Постанова

від 04.11.2022 по справі 640/7799/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7799/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Єгорової Н.М.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Містобуд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту пп.78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Києві видано наказ від 13.01.2020 року №269 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Містобуд Інвест» (код 39514973)».

На підставі вказаного наказу ГУ ДПС у м. Києві сформовано повідомлення про проведення перевірки від 17.01.2020 року № 39/26-15-05-01-05.

У період з 22.01.2020 року по з 28.01.2020 року на підставі вищенаведеного наказу та повідомлення ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Містобуд Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Містобуд Інвест» (код 39514973) при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Хайтек Компані» (код 41504498) за грудень 2017 року, січень, лютий, березень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017, 2018 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 04.02.2020 року №56/26-15-05-01-05/39514973, в якому зафіксовані виявлені порушення TOB «Містобуд Інвест»: п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, пп.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 400 552 грн., у тому числі за 2017 рік - 54 075 грн. та 2018 рік - 346 477 грн.; п.44.1, ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 360 255 грн., в тому числі за грудень 2017 року - 29 503 грн., лютий 2018 року - 330 752 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10627 грн., в тому числі за березень 2018 року на суму 10627 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2020 року: №03572615050105, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 500 690 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 400 552 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100 138 грн.; №03582615050105, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 450 319 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 360 255 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 90 064 грн.; №03592615050105, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10627,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статі 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 79.2, 79.3, 79.5 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

Додатково суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові 02 вересня 2020 року у справі № 820/3426/16, яка полягає у тому, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії, зокрема і податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна позиція висловлена неодноразово Верховним Судом України, зокрема в постанові від 27.01.2015 року у справі №21-425а14 визначено, що нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Отже, невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

З урахуванням наведеного, податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, в силу положень Конституції України, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак зобов`язаний був вчинити дії аби завчасно (в розумні строки) проінформувати платника податків про початок проведення перевірки щодо нього.

Разом з цим, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21 лютого 2020 року), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, і підлягає першочерговому дослідженню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13.01.2020 року №269 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Містобуд Інвест» (код 39514973)» призначено провести зазначену перевірку позивача з 22.01.2020 року по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що копію наказу від 13.01.2020 року №269 та повідомлення про проведення перевірки від 17.01.2020 року №39/26-15-05-01-05 направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення.

Натомість, відповідач жодним чином не спростував твердження позивача та не надав належних і допустимих доказів, які підтверджували б надіслання копії наказу та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки позивачу у встановлені податковим законодавством спосіб та строки.

Тобто в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання ТОВ «Містобуд Інвест» наказу від 13.01.2020 року №269 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення від 17.01.2020 року №39/26-15-05-01-05.

При цьому позивач зазначив, що про існування вказаних документів йому стало відомо лише 14.02.2020 року, жодна посадова особа товариства не розписувалася про їх отримання.

Наведені обставини свідчать про недотримання контролюючим органом обов`язкових умов для призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначених п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та не дотримано вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України щодо вручення платнику податків до початку перевірки оскаржуваного наказу.

Окрім того, незважаючи на вказану пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу.

Таким чином, оскільки судом встановлено недотримання контролюючим органом вимог статті 79 Податкового кодексу України при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, суд зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 КАС України, не може вважатися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки, на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, а також без дослідження поданих платником податків первинних документів на підтвердження відображених у податковій звітності показників, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Правова позиція щодо необхідності визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у разі встановлення в судовому порядку обставин проведення відповідної податкової перевірки, за результатами якої вони були прийняті, з порушенням вимог законодавства, неодноразово підтверджена обов`язковою для врахування судовою практикою Верховного Суду, яку відображено, зокрема, в постановах від 11.07.2019 року у справі №804/8855/14, від 11.06.2019 року у справі №815/348/18, від 07.02.2020 року у справі №815/5748/15, від 20.03.2020 року у справі №804/8592/15, від 02.09.2020 року по справі №820/3426/16, від 06.11.2020 року у справі №826/6329/16.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.03.2020 року №03572615050105, від 06.03.2020 року №03582615050105, від 06.03.2020 року №03592615050105, прийняті відповідачем за наслідками спірної перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на порушення податковим органом встановленої Податковим кодексом України процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Єгорова Н.М.

Сорочко Є.О.