Рішення

від 04.11.2022 по справі 300/3013/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2022 р. справа № 300/3013/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумей М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2020 №9662-0414-0913,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2020 №9662-0414-0913.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.09.2019 між позивачем та Тлумацькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номером 2625684800:05:001:0007, яка розташована в с. Королівка Тлумацької міської ради. Проте, в подальшому, 24.09.2020 року між позивачем та Тлумацькою міською радою укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 19.09.2019, відповідно до якої достроково розірвано Договір оренди землі від 19.09.2019 за взаємною згодою сторін з моменту його укладення. 09.10.2020 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №9662-0414-0913, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 44314,21 грн. ОСОБА_1 вважає, що йому безпідставно нараховано зазначене податкове зобов`язання, оскільки між ним та Тлумацькою міською радою договір оренди землі розірваний з часу його укладення, а єдиною підставою для нарахування платнику податків орендної плати за земельну ділянку є діючий договір. Окрім того, позивач зазначив, орендована земельна ділянка ним не оброблялась та не використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до договору оренди землі, так як, мешканці села Королівка перешкоджали обробляти та розорювати землю. З урахуванням викладеного, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2020 №9662-0414-0913.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.03.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що позивач не заперечує факт укладення договору оренди земельної ділянки від 19.09.2019. Згідно пункту 9 вказаного Договору, орендар сплачує орендну плату у грошовій формі, розмір орендної плати складає 60559,77 грн. в рік. Представник відповідача вказав на те, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області, як контролюючий орган, в даному випадку діє в межах наданих повноважень та покладених на нього обов`язків нормами Податкового кодексу України. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про кладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Представник відповідача зазначив, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області не отримувало будь-якого рішення Тлумацької міської ради про звільнення ОСОБА_1 від сплати орендної плати за землю ні за 2019 рік, ні за 2020 рік. На думку представника відповідача, Додаткова угода № 1 від 24.09.2020 зобов`язує ГУ ДПС в Івано-Франківській області припинити нарахування з орендної плати за землю з 24.09.2020 року, але аж ніяк не є підставою для скасування нарахувань до цієї дати.

Правом подання відповіді на відзив та заперечення сторони не скористались.

Щодо заявленого позивачем клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено що, справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Дана справа не відноситься до категорії справ які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного провадження, тому необхідність розгляду справи за правилами загального провадження суд не вбачає.

Разом з цим, слід зауважити, що відповідно до частини 3 статті 12 КАС України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відтак, враховуючи незначну складність справи та той факт, що для її розгляду пріоритетним є швидке її вирішення, суд вважає клопотання позивача безпідставним.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

19.09.2019 між Тлумацькою міською радою об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області в особі міського голови Круховського Р.П. (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 2625684800:05:001:0007, яка розташована за адресою: с. Королівка Тлумацької міської ради ОТГ, Тлумацького району, Івано-Франківської області, контур 190, державну реєстрацію якого здійснено 27.11.2019.

Пунктом 9 вказаного договору оренди землі визначено, що розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 12,24% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і становить 60559,77 грн.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 09.10.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення за №9662-0414-0913, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 60559,77 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Питання виникнення права користування земельними ділянками, його здійснення та припинення врегульовано Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі зі сплати орендної плати з фізичних осіб, їх адміністрування, визначення платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства - Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно положень підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Відповідно до статті 1 Законом України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У п. 271.1 ст. 271 ПК України зазначено, що базою оподаткування плати за землю є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПК України). Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПК України). Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до статті 31 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Статтею 34 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (ч.2 ст.34 ЗУ "Про оренду землі").

Судом встановлено, що 24.09.2020 Тлумацькою міською радою об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області в особі міського голови Круховського Р.П. (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 19.09.2019, державну реєстрацію якого здійснено 28.09.2020.

Відповідно до пункту 1 вказаної додаткової угоди, Орендодавець та Орендар дійшли згоди достроково розірвати Договір оренди землі від 19.09.2019 за взаємною згодою сторін з моменту його укладення.

Згідно пункту 2 зазначеної додаткової угоди з моменту набрання законної сили цієї угоди сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями.

Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що така набирає чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору від 19.09.2019.

Позивач обґрунтовуючи позов пояснив, що орендована ним земельна ділянка з кадастровим номером 2625684800:05:001:0007, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Королівка, контур 190 не оброблялась та не використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до договору оренди землі, оскільки йому перешкоджали мешканці села обробляти та розорювати землю.

Вказане також підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 24.09.2020 року за № 1 (а.с.15-16), складеного тимчасовою комісією, створеною для врегулювання питань обробітку земель на території Тлумацької міської ради ОТГ та довідкою Королівського старостинського округу № 6 Тлумацької міської ради від 30.09.2020 №607.

Такий виклад вищевказаної частини додаткової угоди, на переконання суду, вказує на те, що договір оренди землі від 19.09.2019 станом на сьогоднішній день є розірваним з часу його укладення. Сторони даного договору не мають будь-яких прав за даним договором та не несуть будь-яких обов`язків за ним.

Крім того, аналогічний висновок зробив суд у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021, яке набрало законної сили 31.08.2021 у справі за №300/257/21.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що Додаткова угода № 1 від 24.09.2020 зобов`язує ГУ ДПС в Івано-Франківській області припинити нарахування з орендної плати за землю виключно починаючи з 24.09.2020, не може бути взята судом до уваги з огляду на таке.

Стаття 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Це означає, що кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Спростування презумпції правомірності правочину має місце тільки тоді:

1) коли неправомірність, а отже і недійсність правочину встановлена прямим приписом закону.

У цьому випадку правочин є недійсним уже тому, що визначений як такий у законі. Він неправомірний і не створює правових наслідків, будучи недійсним уже в момент вчинення, оскільки припис закону існує і забороняє такі дії зараз і на майбутнє. Такий правочин є нікчемним і спеціальне визнання його недійсним у судовому порядку не потребується.

Нікчемним є, наприклад, правочин, укладений з порушенням вимоги про обовґязкову нотаріальну форму (стаття 219 ЦК України), або правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання (частина третя статті 614 ЦК України).

2) якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили.

У цьому випадку презумпція правомірності правочину діє в момент укладення правочину, оскільки він не порушує заборони конкретної норми закону (або в момент укладення правочину порушення закону залишається прихованим, невідомим іншим особам).

Проте, правомірність правочину може бути оспорена однією зі сторін або іншою заінтересованою особою, а відтак правочин може бути визнаний судом недійсним.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України суд може визнати правочин недійсним на підставах, встановлених законом. Тобто, і в цих випадках презумпція правомірності може бути спростована лише за наявності припису закону, що забороняє такі дії.

З даного приводу, суд зазначає, що в межах повноважень визначеної Кодексом адміністративного судочинства України, суд який здійснює розгляд зазначеної адміністративної справи не наділений компетенцією встановлювати оцінку дійсності вищевказаних правочинів.

Таким чином, за вказаних обставин, за умов коли підстав визнавати окремі положення договору оренди землі від 19.09.2019 року та додаткової угоди №1 від 19.09.2020 нікчемними у суду немає, а доказів визнання таких правочинів чи окремих їх частин недійсними суду не надано, очевидними є підстави для врахування засад правомірності правочину встановлених статтею 204 ЦК України в ході розгляду зазначеної справи.

В даному аспекті суд також вказує на те, що відповідно до частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.

Достроково розірвавши договір оренди землі від 19.09.2019 за взаємною згодою сторін з моменту його укладення, тобто з 19.09.2019 уклавши додатку угоду №1 від 24.09.2020 року між орендодавцем Тлумацькою міською радою ОТГ та орендарем ОСОБА_1 , сторони фактично анулювали взаємні зобов`язання пов`язані з таким угодами.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що нарахування позивачу орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2625684800:05:001:0007, яка розташована за адресою: с. Королівка Тлумацької міської ради ОТГ, Тлумацького району, Івано-Франківської області, контур 190 є безпідставним, оскільки єдиною підставою для нарахування платнику податків орендної плати земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 09.10.2020 №9662-0414-0913 винесено необґрунтовано, з порушенням норм податкового законодавства України, внаслідок чого, останнє слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 09.10.2020 №9662-0414-0913.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.