Ухвала

від 03.11.2022 по справі 908/3468/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 листопада 2022 року

м. Київ

Справа № 908/3468/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

скаржника: ОСОБА_1, особисто (в режимі відеоконференції)

скаржника ОСОБА_1 : Погрібна С. О. (в режимі відеоконференції)

Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро": Борейко Н. О. (в режимі відеоконференції)

Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк": Максименко В. О.

Руденко А. П.: особисто (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні заяви

1. представника ОСОБА_1 Погрібної С. О.

2. ОСОБА_1

про відвід суддів Банаська О. О., Білоуса В. В., Картере В. І.

3. ОСОБА_2

про відвід судді Банаська О. О.

від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. (головуючого), Білецької Л. М., Верхогляд Т. А.

на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021

та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021

у складі судді Черкаського В. І.

у справі за позовом ОСОБА_1

до

1. Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи"

3. Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"

4. Публічного акціонерного товариства "ПАТ "Банк Кредит Дніпро"

5. Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

6. Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест"

про визнання недійсними укладених між Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" договору застави рухомого майна від 31.03.2010 № 22-з (зі змінами та доповненнями), від 08.04.2010 № 30-з (зі змінами та доповненнями), від 08.04.2010 № 31-з (зі змінами та доповненнями), від 29.04.2010 № 42-з (зі змінами та доповненнями), від 28.12.2010 № 27-з (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" договору застави товарів в обороті від 19.04.2012 № 190412-2 (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" договору застави рухомого майна від 29.03.2010 № 97/16.1-3/10 (зі змінами та доповненнями) та від 15.09.2011 № 583/16.1-3/11 (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" договору застави рухомого майна від 22.09.2011 № 2011-ОЗ-К/К/З (зі змінами та доповненнями) та договору поруки від 22.09.2011 № 249.301 (зі змінами та доповненнями)

в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 908/3468/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021, в якій ухвалою від 20.09.2022 відкрито касаційне провадження та ухвалою від 27.10.2022 відкладено її розгляд на 03.11.2022.

У судове засідання з`явились: скаржник ОСОБА_1 (особисто та його представник в режимі відеоконференції), представник Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (в режимі відеоконференції), представник Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_2 (в режимі відеконференції)

03.11.2022 представником скаржника ОСОБА_1 Погрібною С. О. в судовому засіданні подано заяву в усній формі про відвід суддів Банаська О. О., Білоуса В. В. від розгляду справи № 908/3468/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021.

Також скаржником ОСОБА_1 заявлено в усній формі про відвід колегії суддів Банаська О. О., Білоуса В. В., Картере В. І. від розгляду справи № 908/3468/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021.

Одночасно, представником скаржника ОСОБА_1 Погрібною С. О. усно підтримано позицію скаржника ОСОБА_1 та заявлено відвід усій колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Банаська О. О., Білоуса В. В., Картере В. І. від розгляду справи № 908/3468/13 .

Обґрунтовуючи подані заяви скаржник ОСОБА_1 та його представник Погрібна С. О. посилаються на обставини прийняття суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Банаськом О. О. та Білоусом В. В. постанови від 21.07.2022 у цій справі № 908/3468/13, яку заявники вважають неякісною та у роз`ясненні якої Верховним Судом у складі колегії суддів Банаська О. О., Білоуса В. В., Картере В. І. відмовлено, а тому у заявників виникають сумніви в об`єктивності та неупередженості суддів.

Також у судовому засіданні ОСОБА_2 подано заяву в усній формі про відвід судді Банаська О. О. від розгляду справи № 908//3468/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021.

Обґрунтовуючи подану заяву про відвід ОСОБА_2 посилається на наявність сумніву у об`єктивності судді Банаська О. О., а також його заінтересованість у результатах розгляду цієї справи.

Відтак, заявниками зазначено обставини, визначені пунктами 3, 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у якості нормативної підстави для відводу.

Присутні в судовому засіданні представники Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" заперечили щодо поданих заяв про відвід суддів.

За приписами частин третьої, сьомої, восьмої статті 39 ГПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Оскільки заяви про відвід суддів Банаська О. О., Білоуса В. В., Картере В. І. подані в усній формі під час судового засідання 03.11.2022, її розгляд здійснюється судом, що розглядає справу.

Розглянувши заяви представника ОСОБА_1 Погрібної С. О. та ОСОБА_1 про відвід суддів Банаська О. О., Білоуса В. В., Картере В. І. та заяву ОСОБА_2 про відвід судді Банаська О. О. від розгляду справи № 908/3468/13 суд дійшов таких висновків.

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи чи є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У контексті поданої заяви, суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальними рішеннями суддів не свідчить про їх упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останніх відповідно до наведених норм ГПК України.

Отже, незгода з судовим рішенням у справі № 908/3468/13 (постанова від 21.07.2022) та ухвалою про відмову у роз`ясненні вказаної постанови не є підставою для відводу суддів, передбаченої чинним процесуальним законодавством.

Крім того, доводи та обставини наведені в обґрунтування заяви ОСОБА_2 про відвід судді Банаська О. О. ґрунтуються на припущеннях та жодним чином не підтверджені належними доказами відповідно до вимог ГПК України.

За результатами розгляду заяви представника ОСОБА_1 Погрібної С. О. та ОСОБА_1 про відвід суддів Банаська О. О., Білоуса В. В., Картере В. І. та заяви ОСОБА_2 про відвід судді Банаська О. О. від розгляду справи № 908/3468/13 суд дійшов висновку, що доводи заявників є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнівів у неупередженості суддів та могли б бути підставою для відводу у розумінні статті 35 ГПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 Погрібної С. О. та ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Банаська О. О., Білоуса В. В., Картере В. І. та заяви ОСОБА_2 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Банаська О. О. від розгляду справи № 908/3468/13 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 35, 39, 232, 234, 235, 314, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 Погрібної С. О. та ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Банаська О. О., Білоуса В. В., Картере В. І. залишити без задоволення.

2. Заяву ОСОБА_2 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Банаська О. О. залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. І. Картере