Постанова

від 02.11.2022 по справі 756/4376/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 756/4376/21

провадження № 61-15587св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Черпак Анастасією Юріївною,

на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року у складі судді Андрейчука Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 27 грудня 2020 року

у розмірі 180 000,00 дол. США, інфляційних втрат у розмірі 49 824,00 грн, відсотків за користування коштами в розмірі 224 267,90 грн та судових витрат.

29 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , у тому числі на майно, що знаходиться за адресами:

АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; а також на кошти у розмірі 101 704,50 грн, що становить 45 % частки в статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ»;

та на автомобіль «Renault Duster», 2019 року випуску.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти в сумі 101 704,50 грн, що складає 45 % частки у статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ», що належить на праві власності ОСОБА_2 .

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції,

з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач може вчинити дії щодо відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача

ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому суд дійшов висновку, що заявник не зазначав дійсну вартість нерухомого та рухомого майна, на яке він просив накласти арешт, з посиланням на докази, що це підтверджують, і це не дає суду можливості оцінити співмірність застосування вказаного заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, а саме про накладення арешту на інше належне

ОСОБА_2 майно, в апеляційному порядку не оскаржувалась і апеляційним судом не переглядалась.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У вересні 2021 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат

Черпак А. Ю., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивує тим, що всупереч статті 150 ЦПК України суди застосували захід забезпечення позову, не співмірний із заявленими позивачем вимогами, не звернули уваги на те, що заява про забезпечення позову

недостатньо обґрунтована, її доводи не свідчать про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду

про задоволення позову.

Вказує також, що позивач зловживає процесуальними правами, оскільки із заявами про забезпечення позову звертався до суду неодноразово.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Оболонського районного суду

м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 180 000,00 дол. США.

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, у тому числі шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_2 45 % частки

у статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ», посилався на те,

що забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, яка під час розгляду справи може відчужити майно. Таке обмеження у праві власності відповідача не позбавляє її права користування та володіння майном, має тимчасовий характер і не порушує прав інших осіб.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Виходячи зі змісту оскаржуваних судових рішень та вимог касаційної скарги ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року

та постанова Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року оскаржуються в частині задоволення заяви про забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти в сумі 101 704,50 грн, що становить 45 % частки у статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ», що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови

в задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення Верховний Суд

не переглядає.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити

чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії (пункт 1 частини першої цієї статті).

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 150 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду заяви у цій справі) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову у справі про стягнення заборгованості, позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту

у тому числі на кошти у розмірі 101 704,50 грн, що становить 45 % частки

в статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ». У цій частині заява про забезпечення позову судами першої та апеляційної інстанції задоволена.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі товариства, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що такий захід забезпечення позову

є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах лише цього судового провадження, без нових звернень до суду, що потягне

за собою додаткові витрати.

Разом з тим висновки судів, якими вони обґрунтували накладення арешту

на кошти у розмірі 101 704,50 грн, що становить 45 % частки в статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ», є помилковими з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій помилково ототожнили право на частку

у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю і номінальну вартість такої частки.

Відповідно до частини першої статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав, серед інших, є гроші, майнові права, а також інші матеріальні блага. Частина перша статті 178 ЦК України підкреслює важливу властивість об`єктів цивільних прав - оборотоздатність. Так, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені

з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається

у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про товариства з обмеженою

та додатковою відповідальністю» розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених

у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про товариства

з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Частина друга статті 21 зазначеного закону дозволяє частку (частину частки) надавати в заставу. При цьому частина третя статті 21 закону обмежує оборотоздатність, оскільки учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона

є оплаченою. Однією з істотних умов договору, за яким переходить право

на частку, є розмір частки у статутному капіталі товариства.

Частина перша статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою

та додатковою відповідальністю» дозволяє здійснювати звернення стягнення

на частку учасника товариства. Частина перша статті 23 зазначеного закону регулює правонаступництво щодо частки учасника. Так, у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця

чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Таким чином, змістом корпоративних прав є майнові та організаційні (немайнові) права, що виникають з факту володіння часткою у статутному капіталі господарського товариства. До майнових корпоративних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю можна віднести: (а) участь

у розподілі прибутку товариства (пункт 3 частини першої статті 5 Закону);

(б) отримання у разі ліквідації товариства частини майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартості (пункт 4 частини першої статті 5 Закону). До організаційних (немайнових) корпоративних прав можна віднести такі права: (а) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства (пункт 1 частини першої статті 5 Закону);

(б) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства (пункт 2 частини першої статті 5 Закону). Серед зазначених прав оборотоздатними

є лише майнові. Оскільки організаційні права тісно пов`язані з особою їх носія,

то за своїми властивостями вони не здатні до обороту.

Оскільки корпоративні майнові та організаційні права виникають у їх носія

із права на частку у статутному капіталі, то в разі відчуження учасником своєї частки корпоративні права не переходять до набувача, а виникають у нього

як в учасника товариства з обмеженою відповідальністю.

За своєю природою корпоративні права та обов`язки є змістом корпоративних правовідносин, а частка у статутному капіталі - об`єктом правовідносин. Разом

з іншими складовими (суб`єкт, підстави виникнення правовідношення)

ці елементи становлять структуру корпоративних правовідносин.

Зазначене свідчить про певний правовий зв`язок між часткою в статутному капіталі, статутним капіталом та корпоративними правами. Цей зв`язок полягає в такому:

1) частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю

не збігається з поняттям «корпоративні права» чи «майнові права»;

2) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю - це частина статутного капіталу товариства, яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому;

3) частка у статутному капіталі є об`єктом цивільних прав, що здатна обертатися у цивільному обороті та спадкуватися. Частка у статутному капіталі засвідчує участь особи у товаристві. Право на частку у статутному капіталі є майновим правом;

4) виходячи з юридичного факту набуття права на частку у статутному капіталі закон або статутні документи товариства наділяють її володільця правами та обов`язками як стосовно частки, так і стосовно власне товариства та інших учасників цього товариства. Слід розрізняти право

на частку у статутному капіталі, та права, що випливають з володіння такою частковою;

5) корпоративні права та обов`язки учасника товариства з обмеженою відповідальністю є похідними від права учасника на частку в статутному капіталі;

6) корпоративні права виникають у тієї особи, якій належить частка

в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, проте момент виникнення корпоративних прав не завжди збігається з моментом набуття права на частку в статутному капіталі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19, постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі

№ 911/1149/19).

Наведений юридичний зв`язок між правом на частку у статутному капіталі ТОВ

і правами, що випливають з володіння такою часткою, дозволяє розглядати право на частку за критерієм підстав їх виникнення (стаття 11 ЦК України)

як право на частку у майнових відносинах подружжя (а) та право на частку

у корпоративних правовідносинах (б).

Таким чином, не можна ототожнювати право на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю і номінальну вартість такої частки.

У справі, що переглядається, позивач фактично як забезпечення позову просив накласти арешт на частку у розмірі 45 %, що належить відповідачу у статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ», а не на кошти у сумі 101 704,50 грн,

що складає 45 % частки в статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ».

З урахування викладеного, мотивувальна і резолютивні частині оскаржуваних судових рішень підлягають зміні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З огляду на те, що, вирішуючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції частково задовольняє касаційну скаргу, змінюючи ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову та постанову апеляційного суду, якою ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, лише щодо мотивів часткового задоволення заяви про забезпечення позову, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених

у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Черпак Анастасією Юріївною, задовольнити частково.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року

та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року

в оскаржуваній частині змінити, виклавши її мотивувальну і резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Накласти арешт на частку у розмірі 45 % статутного капіталу Товариства

з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРПРОМСТРОЙ» (код ЄДРПОУ: 41217564), що належить ОСОБА_2 .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов