Рішення

від 04.11.2022 по справі 120/5566/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 листопада 2022 р. Справа № 120/5566/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради з адміністративним позовом, у якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Мурованокуриловецької селищної ради № 2191 від 23.12.2021 року, в частині відмови їй у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Бахтинського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, кадастровий номер 0522880400:05:001:0413;

-зобов`язати Мурованокуриловецьку селищну раду надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га., яка розташована на території Бахтинського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, кадастровий номер 0522880400:05:001:0413.

Позовні вимоги мотивовані протиправним рішенням Мурованокуриловецькоі селищної ради №2191 від 23.12.2021 року в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Бахтинського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, кадастровий номер 0522880400:05:001:0413, що і стало підставою звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

04.08.2022 відповідач подав відзив на позов, у якому вказав, що клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради за межами населеного пункту с. Бахтин, кадастровий номер 0522880400:05:001:0413, було розглянуте на 19 сесії селищної ради 8 скликання 23.12.2021 та прийнято рішення № 2191 Про надання відмов громадянам на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, згідно пункту 3.8 якого ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га у зв`язку з тим, що на 12 сесії селищної ради 8 скликання від 11.08.2021 були прийняті рішення Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства щодо земельної ділянки зазначеної у її зверненні.

Таким чином, причиною відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою стало те, що стосовно земельної ділянку зазначеної у її клопотанні, селищною радою вже були прийняті рішення.

Щодо вимог про стягнення документально підтверджених судових витрат на користь ОСОБА_1 , відповідач зазначає, що на адресу Мурованокуриловецької селищної ради документи, які б підтверджували витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., представником позивача не надані.

Враховуючи наведене, відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Також відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки оскаржуване рішення було оприлюднено на офіційному сайті відповідача 24.12.2021, а тому позивач мав можливість ознайомитися із рішенням.

11.08.2022 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги.

Також зазначив, що ні позивач, ні його представник не отримували особисто чи засобами поштового зв`язку оскаржуване рішення, а дізналися про нього тільки після звернення до органів державної виконавчої служби. А тому представник вважає, що строк звернення до суду не пропущено.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

17.04.2021 позивачем засобами поштового зв`язку було подано до Мурованокуриловецької селищної ради клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області Бахтинської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області), кадастровий номер 0522880400:05:001:0413.

У додаток до вказаного клопотання було додано завірену копію паспорта та ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання з кадастрової карти); копію супровідної картки № 530320056578 від 11.12.2020; копію клопотання ОСОБА_1 ; копію викопіювання та інформацію з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 0522880400:05:001:0413.

Вказане клопотання Мурованокуриловецькою селищною радою було отримано 19.04.2021, однак будь-якого рішення селищна рада не прийняла, а тому позивач звернулася до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі № 120/8201/21-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Мурованокуриловецької селищної ради щодо не розгляду та не прийняття по суті рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 20.04.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за кадастровим номером: 0522880400:05:001:0413, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (Бахтинської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області).

Зобов`язано Мурованокуриловецьку селищну ради розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.04.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за кадастровим номером: 0522880400:05:001:0413, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (Бахтинської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області) та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відповідного дозволу.

03.12.2021 Вінницьким окружним адміністративним судом за результатом розгляду вказаної справи було видано виконавчий лист № 120/8201/21-а.

20.01.2022 позивачем подано до відділу примусового виконання рішень заяву про примусове виконання рішення, до якої було додано оригінал виконавчого листа від 03.12.2021 у справі № 120/8201/21-a.

21.01.2022 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Плахотнюк Наталею Юріївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68269214 від 21.01.2022.

Рішенням Мурованокуриловецької селищної ради 19 сесії 8 скликання № 2191 від 23.12.2021 відмовлено громадянам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га у зв`язку з тим, що на 12 сесії селищної ради 8 скликання від 11.08.2021 були прийняті рішення "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства" щодо зазначених земельних ділянок, вказаних у зверненнях наступних громадян: ОСОБА_1 орієнтовною площею 2,0 га на території Бахтинського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (пункт 3.8.).

Позивач вважає вказане рішення в частині відмови позивачу, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (по тексту - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 1 та 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, в тому числі, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.

В той же час, слід зазначити, що згідно приписів частини 5 статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га стало те, що рішенням 12 сесії 8 скликання від 11.08.2021 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства щодо зазначеної земельної ділянки, вказаної позивачем.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, в силу приписів статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державній реєстрації, зокрема, підлягають: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Суд зауважує, що відповідачем не доведено наявність відповідних обставин, не надано документів, що посвідчують право власності або право користування такою земельною ділянкою іншими особами.

Таким чином, за відсутності визначених законом доказів, які б підтверджували факт перебування земельної ділянки у власності чи користуванні інших осіб, доводи відповідача, що земельна ділянка не є вільною є необґрунтованими.

Що ж до аргументів відповідача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою відносно бажаної для позивача земельної ділянки іншим особам, суд зауважує наступне.

Із урахуванням висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 15 вересня 2021 року в рамках справи № 740/4635/16-а, дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Таку ж правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.

При цьому суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №154/3345/16 сформував правовий висновок суть якого зводиться до того, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки треба надавати усім, хто звернувся. Як наслідок, проект можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, - визначатиметься на стадії затвердження проекту та надання її у власність.

Таким чином, законом не передбачено заборону надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, в тому числі і виконавчому комітету місцевої ради у випадку коли такий дозвіл надано іншій особі, яка розробляє проект землеустрою.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу не є перешкодою у наданні відповідного дозволу щодо цієї ж ділянки іншим суб`єктам.

Разом з тим, у разі надходження проекту від особи, рада зобов`язана його розглянути у строк встановлений законом та прийняти відповідне мотивоване рішення про його затвердження чи відмову.

Крім того відповідачем не надано до суду доказів того, що саме щодо бажаної позивачем земельної ділянки надано дозвіл на розробку документації із землеустрою іншій особі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 3.8 рішення 19 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради № 2191 від 23.12.2021.

Щодо позовної вимоги про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку документації чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №2240/3066/18, від 05.03.2019 у справі №2040/6320/18, від 29.09.2020 по справі №814/2221/17, від 17.02.2021 справа № П/811/397/18.

Водночас, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18, від 28.02.2020 у справі №806/3304/18 та від 07.10.2020 у справі № 826/25472/15.

Враховуючи, що відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації з підстав, що на дану ділянку надано дозвіл на розробку документації із землеустрою іншій особі, що не є перешкодою для задоволення клопотання позивачки, суд приходить до висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту прав, інтересів позивача є зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Також суд звертає увагу, що відповідач у відзиві хоча і не просив суд залишити позовну заяву без розгляду, але зазначив, що на його думку позивачем пропущено строк звернення до суду.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд враховує, що оскаржуване рішення не вручалося та не направлялося позивачу чи його представнику. Такі обставини не заперечуються відповідачем.

20.01.2022 позивач звернувся до органів державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження. Такі обставини, на переконання суду, свідчать про необізнаність позивача про винесене рішення.

А тому суд вважає, що позивачем строк звернення до суду пропущено з поважних причин.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від № 2212-IX від 21 квітня 2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до частини 3 статті 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 992,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 3.8 рішення 19 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради № 2191 від 23.12.2021 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею орієнтовною площею 2,0 га на території Бахтинського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Зобов`язати Мурованокуриловецьку селищну раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею орієнтовною площею 2,0 га на території Бахтинського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Мурованокуриловецької селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Мурованокуриловецька селищна рада (вул. Соборна, 45, смт Муровані Курилівці, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325974)

Суддя Мультян Марина Бондівна