Рішення

від 03.11.2022 по справі 500/3157/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3157/22

03 листопада 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представників позивача - Микитовича П.М., Стечишина Ю.В, представників відповідача - Солоніна Б.Д., Чаповського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Притватного підприємства "Зорбуд" до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Зорбуд» з позовом до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні Позивачу містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва-будівництва гаража на земельній ділянці, кадастровий номер 6125281700:01:018:0061, площею 0,1476 га, зазначену у листі за №27 від 15.08.2022;

- зобов`язати Відповідача надати Позивачу містобудівні умови і обмеження для проектування об`єкта будівництва - будівництва гаража на земельній ділянці, кадастровий номер 6125281 700:01:018:0061, площею 0,1476 та на території с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що ним підготовлено всі документи для отримання містобудівних умов та обмежень забудови на земельних ділянках, тому дії відповідача слід визнати протиправними.

Ухвалою судді від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 29.09.2022.

Протокольною ухвалою суду від 29.09.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.10.2022 та продовжено строк для подання відзиву на позов до 10.10.2022.

Протокольною ухвалою суду від 27.10.2022 відкладено розгляд справи на 03.11.2022.

В судовому засіданні 03.11.2022 представники позивача просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача просили в задоволенні позовних вимог відмовити, відзиву на позов не подали, проте пояснили, що підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень позивачу було неподання визначених ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, зокрема ненадання документів на підтвердження права власності чи користування об`єкта нерухомості, який розташований на земельній ділянці.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті та письмові докази суд встановив наступні обставини.

Земельна ділянка, належна Позивачу на праві оренди, кадастровий номер земельної ділянки 6125281700:01:018:0061, площа ділянка становить 0,1476 га, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-990152526022 від 10.08.2022.

Позивач звернувся до Відповідача із заявою (електронна форма ЦНАП) про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 6125281700:01:018:0061, площею 0,1476 га з метою будівництво гаража на території села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області.

Листом за №27 від 15.08.2022 реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ MU01:5237-1936-9595-4041 Відповідач відмовив у наданні містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва-гаражу на підставі підпункту 1 пункту 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тобто неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Позивач не погоджуючись із вказаним рішення, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами суд застосовує наступні норми права.

Стаття 19 Конституції України встановлює правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 38 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Відповідно до частини третьої цієї статті земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до пунктів б) та д) частини першої статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Відповідно до частини п`ятої статті 26 вказаного Закону проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

За змістом частини першої статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Так, згідно з частиною другою статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

У розумінні пункту 8 статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною третьою статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України Про адміністративні послуги.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

У свою чергу, згідно з частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно частини шостої цієї статті надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку про те, що перелік підстав для відмови завникові у видачі містобудівних умов та обмежень є вичерпним. За відсутності однієї з визначених у спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури виникає обов`язок видати заявнику містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Суд оцінює лист про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 15.08.2022, як рішення про відмову, яке оформлене листом, що і не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Як встановлено судом, у листі відповідача зазначено, що неможливо надати містобудівні умови та обмеження у зв`язку з неподанням визначених частиною третьої ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Надаючи оцінку такій підставі для відмови, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, відповідно до частини 3 статті 29 Закону Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

На виконання вимог ч. 3 статті 29 Закону Про регулювання містобудівної діяльності разом із заявою про надання містобудівних умов та обмежень позивачем були надані:

- договір оренди від 20.12.2005 року та додатки до нього (аркуш справи 22) відповідно до пункту 2 ч.3 ст.29 Закону;

- викопіювання із топографо-геодезичного плану земельної ділянки площею 0,1476 га ПП "Збруч" (аркуш справи 23) відповідно до п.3 ч.2 ст.29 Закону.

У листі, яким позивачу відмовлено у наданні містобудівних вимог та обмежень, зазначено: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень".

Проте, дане рішення є неконкретизоване, оскільки не зазначено, які саме документи неподані позивачем.

Зокрема, в судовому засіданні представник відповідача вказав, що не подано документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна розташованого на земельній ділянці.

Проте, суд не приймає до уваги твердження відповідача про необхідність подання зазначених документів, оскільки відповідно до п.2 ч. 3 ст. 29 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності, такий документ може вимагатися тільки у випадку реконструкції існуючого об`єкта нерухомості.

Натомість, позивач подавав документи на будівництво нового об`єкта нерухомості - гаража, а не здійснення реконструкції або реставрації. Знаходження на одній ділянці іншого об`єкта нерухомості, жодним чином не може впливати на відмову у видачі містобудівних умов та обмежень на інший новостворюваний об`єкт.

Крім того, суд зазначає, що рішення відповідача про відмову, яке викладене у листі не містить даного твердження.

Таким чином, суд встановив, що позивачем були надані усі передбачені Законом Про регулювання містобудівної діяльності документи, для отримання містобудівних умов та обмежень для здійснення забудови земельної ділянки.

Відповідно, відсутні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, визначені п. 1 ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, наразі відсутні будь-які докази неподання документів необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, а відтак у відповідача не було правових підстав для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути прийнятим: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведене свідчить, що приймаючи рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, яке викладене у листі від 15.08.2022, Відповідач діяв хоча й в межах повноважень, які передбачені законом, однак не спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Враховуючи наведене вище правове регулювання та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у наданні містобудівних умов та обмежень за відсутності законодавчо визначених підстав.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Підстави, за яких відповідач відмовляє у наданні містобудівних умов і обмежень, визначені законом. Якщо такі підстави відсутні, орган повинен надати містобудівні умови та обмеження. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати містобудівні умови та обмеження або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як встановив суд позивач під час звернення до відповідача надав всі необхідні документи, визначені чинним законодавством, що відповідачем не спростовано належними доказами; підстави для відмови відповідачем у видачі позивачеві містобудівних умов та обмежень відсутні, а відтак, враховуючи вищевикладене, зобов`язання відповідача видати позивачеві містобудівні умови та обмеження не є втручанням у дискреційні повноваження (відповідач наділений виключною компетенцією щодо вчинення таких дій та у нього відсутні альтернативні варіанти поведінки у межах спірних правовідносин) та відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

Водночас реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень при наданні містобудівних умов та обмежень буде вважатися визначення відповідачу змісту таких умов та обмежень.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року, у справі №522/6069/14-а.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що зазначені обставини є підставою для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати у справі у вигляді судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Великогаївської сільської ради щодо відмови у видачі приватному підприємству "Зорбуд" містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва - будівництва гаража на земельній ділянці, кадастровий номер 6125281700:01:018:0061, площею 0.1476 га.

3. Зобов`язати Великогаївську сільську раду в особі її уповноваженого органу - відділу земельних відносин, містобудування, архітектури та комунальної власності, видати приватному підприємству "Зорбуд" містобудівні умови і обмежень для проектування об`єкта будівництва - будівництва гаража на земельній ділянці, кадастровий номер 6125281700:01:018:0061, площею 0.1476 га.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великогаївської сільської ради в користь приватного підприємства "Зорбуд" понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позову в сумі 2481 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Притватне підприємство "Зорбуд" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Гайова, 60,с. Великі Гаї,Тернопільський район, Тернопільська область,47722 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14050906);

відповідач:

- Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області (місцезнаходження/місце проживання: вул.Галицька, 47,с. Великі Гаї,Тернопільський район, Тернопільська область,47722 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04394875);

Головуючий суддяОсташ А.В.