Ухвала

від 03.11.2022 по справі 420/7341/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/7341/22

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Стас Л.В.

суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

перевіривши матеріали апеляційної скарги апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року по справі № 420/7341/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ ТРЕЙДИНГ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В :

Судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ ТРЕЙДИНГ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

На зазначене рішення Одеська митниця 17.10.2022 року, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, подала апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року апеляційну скаргу - залишено без руху, надано апелянтові десятиденний строк, протягом якого запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки апеляційної скарги, шляхом направлення на адресу суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних причин пропуску строку та подання доказів оплати судового збору.

На виконання ухвали суду, апелянтом на адресу апеляційного суду подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого апелянт зазначає про відсутність можливості сплатити судовий збір через обмеженість відкритих бюджетних асигнувань на даний вид видатків, внаслідок введення на території України воєнного стану та неприпустимість звуження права доступу до правосуддя.

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення заявленого клопотання, колегія суддів виходить з такого.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, суд приходить до висновку, що апелянт не є суб`єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 19.09.2022 року по справі №200/11087/20-а, від 19.09.2022 року по справі №280/8691/20, котрі відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Слід зазначити, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору або відстрочення такої сплати. Якщо таких доказів до суду не подано, то заява про відстрочення сплати судового збору вважається необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено та не змінено порядок сплати судового збору.

Так, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (п.п. 12 пункту D).

Суд звертає увагу, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку і умов реалізації цього права, зокрема обов`язку щодо оплати судового збору. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Колегія суддів наголошує, що держава має дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання Одеської митниці про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відсутні.

Крім того, на виконання ухвали суду Одеською митницею було направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого заявник посилався на введення на території України воєнного стану.

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення вказаного клопотання, суд враховує, що відповідно до п. 6 ч.5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу з моменту закінчення встановленого статтею 295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, зокрема, в ухвалі від 11.08.2022 року по справі №826/25372/15, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.

Однак, апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.

При цьому, відсутність бюджетних асигнувань на оплату судового збору, яке призвело до повернення вперше поданої апеляційної скарги та, як наслідок, до пропуску строку при поданні цієї скарги, не може бути підставою для поновлення строку апеляційного оскарження, тим більше, з урахуванням того факту, що станом на день повторного подання апеляційної скарги судовий збір не сплачено.

Оскільки апелянтом не доведено та судом не встановлено обставин, що об`єктивно та непереборно вплинули на вчинення учасником певних процесуальних дій у визначений порядок та протягом законодавчо встановленого строку, суд в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовляє.

Вирішуючи питання щодо застосування наслідків не виконання апелянтом ухвали апеляційного суду про залишення без руху апеляційної скарги, суд виходить із того, що оскільки апелянтом скарга подана вдруге, обґрунтованого клопотання про поновлення строку не заявлено ані під час подання скарги, ані на виконання ухвали суду, тому застосовує наслідки невиконання ухвали суду, передбачені ст. 299 КАС України.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці.

Керуючись ст. ст. 169, 298, 299 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Одеської митниці про звільнення від сплати судового збору відмовити.

В задоволенні клопотання Одеської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження- відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року по справі № 420/7341/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач Стас Л.В.Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.