Постанова

від 03.11.2022 по справі 140/12912/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 рокуСправа № 140/12912/21 пров. № А/857/10311/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Большакової О.О., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 9 березня 2022 року (суддя Сорока Ю.Ю., м.Луцьк), -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі Головне управління) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 20.04.2021 №275447-2406-0318 (далі ППР).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 9 березня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі вказує, що відповідно до інформації, наданою Луцькою міською радою (далі Міська рада), між Міською радою та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі за кадастровим номером 071010004000011, площею 0,5821 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі Земельна ділянка). Згідно договору позивач являється Орендарем Земельної ділянки. Даний договір укладений на підставі рішення сесії №5/112 від 31.01.2011, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування Земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до пункту 9 договору плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому, відповідно до листа Міської ради від 23.03.2021 №4982/5 ОСОБА_1 так і не повернув Міській раді підписані два примірники акта приймання-передачі Земельної ділянки, а тому дата повернення земельної ділянки Міській раді, проставлена позивачем в акті приймання-передачі (21.08.2020), не є дійсною, та договір оренди землі не вважається припиненим.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу не було правових підстав для донарахуванням позивачу плати за землю за 2021 рік згідно з оскаржуваним ППР, оскільки позивач в 2021 році не був користувачем (орендарем) Земельної ділянки.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 23.03.2011 між Міською радою та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 31.01.2011 (далі Договір), що зареєстрований в Управлінні Держкомзему м. Луцька щодо Земельної ділянки.

Згідно Договору ОСОБА_1 являється Орендарем Земельної ділянки, згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Пунктом 8 даного Договору сторони встановили строк дії даного договору - 5 (п`ять) років, а також те. що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 Договору плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,5821 га відповідно до коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2017-2019 року становить 1 841 447, 33 грн., а тому з 01.01.2017 орендна плата складає 55 243,42 грн в рік.

Після закінчення строку, на який було укладено Договір, у визначені пунктом 8 Договору строк орендар письмово не повідомив про намір продовжити дію договору оренди землі, відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон №161-XIV), з 24.03.2016 дію Договору було припинено, що також підтверджується листами Міської ради від 23.10.2017 №1.1-11/6371, 11.03.2020 №1.1-11/1210/2020 та 04.05.2020 №6.1-7/1752/2020 (а.с.46-48).

Крім того, 21.08.2020 позивач відчужив належну йому частку гаража та по акту приймання-передачі Земельної ділянки передав орендовану ним Земельну ділянку у комунальну власність (а.с.6).

В подальшому, 21.08.2020 два екземпляри акту приймання-передачі Земельної ділянки з підписами усіх сторін та завірений печаткою Міської ради і Управлінням земельних ресурсів було передано в Міську раду (а.с.5).

Крім того, 25.02.2021 та 10.06.2021 позивачем повторно було відправлено в Міську раду копію акту приймання-передачі земельної ділянки від 21.08.2020 (а.с.48, 50).

20.04.2021 Головним управлінням було прийнято ППР про нарахування зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 55243,42 грн.

Частиною першою статті 67 Основного Закону передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІ ПК.

За приписами пункту 288.1 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з пунктами 288.2 - 288.4 статті 288 ПК платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

За змістом пункту 285.1 статті 285 ПК базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтею 125 ЗК визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗК).

Відповідно статті 31 Закону №161-XIV договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно зі статтею 34 Закону №161-XIV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, документом, що підтверджує повернення земельної ділянки орендодавцю після припинення договору оренди землі, є акт приймання-передачі.

Тобто, у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повинен сплатити орендну плату за земельну ділянку державної (комунальної) власності за фактичний період перебування землі в користуванні у поточному році, а саме, до дати повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідальні сільській, селищній, міській раді), що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що Договір після закінчення його дії 24.03.2016 не був поновлений на новий строк, позивачем відчужено нерухоме майно, що знаходилося на належній йому частині Земельної ділянки 21.08.2020 і відповідний акт приймання-передачі Земельної ділянки від 21.08.2020 з підписами усіх сторін та завірений печаткою Міської ради і Управлінням земельних ресурсів Міської ради було передано в Міську раду та повторно надіслано, що підтверджується відповідними цінними листами та вкладеними до них описами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не може бути платником визначеного в оскаржуваному ППР податкового зобов`язання - орендної плати з фізичних осіб.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 9 березня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний