Рішення

від 04.11.2022 по справі 640/117/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2022 року м. Київ № 640/117/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОФТ СИСТЕМ" простягнення податкового боргу у сумі 130 543, 73 грн.ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Державної податкової служби у м. Києві із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОФТ СИСТЕМ" про стягнення податкового боргу 130 543, 73 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2021 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Так, адміністративний позов мотивовано тим, що відповідно до інтегрованої картки платника податків, відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у сумі 130 543,73 грн., в тому числі: по податку на додану вартість у розмірі 77 798,13 грн. - по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 52 745,60 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній документами, згідно вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОФТ СИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 41492315) перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у сумі 130 543,73 грн., в тому числі:

по податку на додану вартість у розмірі 77 798,13 грн., згідно податкового повідомлення- рішення (форма 'ПС') N 0670930410 від 15.07.2020;

по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 52 745,60 грн., згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства N 9311244161 від 01.03.2019 по термінам сплати до 11.03.2019.

24.09.2018 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві направило на податкову адресу ТОВ «ЛОФТ СИСТЕМ» податкову вимогу форми «Ю» на суму 25983, 00 грн.

05.10.2018 згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення, представник позивача отримав вищевказану податкову вимогу, що підтверджується особистим підписом останнього.

Враховуючи те, що за ТОВ «ЛОФТ СИСТЕМ» обліковується узгоджена податкова заборгованість, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Податковий кодекс України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, визначені відповідачем у податковій декларації суми зобов`язання є узгодженими.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Сума узгодженого грошового зобов`язання, згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом.

Згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України податковим органом рекомендованим поштовим відправленням надсилалась на адресу відповідача, що зазначена ним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців податкова вимога форми «Ю» від 24.09.2018 на суму 25983, 00 грн.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Наведене вище свідчить про виконання контролюючим органом обов`язку надіслати податкову вимогу з повідомленням про вручення відповідачу за його юридичною адресою.

З урахуванням положень пункту 58.3 статті 58 ПК України податкова вимога є врученою відповідачу.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що в силу вимог пункту 59.1, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Також, механізми формування та форми податкової вимоги врегульовані Порядком направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 за №610 (надалі по тексту також Порядок №610).

Зокрема, згідно положень пункту 2 розділу ІІ і пункту 1 розділу ІІІ Порядку №610 податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (надалі по тексту також - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права слідує, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.

Як вбачається із наявної у справі інтегрованої картки платника податків за ТОВ «ЛОФТ СИСТЕМ» обліковується узгоджена податкова заборгованість на суму 130 543, 73 грн. з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу, доказів добровільної сплати заборгованості відповідачем суду не надано, крім того, матеріали справи не містять доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виникла заборгованість.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно вимог пп. 14.1.175 ст. 14 ПК України тільки сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом.

Оскільки узгоджена сума податкового зобов`язання, самостійно задекларована платником податків, набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та беручи до уваги направлення контролюючим органом податкової вимоги, а також безперервності податкового боргу з моменту його формування, що не спростовано відповідачем в ході розгляду справи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами частини 8 цієї статті, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторонни, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) задовольнити.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОФТ СИСТЕМ" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, код ЄДРПОУ 41492315) у банках, обслуговуючих такого платника податків, в дохід Державного бюджету податковий борг в сумі 130 543 (сто тридцять тисяч п`ятсот сорок три) грн. 73 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур