Постанова

від 02.11.2022 по справі 560/20384/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20384/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

02 листопада 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Гранд Імпорт" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

16 вересня 2022 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд вимоги апеляційної скарги задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача щодо доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні.

У зв`язку з повітряною тривогою на стадії судових дебатів, колегія суддів вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового розгляду.

Заперечень з боку сторін не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 15.04.2021 №1036-П відповідно до ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 та п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України з 31.05.2021 працівниками управління податкового аудиту ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Гранд Імпорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2021.

За результатами перевірки складений акт від 20.07.2021 №4504/22-01-07-01/37915506, у якому відображені висновки щодо заниження платником податкових зобов`язань, завищення податкового кредиту, заниження інших доходів, неперерахування до бюджету сум податків.

Так, підставою прийняття рішень дії слугували висновки податкового органу про:

1) зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 12 690727,00 грн. ( податкове повідомлення-рішення від 20.08.2021 №9669/2201- 0701),

2) завищення податкового кредиту на загальну суму 1256868,00 грн. в результаті віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином складеними постачальниками та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними (податкове повідомлення-рішення від 20.08.2021 №9669/2201-0701 )

3) завищення податкового кредиту в сумі 272 473 грн., у т.ч. у грудні 2019 в сумі 272 473 гривень в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість по операціях з придбання поліграфічної продукції у ТОВ «Хепі Друк»

02.08.2021 позивач подав заперечення на акт перевірки, на які 16.08.2021 контролюючий орган надав відповідь, у якій відхилив доводи платника.

На підставі акту прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення № 9660/2201-0701 та № 9658/2201-0701 від 20.08.2021.

Податковим повідомленням - рішенням від 20.08.2021 № 9660/2201-0701 позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 2 752 427,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями на 2 352 766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 399 661,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням від 20.08.2021 № 9658/2201-0701 платнику збільшена сума грошового зобов`язання за податком на прибуток на 1 232 886,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями 986 309,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 246 577,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України № 26632/6/99-00-06-01-01-06 від 24.11.2021 скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду для їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що порушення щодо заниження податку на прибуток були встановлені контролюючим органом по правочинах, укладених ПП «Гранд Імпорт» з ТОВ «Хандел Компані» ( виконання ремонтних робіт) та ТОВ «Хепі Друк» ( виготовлення поліграфічної продукції)

Так, податковим органом встановлене заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2240 «Інші доходи» Звіту про фінансові результати показників за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 на загальну суму 5 479 494 грн., у тому числі за 2019 в сумі 5 479 494 грн. в результаті невіднесення до їх складу безоплатно отриманих активів за 2019 на загальну суму 5 479 494 грн. а саме:

а) послуги по ремонту приміщень: проведеною перевіркою не підтверджений реальний характер операцій з отримання послуг по ремонту приміщення від ТОВ «Хандел Компані» на адресу ПП «Гранд Імпорт»;

б) придбання поліграфічної продукції у ТОВ «Хепі Друк»: перевіркою не підтверджений реальний характер операцій з придбання поліграфічної продукції від ТОВ «Хепі Друк» на адресу ПП «Гранд Імпорт».

Даючи оцінку доводам апелянта в частині нереальності господарської операції щодо ремонту приміщень, де ТОВ «Хандел Компані» виступало виконавцем робіт, з тих підстав, що у виконавця були відсутні активи, необхідні для виконання робіт/послуг в такому обсязі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, апелянт зазначає, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність операцій з отримання послуг по ремонту приміщення (демонтаж плитки з полу, демонтаж штукатурки зі стін, монтаж фальшстіни з ГВЛ по металічному каркасу, ґрунтовка стін, пофарбування стін, стяжка та цементування, штукатурка стін) від ТОВ «Хандел Компані» оскільки відповідно до даних Державних реєстрів у ТОВ «Хандел компані» відсутні об`єкти оподаткування податком на нерухоме майно, що свідчить про відсутність активів, зокрема основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутня необхідна кількість працівників для одночасного виконання вищенаведених ремонтних робіт, має місце значна віддаленість виконавця робіт від місцезнаходження об`єкта будівельних робіт.

Крім того, на переконання відповідача у ТОВ «Хандел компані» у грудні 2019 було зареєстровано 24 працюючих, що є недостатнім для одночасного виконання ремонтних та будівельних робіт на адресу восьми підприємств-покупців, які розташовані у різних регіонах України. Згідно з даними ЄРПН відсутні зареєстровані податкові накладні на адресу ТОВ «Хандел компані» на придбання послуг підрядних організацій для виконання таких робіт. Таким чином, враховуючи незначну кількість працівників у ТОВ «Хандел компані», неможливо підтвердити факт виконання об`єму робіт для ПП «Гранд Імпорт» наявними трудовими ресурсами. До перевірки не надані документи, що підтверджують перевезення працівників виконавця, перебування їх на об`єкті ремонтних робіт, їх проживання у м. Хмельницькому, наявність техніки та будівельних матеріалів у ТОВ «Хандел Компані». Зазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність необхідних умов для господарської діяльності, відтак про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні. Оскільки відсутній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виконання, відсутня безпосередньо і господарська операція, як певна дія або подія, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Водночас, колегія суддів зауважує, що під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що при перевірці податковому органу позивачем були надані первинні документи, а саме:

- договір від 01.11.2019 № 1812-19 з ТОВ "Хандел компані" про надання послуг по ремонту приміщення, з якого вбачається, що роботи повинні були здійснюватись з 04 листопада та 31 грудня 2019 року,

- додаток № 1 до договору, у якому міститься перелік робіт на об`єкті та вбачається те, що ці роботи за своїм змістом і обсягом становлять собою поточний ( не капітальний) ремонт приміщення,

- платіжні доручення про перерахування на адресу ТОВ "Хандел компані" коштів протягом січня - червня 2020 року як оплати за проведені роботи,

- акти надання послуг № 67 та № 68 від 18.12.2019, № 69 від 19.12.2019, № 70 від 20.12.2019, № 71 від 23.12.2019, № 72 від 24.12.2019, з яких вбачається виконання відповідних ремонтних робіт виконавцем та прийняття їх замовником,

- податкові накладні стосовно вказаних господарських операцій, які зареєстровані у ЄРПН,

- картка рахунку 631 за січень 2018 - березень 2021, у якій відображені відповідні відомості стосовно зазначених господарських операцій.

На думку податкового органу, вищезазначені документи не можуть вважатись документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Проте, колегія суддів критично ставиться до вказаних доводів, скільки, як з`ясовано судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, такі висновки податкового органу ґрунтуються переважно на припущеннях, які зроблені на основі поверхневої оцінки даних інформаційних систем та без конкретного вивчення обставин господарських операцій.

Так, твердження про те, що під час перевірки не встановлений безпосередній виконавець робіт, придбання яких задокументовано актами про надання послуг та податковими накладними, суд оцінює критично.

Під час розгляду справи встановлено, що податковий орган не проводив і не ініціював зустрічні звірки стосовно вказаних операцій, не отримував документи від інших податкових органів, не здійснював виїзд за місцем виконання робіт для вивчення дійсного їх обсягу.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо відсутності у виконавця робіт об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відсутності достатньої кількості працівників для виконання робіт у зазначених обсягах, оскільки вони ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях, а не на об`єктивних доказах.

Відповідач, крім того, не обґрунтував, на чому базуються його доводи щодо обов`язку позивача підтвердити додатково факт присутності/перебування працівників виконавця на об`єкті, їх перевезення до місця виконання робіт.

На думку суду, вказані зауваження не є обґрунтованими і доречними, оскільки позивач не зобов`язаний здійснювати контроль за дотриманням режиму робочого часу працівниками виконавця або підтверджувати їх фактичну присутність на об`єкті. З огляду на наявні документи, які підтверджують виконані роботи, їх прийняття та оплату, у суду не виникає сумнівів у підтвердженні реального характеру господарських операцій.

Висновки органу ДПС щодо господарської операції позивача з ТОВ «Хепі Друк» щодо надання послуг по виготовленню поліграфічної продукції, фактично аналогічні тим, які встановлені стосовно ТОВ "Хандел компані".

Так, вказана господарська операція трактується контролюючим органом як така, що не має реального характеру, оскільки у виконавця відсутня достатня кількість трудових ресурсів ( є лише 7 працюючих)

Однак, у цьому випадку суд також виходить зі змісту первинних документів, які складені на виконання операції, а не лише з даних інформаційних систем. Так, до перевірки надані:

- договір № 161219-1 на виготовлення поліграфічної продукції виконавцем - ТОВ "Хепі друк",

- додатки № 2 від 16.12.2019, № 3 від 19.12.2019, № 4 від 23.12.2019 до договору, у яких відображені описи продукції, яка виготовляється на замовлення позивача, строки виконання, кількість та вартість,

- видаткові накладні від 17,20, 24, 25 грудня 2019 року, якими засвідчується передача товару/ отримання товару від виконавця,

- платіжні доручення, датовані січнем 2020 року, щодо перерахування позивачем коштів ТОВ "Хепі друк" в оплату виготовлення поліграфічної продукції,

- акти списання товарів, які свідчать про фактичне використання у власній діяльності отриманої від ТОВ "Хепі друк" поліграфічної продукції,

- податкові накладні стосовно цих господарських операцій, які зареєстровані у ЄРПН,

- картки рахунків 631, 209 за січень 2018 - березень 2021, у яких відображені відповідні відомості стосовно зазначених господарських операцій,

- кошторис витрат на проведення рекламної акції від 24.12.2019, з якого вбачається використання цієї поліграфічної продукції в рекламних цілях,

- подорожні листи щодо перевезення товару.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2018 у справі № 826/4571/16, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим також за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У постанові Верховного Суду від 22.10.2019 по справі № 822/5413/15 зазначається, що основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Отже, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та робіт платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Правова позиція Верховного суду, викладена у постанові від 05.02.2020 у справі № 823/1519/16 полягає у тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог додаткового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

З огляду на досліджені первинні документи та інші матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодних належних доказів, окрім посилання на податкову звітність контрагентів ПП «Гранд Імпорт», відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не навів.

Одночасно з цим, реальну кількість працівників контрагентів та інших активів, залучених до виконання робіт/надання послуг, а також те, чи внесені до інформаційних систем відомості є достовірними, контролюючий орган міг з`ясувати лише на підставі даних перевірок контрагентів позивача. Однак, як встановлено судом, такі перевірки або звірки в межах спірних правовідносин не проводились. Крім того, будь-які відомості про існування кримінальних проваджень щодо посадових осіб ТОВ «Хандел Компані» / ТОВ «Хепі Друк» в частині ймовірного фіктивного підприємництва відповідач не надав.

Таким чином, наданими доказами спростовуються твердження апелянта про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «Хандел Компані» та ТОВ «Хепі Друк».

Даючи оцінку доводам апелянта стосовно правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 20.08.2021 №9669/2201-0701 щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 1 256868 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п.п. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст198 Податкового кодексу України платником завищений податковий кредит за грудень 2019 в сумі 1 095 899 грн. внаслідок віднесення до його складу податку на додану вартість по "нереальних" господарських операціях з надання ТОВ «Хандел компані» на адресу ПП «Гранд Імпорт» послуг з ремонту приміщення ( оскільки у постачальника ТОВ «Хандел компані» для надання в такому обсязі послуг відсутні активи, за реквізитами даного суб`єкта господарювання оформлено первинні бухгалтерські документи (акти надання послуг та податкові накладні) та здійснене безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання ремонтних робіт, шляхом маніпулювання податковою звітністю з ПДВ) Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському обліку ПП «Гранд Імпорт» послуг по ремонту приміщення у ТОВ «Хандел компані» на загальну суму 4 940 554,4 грн. у т.ч. ПДВ 823425,7 грн. ПП «Гранд Імпорт» до складу податкового кредиту віднесений ПДВ у грудні 2019 в сумі 823426 грн. Податок на додану вартість відповідно до податкових накладних в загальній сумі 823425,70 грн. відображено ПП «Гранд Імпорт» в рядку 109 таблиці 2 Додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за грудень 2019 року.

Перевіркою також встановлено відображення в бухгалтерському обліку ПП «Гранд Імпорт» операцій з придбання поліграфічної продукції у ТОВ «Хепі Друк» на загальну суму 1 634 838 грн., у т.ч. ПДВ 272 473 грн. ТОВ «Хепі Друк» на адресу ПП «Гранд Імпорт» зареєстровано в ЄРПН податкові накладні. Податок на додану вартість в сумі 272 473 грн. відповідно до податкових накладних, виписаних ТОВ «Хепі Друк», відображено ПП «Гранд Імпорт» у рядку 106 Додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за грудень 2019. В порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України ПП «Гранд Імпорт» завищено податковий кредит в сумі 272 473 гривень, у т.ч. у грудні 2019 в сумі 272 473 гривень, в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість по операціях з придбання поліграфічної продукції у ТОВ «Хепі Друк», що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Отже, оскільки, на думку податкового органу, TOB «Хандел компані» та ТОВ «Хепі Друк» виконання робіт і виготовлення і поставку товару фактично не здійснювали, оформлені останніми податкові накладні не є підставою для формування податкового кредиту.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. «а» п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пункт 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як було зазначено вище, висновки податкового органу щодо не підтвердження реального характеру та змісту господарських операцій позивача з TOB «Хандел компані» та ТОВ «Хепі Друк» є безпідставними, оскільки у справі відсутні будь-які належні докази, які спростовують дійсність цих операцій, відтак безпідставність формування податкового кредиту.

Що стосується доводів податкового органу щодо завищення платником податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Віннер Лізинг», то як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, ПП «Гранд Імпорт» уклало з ТОВ «Віннер Лізинг" три договори фінансового лізингу: від 11.12.2019, 17.02.2020 та 08.04.2020 року, які мають аналогічний характер та умови. За умовами цих договорів позивач виступав лізингоодержувачем та провів сплату авансових платежів, які оформлені ним як лізингові платежі відповідно до умов договорів та додаткових угод.

Головним управлінням ДПС у акті перевірки зазначено, що ПП «Гранд Імпорт» в порушення п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України завищений податковий кредит на загальну суму 1 256868 грн., у тому числі в розрізі звітних податкових періодів за грудень 2019 на суму 275950 грн., за лютий 2020 на суму 314363 грн., за квітень 2020 на суму 666555 грн.

Категорія «Фінансовий лізинг» має декілька визначень, кожне з яких використовується відповідно до призначення, зокрема, для правових відносин застосовуються визначення, які містяться у ЦКУ, ГКУ, Законі України «Про фінансовий лізинг». Для цілей податкового обліку визначення фінансового лізингу міститься також у п. п. 14.1.97 ПКУ. Так, з метою оподаткування лізинг вважається фінансовим, якщо лізинговий договір містить хоча б одну з таких умов: 1) об`єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 % його первісної вартості, а орендар зобов`язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об`єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; 2) балансова (залишкова) вартість об`єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 % первісної вартості ціни такого об`єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору; 3) сума лізингових платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об`єкта лізингу або перевищує її; 4)майно, що передається у фін лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача, з огляду на його технологічні та якісні характеристики.

У разі авансування лізингоотримувачем частини вартості об`єкта фінлізингу, що мало місце у відносинах між ТОВ «Віннер Лізинг» та ПП «Гранд Імпорт», обов`язок щодо нарахування податкового зобов`язання з ПДВ у лізингодавця не виникає через те, що авансовий платіж входить до складу лізингових платежів.

Колегія суддів звертає увагу, що як час розгляду справи та на час проведення перевірки є чинною норма ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04 лютого 2021, відповідно до якої до складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Таким чином, авансовий платіж входить до складу лізингового платежу.

Якщо розглядати вищезгадані договори фінансового лізингу станом на час їх укладання і виконання, у преамбулі додатку № 2 до договорів про фінансовий лізинг, укладених між ТОВ «Віннер Лізинг» та ПП «Гранд Імпорт», зазначено, що додаток є Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів та передбачає авансовий платіж, що складає 40% вартості об`єкта лізингу. Таким чином, у додаткових угодах до договорів про фінансовий лізинг зазначається, що першочерговий платіж, який складається з авансового (40%) та адміністративного платежу, це частина лізингових платежів. Також, у призначенні платежів при перерахуванні Лізингоодержувачем авансових платежів вказувалось на цільове призначення із посиланням на реквізити договорів про фінансовий лізинг. Зазначене свідчить про дотримання платником умови третьої з передбачених п. п. 14.1.97 ПКУ умов (сума лізингових платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об`єкта лізингу або перевищує її)

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1201 однією з умов фінансового лізингу є наступна: «сума лізингових платежів на момент укладення договору фінансового лізингу дорівнює первісній вартості об`єкта фінансового лізингу або перевищує її», тобто відсутнє словосполучення «з початку строку оренди». Відтак, законодавець на даний час усунув колізію, яка мала місце в законодавстві про фінансовий лізинг. За ч. 3. ст. 16 Закону № 1201- IX авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи апелянта з приводу завищення платником податкового кредиту з ПДВ за вказаними договорами фінансового лізингу, укладеними ПП «Гранд Імпорт» з ТОВ «Віннер Лізинг» не підтверджені належними доказами, що свідчить про їх необґрунтованість. .

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.