ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2022 року Справа № 915/303/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Керівника Корюківської окружної прокуратури (15300, Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Шевченка, буд. 98; адреса електронної пошти: korykivka.prok@chrg.gp.gov.ua)
в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14; адреса електронної пошти: contact@dsbt.gov.ua; ідентифікаційний код 39816845)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРМАН-В» (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 1; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 40993406)
про: стягнення 8562,60 грн,
Суть спору:
29.08.2022 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті № 1334вих-22 від 18.07.2022 (з додатками), в якій заявник просить суд:
- прийняти позовну заяву та відкрити провадження по справі;
- розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження;
- стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРМАН-В» на користь держави на р/р UA18899998031318121600002539, код отримувача 37972475, Казначейство України у м. Чернігів, КБК 22160100, призначення платежу: 22160100 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, грошові кошти у сумі 8562,60 грн, що еквівалентно сумі 257,2 євро;
- стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРМАН-В» на користь Чернігівської обласної прокуратури (за наступними реквізитами: отримувач Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача ДКСУ м. Київ, р/р UA248201720343140001000006008) сплачений судовий збір у сумі 2481,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Північним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки у період з 02.11.2020 по 08.11.2020, затвердженого заступником начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 30.10.2020; направлення на рейдову перевірку № 006874 від 30.10.2020; Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 256356 від 03.11.2020; Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033533 від 03.11.2020; Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 050481 від 03.11.2020, з квитанцією про зважування; Розрахунку № 033533 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 033533 від 03.11.2020; товарно-транспортної накладної № 520 від 03.11.2020; посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; листування учасників справи; застосування норм ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 1, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», приписів Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001, Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994; та мотивовані, зокрема, тим, що 03.11.2020 на авто дорозі M-01 Київ-Чернігів-H.Яриловичі, 124 км. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки Renault Premium, номерний знак НОМЕР_1 , серія i номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 від 14.08.2018, яким здійснювалось перевезення вантажу по маршруту смт Куликівка м. Миколаїв. За даним фактом посадовими особами складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033533 від 03.11.2020, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів i вантажів автомобільним транспортом № 256356 від 03.11.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 050481 від 03.11.2020, чек зважування № 13582 від 03.11.2020. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником зупиненого автомобіля є ТОВ «ДОРМАН-В», який є перевізником. 3a результатами зважування автомобіля, посадовими особами управління Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зафіксовано: фактична повна маса транспортного засобу 42,35 T.; при нормативно допустимій 44 1.: фактичне осьове навантаження становить 6,30/10,80/8,35/8,40/8,50 т.; при нормативно допустимій 11,00/11,00/8,00/8,00/8,00 т. Тобто було встановлено факт перевезення вантажу автомобільним транспортом з порушенням вагових обмежень на строєну вісь на 5,2 T., при цьому у водія відсутні документи, визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є порушенням абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2022 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/303/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.
Так, прокурор отримав копію ухвали 13.09.2022 що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400500809619.
Позивач отримав копію ухвали 13.09.2022 що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400500809627.
Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400500831894). На довідці про причини повернення/досилання відділенням поштового зв`язку не було проставлено дати повернення поштового відправлення за зворотно адресою, не містить відповідних даних і інформація на офіційному сайті АТ «Укрпошта» стосовно вказаного поштового відправлення. Разом із тим, поштове відправлення повернулося на адресу суду 17.10.2022, а тому суд вважає за можливе вбачати, що поштове повідомлення було направлено за зворотною адресою, з проставлянням відповідної відмітки, не пізніше 17.10.2022.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Згідно з ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Отже, з урахуванням приписів ч. 10 ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОРМАН-В» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2022 у справі № 915/303/22 є 17.10.2022.
Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.
Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 05.09.2022 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. З вищевикладеного судом встановлено, що датою отримання відповідачем копії відповідної ухвали є 17.10.2022. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 02.11.2022 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд
В С Т А Н О В И В:
Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст.4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно зі ст.24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Беручи до уваги норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Державна служба України з безпеки на транспорті та її територіальні органи мають підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб`єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.
З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у отриманні визначених чинним законодавством грошових коштів, шляхом зарахування їх до бюджету. Надходження плати за проїзд автомобільними дорогами являє публічний інтерес, оскільки від повноти та своєчасності її зарахування до бюджету залежить ефективність і результативність виконання останнього.
Вирішуючи ж питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про надходження коштів до державного бюджету. Суд погоджується з твердженням прокурора про те, що правовідносини щодо сплати плати за проїзд великоваговим транспортом становлять суспільний інтерес, а недотримання законності у цій сфері такому суспільному інтересу не відповідає.
Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.
У даній справі прокурором здійснюється представництво інтересів держави у суді в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
Відповідно до абз.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
У відповідності до п. 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 зі змінами та доповненнями (далі Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і яка реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно п.4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Також, п.п.2, 15, 27 п. 5 Положення №103, передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (абз.1 п.8 Положення №103).
Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Водночас, прокурор зазначає, що не Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, заходів щодо звернення з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача коштів y примусовому порядку для захисту інтересів держави з метою їх надходження до Державного бюджету України не вжито. Станом на 06.06.2022 TОВ «ДОРМАН-B» плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин i механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні згідно акту №033533 від 03.11.2020 y добровільному порядку не сплачено.
Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний випадок з урахуванням вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключним (нездійснення захисту інтересів держави), а тому у прокурора є всі обґрунтовані підстави для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
Про правомірність звернення прокурора в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення плати за перевищення вагових параметрів з аналогічних підстав і обґрунтування дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справах № 926/16/19 та № 917/210/19.
Також суд зауважує, що відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, категорія спорів про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яка нарахована управлінням Укртрансбезпеки та її територіальними органами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом спору, віднесеної до адміністративної юрисдикції, і мають вирішуватись у порядку господарського або цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного, судом по суті спірних правовідносин встановлені такі обставини:
На підставі направлення на рейдову перевірку № 006874 від 30.10.2020, у відповідності до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Північним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки у період з 02.11.2020 по 08.11.2020, затвердженого заступником начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 30.10.2020, посадовою особою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 03.11.2020 на 124 км автодороги М-01 Київ Чернігів Н.Яриловичі, проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля Renault Premium, номерний знак НОМЕР_1 , серія i номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .
При здійсненні габаритно-вагового контролю використовувалися засоби вимірювальної техніки Ваги пересувні автомобільні типу CHEKLODEFREEWEIGH, зав. №008239 (виробник: «CENTRAL WEIGH», Англія), на який наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2209, чинне до 28.08.2021
3a результатами зважування автомобіля, посадовими особами управління Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зафіксовано: фактична повна маса транспортного засобу 42,35 т.; при нормативно допустимій 44 т.; фактичне осьове навантаження становить 6,30/10,80/8,35/8,40/8,50 т.; при нормативно допустимій 11,00/11,00/8,00/8,00/8,00 т.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником зупиненого автомобіля є ТОВ «ДОРМАН-В», який є перевізником.
За кермом даного транспорту перебував водій ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 від 14.08.2018, та згідно наданої ним товарно-транспортної накладної № 520 від 03.11.2020 на вказаному транспортному засобі здійснювалося перевезення вантажу по маршруту смт Куликівка м. Миколаїв.
За результатами вищевказаної перевірки уповноваженими особами управління Укртрансбезпеки було оформлено:
- Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 256356 від 03.11.2020. З вказаний Актом водій був ознайомлений під підпис;
- Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033533 від 03.11.2020, яким зафіксовано, що повна маса автомобіля Renault Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом ROGER SNC024, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який здійснював перевезення вантажу, становила 42,35 т., при нормативно допустимих 44т; осьові навантаження: 6,30/10,80/8,35/8,40/8,50 т., при нормативно допустимих 11,00/11,00/8,00/8,00/8,00 т. Акт підписаний водієм транспортного засобу без будь-яких зауважень та заперечень;
- Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 050481 від 03.11.2020, з квитанцією про зважування.
До Акту № 033533 від 03.11.2020 уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки був оформлений розрахунок № 033533 від 03.11.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, проведений відповідно до затвердженої формули (з урахуванням положень п. 31-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879), а саме:
П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де
Рзм розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В відстань перевезення, кілометрів;
К коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - К = 2; від 10% до 40 % - К=3, більш ніж 40 % - К=5).
Згідно з названим розрахунком за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 257,2 євро (П = (0,2 х 643) х 2 = 257,2 євро), термін оплати 30 календарних днів.
Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 03.11.2020, курс євро складає 33,2917 грн.
Отже, загальний розмір плати за проїзд, нарахованої Фізичній особі-підприємцю Гладченку Сергію Вікторовичу становить 8 562,62 грн (257,2 х 33,2917).
Вказані Акт № 033533 від 03.11.2020 з розрахунком до нього були 22.01.2021 скеровані на адресу відповідача листом Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 5066/19.5/24-2 від 22.01.2021.
Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРМАН-В» зазначені кошти добровільно не сплатило.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, суд зазначає, що предметом позову у даній справі виступає майнова вимога прокурора в інтересах держави щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин перевищення транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів при проведенні габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля останнього та наявності підстав для сплати товариством плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за перевищення нормативних параметрів.
Прокурор підтверджує правову позицію позивача такими доказами:
- щотижневий графік проведення рейдових перевірок Північним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки у період з 02.11.2020 по 08.11.2020, затверджений заступником начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 30.10.2020;
- направлення на рейдову перевірку № 006874 від 30.10.2020;
- Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 256356 від 03.11.2020;
- Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033533 від 03.11.2020;
- Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 050481 від 03.11.2020, з квитанцією про зважування;
- Розрахунок № 033533 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 033533 від 03.11.2020;
- товарно-транспортна накладна № 520 від 03.11.2020;
- посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів;
- листування учасників справи.
Позивач протягом розгляду справи пояснень та доказів суду не надав.
Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновків про часткову обґрунтованість позовних вимог на підставі такого.
Приписами ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За змістом абз. 1-2, 12-13 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Положенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
За приписами ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Зі змісту абз. 1 п. 4 Правил № 30 вбачається, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Приписами абз. 1 п. 28 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів.
Отже, з урахуванням встановлених вище фактичних обставин, та з огляду на наведені норми та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у даній справі були порушені вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033533 від 03.11.2020 та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 050481 від 03.11.2020.
Відтак, відповідачем вчинено дії, які мають своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.
Розмір плати за проїзд прокурором визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879).
Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Оскільки, відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування (257,2 євро), позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення порушення (03.11.2020), що за перевіреним судом розрахунком позивача складає 8 562,62 грн (водночас не виходячи за межі позовних вимог, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, суд враховуватиме визначену прокурором суму 8 562,60 грн).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРМАН-В» (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 1; ідентифікаційний код 40993406) на користь держави на р/р UA18899998031318121600002539, код отримувача 37972475, Казначейство України у м. Чернігів, КБК 22160100, призначення платежу: 22160100 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, грошові кошти у сумі 8562,60 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРМАН-В» (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 1; ідентифікаційний код 40993406) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9; ідентифікаційний код 02910114; реквізити: отримувач Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача ДКСУ м. Київ, р/р UA248201720343140001000006008) 2 481,00 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Керівник Корюківської окружної прокуратури (15300, Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Шевченка, буд. 98)
Позивач: Державна служба України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 39816845);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРМАН-В» (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 1; ідентифікаційний код 40993406).
Повне рішення складено та підписано судом 04.11.2022.
Суддя О.Г. Смородінова
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 04.11.2022 |
Оприлюднено | 08.11.2022 |
Номер документу | 107136235 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Смородінова О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні