною ділянкою, що є комунальною власністю Приморської ОТГ згідно закону, є вільною та такою, що може передаватися у приватну власність громадянам.. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.11.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 29.11.2021.

26.11.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 28.08.2021 Приморською МР прийнято рішення №46, де пунктом 17 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з підстав того, що земельна ділянка, щодо якої звернувся позивач, входить до складу колишнього КСП «ім. Куйбишева» Борисівської сільської ради Приморського району. Відповідно до Архівного відділу Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (архівна довідка від 17.11.2021 р. № 07-04/343) КСП імені Куйбишева припинено у зв`язку із реорганізацією. Правонаступником КСП ім. Куйбишева є СВК «ЛАН». На даний час державну реєстрацію припинення юридичної особи СВК «ЛАН» відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 03749767) не проведено. Відповідно у Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області відсутні повноваження щодо розпорядження землями колективних сільськогосподарських підприємств. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відкладено підготовче засідання на 22.12.2021.

01.12.2021 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач сам надав до суду документи де зазначено, що 04.02.2000 прийнято рішення ліквідувати КСП «ім. Куйбишева» у зв`язку з реорганізацією, що підтверджує припинення КСП «ім. Куйбишева», на документи якого посилається у відмові відповідач. Також звертає увагу суду, що відповідачем не надано технічну документацію «По складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «ім. Куйбишева» Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області» де земельна ділянка входить до складу господарських дворів та споруд колишнього КСП «ім. Куйбишева» на яку посилається в відмові, що взагалі унеможливлює визначити, чи саме про обрану позивачем земельну ділянку в ній йдеться. Також позивач зазначає, що умови за якими орган відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначені законом та в даному випадку відсутні.

22.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 07.02.2022.

07.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21.02.2022.

21.02.2022 оголошено перерву до 02.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022.

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2022 №11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» (з урахуванням змін, внесених наказами від 09.03.2022 №12, від 11.03.2022 №13, від 18.03.2022 №14, від 25.03.2022 №15, від 01.04.2022 №16, від 08.04.2022 №17, від 15.04.2022 №18, від 22.04.2022 №21, від 29.04.2022 №22) знято з розгляду всі адміністративні справи, призначені у період з 01.03.2022 до 06.05.2022 включно. Розгляд справ у суді відновлено з 10.05.2022.

Враховуючи зазначені обставини, призначене на 02.03.2022 судове засідання не відбулось.

Розгляд справи призначено на 13.06.2022, учасників справи викликано у судове засідання.

Ухвалою суду від 13.06.2022 судове засідання відкладено на 27.07.2022 у зв`язку з неявкою відповідача, щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.07.2022 судове засідання відкладено на 22.08.2022 у зв`язку з неявкою відповідача, щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 22.08.2022 судове засідання відкладено на 26.09.2022 у зв`язку з неявкою відповідача, щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 26.09.2022 судове засідання відкладено на 17.10.2022 у зв`язку з неявкою відповідача, щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.10.2022 судове засідання відкладено на 02.11.2022 у зв`язку з неявкою відповідача, щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду.

У судове засідання 02.11.2022 учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження у відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На підставі матеріалів справи, суд встановив такі обставини.

02.08.2021 позивач звернулася до голови Приморської МР з клопотанням, в якому просила розглянути питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність в порядку ст. 118 Земельного кодексу України за рахунок земель комунальної власності на території Приморської ОТГ (с. Борисівка) згідно графічних матеріалів, що додаються, яка межує з земельною ділянкою приватної форми власності кадастровий номер 2324880200:03:012:0007, місце розташування та межі якої визначені позивачем у графічному матеріалі.

До клопотання позивачем додано: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки з позначкою; паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер платника податків.

Рішенням шістнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської МР від 28.08.2021 № 46 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (заявники: гр. України ОСОБА_2 , гр. України ОСОБА_3 , гр. України ОСОБА_4 , територія Приморської міської ради (колишньої Борисівської сільської ради); гр. України ОСОБА_5 , гр. України ОСОБА_6 , гр. України ОСОБА_7 , гр. України ОСОБА_8 , гр. України ОСОБА_9 , гр. України ОСОБА_10 , гр. України ОСОБА_11 , гр. України ОСОБА_12 , гр. України ОСОБА_13 , гр. України ОСОБА_14 , територія Приморської міської ради; гр. Україи ОСОБА_15 , гр. України ОСОБА_16 , гр. України ОСОБА_17 , гр. України ОСОБА_1 , гр. України ОСОБА_18 , гр. України ОСОБА_19 , гр. України ОСОБА_20 територія Приморської міської ради (колишньої Борисівської сільської ради), крім іншого, позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Приморської МР, за межами населеного пункту села Борисівка, згідно доданої слан-схеми, для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ: А01.03). Підстава: згідно технічної документації «По складанню схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «ім. Куйбишева» Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області» зазначена на план-схемі земельна ділянка входить до складу господарських дворів та споруд колишнього КСП «ім. Куйбишева» Борисівської сільської ради Приморського району.

Не погоджуючись з даним рішенням в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац 1 частини 1).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4).

Пунктом б ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч.4 ст. 118 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Частиною 7ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що фізичні особи на підставі клопотання, до якого додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, мають право отримати у власність земельні ділянки комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, прийнятим у місячний строк, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

При цьому, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 06.08.2019 у справі №140/1992/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №822/2683/17 законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно нормами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення № 46 від 28.08.2021, Приморська МР посилалась на те, що зазначена на план-схемі земельна належить КСП «ім. Куйбишева» Борисівської сільської ради Приморського району, тобто відноситься до земель колективної власності, щодо яких у відповідача відсутні право розпорядження.

Суд відхиляє такі аргументи відповідача та зазначає, що Верховною Радою України 10.07.2018 прийнято Закон України №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набув чинності 01.01.2019.

Тобто з 01.01.2019 на законодавчому рівні встановлено порядок зміни права колективної власності на землю на право приватної та комунальної власності. Зокрема внесено зміни до пункту 21 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від05.06.2003 №899-ІУ, визнано комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст землі колективної власності тих колективних сільськогосподарських підприємств, які ліквідовані; надано можливість загальним зборам членів колективних сільськогосподарських підприємств, паювання земель у яких завершилось, до 2020 року перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності.

Положеннями пункту 7 розділу X Перехідних положень ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки зберігають права на ці ділянки. Пунктом 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-III) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 та у статті 140 Земельного кодексу України від 25.10.2001. Ці підстави є вичерпними.

При цьому, пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №816/1618/17.

При цьому, з 01.01.2019 набрав чинності Закон України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким у Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 38, ст. 314; 2010 р., №1, ст. 2; 2013 р., №40, ст. 534; 2015 р., №31, ст. 293): доповнено статтею 14-1 такого змісту: "Стаття 14-1. Особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства.

У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються:

мета, дата, місце і час проведення зборів;

прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об`єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев`ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.

Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п`ятою статті 37-1 Земельного кодексу України.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним".

Законом України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., №3-4, ст. 27): у розділі X "Перехідні положення": доповнено пунктом 21 такого змісту: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження наведених обставин не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів. При цьому, суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності можливості надати відповідні докази з огляду на залишення документації Приморської МР на тимчасово окупованій території, та зазначає, що відповідно до чинного законодавства України речові права, у тому числі право на землю, підлягають обов`язковій державній реєстрації. При цьому, наведені відповідачем обставини не є перешкодою у доступі до відповідних державних реєстрів. До суду не надано жодних доказів реєстрації речових прав на земельну ділянку (ділянки) ні щодо СВК «ЛАН», ні за результатами поділу відповідних земель на земельні частки (паї), на що посилається відповідач.

Враховуючи викладене у сукупності, обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування оскаржуваного рішення, з огляду на аналіз викладених норм ЗК України, не можуть бути підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки це суперечить положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що відповідач всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України не довів свого твердження про віднесення спірної земельної ділянки до колективної власності КСП "Ім. Куйбишева" чи СВК «ЛАН», та, як наслідок, правомірності п. 17 рішення №46 шустнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради від 28.08.2021 не ґрунтується на вимогах закону, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача від 02.08.2021 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Приморської ОТГ (с. Борисівка)в Бердянського району), орієнтованою площею 2.000 га, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому, суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 у справі №806/2978/17, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 23.01.2020 у справі №0840/2979/18.

Як зазначалося судом, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 у справі №814/702/17.

Враховуючи, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також з огляду на те, що разом із заявою надано усі необхідні документи, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України (графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорту громадянина України, копію ідентифікаційного коду) та зважаючи на відсутність підстав для відмови, визначених ч. 7 цієї статті, відповідач не мав повноважень відмовляти у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Приймаючи рішення у даній справі, суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, яка полягає у тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену ним у постанові від 27.02.2018 по справі № 545/808/17 та Верховного Суду України, висловлену у постанові від 13.12.2016 по справі № 815/5987/14, яка полягає у тому, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є безумовною підставою отримання земельної ділянки у власність та може видаватися будь-якій особі, яка виявила бажання в отриманні такого дозволу.

З огляду на викладене, з метою повного та ефективного захисту прав позивача наявні підстави для зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Приморської ОТГ (на території с. Борисівка) згідно наданих г графічних матеріалів.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача від 02.08.2021 задоволенню не підлягають.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Приморської МР.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункт 17 рішення №46 шістнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Приморську міську раду Бердянського району Запорізької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки земельної ділянки площею 2.00 га для ведення особистого селянської її і господарства безоплатно у власність в порядку ст. 118 Земельного кодексу України за рахунок земель комунальної власності на території Приморської ОТГ (с.Борисівка) згідно графічних матеріалів що додаються, яка межує з земельною ділянкою приватної форми власності кадастровий номер 2324880200:03:012:0007, місце розташування та межі якої визначена позначкою у графічному матеріалів, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 02.08.2021.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Приморська міська рада Бердянського району Запорізької області, місцезнаходження: 72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, буд.7; код ЄДРПОУ 20485360.

Повне судове рішення складено 04.11.2022.

Суддя М.О. Семененко