Постанова

від 01.11.2022 по справі 951/155/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/155/21Головуючий у 1-й інстанції Братків І.І. Провадження № 22-ц/817/904/22 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Романська К.М.

представника позивача Розанової О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №951/155/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2022 року (ухвалене суддею Братків І.І., повний текст якого складено 08 серпня 2022 року) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Галичина» до Фермерського господарства «Солард», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Зборівська міська рада Зборівського району Тернопільської області в особі державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Галичина» (далі - ТОВ «Мрія Фармінг Галичина») звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Солард» (далі - ФГ «Солард»), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Зборівська міська рада Зборівського району Тернопільської області в особі державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кагро» (далі - ТОВ «Кагро»), правонаступником якого є ТОВ «Мрія Фармінг Галичина» та ОСОБА_2 01 жовтня 2012 року укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Будилівської сільської ради Козівського району площею 2.1804 га кадастровий номер №6123080400:01:001:0135 зареєстрований Відділом держземагенства у Козівському районі Тернопільської області, реєстраційний запис №612308044004483 на строк 10 (десять) років. Зауважує, що право оренди позивача згідно укладеного договору є зареєстрованим у встановленому на момент укладення порядку, є дійсним та триває протягом строку дії договору тобто 10 (десять) років, п. 6 Договору, з моменту його реєстрації. На момент подання позову договір не розривався та відповідно є чинним.

Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна незважаючи на діючий договір укладений з ТОВ «Кагро», 31 жовтня 2019 року ОСОБА_2 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ФГ «Солард». Державним реєстратором Зборівської міської ради Тернопільської області Свідинською О.В. здійснено державну реєстрацію права оренди цієї ж земельної ділянки, про що свідчить рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер №45375930 від 05 лютого 2019 року, прийняте на підставі договору від 31 жовтня 2019 року.

Позивач вважає, що договір про право оренди земельної ділянки укладений 31 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ФГ «Солард» слід визнати недійсним, оскільки такий договір оренди землі не відповідає вимогам чинного законодавства, адже укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, а спірна земельна ділянка на момент укладення договору знаходилася в законному користуванні позивача.

У зв`язку з наведеним просить суд визнати недійсним договір про право оренди земельної ділянки, укладений 31 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ФГ «Солард» та скасувати рішення державного реєстратора Зборівської міської ради Тернопільської області Свідинської О.В. про реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі цього договору, а також вирішити питання судових витрат.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Будилівської сільської ради Козівського району Тернопільської області, площею 2.1804 га кадастровий номер №6123080400:01:001:0135, укладений 31 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ФГ «Солард».

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45375930 від 05 лютого 2019 року, прийняте державним реєстратором Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки кадастровий №6123080400:01:001:0135, укладеного 31 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ФГ «Солард».

Стягнуто з ФГ «Солард» на користь ТОВ «Мрія Фармінг Галичина» судові витрати в розмірі 1135.00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Мрія Фармінг Галичина» судові витрати в розмірі 1135.00 гривень.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 01 жовтня 2012 року між ТОВ «Кагро», правонаступником якого є ТОВ «Мрія Фармінг Галичина», та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2.1804 га, кадастровий номер 6123080400:01:001:0135, розташованої на території Будилівської сіської ради Козівського району Тернопільської області. Договір оренди земельної ділянки було укладено терміном на 5 років. При цьому, апелянт ОСОБА_2 примірника вказаного договору оренди землі не отримувала.

Оскільки, з попереднім орендарем ТОВ «Кагро» закінчилась дія договору про оренду та припинено фактичне використання наданої йому в оренду зазначеної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, а тому 31 січня 2019 року між ОСОБА_2 , та ФГ «Солард» було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2.1804 гектари, кадастровий №6123080400:01:001:0135.

Звертає увагу на те, що 01 жовтня 2012 року договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ «Кагро» та ОСОБА_2 терміном на 10 років, остання не підписувала. Під час розгляду даної справи ОСОБА_2 просила призначити почеркознавчу експертизу з питання: чи вчинений підпис в договорі оренди земельної ділянки, що укладений 01 жовтня 2012 року між ТОВ «Кагро» та ОСОБА_2 , площею 2.1804 гектари, кадастровий номер 6123080400:01:001:0135, ОСОБА_2 , чи іншою особою. Однак, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні даного клопотання.

Крім того, підтвердження виплати ОСОБА_4 переказів щодо орендної плати за 2020 рік не надані, а самі списки згрупованих поштових переказів є односторонніми документами і не містять підпису ОСОБА_2 . Таким чином, позивач не надав жодних інших документів на підтвердження оплати за договором оренди.

Також, ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області відкрито провадження в справі №951/319/22 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Мрія Фармінг Галичина», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ФГ «Солард», Зборівська міська рада Тернопільської області в особі державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про визнання договору оренди землі недійсним. Предметом даного позову є визнання договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року недійсним, що укладений між ТОВ «Кагро» та ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладені обставини справи та наявність клопотання щодо зупинення провадження у даній, суд першої інстанції помилково постановив ухвалу від 06 липня 2022 року про відмову у зупиненні провадження у даній справі до вирішення іншої цивільної справи № 951/319/22.

Зазначає, що у судове засідання, яке призначене на 28 липня 2022 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Терлюк О.Я. було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з розглядом кримінальної справи в іншому судовому провадженні, однак, суд першої інстанції неправильно надав оцінку обставинам, на які посилався представник, як на поважні причини. Такий розгляд справи істотно порушив, передбачені нормами ЦПК України процесуальні права сторони відповідача.

У зв`язку з наведеним просить рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

07 жовтня 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника ТОВ «Мрія Фармінг Галичина» - Розанової О.З. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Кагро», зареєстровано у встановленому на момент його укладення порядку, про що у договорі міститься відповідний запис, а отже договір є дійсним та діє протягом 10-ти років з моменту реєстрації. Відповідачами оспорюваний договір було укладено до закінчення дії попереднього договору оренди землі, а спірна земельна ділянка знаходилася у законному користуванні позивача. З приводу посилань відповідача ОСОБА_2 на неукладеність договору та порушення її прав, як власника земельної ділянки, зауважила, що ОСОБА_2 під час розгляду даної справи не звернулася із зустрічним позовом для захисту її порушеного права. Крім цього, ОСОБА_2 отримувала грошові кошті у якості орендної плати, заперечень не виявляла, тим самим підтвердила свою волю на укладення договору та його реальне виконання.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Мрія Фармінг Галичина» - Розанова О.З. проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду даної справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2.1804 га із кадастровим номером 6123080400:01:001:0135 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №412828, виданого 25 липня 2012 Управлінням Держкомзему у Козівському районі, що підтверджується інформаційною довідкою № 240999101 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 19 січня 2021 року (т.1 а.с.12).

Згідно матеріалів справи, 01 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Кагро» укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 2.1804 га за орендну плату в розмірі 1380.21 грн./рік, що становить 3.0 % від грошової оцінки земельної ділянки (т.1 а.с.8-9).

Як вбачається із інформації Відділу у Козівському районі Головного управління Держегеокадастру у Тернопільській області №179/108-19 від 08 липня 2019 року договір оренди земельної ділянки кадастровий номер №6123080400:01:001:0135 зареєстровано 24 грудня 2012 року (т.1 а.с.11).

Визначено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної оренди (п.40 Договору).

Пунктами 34-36 договору визначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки. Дія договору припиняється шляхом: його розірвання; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження, орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Так, пункт 37 Договору передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ТОВ «Мрія Фармінг Галичина» є правонаступником ТОВ «Кагро» (т.1 а.с.13-14).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №240999101 від 19 січня 2021 року слідує, що ОСОБА_2 та ФГ «Солард» уклали між собою договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6123080400:01:001:0135, площею 2.1804 га. Державним реєстратором Зборівської міської ради Свідинською О.В. здійснено державну реєстрацію права оренди цієї ж земельної ділянки, що підтверджується рішенням про державну реєстрації прав та їх обтяжень №45375930 від 05 серпня 2019 року (т.1 а.с.12).

Як вбачається із списку згрупованих поштових переказів ОСОБА_2 сплачено орендну плату за 2020 рік згідно договору від 01 жовтня 2012 року, кадастровий номер земельної ділянки №6123080400:01:001:0135 у сумі 3600 гривень (т.1 а.с.18-20).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України ).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

За змістом ч.3 ст.640 ЦК України - договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з вимогами ч.2 ст.125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Частина друга статті 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV, у статті 2 дає визначення поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

За приписами частини третьої статті 3 Закону №1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої ним Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

В силу частини першої статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі» - орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій які б перешкоджали орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою.

Положеннями статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу належить право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6123080400:01:001:0135, площею 2.1804 га) згідно договору, укладеного 01 жовтня 2012 року між ТОВ «Кагро» та ОСОБА_2 , який зареєстрованого у встановленому порядку 24 грудня 2012 року №612308044004483.

Отже, таке право оренди є дійсним (чинним) та триває протягом строку дії договору 10 років з моменту реєстрації і до 24 грудня 2022 року (п.6. Договору оренди).

У підтвердження використання земельної ділянки за цільовим призначенням та належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань, ТОВ «Мрія Фармінг Галичина» надав суду платіжні доручення, як докази сплати орендної плати ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції правильно встановлено, що не зважаючи на діючий договір оренди землі, укладений із ТОВ «Кагро», ОСОБА_2 31 січня 2019 року уклала із ФГ «Солард» договір оренди цієї ж земельної ділянки кадастровий номер 6123080400:01:001:0135, площею 2.1804 га. Державним реєстратором Зборівської міської ради Свідинською О.В. здійснено державну реєстрацію права оренди цієї ж земельної ділянки, що підтверджується рішенням про державну реєстрації прав та їх обтяжень №45375930 від 05 серпня 2019 року.

Таким чином, договір про право оренди земельної ділянки від 31 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ФГ «Солард» укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року, укладеного між ТОВ «Кагро» та ОСОБА_2 , а спірна земельна ділянка на момент укладення договору знаходилася в законному користуванні позивача.

Разом з тим, за наявності діючого договору оренди ОСОБА_2 , як орендодавець, не мав права передавати спірну земельну ділянку в користування іншій особі. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав користування (оренди) на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до позбавлення позивача як орендаря права самостійно господарювати на землі, що є порушенням положень статті 95 ЗК України та частини першої статті 25 Закону України «Про оренду землі».

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 229/4059/19.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір, укладений 19 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ФГ «Солард» слід визнати недійсним.

З матеріалів справи слідує, що державним реєстратором Зборівської міської ради Тернопільської області Свідинською О.В. проведено державну реєстрацію права оренди цієї ж земельної ділянки за ФГ «Солард» про що свідчить рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45375930 від 05 лютого 2019 року, прийняте на підставі договору про право оренди земельної ділянки кадастровий 6123080400:01:001:0135, площею 2.1804 га, укладеного 31 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ФГ «Солард».

Разом з тим, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, і що факт чинності попередніх договорів оренди землі унеможливлює державну реєстрацію прав оренди згідно договорів оренди землі, укладених пізніше.

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020р. у справі № 610/1030/18.

Оскільки в даній справі судом визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 31 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ФГ «Солард», існують правові підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 45375930 від 05 лютого 2019 року, прийнятого державним реєстратором Зборівської міської ради Тернопільської області Свідинською О.В.

Доводи апелянта про те, що 01 жовтня 2012 року між ТОВ «Кагро» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки (площею 2.1804 га, кадастровий номер 6123080400:01:001:0135) строком на 5 років, а не 10 років, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане спростовується цим же договором оренди землі, який міститься в матеріалах даної справи. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання про почеркознавчу експертизу для визначення достовірності підпису ОСОБА_2 у договорі оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року, укладеного з ТОВ «Кагро», суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки предметом спору у даній справі є договір оренди земельної ділянки, що укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Солард» 31 січня 2019 року, а тому вказане клопотання виходить за межі предмету доказування у справі та не стосується обставин справи.

Посилання апелянта про те, що позивач не надав жодних інших документів на підтвердження оплати за договором оренди землі від 01 жовтня 2012 року, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки, як вбачається із списку згрупованих поштових переказів ОСОБА_2 , ТОВ «Мрія Фармінг Галичина» сплатило орендну плату за 2020 рік згідно договору від 01 жовтня 2012 року, кадастровий номер земельної ділянки №6123080400:01:001:0135, у сумі 3600 гривень. Отже, ТОВ «Мрія Фармінг Галичина» виконало свій обов`язок щодо орендної плати, а отримання ОСОБА_2 вказаних коштів є правом орендодавця.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково постановив ухвалу від 06 липня 2022 року про відмову у зупиненні провадження у даній справі до вирішення іншої цивільної справи № 951/319/22, предметом якої є визнання договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року недійсним, що укладений між ТОВ «Кагро» та ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє, оскільки підстави, на які посилаються в клопотанні про зупинення, не підпадають під визначення норм (п. 6 ч.1 ст.251 ЦПК України), що зобов`язують суд зупинити провадження на стадії його розгляду по суті.

Твердження апелянта про те, що 28 липня 2022 року (день ухвалення оскаржуваного судового рішення) представником ОСОБА_2 - адвокатом Терлюком О.Я. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з розглядом кримінальної справи в іншому судовому провадженні, однак суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання, чим істотно порушив, передбачені нормами ЦПК України процесуальні права сторони відповідача, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки жодних документів, які б підтверджували це твердження не долучено.

При цьому, відповідач ОСОБА_5 скористалася своїм правом для подання відзиву (т.1 а.с.52-54). Явка відповідача чи її представника обов`язковою судом не визнавалася, жодних доказів поважності неявки у судове засідання призначено на 28 липня 2022 року представником не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.

Апеляційним судом не встановлено обставини передбачені ч.2 ст.223 ЦПК України, через які суд повинен був відкласти розгляд справи, який призначено на 28 липня 2022 року.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2022 року залишити без задоволення.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 03 листопада 2022 року.

Головуючий

Судді