Рішення

від 03.11.2022 по справі 760/12541/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/12541/21

2-др/760/48/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ додаткове /

03 листопада 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Фареник А.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним шлюбного договору та визнання квартири особистою приватною власністю, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним шлюбного договору та визнання квартири особистою приватною власністю відмовлено.

У липні 2022 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, а саме про вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Посилається на те, що судом не вирішено питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

З огляду на це, просить задовольнити заяву.

Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним шлюбного договору та визнання квартири особистою приватною власністю відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року рішення суду залишено без змін.

При ухваленні рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За змістом ч.2 ст.174 ЦК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що разом з відзивом до суду не було подано попередній розрахунок судових витрат, проте 02 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про стягнення витрат на послуги адвоката.

До даного клопотання було долучено договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг та меморіальний ордер.

30 червня 2020 року між адвокатом Фадєєвою Н.І. та відповідачем було укладено Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата послуг здійснюється за домовленістю сторін згідно Акту прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з Актом наданих послуг від 16 вересня 2021 року адвокатом надані таку правову допомогу: аналіз норм чинного законодавства України; розробка, підготовка та подання відзиву, клопотань, заяв, скарг, запитів тощо; надання усних, письмових консультацій та роз`яснень норм чинного законодавства України; участь у судових засіданнях.

Сторони узгодили вартість наданих послуг у розмірі 6 280, 00 гр.

На підтвердження оплати наданих послуг надано меморіальний ордер №2PL934499 від 28 вересня 2021 року у розмірі 6 280, 00 гр.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Як зазначено вище, справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача приймав участь у судових засіданнях.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звернувся до суду із запереченнями проти клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката.

Відмічає, що дане клопотання не повинно розглядатися судом, оскільки його не було направлено іншим учасникам справи.

Окрім цього, відповідачем не було подано попередній розрахунок суми судових витрат разом із відзивом на позовну заяву, а самі витрати не підтверджені належними доказами.

Наголошує, що з наданого меморіального ордера неможливо встановити, за правову допомогу у якій саме справі був здійснений грошовий переказ і чи взагалі він пов`язаний з участю відповідача у судовому процесі.

Також зазначає, що з наданих документів не можливо оцінити кількість витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги у справі, що розглядається.

Вважає, що вказані витрати не є фактичними і, відповідно, заявлений у клопотанні розмір витрат на правову допомогу - необґрунтований.

Враховуючи викладене вище, просить у задоволенні клопотання відмовити.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 161/20630/18 від 08 квітня 2021 року аналіз частини 2 статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

В постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Оскільки на підтвердження оплати наданих послуг до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу представником відповідача надано меморіальний ордер №2PL934499 від 28 вересня 2021 року у розмірі 6 280, 00 гр., витрати документально підтверджені, суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що витрати відповідача не підтверджені доказами.

Враховуючи викладене вище, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, предмет позову та складність справи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про стягнення на користь відповідача 6 280, 00 гр. понесених нею судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 133, 134, 141, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 280, 00 гр. витрат на правову допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.А. Шереметьєва