Рішення

від 07.11.2022 по справі 908/1317/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/73/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2022 Справа № 908/1317/22

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69071, м.Запоріжжя, вул. Цитрусова, 9)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМА-СЕРВІС» ЛТД, код ЄДРПОУ 13626072 (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 11)

про стягнення суми 5825,04 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМА-СЕРВІС» ЛТД суми 5825,04 грн. основного боргу за відпущену теплову енергію за період листопада 2020 року по квітень 2021 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.08.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1317/22, присвоєний номер провадження 9/73/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, знаходженням міста Запоріжжя в районі проведення воєнних (бойових) дій, справу розглянуто 07.11.2022. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Концерн «МТМ» в період з листопада 2020 по квітень 2021 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 5825,04 грн. до нежитлового приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул. Брюллова, 11, з опалювальною площею 36,8 кв.м., яке використовується ТОВ «ПРІМА-СЕРВІС» ЛТД на підставі договору оренди. Вказане нежитлове приміщення знаходиться у житловому будинку, є його є невід`ємною частиною. Не зважаючи на відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають в житловому будинку на забезпечення їх здоров`я та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає право на житло, позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до приміщення відповідача. Відпуск та облік теплової енергії здійснювались по особовому рахунку № 340592. Житловий будинок обладнано приладом обліку теплової енергії 02.04.2021. Нарахування опалення на нежитлове приміщення площею 36,8 м до 02.04.2021 виконані згідно навантаження на опалення, з 02.04.2021 згідно будинкового приладу обліку. Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у спірний період. Жодних оплат у зазначений період відповідач не здійснював. Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії не виключає можливості стягнення з відповідача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 181, 193 ГК України, ст.ст. 6-9, 12, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 №630.

Відповідач відзив на позов суду не надав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.08.2022, яка була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи, за якою зареєстровано ТОВ «ПРІМА-СЕРВІС» ЛТД, а саме: 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 11, була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов до висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 67 від 30.01.2002, укладеним між КП «ВРЕЖО № 10» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІМА - СЕРВІС» ЛТД (Орендар, відповідач у справі) відповідач прийняв в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, загальною площею 36,8 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 11 (п.п. 1.1. договору).

Згідно з п.п. 10.1., 10.7. договору, цей договір діє з 30.01.2002 до 30.01.2005 строком на три роки. В разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

01.10.2018 Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), КП «ВРЕЖО №7» (Балансоутримувач) та відповідачем укладено Додаткову угоду до вказаного договору оренди, відповідно до якої, зокрема, пункт 5.13 розділу V«Обов`язки орендаря» договору оренди викладено в новій редакції та визначено у ньому, що Орендар зобов`язується, в т.ч. укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг та своєчасно вносити платню за ці послуги.

Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

У статті 1 Закону України Про теплопостачання визначено:

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

- споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

У статті ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, визначено:

споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать комунальні послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Частиною 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч.1 ст.275 та ч.6 ст.276 Господарського кодексу України споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та іншіправочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до змісту положень пункту 6 частини 1 статті 3, частин першої четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

Згідно зі ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 Закону України Про теплопостачання).

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Як встановлено судом вище, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІМА - СЕРВІС» ЛТД на умовах договору оренди є користувачем нежитлового приміщення, загальною площею 36,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 11.

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «ПРІМА - СЕРВІС» ЛТД заборгованості з оплати за теплову енергію відпущену в опалюваний сезон в період з листопада 2020 по квітень 2021 в розмірі 5825,04 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що нежитлове приміщення, яке використовує відповідач, знаходиться у житловому будинку та має єдину систему централізованого опалення. Договір на постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладений, проте з метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивач здійснював відпуск теплової енергії в період листопад 2020 року квітень 2021 року відповідно до рішень про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя. Житловий будинок обладнано приладом обліку теплової енергії 02.04.2021. Відсутність укладеного між сторонами договору не виключає можливості стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини. Відпуск та облік теплової енергії здійснювались по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Згідно з наданими позивачем розрахунком основного боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість ТОВ «ПРІМА - СЕРВІС» ЛТД за теплову енергію за період з листопада 2020 по квітень 2021 складає 5825,04 грн. Жодних оплат у зазначений період відповідач не здійснював.

В матеріалах справи також наявна інформація щодо нарахувань за спожиту теплову енергію у спірний період, в якій позивачем наведено помісячні деталізовані розрахунки, із зазначенням обсягів спожитої приміщенням теплової енергії відповідно до теплового навантаження з урахуванням опалювальної площі, коефіцієнтів опалення, тарифів та показань приладів обліку (за квітень 2021). Нарахування вартості послуг опалення на нежитлове приміщення площею 36,8 м до 02.04.2021 виконані згідно навантаження на опалення, з 02.04.2021 згідно будинкового приладу обліку.

Вирішуючи спір суд враховує, що теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність в приміщенні стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах свідчить про надходження тепла до цього приміщення.

В пункті 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Споживання та відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії згідно пунктів 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

З аналізу положень цих Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Зважаючи на викладене, відповідач є споживачем теплової енергії, відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги. Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: «укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період».

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.

Матеріали справи свідчать, що Концерном «МТМ» складено акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2020 по квітень 2021, які разом із рахунками на оплату спожитої теплової енергії 29.07.2022 були направлені на юридичну адресу ТОВ «Пріма-Сервіс» ЛТД, що підтверджується копією реєстру на відправлену кореспонденцію за липень 2022 з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку та копією фіскального чеку.

У примітці актів приймання-передачі повідомлялося про необхідність повернення оформленого належним чином одного примірника акту теплопостачальній організації, а в разі неповернення або ненадання письмових заперечень про підписання акту, він вважається погодженим.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не повернув, письмових заперечень щодо цих актів не направляв, отже вони вважаються узгодженими та є підставою для здійснення розрахунків.

Оскільки об`єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне з житловим будинком підключення до теплової мережі позивача, факт отримання теплоносія в період опалювального сезону з листопада 2020 по квітень 2021 підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2020-2021 років у м. Запоріжжя, актами приймання-передачі та рахунками за спожиту теплову енергію.

Таким чином позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 226/1437/16-ц.

Доказів відключення нежитлового приміщення від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку відповідачем не надано. Відтак факт наявності систем теплопостачання в приміщенні відповідача, що приєднані до загальної системи опалення, в спірному періоді є підтвердженим.

Відповідач зобов`язання по оплаті наданих послуг з теплопостачання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за спірний період у розмірі 5825,04 грн. Доказів на спростування заявлених позивачем вимог відповідачем суду не надано, доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію матеріали справи не містять.

На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми 5825,04 грн. основного боргу є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМА-СЕРВІС» ЛТД, код ЄДРПОУ 13626072 (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 11) на користь Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; рахунок IBAN: НОМЕР_2 , Філія АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) суму 5825 (п`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 04 коп. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМА-СЕРВІС» ЛТД, код ЄДРПОУ 13626072 (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 11) на користь Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; рахунок IBAN: № НОМЕР_3 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 07.11.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва