Рішення

від 07.11.2022 по справі 908/1318/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/74/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2022 Справа № 908/1318/22

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69071, м.Запоріжжя, вул. Цитрусова, 9)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ТРАНССЕРВІС», код ЄДРПОУ 19272758 (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 3-Б; інша відома адреса: 69068, м.Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 11)

про стягнення суми 90398,84 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі про стягнення з відповідача: Приватного акціонерного товариства «ТРАНССЕРВІС» суми 90398,84 грн. основного боргу за відпущену теплову енергію за період листопада 2020 року по квітень 2021 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.08.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1318/22, присвоєний номер провадження 9/74/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, знаходженням міста Запоріжжя в районі проведення воєнних (бойових) дій, справу розглянуто 07.11.2022. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовано наступним. Концерн «Міські теплові мережі» відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 90398,84 грн. до нежитлових приміщень підвалу та першого поверху, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, пр.Моторобудівників, 11, які належать ПрАТ «ТРАССЕРВІС» на праві приватної власності. Нежитлові приміщення, які займає відповідач, розташовані у багатоквартирному житловому будинку, відповідне обладнання якого приєднане до внутрішньобудинкових систем. Житловий будинок не обладнано приладом обліку теплової енергії. Не зважаючи на відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають в житловому будинку на забезпечення їх здоров`я та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає право на житло, позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до приміщення відповідача. Облік відпущеної теплової енергії здійснювались по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Нарахування опалення на нежитлові приміщення виконані згідно навантаження на опалення. Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у спірний період. Жодних оплат у зазначений період відповідач не здійснював. Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії не виключає можливості вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 181, 193 ГК України, ст.ст. 6-9, 12, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.

Відповідач відзив на позов суду не надав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.08.2022, яка була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи, за якою зареєстровано ПрАТ «ТРАНССЕРВІС», а саме: 69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 3-Б, була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Ухвала про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу також на зазначену у позовній заяві адресу об`єкта надання послуг: 69068, м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, буд. 11, яка також повернута підприємством поштового зв`язку з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про власність № 23 від 10.04.1997 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 21700879 копії яких містяться в матеріалах справи, за Приватним акціонерним товариством «ТРАНССЕРВІС» (відповідач у справі) зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення загальною площею 364,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників (раніше вул. 8 Березня), буд. 11, а саме: вбудовано-прибудоване приміщення торгівельно-виробничого комплексу у складі: приміщення ХХХІV підвалу (літ. А-4), загальною площею за внутрішніми розмірами 105,6 к.в.м та приміщення ХХХІ першого поверху (літ. А-4), загальною площею за внутрішніми розмірами 229,3 к.в.м.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 204 від 24.04.2018 «Про закріплення на праві господарського відання за Концерном «Міські теплові мережі» майна комунальної власності» за Концерном «Міські теплові мережі» на праві господарського відання закріплено майно комунальної власності мережі теплопостачання, в тому числі, розташовані за адресою пр. Моторобудівників (8 Березня). Концерну «МТМ» доручено здійснити заходи щодо укладення відповідних договорів з споживачами теплової енергії усіх категорій, у відповідності до вимог чинного законодавства, джерелом теплопостачання для яких є котельня ПАТ «Мотор Січ».

Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачівтепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Відповідно до Акту від 12.12.2018 обстеження системи теплоспоживання споживача ТОВ «ТРАНССЕРВІС» - магазин Лотос за адресою: вул. Моторобудівників, буд.11, приміщення № ХХХІ першого поверху та приміщення № ХХХІV підвалу літ. А-4, складеного комісією за участю інженерів теплової інспекції позивача, в присутності працівника магазину Лотос, встановлено, зокрема, наступне. Нежитлове приміщення - вбудовано-прибудоване, розташоване на 1-ому поверсі та в підвалі 4-поверхової будівлі гуртожитку. Джерело теплопостачання - котельня АО Мотор Січ. Система опалення приміщень спільна з житловим будинком. Вбудована частина опалюється від елеваторного вузла гуртожитку. Прибудована частина (вбудована зона) від загального елеватора на приміщення: 1) ТОВ Содружество (магазин Secondhand, магазин Елегант, Агенство нерухомості, 2) ТОВ Промзапал (кафе Ананас), 3) ТОВ Транссервіс (магазин Лотос). Дані приміщення розташовані в будівлі гуртожитку, система опалення приміщень є невід`ємною частиною централізованого опалення житлового будинку. В акті вказано, що власник приміщення був відсутній, працівник магазину Лотос з актом ознайомлений, від підписання акту відмовився.

Як зазначено у позовній заяві, Концерн «МТМ» надсилав відповідачу договір №340567 від 03.04.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який був отриманий відповідачем 07.05.2019, однак відповідач не надав відповіді на пропозицію позивача. Договір на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачем не укладений. З метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивач здійснював відпуск теплової енергії в період листопад 2020 року квітень 2021 року відповідно до рішень міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя. Облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 340567. Система опалення приміщення, що належить відповідачу, є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будинку, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку одночасно опалювалось нежитлове приміщення, власником якого є відповідач.

На підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії позивачем надано до матеріалів справи рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води за період: листопад 2020 року квітень 2021 року, на загальну суму 90398,84 грн., яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України Про теплопостачання від 02.05.2005 №2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

У статті 1 Закону України Про теплопостачання визначено:

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

- споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

У статті ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, визначено:

споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг, зокрема, належатькомунальні послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Частиною 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії згідно до пунктів 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

З аналізу положень зазначених Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: «укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період».

Отже навіть за відсутності договору, втім, при належному підтвердженні матеріалами справи факту її постачання споживачу, останній не звільняється від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 317, ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує.

Як встановлено судом вище, відповідач ПрАТ «ТРАНССЕРВІС» є власником нежитлового приміщення ХХХІV підвалу (літ. А-4), приміщення ХХХІ першого поверху (літ. А-4) за адресою: м.Запоріжжя, просп.Моторобудівників, буд. 11.

Згідно з Актом обстеження системи теплоспоживання від 12.12.2018 вищезазначені приміщення споживача ТОВ «ТРАНССЕРВІС» (магазин Лотос) розташовані на першому поверсі та в підвалі чотирьохповерхової будівлі гуртожитку. Система опалення приміщень спільна з житловим будинком.

Зважаючи на викладене, відповідач є споживачем теплової енергії, відсутність укладеного договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги. Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі №904/7377/17, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.

Системи опалення приміщення відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому вони розташовані, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювалось нежитлове приміщення, власником якого є відповідач. Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради.

При цьому суд враховує, що теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо).

Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування" опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Згідно п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 № 315 підвальні приміщення є опалюваними приміщеннями, які забезпечуються тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, тобто нежитлове приміщення, яке знаходяться у власності відповідача, незалежно від розміщення в будинку, є опалювальними приміщеннями.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та іншіправочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Вирішуючи спір, суд враховує, що відсутність договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладення якого лежить і на споживачеві і на теплопостачальній організації, при підтвердженні факту її постачання обставинами справи, не виключає можливості та не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

Згідно з ч.1 ст.275 та ч.6 ст.276 Господарського кодексу України споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 Закону України Про теплопостачання).

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

В даному випадку несплата за фактично отриману теплову енергію підриває гарантії забезпечення населення м. Запоріжжя теплом в опалювальний період, призводить до погіршення якості наданих послуг та перешкоджає здійсненню модернізації та ремонту систем теплопостачання.

В пункті 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Матеріали справи свідчать, що Концерн «МТМ» 27.07.2022 направив на юридичну адресу відповідача акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2020 по квітень 2021 та рахунки на оплату спожитої теплової енергії, що підтверджується копією реєстру на відправку кореспонденції за липень 2022 із відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку та копією фіскального чеку.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не повернув, письмових заперечень щодо цих актів не направляв.

Згідно з наданими позивачем розрахунком основного боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість Приватного акціонерного товариства «ТРАНССЕРВІС» за теплову енергію за період з листопада 2020 по квітень 2021 складає 90398,84 грн. Жодних оплат у зазначений період відповідач не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість за спірний період у розмірі 90398,84 грн.

В матеріалах справи також наявна інформація щодо нарахувань за спожиту теплову енергію у спірний період, в якій позивачем наведено помісячні деталізовані розрахунки, із зазначенням обсягів спожитої теплової енергії відповідно до теплового навантаження з урахуванням опалювальної площі, коефіцієнтів опалення, тарифів. Нарахування вартості послуг опалення на нежитлові приміщення виконані згідно навантаження на опалення.

Оскільки об`єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне з житловим будинком підключення до теплової мережі позивача, факт отримання теплоносія в період опалювального сезону з листопада 2020 по квітень 2021 підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2020-2021 у м. Запоріжжя, які оприлюднені на офіційному сайті Запорізької міської ради, актами приймання-передачі та рахунками за спожиту теплову енергію, які направлені відповідачу.

Таким чином позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 226/1437/16-ц.

Доказів відключення нежитлових приміщень від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку відповідачем не надано. Відтак факт наявності систем теплопостачання в приміщеннях відповідача, що приєднані до загальної системи опалення, в спірному періоді є підтвердженим.

На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку, що позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення у заявлений спірний період.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач доводів позивача не спростував, обґрунтованих заперечень, в тому числі в частині здійсненого позивачем розрахунку розміру заявленої до стягнення суми та доказів здійснення оплати за спожиту у спірному періоді теплову енергію суду не надав.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення у заявленому розмірі.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ТРАНССЕРВІС», код ЄДРПОУ 19272758 (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 3-Б) на користь Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; рахунок IBAN: НОМЕР_2 , Філія АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) суму 90398 (дев`яносто тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 84 коп. основного боргу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ТРАНССЕРВІС», код ЄДРПОУ 19272758 (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 3-Б) на користь Концерну Міські теплові мережі, код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд.137; рахунок IBAN: НОМЕР_3 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 07.11.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва