Ухвала

від 07.11.2022 по справі 369/10557/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10557/22

Провадження №2/369/5427/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ляхова Ігоря Олексійовича про забезпечення позову в цивільній справі № 369/10557/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/10557/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів.

02.11.2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ляхов І.О. через канцелярію суду зареєстрував заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 3222480400:06:009:0062, площею 0,9092 га, розташованої в Бучанському районі, Київської області, Білогородська сільська рада та заборонити вчиняти будь-які дії по відчуженню нерухомого майна земельної ділянки за кадастровим номером 3222480400:06:009:0062, площею 0,9092 га, розташованої в Бучанському районі, Київської області, Білогородська сільська рада.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/10557/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів.

Підставою даного позову є стягнення грошових коштів з підстав укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3222480400:06:009:0062, площею 0,9092 га, сплатою коштів за нею та обставиною смерті боржника.

Позивач вказує, що про смерть ОСОБА_4 стало відомо лише в літку 2022 року, тому є всі підстави вважати про можливість оформлення відповідачем спадщини та її наступним продажем.

Позивачу на даний час відомо лише існування у спадкодавця права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222480400:06:009:0062, площею 0,9092 га. Копію Державного акту на право власності на земельну ділянку додано до позовної заяви.

На даний час, з моменту направлення вимоги до спадкоємців, відповіді позивач не отримала.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву представника позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції Прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову в даній справі суд звертає увагу на те, що матеріали заяви не містять документального підтвердження того, хто наразі є власником/володільцем/користувачем відповідної земельної ділянки (щодо якої ставиться питання про забезпечення позову).

Відсутність документів, які б давали суду можливість пересвідчитись у тому, хто є чинним власником відповідної земельної ділянки на момент звернення з заявою про забезпечення позову, позбавляє суд можливості вирішити відповідне питання. Адже є очевидним, що суд не може в порядку забезпечення позову накласти арешт на майно, яке на даний час належить іншій особі (в т.ч. частково), яка не є відповідачем у справі.

Таким чином, на даний час, судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову та їх співмірності із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначених ст. 149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ляхова Ігоря Олексійовича про забезпечення позову в цивільній справі № 369/10557/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А.В. Янченко