Постанова

від 28.10.2022 по справі 640/6459/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2022 року

місто Київ

справа № 640/6459/19

провадження № 61-18229св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,

треті особи: Акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у березні 2019 року звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними: електронні торги за номером лоту № 331372, які відбулися 11 березня 2019 року, результати яких оформлені протоколом № 392086, з реалізації арештованого нерухомого майна з реєстраційним № 22747918 - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 96, 1 кв. м, житловою площею 59, 4 кв. м, належної на праві власності ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; акт про реалізацію нерухомого майна та свідоцтво про придбання з прилюдних торгів зазначеного нерухомого майна.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що при проведенні торгів допущені істотні порушення законодавства, що вплинули на результати торгів у спосіб заниження вартості об`єкта продажу, неповної та недостовірної інформації про об`єкт продажу, несвоєчасного повідомлення про ціну продажу предмета іпотеки, внаслідок чого порушено його право власності та охоронюваний законом інтерес очікувати компенсації залишку різниці між дійсною вартістю предмета іпотеки і сумою заборгованості перед стягувачем та витрат виконавчого провадження.

ОСОБА_1 зазначав, що звіт про оцінку майна від 02 жовтня 2018 року та висновок про вартість майна від 02 жовтня 2018 року зроблені без попереднього узгодження сторін виконавчого провадження, попередження оцінювача про кримінальну відповідальність. При проведенні оцінки не отримано усю потрібну та достовірну інформацію про об`єкт оцінки, у тому числі не проведено його огляд, внаслідок чого оцінка вартості спірної квартири є заниженою та такою, що не відповідає ринковій вартості, а використані для порівняння об`єкти нерухомості не є подібними до об`єкту оцінки. На переконання позивача, вартість реалізованого майна повинна складати не менш ніж 2 343 014, 10 грн.

Також позивач вважав протиправними дії начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області) Купріянової А. О. щодо подання заявки на реалізацію іпотечного арештованого майна, на підставі якої Державним підприємством «Сетам» (далі - ДП «Сетам») сформовано лот торгів № 331372, оскільки заявка надіслана організатору торгів без доказів повідомлення його про визначення вартості майна, та у заявці не зазначено інформації про зареєстрованих осіб - його дружини та доньки.

В матеріалах виконавчого провадження немає доказів публікації оголошення про проведення електронних торгів за лотом № 331372, дата та час їх проведення у місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

Відповідачі ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області, ДП «Сетам», ОСОБА_2 та третя особа Акціонерне товариство «ВТБ банк»

(далі - АТ «ВТБ банк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 26 червня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що допущені державним виконавцем порушення при здійсненні своїх повноважень до призначення електронних торгів підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Позивач оскаржив в судовому порядку визначення оціночної вартості нерухомого майна та дії щодо поданої заявки на реалізацію спірного майна й за результатами розгляду зазначених скарг суди відмовили в їх задоволенні. З наведених підстав, суд першої інстанції зробив висновок про недоведеність позивачем порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результати торгів та на його права.

Постановою від 05 жовтня 2021 року Харківський апеляційний суд скасував рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 червня 2020 року, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

Суд визнав недійсними електронні торги за номером лоту № 331372, які відбулися 11 березня 2019 року, результати яких оформлені протоколом № 392086, з реалізації арештованого нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , належної на праві власності ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з реєстраційним № 22747918.

Визнав недійсними акт про реалізацію нерухомого майна та свідоцтво про придбання з прилюдних торгів за номером лоту № 331372, які відбулися 11 березня 2019 року, зазначеного нерухомого майна.

Здійснив розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою від 14 травня 2021 року Харківський апеляційний суд визнав противоправними дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Київський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області) Конюхової В. А. щодо визначення оціночної вартості спірної квартири відповідно до звіту про оцінку майна від 02 жовтня 2018 року та визнав недійсними результати оцінки вартості нерухомого майна боржника. Апеляційний суд врахував, що для визнання торгів недійсними з підстав недійсності звіту про оцінку майна потрібно, щоб такі порушення порядку одночасно порушували права чи законні інтереси особи, яка оскаржує торги. Суд виснував, що права та інтереси позивача порушуються в результаті проведення оспорюваних торгів, оскільки він є власником спірної квартири, яку з порушенням вимог закону реалізовано на торгах за необґрунтованою ціною.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 04 листопада 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, залишити в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 червня 2020 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_2 , наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:

- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року

у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 401/33/17 (провадження № 61-6016св19), від 30 вересня 2021 року у справі № 522/9385/13 (провадження № 61-2634св20);

- суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 2033/2-108/11 (провадження № 61-17496св19), ухваленій за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській областіщодо подання заявки на реалізацію іпотечного арештованого майна від 01 лютого 2019 року № 48946197/В-9.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 у листопаді 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 22 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року.

За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 05 вересня 2011 року Фрунзенський районний суд м. Харкова видав виконавчий лист № 2-108/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованості у розмірі 1 531 996, 70 грн.

Постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 06 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48946197 з виконання зазначеного виконавчого листа.

27 квітня 2017 року постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1

29 серпня 2018 року старшим державним виконавцем Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області винесена постанова про опис та арешт майна боржника.

Постановою старшого державного виконавця від 17 вересня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-2012»

(далі - ТОВ «Експерт-2012»), його попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

ТОВ «Експрес-2012» 02 жовтня 2018 року склало звіт про оцінку майна, згідно з яким ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_4 , складає без ПДВ 1 428 500, 00 грн.

16 жовтня 2018 року державний виконавець Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області направив учасниками виконавчого провадження повідомлення про результати оцінки майна.

Постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 02 листопада 2018 року виконавчий

лист № 2-108/11 передано на виконання до ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області, яке прийнято ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області згідно з постановою державного виконавця цього відділу від 12 листопада 2018 року.

01 лютого 2019 року начальник ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області підготовив заявку директору Харківської філії ДП «Сетам» на реалізацію іпотечного арештованого майна з відповідними документами на 26 аркушах.

ДП «Сетам» 06 лютого 2019 року внесло до системи інформацію про арештоване майно (формування лоту), а 11 лютого 2019 року надіслало листа про повідомлення стягувача, боржника, виконавчу службу про проведення електронних торгів 11 березня 2019 року.

11 березня 2019 року відбулися електронні торги за лотом № 331372 з реалізації предмета іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_5 , власником якої був ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 392086, сформованого 11 березня 2019 року, ДП «Сетам» визначило переможцем торгів ОСОБА_2 , яка перерахувала гарантійний внесок в розмірі 71 425, 00 грн на рахунок організатора торгів 06 березня 2019 року та суму коштів за придбаний предмет іпотеки у розмірі 1 357 075, 00 грн на рахунок ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області 20 березня 2019 року.

27 березня 2019 року складено акт про реалізацію предмета іпотеки та надіслано його організатору торгів.

Право, застосоване судом

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Тож правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі положень цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року

у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними суди повинні встановити, чи відбулося порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи порушені права і законні інтереси позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення положень закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними обов`язковою є наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, проведення електронних торгів, що відбулися з порушенням вимог законодавства, є підставою для визнання таких торгів недійсними виключно за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

ОСОБА_1 пред`явив вимогу про визнання електронних торгів недійсними з підстав порушення процедури оцінки вартості спірної квартири, подання заявки на реалізацію іпотечного арештованого майна та через брак доказів публікації оголошення про проведення електронних торгів у місцевих друкованих засобах масової інформації.

Суди встановили, що при підготовці електронних торгів 14 лютого 2019 року здійснено публікації в газетах «Прем`єр» № 38 (6867) та «Харківський кур`єр» № 13 (3241), тобто за 16 робочих днів до дня початку електронних торгів.

Також встановили, що ОСОБА_1 оскаржив до суду дії начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Купріянової А. О. щодо подання заяви на реалізацію іпотечного арештованого майна від 01 лютого 2019 року.

Ухвалою від 27 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року та постановою Верховного Суду від 22 липня 2021 року, Фрунзенський районний суд м. Харкова відмовив ОСОБА_1 у задоволенні зазначеної скарги з тих підстав, що заявка на реалізацію арештованого майна містить усі необхідні реквізити та документи, передбачені законом. Заявник належно не мотивував, чим саме брак додаткової інформації щодо майна, переданого на реалізацію, міг вплинути на його права як боржника у виконавчому провадженні або перешкодити реалізації іпотечного майна.

В іншому провадженні ОСОБА_1 оскаржив до суду дії старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Конюхової В. А. щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі, що переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою від 28 травня 2019 року, залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, Фрунзенський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна.

Задовольняючи позов у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою від 18 листопада 2020 року Верховний Суд скасував постанову Харківського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, справу направив на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою від 14 травня 2021 року Харківський апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково; визнав противоправними дії державного виконавця щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна боржника, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до звіту про оцінку майна від 02 жовтня 2018 року; визнав недійсними результати оцінки вартості зазначеного нерухомого майна боржника, викладеної у звіті про оцінку майна від 02 жовтня 2018 року. Зазначену постанову апеляційний суд обґрунтовував тим, що під час проведення оцінки порушено вимоги пунктів 50, 52 Національного стандарту № 1 «Загальні положення оцінки майна й майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), що призвело до заниження вартості об`єкта оцінки, тому дії державного виконавця щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна боржника є протиправними.

Постановою від 06 жовтня 2022 року Верховний Суд касаційні скарги ОСОБА_2 та ДП «Сетам» залишив без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 14 травня 2021 року - без змін. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про визнання протиправними дій державного виконавця щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна боржника відповідно до звіту про оцінку майна від 02 жовтня 2018 року та визнання недійсними результатів оцінки вартості спірного нерухомого майна, викладеної у зазначеному звіті, оскільки висновок оцінювача складений з порушенням вимог пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1, суб`єкт оцінювання особисто не оглядав об`єкт оцінки і зауважень щодо допуску його до спірного об`єкта з метою проведення зазначеного дослідження не висловлював, відтак, ці порушення призвели до значного заниження вартості спірного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2021 року, яка в подальшому залишена без змін постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року, встановлено, що результати оцінки вартості спірного нерухомого майна, викладеної у звіті про оцінку майна від 02 жовтня 2018 року, є недійсними через допущені оцінювачем порушення, які призвели до істотного заниження вартості реалізованого майна.

У позовній заяві у справі, що переглядається, ОСОБА_1 наголошував на тому, що заниження вартості спірної квартири призвело до порушення його законного інтересу очікувати компенсацію залишку різниці між дійсною вартістю предмета іпотеки і сумою заборгованості перед стягувачем та витратами виконавчого провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) зазначено, що на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об`єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює і доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює прилюдні торги.

У постанові від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартості.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши подані учасниками справи докази та врахувавши преюдиційні обставини, суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, зробив обґрунтований висновок про те, що права та інтереси позивача порушені в результаті проведення оспорюваних торгів, оскільки він є власником спірної квартири, яку з порушеннями вимог закону реалізовано на торгах за необґрунтованою, заниженою ціною.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року

у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 401/33/17 (провадження № 61-6016св19), від 30 вересня 2021 року у справі № 522/9385/13

(провадження № 61-2634св20).

Так, у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15 викладено правовий висновок про те, що на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об`єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

У постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 Верховного Суду України зробив висновок, що проведення електронних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам потрібно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших положень законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зроблено висновок про те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання зазначених вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними суди повинні встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших правил законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові від 29 червня 2021 року у справі № 401/33/17

(провадження № 61-6016св19) Верховний Суд зробив висновок, що підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 522/9385/13 (провадження № 61-2634св20) зазначено, що для визнання судом торгів недійсними обов`язковою є наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів) та встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сама лише реалізація належного їм майна на підставі звіту про оцінку, який втратив чинність, порушує їх права та законні інтереси.

Висновки суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, не суперечать загальним правовим висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними. Інші висновки, викладені в згаданих постановах, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки їх сформульовано у справах, фактичні обставини яких є відмінними від обставин справи, що переглядається.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 2033/2-108/11 (провадження № 61-17496св19), ухваленій за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області щодо подання заявки на реалізацію іпотечного арештованого майна від 01 лютого 2019 року № 48946197/В-9. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції врахував зазначену постанову та висновки, зроблені в ній за наслідками розгляду скарги по суті, про те, що заявка на реалізацію арештованого майна містить усі обов`язкові реквізити та документи, передбачені законом; заявник належно не аргументував, чим саме незазначення додаткової інформації щодо майна, переданого на реалізацію, могло вплинути на його права як боржника у виконавчому провадженні або вчинити перешкоди для реалізації іпотечного майна.

Втім, у справі, що переглядається, ОСОБА_1 оскаржив до суду також дії старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Конюхової В. А. щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна. При ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції врахував, що постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2021 року визнано недійсними результати оцінки вартості зазначеного нерухомого майна боржника, викладеної у звіті про оцінку майна від 02 жовтня 2018 року, та встановлено, що допущені суб`єктом оцінювання порушення вимог законодавства призвели до значного заниження вартості спірного майна. Згадана постанова Харківського апеляційного суду від 14 травня 2021 року, висновки, викладені в якій, враховані апеляційним судом у справі, що переглядається, залишена без змін постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року.

Враховуючи те, що оспорювані торги відбулися з порушенням правил їх проведення, а позивач довів, що його права порушуються оспорюваними торгами, оскільки він є власником спірної квартири, яку реалізовано на торгах за значно заниженою ціною, що преюдиційно встановлено постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсними електронних торгів та інших сформульованих ОСОБА_1 вимог, які мають похідний характер.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до непогодження з ухваленим судом апеляційної інстанції судовим рішенням, а також до необхідності здійснення переоцінки досліджених судом апеляційної інстанції доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, тому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час, як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої апеляційним судом, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи з її участю

Розгляд цієї справи здійснюється Верховним Судом в попередньому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Тобто попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Верховний Суд є судом права, а не факту, і, діючи в межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Водночас Верховний Суд створює учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен із учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Також згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Axen v. Germany), заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Варела Ассаліно проти Португалії» (Varela Assalino contre le Portugal), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами варто було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ у своєму рішенні від 26 травня 1988 року у справі «Екбатані проти Швеції» (Ekbatani v. Sweden), заява № 10563/83, зазначив, що якщо розгляд справи в суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи в другій і третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури в цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим в апеляційному чи касаційному суді особисто.

Оскільки попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, немає потреби у призначенні справи до судового розгляду та виклику учасників справи для надання пояснень з огляду на обставини справи, тому у задоволенні відповідного клопотання варто відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судом апеляційної інстанції, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення не суперечить правовим висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, викладеним у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Підстави для нового розподілу судових витрат не встановлені.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак