Рішення

від 07.11.2022 по справі 910/3551/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2022Справа № 910/3551/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво і консалтинг"доУправління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністраціїпростягнення 70 429, 96 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво і консалтинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості в розмірі 57 306, 83 грн, інфляційних втрат в розмірі 9 613, 63 грн, 3% річних в розмірі 3 509,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час подання позову існують невиконані зобов`язання відповідача перед позивачем по оплаті послуг з технічного нагляду.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 відкрито провадження у справі № 910/3551/22, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.06.2022 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов.

Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину) для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНЕ БУДІВНИЦТВО І КОНСАЛТИНГ» (як виконавцем) та Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (як замовником), було укладено наступні договори на здійснення технічного нагляду:

- Договір на здійснення технічного нагляду з капітального ремонту сходових клітин (заміна вікон) у житлових будинках Солом`янського району міста Києва № 2-T від 27.03.2019 р. з Додатком № 1 (Місцезнаходження об`єктів та вид робіт) та Додатком № 2 (Розрахунок вартості робіт з технічного нагляду);

- Договір на здійснення технічного нагляду з капітального ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій та внутрішньоквартальних проїздів житлових будинків Солом`янського району м. Києва № 23-Т від 01.07.2019 р. з Додатком № 1 (Розрахунок вартості робіт з технічного нагляду Додатком № 2 (Розрахунок вартості робіт з технічного нагляду);

- Договір на здійснення технічного нагляду з капітального ремонту асфальтового покриття прибудинкових територій та внутрішньоквартальних проїздів житлових будинків Солом`янського району м. Києва № 13-Т від 31.05.2019 р. з Додатком № 1 (Розрахунок вартості робіт з технічного нагляду) Додатком № 2 (Розрахунок вартості робіт з технічного нагляду);

- Договір на здійснення технічного нагляду з капітального ремонту сходових клітин (заміна вікон) у житлових будинках Солом`янського району міста Києва № 22-T від 01.07.2019 р. з Додатком № 1 (Місцезнаходження об`єктів та вид робіт) та Додатком № 2 (Розрахунок вартості робіт з технічного нагляду).

В подальшому між сторонами були підписані акти про виконання технічного нагляду фактично виконаних робіт за вказаними договорами, перелік яких наведений, зокрема, у позовній заяві.

Згідно з п. 1.1. Договорів, виконавець, відповідно до Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 903 віл 11 липня 2007 року, зобов`язується здійснювати технічний нагляд під час виконання ремонтних робіт у житлових будинках та прилеглій до них території в Солом`янському районі міста Києва, а замовник приймає вказані роботи та здійснює їх оплату на умовах, визначених цими договорами.

Відповідно до п. 3.3 Договорів вартість робіт може бути зменшена без укладання додаткових угод, в залежності від суми фактично наданих виконавцем робіт та підписаних сторонами актів виконаних робіт, але не може перевищувати загальної вартості робіт.

Пунктом 4.2 Договорів встановлено, що оплата робіт проводиться пооб`єктно на підставі наданих виконавцем розрахунків про обсяги виконаних робіт та підписаних сторонами актів виконаних робіт з технічного нагляду після підписання замовником з підрядником актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 на виконані робот, щодо яких виконавець здійснював технічний нагляд.

Відповідно до п. 4.3 Договорів, оплата «Робіт» здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня підписання сторонами Актів виконаних робіт з технічного нагляду.

У пункті 4.1 Договорів вказано, що роботи з технічного нагляду за цими договорами фінансуються за рахунок коштів бюджету міста Києва за 2019 рік.

Пунктом 5.3. договорів встановлено, що роботи вважаються закінченими після підписанням сторонами актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 11.1 Договорів дані договори набирають чинності з моменту підписання їх сторонами та діють до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, 18.12.2019 сторонами були підписані Акти виконання робіт з технічного нагляду.

Крім того, відповідно до Листа Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 108/29-912 від 30.06.2021, підписаного начальником Управління Андрієм Сидорчуком, станом на 30.06.2021 року підтверджується заборгованість Управління перед ТОВ «СУЧАСНЕ БУДІВНИЦТВО І КОНСАЛТИНГ» за надані послуги за 2019 рік в розмірі 49 590,40 грн.

22.10.2021 року відповідачем була отримана Вимога про погашення заборгованості (копія додається), яка станом на день подання позовної заяви не виконана. При цьому, відповідач, у відповіді на Вимогу №108/29-1664 від 01.11.2021 визнав наявність заборгованості на загальну суму 57 306,83 грн., повідомив, що не має можливості погасити заборгованість перед позивачем та посилався на відсутність коштів бюджетного фінансування в 2021 році на здійснення оплати за фактично надані позивачем послуги.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що станом на час подання позову існують не виконані зобов`язання Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації перед ТОВ «СУЧАСНЕ БУДІВНИЦТВО 1 КОНСАЛТИНГ» по оплаті за надані послуги з технічного нагляду.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- Управління не відмовляється від виконання покладених на нього вказаними договорами обов`язків, але в той же час, умова за якої замовник дані обов`язки має виконати ще не настала;

- умова про здійснення відповідачем оплати містить конкретно вказівку на подію, яка має неминуче настати, а саме: надходження бюджетного фінансування на рахунок Управління;

- позивач самостійно вирішив з якої дати відраховувати прострочення виконання зобов`язання за відсутності належних доказів і при встановленні відсутності фактичної дати прострочення;

- замовник звільняється від сплати пені за порушення строків оплати виконаних робіт у разі затримки фінансування з бюджету міста Києва.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договори технічного нагляду, відповідно наведеного вище переліку.

Судом встановлено, що акти виконаних робіт підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих робіт. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у встановлений вищевказаним договорами строк не розрахувався з позивачем, чим порушив умови договорів.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги/роботи відповідно до укладених між сторонами Договорів. З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг/робіт не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг/робіт.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг/робіт. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Отже, з огляду на наведене вище, у відповідача наявний обов`язок сплатити на користь позивача заборгованість по наданих послугах/роботах згідно умовами укладених Договорів.

Відповідач належними та допустимими доказами доводів позивача не спростував.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 57 306, 83 грн.

Стосовно доводів відповідача про не настання строків оплати та відсутності фінансування суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливав якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною дато або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, умова про здійснення відповідачем оплати при наявності бюджетного фінансування не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Крім того, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Однак, умова договору про оплату за виконані позивачем роботи після надходження бюджетного фінансування (п. 4.43 Договорів на здійснення технічного нагляду № 2-Т від 27.03.2019, № 23-Т від 01.07.2019, № 13-Т від 31.05.2019, № 22-Т від 01.07.2019) не є відкладальною обставиною, не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов`язків, при чому для обох сторін правочину, тобто сторони в момент укладення договору можуть визначити обставину, у випадку настання якої виникне зобов`язання між сторонами, тобто права і обов`язки у обох сторін.

Таким чином, відкладальна обставина повинна мати вірогідний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина; при цьому сторони не можуть впливати на настання такої обставини. Водночас, надходження бюджетних коштів на рахунки відповідача може залежати від дій самого відповідача, які здійснюються ним відповідно до бюджетного законодавства.

Обумовлення сторонами виникнення між ними певного господарсько-правового зобов`язання настанням певної обставини може здійснюватися саме на етапі укладення договору, тобто сторони визначають, що при умови настання погодженої умови між сторонами виникнуть відповідні правовідносини за договором. Однак, настання такої умови впливає на настання прав і обов`язків у обох сторін договору. Водночас, обумовлення сторонами настання обов`язку з оплати послуг з виникненням певної відкладальної обставини вже після виконання підрядником робіт - суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Так, бюджетні кошти в необхідному розмірі можуть взагалі не надійти на рахунок замовника, а отже обов`язок з оплати може ніколи не наступити.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статте 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов`язку оплати відповідних робіт. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Враховуючи наведе вище, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 57 306, 83 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 613,63 грн інфляційних втрат, 3 509,50 грн 3% річних, нарахованих за період з 04.02.2020 по 18.02.2022.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 9 613,63 грн інфляційних втрат, 3 509,50 грн 3% річних, нарахованих за період з 04.02.2020 по 18.02.2022.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач, посилаючись на ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду даної справи, зазначити про нарахування заборгованості з 3 % річних до моменту фактичного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму саме основного боргу у розмірі 57 306, 83 грн починаючи з 19.02.2022 до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Перерахунок основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: Сх3хД:К:100,

де: С- сума непогашеної заборгованості;

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, що наведені у відзиві, суд розглянув і відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво і консалтинг" задовольнити.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 41, код ЄДРПОУ 37485401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво і консалтинг" (04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 29/49, кв. 72, код ЄДРПОУ 40169316) заборгованість в розмірі 57 306, 83 грн, інфляційні втрати в розмірі 9 613, 63 грн, 3% річних в розмірі 3 509,50 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481, 00 грн. Видати наказ.

3. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у справі №910/3551/22 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 57 306, 83 грн, яка підлягає стягненню з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво і консалтинг", з 19.02.2022 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко