Рішення

від 01.11.2022 по справі 608/37/22

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2022 р. Справа № 608/37/22

Номер провадження2/608/262/2022

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В позовній заяві позивач вказав, що 01 листопада 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого останній отримав від позивача суму у розмірі 875000 гривень зі строком повного погашення боргу готівкою не пізніше 01 листопада 2021 року у місті Чортків Тернопільської області. Своїх зобов`язань за договором позики відповідач не виконував, а саме не сплачував проценти за вказаним вище договором позики, а також не повернув суму основного зобов`язання у вказаний строк. Договором позики встановлено за порушення будь-якого зобов`язання штраф на користь позикодавця у розмірі 100 % від суми позики, що становить 875000 гривень. У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором позики ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 875000 гривень та штраф в розмірі 875000 гривень.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився,від ньогонадійшла заявапро слуханнясправи безйого участі,позовні вимогипідтримує,просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання також не з`явилися, від представника надійшла заява про слухання справи без їхньої участі, позову не визнають, просять відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого останній прийняв у власність суму в розмірі 875000 гривень зі строком повного погашення боргу не пізніше 01.11.2021 року в м. Чортків. Сторони домовились, що ця позика дорівнюється еквіваленту грошового зобов`язання в іноземній валюті. В якості еквівалента сторони приймають 35000 доларів 00 центів США. Сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається одноосібно позикодавцем на день платежу. У разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання за договором, він зобов`язується сплатити на користь позикодавця штраф розміром 100 процентів від суми позики.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 посилався на те, що зазначену в договорі суму боргу 875000 гривень відповідач ОСОБА_2 у визначений строк до 01 листопада 2021 року не повернув.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особина на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

В силу вимог статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц та від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц).

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, який посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Ця судова практика є незмінною.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають цивільно-правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Факт того, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, а саме, що ОСОБА_2 отримав від позивача 01 листопада 2019 року 875000 гривень до підписання зазначеного договору, які зобов`язався повернути за умовами договору не пізніше 01 листопада 2021 року, підтверджується договором позики від 01 листопада 2019 року, підписаним особисто ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником). Зазначений факт відповідачем не спростовано.

За таких обставин суд вважає, що надані позивачем докази підтверджують укладення між сторонами 01 листопада 2019 року договору позики.

Відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували відсутність його волевиявлення на час укладення оспорюваних договорів позики.

Таким чином, суд, встановивши, що між сторонами існують договірні правовідносини щодо позики, позичальник не виконав зобов`язання з повернення коштів, отриманих у позику, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики в розмірі 875000 гривень (в позовній заяві позивачем зазначено еквівалент боргу за договором позики 35000 доларів США).

Оскільки договором позики, укладеним між сторонами 01 листопада 2019 року, передбачено сплату штрафу за неповернення грошових коштів у визначений договором строк в розмірі 100 % від суми позики, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в вищезазначеному розмірі в зв`язку з неповерненням грошових коштів у строк до 01 листопада 2021 року, оскільки вказане передбачено умовами договору та відповідач погодився на вказані умови, засвідчивши вказане своїм підписом.

При цьому суд зазначає, що за змістом положень статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі, у відповідності з вимогами ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України 12405 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 510, 526, 530, 536, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,--

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 1750 000 (один мільйон сімсот п`ятдесят тисяч) гривень, з яких:

-875000 (вісімсот сімдесят п`ять тисяч) гривень в якості основної суми боргу (тіло позики);

-875000 (вісімсот сімдесят п`ять тисяч) гривень штрафу за порушення зобов`язань за Договором позики від 01.11.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 12405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд Тернопільської області протягом протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. І. Парфенюк