Постанова

від 04.11.2022 по справі 131/891/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 131/891/19-ц

провадження № 61-10510св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Жорнище»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Жорнище» на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області

від 23 березня 2021 року у складі судді Олексієнка О. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2021 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Голоти Л. О., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до публічного акціонерного товариства «Жорнище» (далі - ПАТ «Жорнище») про розірвання договору оренди землі.

Позовну заяву мотивовано тим, що йому належить на праві приватної власності земельна ділянка, кадастровий номер 0521282400:02:000:0387, площею 0,8398 га, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

25 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 20 років, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як орендодавець, передав, а ПАТ «Жорнище»,

як орендар, прийняло в оренду земельну ділянку розміром 0,8398 га, ціна якої складала 16 094,00 грн.

Позивач зазначав, що за умовами укладеного договору орендодавець приймав від орендаря в рахунок орендної плати грошові кошти з розрахунку 647,77 грн на рік або у натуральному вигляді сільськогосподарську продукцію. Нарахування орендної плати здійснювалося орендарем

з урахуванням індексації.

Після підписання договору оренди відбувався постійний і значний ріст тарифів, а орендна плата у зв`язку із цим ростом, всупереч

пункту 13 договору оренди землі, орендарем не піднімалася.

Позивач зазначав, що відповідно до офіційних даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель уже в наступний рік після підписання договору оренди збільшився на коефіцієнт 1,249.

На думку ОСОБА_1 , з 2014 року орендар повинен був виплачувати збільшену орендну плату на величину зазначеного коефіцієнта. Ці умови договору оренди на протязі 6 років систематично не виконувалися орендарем, що призводило до порушення прав позивача як орендодавця.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 25 квітня 2013 року між ним

та ТОВ «Жорнище».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано достроково договір оренди землі від 25 квітня 2013 року № 377, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище», щодо оренди земельної ділянки площею 0,8398 га, кадастровий номер 0521282400:02:000:0387, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Стягнуто з ПАТ «Жорнище» на користь ОСОБА_1 748,00 грн сплаченого судового збору.

Стягнуто з ПАТ «Жорнище» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невиконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку

з урахуванням її індексації є порушенням істотних умов договору, які містять системний характер, і це тягне за собою розірвання договору оренди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Жорнище» залишено без задоволення. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 березня 2021 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, дійшов законного

та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки орендна плата сплачувалась відповідачем не в повному обсязі, а саме без урахування інфляції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду,

ПАТ «Жорнище», посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зокрема на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 22 травня 2018 року у справі

№ 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,

від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня

2019 року у справі № 527/600/17-ц та від 16 березня 2020 року у справі

№ 922/1658/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими,

що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

ПАТ «Жорнище» посилається на те, що судом першої інстанції неправильно зазначено формат кадастрового номеру земельної ділянки.

На думку ПАТ «Жорнище», суди попередніх інстанцій неправильно визначились із предметом позову. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла, ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку,

що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

ПАТ «Жорнище» зазначає, що орендна плата виплачувалась у натуральній формі, а тому на думку товариства, індексації не підлягає.

ПАТ «Жорнище» вважає, що позивачем пропущено позовну давність.

Разом із цим ПАТ «Жорнище» зазначає, що у провадженні судді Іллінецького районного суду Вінницької області Олексієнка О. Ю. перебуває 14 цивільних справ про розірвання договорів оренди земельних ділянок на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області, у зв`язку із цим, на думку товариства, суддя Олексієнко О. Ю. повинен був заявити самовідвід у цій справі, проте ним цього не було зроблено.

Вважає, неспівмірними витрати на професійну правничу допомогу

зі складністю справи.

Також ПАТ «Жорнище» вважає, що розгляд справи у суді першої інстанції без представника товариства є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Іллінецького районного суду Вінницької області. У задоволенні клопотання

ПАТ «Жорнище» про зупинення виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 березня 2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2021 року відмовлено.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка, кадастровий номер 0521282400:02:000:0387, площею 0,8398 га, яка знаходиться на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

25 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Жорнище» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 20 років, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як орендодавець, передав, а ПАТ «Жорнище»,

як орендар, прийняло в оренду земельну ділянку розміром 0,8398 га, ціна якої складала 16 094,00 грн.

За умовами укладеного договору орендодавець приймає від орендаря

у рахунок орендної плати грошові кошти з розрахунку 647,77 грн на рік або

у натуральному вигляді сільськогосподарську продукцію. Нарахування орендної плати здійснюється орендарем з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у строк до 15 грудня поточного року (пункти 9-11 договору оренди).

Пунктом 13 зазначеного договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря,

що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до розрахунку нарахованої та виплаченої орендної плати

за договором оренди № 377 орендодавцю ОСОБА_1 у 2014 році

ПАТ «Жорнище» нараховано 643,77 грн, а сплачено 547,20 грн; у 2015 році - 804,08 грн, а сплачено 671,40 грн; у 2016 році - 804,72 грн, а сплачено

647,80 грн; у 2017 році - 804,72 грн, а сплачено 647,80 грн; у 2018 році нараховано 1 931,33 грн, а сплачено 1 554,72 грн.

Згідно із офіційними даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2014 році збільшився на коефіцієнт 1,249.

У 2015 році коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель збільшився на 1,2, у зв`язку із чим нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 0521282400020000387, повинна була становити 24 121,42 грн (20101,19 грн х 1,2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ПАТ «Жорнище» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог

та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна

або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше

не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний

за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладання договору, істотними умовами договору оренди землі:

є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата

із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються

за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі»

у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду

в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених

статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено,

що підставою для припинення права користування земельною ділянкою

є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором,

як підстави для розірвання договору оренди.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Такий висновок зазначений у постановах Верховного Суду України

від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року

у справі № 6-977цс16, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі

№ 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року № 527/603/17.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшов висновку про те, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки

як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що нарахування та виплата відповідачем орендної плати позивачу проводилась без урахування індексації, обґрунтовано вважав, що невиконання відповідачем обов`язку

зі сплати орендної плати у повному обсязі є порушенням істотних умов договору, які носять системний характер, у зв`язку із цим наявні правові підстави для розірвання договору оренди землі.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального

й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі

№ 404/251/17, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц,

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада

2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі

№ 527/600/17-ц та від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Жорнище» про те, що орендна плата виплачувалась в натуральній формі, а тому індексації не підлягала

є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов пункту 10 оспорюваного договору оренди обчислення розміру орендної плати здійснюється

з урахуванням індексації, у зв`язку із цим індексації підлягає розмір орендної плати, а не вартість сільськогосподарської продукції, виданої

в якості орендної плати у натуральній формі.

Посилання у касаційні скарзі на те, що суд першої інстанції неправильно зазначив формат кадастрового номеру земельної ділянки не заслуговує

на увагу, оскільки зазначення судом першої інстанції неправильного формату кадастрового номеру земельної ділянки фактично є опискою, яка може бути виправлена у порядку, передбаченого статтею 269 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено позовну давність є необґрунтованими, оскільки позивач звернувся до суду

з позовом про розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичним триваючим порушенням істотних умов договору.

Доводи касаційної скарги про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять доказів подання відповідачем до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та відповідно не доведено неспівмірності цих витрат.

Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи у суді першої інстанції без представника товариства є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання представника ПАТ «Жорнище» не перешкоджала розгляду справи по суті.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою

до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Жорнище» залишити без задоволення.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 березня

2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 червня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович