Рішення

від 31.10.2022 по справі 914/2008/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022 Справа № 914/2008/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: фізичної особи-підприємця Матвіїшина Тараса Мироновича, с. Зимна Вода, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства «Галич-гранд», м. Львів

про стягнення 252 485,88 грн

за участю представників:

від позивача: Богданов О.В. адвокат;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

29.08.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Матвіїшина Тараса Мироновича, с. Зимна Вода, Львівська область до Приватного підприємства «Галич-гранд», м. Львів про стягнення 252 485,88 грн.

Ухвалою від 31.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.09.2022.

26.09.2022 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Матвіїшина Тараса Мироновича надійшов супровідний лист про долучення доказів, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу (вх. №19750/22 від 26..09.2022).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 26.09.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.10.2022.

17.10.2022 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Матвіїшина Тараса Мироновича надійшла заява про відмову від частини позовних вимог у розмірі 139 428,87 грн пені.

Ухвалою суду від 17.10.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про відмову від частини позовних вимог, судове засідання відкладено на 31.10.2022.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 31.03.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №2021/03/31-01, на виконання умов якого відповідачу згідно накладної було передано у власність товар на загальну суму 95 423,70 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість становить 95 423,70 грн. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати, позивачем нараховано пеню в сумі 146 952,96 грн, 3% річних в сумі 2 415,66 грн, інфляційні в сумі 7 693,56 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 252 485,88 грн.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

31.03.2021 між фізичною особою-підприємцем Матвіїшиним Тарасом Мироновичем (постачальник) та Приватним підприємством «Галич-гранд» (покупець) було укладено договір поставки №112.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язувався передати (поставити) у власність покупцю (відповідачу) товар, а покупець зобов`язувався прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до накладних.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно видаткової накладної №88 від 31.03.2021 та довіреності №17 від 31.03.2021 товар на загальну суму 95 423,70 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, з можливим відтермінуванням до 21 робочого дня з дати отримання товару.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 95 423,70 грн основного боргу, 146 952,96 грн пені, 2 415,66 грн 3% річних, 7 693,56 грн інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 3.6. договору у разі невнесення покупцем оплати за товар у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,5% несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 146 952,96 грн пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 2 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 2 ст. 191 ГПК України).

Пунктом 4 частини 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Виходячи із обставин, наведених позивачем у заяві про відмову від частини позовних вимог у розмірі 139 428,87 грн пені, суд прийшов до висновку, що відмова позивача від позову в частині стягнення 139 428,87 грн пені не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Заяву про відмову від позову підписано уповноваженим представником позивача.

З огляду на наведене, матеріали справи, керуючись ст.ст. 191, 231 ГПК України, суд вважає за доцільне прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 139 428,87 грн пені та закрити провадження у цій частині, з наслідками для позивача, встановленими при закритті провадження у справі - повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Судом перевірено розрахунок пені в сумі 7 524,09 грн та встановлено, що така нарахована правильно, зокрема з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено 2 415,66 грн 3% річних, 7 693,56 грн інфляційних.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 95 423,70 грн основного боргу, 7 524,09 грн пені, 2 415,66 грн 3% річних, 7 693,56 грн інфляційних. В частині стягнення 139 428,87 грн пені провадження слід закрити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як встановлено судом, 17.10.2022 представник позивача подав через канцелярію суду до початку розгляду справи №914/2008/22 по суті заяву про відмову від частини позовних вимог у розмірі 139 428,87 грн пені.

Позивачем при поданні позову згідно квитанції №ПН2570662 від 26.08.2022 було сплачено 3 787,30 грн судового збору.

Таким чином, позивачу підлягає повернення 50% судового збору, сплаченого пропорційно розміру вимоги, щодо якої подано заяву про відмову від позову, у розмірі 1 045,86 грн.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 18 100,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №681 від 29.03.2010, ордеру АВ №1039907 від 17.08.2022, договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.08.2022, акту виконаних робіт від 22.09.2022 на суму 18 100,00 грн, квитанції до прибуткового касового ордеру №124 від 22.09.2022 на суму 18 100,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 22.09.2022 на суму 18 100,00 грн, сторонами безпідставно включено вартість послуг з формування доказової бази, систематизації, групування доказів, додатків до позовної заяви, здійснення розрахунків штрафних санкцій в сумі 1 400,00 грн (№3 акту), оскільки вказаний перелік послуг вже був відображений в складі послуг, які надавалися разом з підготовкою позовної заяви в сумі 3 000,00 грн (№2 акту). Таким чином, розмір підтверджених витрат складає 16 700,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов було задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача у розмірі, пропорційному до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Галич-гранд», м. Львів, вул. Грушевського, буд. 13, кв. 3 (ідентифікаційний код 34368232) на користь фізичної особи-підприємця Матвіїшина Тараса Мироновича, АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) 95 423,70 грн основного боргу, 7 524,09 грн пені, 2 415,66 грн 3% річних, 7 693,56 грн інфляційних, 1 695,57 грн судового збору, 7 476,59 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В частині стягнення 139 428,87 грн пені провадження закрити.

4. Повернути з Державного бюджету України фізичній особі-підприємцю Матвіїшину Тарасу Мироновичу, АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 045,86 грн, сплачений квитанцією №ПН2570662 від 26.08.2022.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 31.10.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 07.11.2022.

Суддя Мазовіта А.Б.