Ухвала

від 07.11.2022 по справі 300/4471/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"07" листопада 2022 р. справа № 300/4471/22

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє керуючий партнер АО "Прикарпатська юридична компанія" адвокат Гедзик В.М., до виконавчого комітету Дубовецької сільської ради, Дубовецької сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення від 27.07.2022 "Про зміну поштової адреси об`єктам нерухомого майна" та рішення від 05.08.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 3,2276 га", -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє керуючий партнер АО "Прикарпатська юридична компанія" адвокат Гедзик В.М. (надалі по тексту також представник позивача), 02.11.2022 звернулася в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Дубовецької сільської ради (надалі по тексту також відповідач 1, виконавчий комітет сільської ради), Дубовецької сільської ради (надалі по тексту також відповідач 2, сільська рада) про визнання протиправним і скасування рішення від 27.07.2022 "Про зміну поштової адреси об`єктам нерухомого майна" та рішення від 05.08.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 3,2276 га" (надалі по тексту також оскаржувані рішення).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що першим оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Дубовецької сільської ради від 27.07.2022 "Про зміну поштової адреси об`єктам нерухомого майна" змінено адресу закладу освіти - Делієвської філії Дубовецького ліцею із вулиці Молодіжна, 1, село Делієве, на вулицю Підгора, 2, село Лани Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Надалі вказане рішення виконавчого комітету сільської ради покладено в основу технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка у свою чергу затверджена другим оскаржуваним рішенням сесії Дубовецької сільської ради від 05.08.2022.

За переконанням позивача, такі оскаржувані рішеннями є протиправними, прийнятими з істотним порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Як стверджує ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.06.2005 індексний номер 39795959, зареєстровано право власності на нерухомі об`єкти загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Власником школи є Деліївська сільська рада. Надалі зазначений заклад освіти, у зв`язку із реформою з децентралізації місцевого самоврядування, реорганізовано у Делієвську філію Дубовецького ліцею, статус якого закріплено у Положенні про Деліївську філію Дубовецького ліцею, що затверджене рішення сесії Дубовецької сільської ради від 03.12.2021 (надалі по тексту також Положення). Таким чином правонаступником Деліївської сільської рада стала Дубовецька сільська рада. Поряд з цим у Положенні зазначена юридична адреса Деліїївської філії Дубовецького ліцею: вул. Молодіжна, 1, с. Делієве, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область. Така ж адреса місця знаходження вказаного закладу освіти зазначена і в технічному паспорті, який виготовлено станом на 15.02.2022 за замовленням Дубовецької сільської ради, а також у Інформаційній довідці з ДРРП на нерухоме майно від 21.07.2022 (№305547245).

Отже, згідно аргументів позивача, адреса Делієвської філії Дубовецького ліцею (надалі по тексту також заклад освіти) встановлена і значиться саме: АДРЕСА_2 , що підтверджується правовстановлюючими та іншими документами.

Втім відповідач 1, в порушення норм частини 1 статті 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за №3038-VI від 17.02.2011 (надалі по тексту також Закон №3038-VI) та Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07 2021 за №690 (надалі по тексту також Порядок №690), за відсутності будь-якої із визначених законом підстав, змінив адресу закладу освіти із села Делієве на село Лани. Вказане свідчить про те, що виконавчий комітет сільської ради вийшов за межі власної компетенції, оскільки шляхом зміни адреси без належних правових підстав фактично переніс заклад освіти із одного населеного пункту до іншого.

В подальшому рішенням Дубовецької сільської ради від 05.08.2022 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 3,2276 га для обслуговування Делієвської філії Дубовецького ліцею, кадастровий номер 2621284901:01001:0344. Позивач звернула увагу на клопотання сільської ради та технічне завдання, які датовані 21.07.2022, які вже містять дані про адресу інвентаризованої земельної ділянки - вул. Підгора, 2, с. Лани, незважаючи на те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету сільської ради про зміну адреси навчального закладу прийнято лише 27.07.2022.

Попри вказане, всупереч первинним документам про право власності на об`єкт школи, її технічний паспорт, у яких вказана адреса знаходження АДРЕСА_2 , у пояснювальній записці, кадастровому плані та інших результатах роботи проектанта вказується адреса інвентаризованої ділянки - вул. Підгора, 2, с. Лани. Отож, на думку позивача, як проектантом так і сільською радою проігноровано фактичну підміну населеного пункту та всупереч вищевказаним положенням затверджено відповідну документацію, згідно якої ділянка під школою знаходиться в с. Лани, а не Делієві.

Як відмітила ОСОБА_1 , межі населених пунктів в установленому порядку не змінювались та в натурі не відновлювались. Будь-яка технічна документація щодо зміни, встановлення чи відновлення меж з прив`язкою об`єкту приміщення школи до місцевості не розроблялась. А тому зміна населеного пункту розташування ділянки школи є очевидно протиправною, яка ґрунтується виключно на такому бажанні окремих осіб.

За наведених підстав вважає рішення від 27.07.2022 "Про зміну поштової адреси об`єктам нерухомого майна" та рішення від 05.08.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 3,2276 га", протиправними і такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим просила позов задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо відсутності перешкод для відкриття провадження у даній справі, суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

За приписами частини 2, 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України) кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Як слідує із матеріалів справи, позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, а саме просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Дубовецької сільської ради "Про зміну поштової адреси об`єктам нерухомого майна" від 27.07.2022;

- визнати протиправним і скасувати рішення Дубовецької сільської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 3,2276 га" від 05.08.2022.

За правилами частини 1 статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За загальним визначенням підсудність адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, що містить адміністративно-процесуальні норми, які розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи і між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи.

Правила підсудності у своїй сукупності певним чином встановлюють алгоритм обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної справи. Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.

Процесуальний закон встановлює три різновиди підсудності адміністративних справ: предметну або родову; територіальну або просторову, інстанційну або функціональну.

Як предмет підсудностi розумiють сукупність правил, що визначають, чи розмежовують компетенції судів із розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу. Територіальна підсудність - це також сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Своєю чергою, ця підсудність поділяється на такі її види, як загальну, альтернативну, виключну і за зв`язком справ.

Як інстанційну підсудність належить розуміти правила, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів при розгляді адміністративних справ.

Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, визначеним законом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.

Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.

Позивач, правовідносини, з приводу яких виник спір, вважає публічно-правовими та такими, що належать до юрисдикції адміністративного суду, відтак, для захисту своїх прав та інтересів ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою саме в Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Зміст позовних вимог, заявлених у позовній заяві, стосується оскарження рішення виконавчого комітету Дубовецької сільської ради "Про зміну поштової адреси об`єктам нерухомого майна" від 27.07.2022 і рішення Дубовецької сільської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 3,2276 га" від 05.08.2022.

В контексті першої позовної вимоги позивача про визнання протиправним і скасування рішення виконавчого комітету Дубовецької сільської ради "Про зміну поштової адреси об`єктам нерухомого майна" від 27.07.2022, то суддя вважає, що така свідчить про наявність між ОСОБА_1 і відповідачем 1 публічно-правового спору, що підлягає розгляду адміністративним судом.

Разом з цим, за наслідком вивчення іншої позовної вимоги, заявленої ОСОБА_1 до Дубовецької сільської ради, а саме про визнання протиправним і скасування рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 3,2276 га" від 05.08.2022, суддя дійшов висновку про неможливість розгляду її за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Суддею при вирішенні питання щодо підсудності коментованої позовної вимоги окружному адміністративному суду за правилами адміністративного судочинства, за наслідками реалізації положень частини 4 статті 9 КАС України, отримано 03.11.2022 Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (за №314131829 по справі №300/4471/22) щодо земельної ділянки площею 3,2276 га, кадастровий номер 2621284901:01:001:0344, відповідно до якої власником є Дубовецька сільська рада.

Відомості Інформації містить, серед іншого, дані щодо номера запису "47639960", індексний номер "64547452" і підстав внесення запису "рішення органу місцевого самоврядування, сесія та номер:б/н, виданий 05.08.2022, видавник: Дубовецька сільської ради".

Тобто, друге із оскаржуваних рішень стало підставою здійснення 17.08.2022 державної реєстрації права комунальної власності за сільською радою коментованої земельної ділянки із присвоєним кадастровим номером 2621284901:01:001:0344. Саме вказаний кадастровий номер визначений в технічній документації, матеріали якої затверджені рішенням Дубовецької сільської ради від 05.08.2022.

Таким чином у відношенні до вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем 2, на час вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, вже зареєстроване речове право комунальної форми власності.

Як уже зазначалось суддею вище по тексту ухвали, позивач стверджує про протиправність рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 3,2276 га" від 05.08.2022, з підстав ігнорування відповідачем 2 підміни населеного пункту, що призвело до затвердження відповідної документації, згідно якої ділянка під школою знаходиться в с. Лани, а не в Делієві, тобто фактично відбулася зміна адреси навчального закладу.

Згідно аргументів ОСОБА_1 , право її порушено безпосередньо як члена громади с. Делієве, а також як депутата представника такої громади.

Незавжаючи на вказану мотивацію позивача, яка за змістом позбавлена даних про наявність у позивача права цивільного на спірне майно, надання правової оцінку в судовому порядку рішенню сільської ради від 05.08.2022, до прикладу визнання його протиправним і скасування, буде мати наслідком ініціювання у встановленому порядку припинення права власності за Дубовецькою сільською радою на такий об`єкт нерухомого майна, не залежно від того, що остання є суб`єктом владних повноважень, який одночасно вправі затверджувати технічну документацію, і є також набувачем спірної земельної ділянки.

Попри вказане, як слідує із пунктів 2 і 3 Положення про Деліївська філія Дубовецького ліцею Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області в редакції від 03.12.2021, розміщеного на офіційному веб-сайті Дубовецької сільської ради (https://dubivci.school.org.ua/news/13-44-41-20-12-2021/), філія є територіально відокремленим структурним підрозділом опорного закладу освіти "Дубовецького ліцею Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області" та забезпечує реалізацію права громадян на здобуття початкової та базової загальної середньої освіти. Юридична адреса філії: 77173, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Делієве, вулиця Молодіжна, 1.

Разом з цим, на тому ж сайті сільської ради розміщений Статут про Дубовецький ліцей Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області в редакції від 04.06.2021 (https://docs.google.com/document/d/1KHh-yYpVYs2TXN2K9LrPth6NdAK_CJJa/edit), за змістом пункту 1.1. і 1.2. якого ліцей є комунальним опорним закладом загальної середньої освіти, що здійснює освітню діяльність на трьох рівнях (початкової, базової середньої та профільної середньої) освіти. Юридична адреса: 77172, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Дубівці, площа Незалежності, 5, код ЄДРПОУ 23804824.

Слід мати на увазі, що у досліджуваному випадку зачіпається конкретний інтерес Дубовецького ліцею Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області (ЄДРПОУ 23804824), в складі якого перебуває (перебувала) Делієвська філія. Зокрема, другим із оскаржуваних рішень відповідачем здійснено затвердження технічної документації щодо інвентаризації на земельну ділянку із кадастровим номером 2621284901:01001:0344, за фізичною адресою на якій як свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2015 за індексним номером 39796036 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 668295626212), і як вказують відомості Пояснювальної записки Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності із кадастровим номером 2621284901:01:001:0344, розташовувалася Загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів Деліївської сільської ради, яка, за переконаннями позивача реорганізована в Деліївську філію Дубовецького ліцею Дубовецької сільської ради.

Наявність у спірних правовідносинах, окрім власника землі Дубовецької сільської ради, також Дубовецького ліцею Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області свідчить про спір щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, якій оскаржуваними рішенням змінено юридичну (поштову) адресу розташування.

В будь-якому випадку на таку землю (кадастровий номер 2621284901:01:001:0344) і майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 668295626212), що на ній фактично знаходиться вже зареєстроване речове право.

За змістом частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту також ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

За таких підстав, суддя дійшов висновку, що правовідносини які склалися між позивачем та відповідачем 2 не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказаний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, на підставі аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суддя приходить до переконання, що у цьому випадку спір за своєю сутністю є не публічно-правовим, а приватно-правовим, оскільки вимоги позивача не підпадають під дію статті 19 КАС України, такий має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

В силу вимог частини 4, 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічно до частини 6 статті 21 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначені підстави стосовно заборони об`єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Системний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку про неможливість об`єднання в одне провадження заявлених позовних вимог, через належність їх розгляду в порядку різного судочинства або за правилами виключної підсудності різними судами.

Отже, у разі порушення правил об`єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об`єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що оскільки позовна заява подана без урахування правил об`єднання позовних вимог, остання підлягає поверненню.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє керуючий партнер АО "Прикарпатська юридична компанія" адвокат Гедзик В.М., до виконавчого комітету Дубовецької сільської ради, Дубовецької сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення від 27.07.2022 "Про зміну поштової адреси об`єктам нерухомого майна" та рішення від 05.08.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 3,2276 га", - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити заявнику, що за змістом частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Чуприна О.В.