Рішення
від 02.11.2022 по справі 569/21614/21
РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/21614/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретарі судового засідання Прокопчук Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд С» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ «Голд С» (далі - відповідач), в якому просить скасувати наказ ТОВ «Голд С» від 30 червня 2021 року № 16-К, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у період з 07 лютого 2020 року по 30 червня 2021 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Голд С». 21 червня 2021 року, в п`ятницю, диспетчер ТОВ «Голд С» ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомила його, щоб він залишив транспортний засіб у гаражі, це вказівка ОСОБА_5 24 червня 2021 року, в понеділок, ОСОБА_4 повідомила, що він має бути звільнений з роботи. За яких обставин і чому його звільняють з роботи вона не пояснила. 28 червня 2021 року він зустрівся з директором ТОВ «Голд С» ОСОБА_5 , який повідомив, що його мають звільнити з роботи. Позивач пояснив, що не відбув планову щорічну відпустку. Директор сказав, щоб він написав заяву на відпустку, що він і зробив. Дану заяву він передав керівництву через ОСОБА_6 30 червня 2021 року він був звільнений з посади водія автотранспортних засобів, як зазначено в трудовій книжці, наказом № 16-к за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним та безпідставним, оскільки будь-яких заяв про звільнення з роботи за власним бажанням він не писав, так як не мав наміру звільнятися з роботи. Зазначає, що відповідач звільнив його без законної на те підстави, тому відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов`язаний поновити його на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

08 грудня 2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що відповідачем не заперечуються обставини, викладенні у позовній заяві щодо прийняття позивача на посаду водія автотранспортних засобів ТОВ «Голд С» з 08 лютого 2020 року (наказ № 3-к від 07 лютого 2020 року). На підставі поданої 29 червня 2021 року позивачем заяви про звільнення з роботи, наказом № 16к керівника ТОВ «Голд С» з ОСОБА_1 припинено трудовий договір з 30 червня 2021 року за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України), що підтверджується його власноручним підписом про ознайомлення в наказі. З іншими обставинами зазначеними в позовній заяві відповідач не погоджується. Зокрема зазначає, що при зустрічі позивача в офісі ТОВ «Голд С» з його керівником, позивачу було запропоновано відшкодувати вартість викраденого із закріпленого за ним вантажного автомобіля марки Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом POLKON, номерний знак НОМЕР_2 , дизельного пального в кількості 200 л. Натомість позивач почав заперечувати факт відкритого викрадення пального ТОВ «Голд С», і поставив вимогу про розірвання трудового договору з його ініціативи у визначений ним строк, підписав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням та подав її директору підприємства. Позивача, за його заявою, було звільнено з роботи за власним бажанням у строк, про який він просив. Отже, трудовий договір, укладений на невизначений строк, було розірвано з ініціативи працівника, на його вимогу у визначений ним строк за власним бажанням. Позивач реалізував своє право на працю та за власним бажанням звільнився з роботи шляхом подання письмової заяви про звільнення, тому його правомірно було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України. Відповідач вважає, що доводи позивача про його звільнення є явно неправдивими і можуть свідчити про зловживання процесуальними правами.

13 грудня 2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зокрема зазначив, що ним 29 червня 2021 року не писалась власноручно заява на ім`я директора ТОВ «Голд С» ОСОБА_5 з проханням звільнити з роботи за власним бажанням. З копією заяви від 29 червня 2021 року, яка виготовлена за допомогою комп`ютерної техніки, він вперше ознайомився, коли отримав відзив на позовну заяву. Підпис, який знаходиться в копії наданої заяви, не належить йому.

21 грудня 2021 року представник відповідача подав до суду заперечення, в яких зазначив, що 29 червня 2021 року позивач на ім`я директора ТОВ «Голд С» надав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 30 червня 2021 року. Відповідно до резолюції на заяві, звільнення працівника було погоджено з адміністрацією підприємства. На підставі вказаної заяви було видано наказ № 16-к від 30 червня 2021 року, яким ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів ТОВ «Голд С», 30 червня 2021 року звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. З наказом позивач ознайомлений особисто під підпис. При цьому, у останнього не виникло жодних питань та зауважень щодо підстав і строків його звільнення.

Позивач та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали з мотивів у ньому наведених та просили його задовольнити. Позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що заяву про звільнення не писав, а писав тільки заяву про надання відпустки. Окрім того зазначив, що ніякої друкованої заяви не писав. Заяву про прийняття на роботу писав власноручно.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав повністю, з підстав викладених в відзиві, просив відмовити в його задоволенні.

Представником позивача ОСОБА_2 було заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 листопада 2021 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено частково.

Сторонами було заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2021 року, яка постановлена судом не виходячи до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, задоволене.

Відповідачем було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2022 року, яка постановлена судом не виходячи до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, задоволене.

13 грудня 2021 року позивачем подано заяву про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2022 року призначено по справі судову почеркознавчу експертизу.

Представником відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 02 листопада 2022 року усно було заявлено клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2022 року, яка постановлена судом не виходячи до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, в задоволенні даного клопотання відмовлено.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, позивач з 08 лютого 2020 року перебував в трудових відносинах із ТОВ «Голд С» та працював на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , заявою ОСОБА_1 від 07 лютого 2020 року та наказом № 3к від 07 лютого 2020 року.

29 червня 2021 року він імені водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 подано заяву директору ТОВ «Голд С» Селецькому Р.В. про звільнення ОСОБА_1 з 30 червня 2021 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

Наказом №16к від 30 червня 2021 року, виданого керівником підприємства ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів, на підставі заяви працівника було звільнено з роботи 30 червня 2021 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (а.с.40).

Як слідує з книги обліку трудових книжок та вкладишів до них ТОВ «Голд С» 30 червня 2021 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку, що підтверджується його підписом.

Управлінням Держпраці у Рівненській області від 26 серпня 2021 року за №19-04/4627 була надана відповідь ОСОБА_1 про розгляд звернення, з якої слідує, що при звільненні з посади водія автотранспортних засобів 30 червня 2021 року відповідно до поданої заяви та наказу № 16-К, виплата всіх сум, що належить працівникові в день звільнення, не проведена. Розрахункові кошти в сумі 4 525 грн., в тому числі 3 116 грн. 96 коп. компенсації за 16 днів невикористаної щорічної відпустки, проведено 08 липня 2021 року, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Окрім того, посадовими особами ТОВ «Голд С» не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

09 листопада 2021 року ТОВ «Голд С» направило ОСОБА_1 претензію № 7 щодо сплати підприємству коштів в розмірі 6 500 грн. за заподіяну його винними протиправними діями шкоди, за злиття з паливного баку вантажного автомобіля марки Mersedes 200 літрів дизельного пального.

На оглянутих в судовому засіданні фотоматеріалах зображений вантажний транспортний засіб та легковий автомобіль з причепом, на якому стоїть бочка для палива. Біля транспортних засобів перебуває чоловік. Відповідач зазначає, що це ОСОБА_1 .

Як слідує з висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 1571 від 09 серпня 2022 року рукописний запис: «Мороз С Л», цифрові записи: «30.06.21» і «29.06.21» в Заяві директору ТОВ «Голд С» Р.В. Селецькому від водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 про звільнення від 29 червня 2021 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис в графі «Підпис» в заяві директору ТОВ «Голд С» Р.В. Селецькому від водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 про звільнення від 29 червня 2021 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Цифровий запис: «30.06.21» в графі: «З наказом (розпорядженням) ознайомлений» наказу № 16 к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 30 червня 2021 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис в графі «З наказом (розпорядженням) ознайомлений» наказу № 16 к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 30 червня 2021 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Свідок ОСОБА_5 , який є директором ТОВ «Голд С», в судовому засіданні показав, що йому зателефонувала ОСОБА_7 і сказала, що позивач хоче розрахуватися, на що він не заперечував. ОСОБА_1 написав заяву, розрахувався і забрав трудову книжку. Наказ про звільнення позивача готувала ОСОБА_7 . Він не був присутнім при ознайомленні ОСОБА_1 з наказом. Загалом, у них бланки для такого роду заяв, ОСОБА_7 приймає і віддає трудову книжку. У випадку з ОСОБА_1 саме ОСОБА_7 контролювала підписання заяви про звільнення ОСОБА_1 , він при цьому присутній не був. Вказівки про звільнення позивача з роботи він не давав. Також показав, що він їхав на Київ і випадково побачив як позивач зливав пальне. Коли він попросив позивача надати пояснення і відшкодувати гроші за пальне, останній сказав, що повертати нічого не буде і звільнився.

Свідок ОСОБА_7 , яка працювала менеджером у відповідача, в судовому засіданні суду показала, що у ОСОБА_1 була ситуація з крадіжкою, яку він не роз`яснив, але сказав, що буде звільнятися. Вона зателефонувала директору, який погодив таке звільнення. В подальшому вона дала позивачу бланк, в якому він написав прізвище і поставив підпис, а дату, з якої позивач просив його звільнити, вона поставила сама зі слів позивача. Зазначила, що на заяві підпис позивача. З наказом про звільнення також ознайомлювала вона, позивач поставив підпис і ніяких скарг не висловлював. Здивована, що експертиза показала, що підпис в заяві і наказі не ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) статтею 45 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. (частина друга статті 38 КЗпП України).

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам надано роз`яснення, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Порядок звільнення - певна процедура, яка передбачає послідовність дій сторін трудового договору, спрямованих на його припинення, а тому залежить від того, хто виступає ініціатором розірвання трудових відносин.

Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові, то він подає заяву на ім`я власника або уповноваженого ним органу про своє бажання звільнитися з роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як встановлено судом, підставою для звільнення позивача з посади водія автотранспортних засобів ТОВ «Голд С» стала заява від 29 червня 2021 року.

Позивач заперечує написання такої заяви.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №1571 від 09 серпня 2018 року, рукописні записи та підпис від ОСОБА_1 в заяві від 29 червня 2021 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Крім того, цифровий запис і підпис про ознайомлення з наказом №16к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 30 червня 2021 року з ОСОБА_1 , виконані також не ним, а іншою особою.

Надаючи оцінку даному висновку, суд виходить з того, що висновок судової експертизи є обґрунтованим, повним, ясним, достовірним та таким, що відповідає приписам Інструкції Міністерства юстиції України «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (зі змінами та доповненнями).

При цьому, суд зауважує, що особиста заява про звільнення працівника повинна складатися і підписуватися самим заявником.

В даному аспекті варто також врахувати, що заява від імені позивача про звільнення за власним бажанням не містить жодних елементів, які б свідчили про факт її реєстрації на ТОВ «Голд С», та про дату такої реєстрації, а відповідачем не наданого доказів такої реєстрації (журналів, реєстрів тощо).

Враховуючи відсутність в заяві від імені ОСОБА_1 дати її складання, бажаної дати звільнення, підпису, виконаних саме позивачем, реєстраційного напису, відсутність належного ознайомлення з оспорюваним наказом ОСОБА_1 , суд висновує, що відповідачем не доведено факт належного подання позивачем до ТОВ «Голд С» заяви про звільнення, а тому така заява не могла бути підставою для звільнення ОСОБА_1 та припинення з ним трудових відносин.

Отже, наведене в сукупності свідчить про те, що звільнення позивача не можна вважати таким, що відбулося відповідно до встановленого законом порядку.

Достатніх доказів того, що позивач мав власне волевиявлення на припинення трудових правовідносин з відповідачем матеріали справи не містять, та їх стороною відповідача не надано. При цьому суд враховує, що одні лише показання, надані свідком ОСОБА_7 , працівником ТОВ «Голд С», щодо підписання заяви позивачем, не є достатнім доказом такого волевиявлення.

На підставі об`єктивно та всесторонньо досліджених доказів наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що звільнення позивача за ст.38 КЗпП України на підставі наказу №16к проведено із порушенням законодавства про працю, відповідно позовні вимоги про скасування наказу ТОВ «Голд С» від 30 червня 2021 року № 16-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлення позивача на зазначеній посаді підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про доходи позивача № 172 від 30 листопада 2021 року його заробітна плата за квітень та травень 2021 року становила 12500 грн. (6000+6500) (а.с.66).

Згідно Листа Міністерства соціальної політики України від 12 серпня 2020 року № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік», загальна кількість робочих днів у квітні 22 робочий день, в травні 18 робочих дні.

Тому сума середньоденного заробітку позивача становить 312,50 грн. (12500 грн./40 робочий день (22+18)).

В періоді, за який позивачу слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, кількість робочих днів становить 343 (за період з 01 липня 2021 року по 01 листопада 2022 року включно) і включає в себе 22 робочих дня за липень 2021 року, 21 робочий день за серпень 2021 року, 22 робочих дня за вересень 2021 року, 20 робочих днів за жовтень 2021 року, 22 робочих дня за листопад 2021 року, 22 робочих дня за грудень 2021 року, 19 робочих днів за січень 2022 року, 20 робочих днів за лютий 2022 року, 22 робочих дня за березень 2022 року, 21 робочий день за квітень 2022 року, 22 робочих дня за травень 2022 року, 22 робочих дня за червень 2022 року, 21 робочий день за липень 2022 року, 23 робочих дня за серпень 2022 року, 22 робочих дня за вересень 2022 року, 21 робочий день за жовтень 2022 року, 1 робочий день за листопад 2022 року. Оскільки середньоденна заробітна плата позивача становить 312 грн. 50 коп., то розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті позивачу становить 107 187 грн. 50 коп. (312,5грн. х 343 днів), і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід також задовольнити.

Доводи відповідача стосовно крадіжки позивачем у ТОВ «Голд С» дизельного пального суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними належними доказами.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про поновлення на роботі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, і враховуючи, що позивачем сплачено суму судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку в розмірі 908 грн. 00 коп., вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та пов`язані з проведенням експертизи суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надання правничої допомоги підтверджені належними доказами, а саме квитанцією до прибуткового касового ордера від 23 жовтня 2021 року, з якої вбачається, що вони здійснені саме позивачем в сумі 5 000 грн. 00 коп. Також позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 23/10-21 від 23 жовтня 2022 року, акт приймання передачі виконаних робіт від 02 листопада 2022 року, у якому здійснено детальний опис робіт, виконаних для надання правничої допомоги.

Оскільки понесення позивачем зазначених витрат підтверджено належними доказами вони підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню витрати, пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 13 025 грн. 13 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № 1571-22 від 07 червня 2022 року та квитанцією від 17 червня 2022 року.

За таких обставин, враховуючи повне задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в загальному розмірі 18 933 грн. 13 коп. (908 грн. 00 коп. + 5 000 грн. 00 коп. + 13 025 грн. 13 коп.).

Керуючись статтею 235 Кодексу законів про працю України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд С» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд С» від 30 червня 2021 року № 16-к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд С» з 01 липня 2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд С» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2021 року по 01 листопада 2022 року включно у розмірі 107 187 (сто сім тисяч сто вісімдесят сім) грн. 50 коп., без урахування податків і зборів та обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд С» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 18 933 грн. (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 13 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд С» в дохід держави судовий збір у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Голд С», місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд. 30, м. Рівне, код ЄДРПОУ 38610592.

Повне судове рішення складено 07 листопада 2022 року.

Суддя О.О. Першко

Дата ухвалення рішення02.11.2022
Оприлюднено09.11.2022

Судовий реєстр по справі —569/21614/21

Рішення від 07.03.2024

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Шимків С. С.

Постанова від 07.03.2024

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Шимків С. С.

Ухвала від 03.01.2024

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Шимків С. С.

Ухвала від 15.03.2023

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Вейтас І. В.

Ухвала від 15.03.2023

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Вейтас І. В.

Ухвала від 26.12.2022

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Вейтас І. В.

Ухвала від 26.12.2022

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Вейтас І. В.

Ухвала від 16.12.2022

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Вейтас І. В.

Ухвала від 11.11.2022

Цивільне

Рівненський міський суд Рівненської області

Першко О. О.

Рішення від 02.11.2022

Цивільне

Рівненський міський суд Рівненської області

Першко О. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні